ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13667/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля"

на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Турчин С.О.) від 19.09.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду(головуючий - Є.Ю. Пономаренко, судді: М.А. Руденко, М.А. Дідиченко) від 11.12.2017

за позовом Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт"

про визнання недійсним третейського застереження.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - не з'явився.

Короткий зміст позовних вимог

1. 14.08.2017 Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання недійсним третейського застереження, яке викладене в пункті 9.2 договору № 102/103-У/04-15КУО на постачання конвеєрної стрічки, укладеного 02.04.2015 між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" (далі - Відповідач).

2. Позовна заява мотивована тим, що викладене в пункті 9.2 договору № 102/103-У/04-15КУО на постачання конвеєрної стрічки третейське застереження не відповідає нормам законодавства з огляду на те, що таке застереження в беззаперечній формі передбачає порядок вирішення спорів за вказаним договором лише визначеним в цьому застереженні третейським судом, тоді як третейські суди не входять до системи судів загальної юрисдикції, а нормами законодавства передбачено право, а не обов'язок з передачі спору на вирішення третейського суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 19.09.2017 Господарський суд міста Києва вирішив у задоволенні позову відмовити повністю. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Право звернення до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене, а розгляд спору у третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження вказаного питання між сторонами. Спірне третейське застереження погоджено сторонами договору, не містить заборони його сторонам звертатися за судовим захистом до судів загальної юрисдикції, у зв'язку із чим Позивачем не доведено, що в момент вчинення правочину з укладення третейської угоди у вигляді оспорюваного третейського застереження в пункті 9.2 договору № 102/103-У/04-15КУО від 02.04.2015 не були дотримані вимоги діючого законодавства, а також не доведена наявність підстав, в силу яких третейське застереження, викладене в п. 9.2 договору, може бути визнано недійсним.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 11.12.2017 Київський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав, що третейська угода не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 23.12.2017 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 повністю та прийняти постанову, якою задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Доводи в касаційній скарзі є повністю ідентичними доводам, викладеним в позовній заяві, до яких скаржник додав аргументи щодо порушення судами норм процесуального права, які полягають у поверхневому підході судів першої та апеляційної інстанцій до розгляду справи, у зв'язку із чим оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам, які визначені процесуальним законодавством як обов'язкові.

Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7. Право особи звернутися до суду за захистом своїх прав, передбачене Конституцією України, не може бути заперечене або обмежене, розгляд спору в третейському суді є правом сторін та реалізується шляхом взаємного погодження цього питання між сторонами через укладення відповідної угоди (третейського застереження тощо), а оспорюване третейське застереження погоджено сторонами та відповідає вимогам закону.

Позиція Верховного Суду

Щодо обов'язковості третейської угоди

8. Суд відхиляє аргументи скаржника стосовно недійсності третейського застереження як такого, що обмежує конституційне право сторони договору (Позивача) на звернення до суду загальної юрисдикції за захистом порушеного права та посилання на норми статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до положень частини 2 статті 124 Конституції України, статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини статті 16 ЦК України, частини 3 статті 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), частини 4 статті 4 ГПК України (в чинній редакції) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Згідно з нормами статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом право відповідних юридичних та / або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Тобто третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору. Суд звертається до свого висновку "Щодо третейської угоди як умови правочину на вкрай невигідних умовах" (пункт 16 постанови Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 910/6558/17) і наголошує, що умова правочину про розгляд спору третейським судом передбачає у випадку виникнення між сторонами спору можливість звернення з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб до третейського суду для вирішення цього спору шляхом третейського розгляду, який визнаний в Україні та врегульований Законом України "Про третейські суди".

9. Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, погоджуючи за власним волевиявленням (добровільно) умови договору, укладення якого та умови якого, як зазначено вище, передбачені та не суперечать вимогам законодавства, сторона договору погоджується із обов'язковістю їх виконання в силу норм статей 525, 526 ЦК України.

Таким чином викладене в договорі третейське застереження зобов'язує внаслідок добровільного погодження сторонами договору такої умови, не суперечить Конституції України та іншим нормам законодавства та не свідчить про обмеження права сторони на судовий захист.

10. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, зокрема статей 2, 5, 8, 12, 14 Закону України "Про третейські суди", статей 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статей 16, 525, 526, 627 Цивільного кодексу України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв'язку з цим Суд відхиляє твердження скаржника про поверхневий розгляд справи судами (пункт 6).

11. На підставі викладеного (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) Суд доходить висновку, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга Позивача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 910/13667/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак