Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.04.2020 року у справі №904/3307/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/3307/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Кушнір І. В., Могил С. К.

за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 (суддя Ліпинський О. В. )

і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 (головуючий суддя Кузнецов В. О., судді Вечірко І. О., Коваль Л. А.)

у справі № 904/3307/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервисторг"

до 1) Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради і 2) ОСОБА_1

про визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії

(у судовому засіданні взяли участь: представник позивача - Хандусенко І. О., Виприк С. О. особисто)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог та рух справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервисторг" (далі - позивач, ТОВ "Сервисторг") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - відповідач, Департамент), ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, ОСОБА_1) в якому просило суд (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог):

- визнати наказ заступника директора Департаменту - начальника управління з питань комунальної власності Турчак А. М. від 23.07.2019 № 299 про відмову у затвердження протоколу про результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації - нежитлового приміщення № 15а за адресою: м. Дніпро, вул.

Енергктиків, буд. 8 (далі - об'єкт малої приватизації) недійсним;

- визнати ТОВ "Сервисторг" переможцем електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації;

- зобов'язати Департамент затвердити протокол про результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, де переможцем аукціону є ТОВ "Сервисторг";

- визнати недійсним протокол аукціону №UA-PS-2019-06-08-000017-1, затверджений наказом органу приватизації від 30.07.2019 № 314;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 02.08.2019 № 259/А, укладений між Виприком С. О. і Департаментом.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що його визначено переможцем аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, однак, відповідач незаконно видав наказ від 23.07.2019 № 299, яким безпідставно відмовив у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону щодо продажу зазначеного об'єкта малої приватизації.

3. Позивач просить визнати недійсними оскаржувані протокол від 30.07.2019 та договір купівлі-продажу від 02.08.2019 як такі, що вчинені внаслідок прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 23.07.2019 про відмову у визначенні позивача переможцем аукціону.

Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
24.02.2020, позов задоволено частково.

Визнано недійсним наказ заступника директора Департаменту - начальника управління з питань комунальної власності Дніпровської міської ради Турчак А. М.
від 23.07.2019 №299 про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації.

Зобов'язано Департамент затвердити протокол про результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, яким переможцем аукціону визнано ТОВ "Сервисторг".

Визнано недійсним протокол аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1, затверджений наказом органу приватизації від 30.07.2019 № 314.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 259/А від 02.08.2019, укладений між ОСОБА_1 і Департаментом.

У решті позову відмовлено.

5. Суди попередніх інстанцій визнали неправомірними дії Департамента щодо визнання факту ненадання ТОВ "Сервисторг" інформації стосовно другого кінцевого бенефіціарного власника (ОСОБА_2), чим були порушені вимоги частини 7 статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від
18.01.2018 № 2269-VIII (далі - ~law20~).

6. Суди, виходячи з положень абзацу 2 ~law21~, абзацу 2 пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", зазначили, що позивач подав письмову інформацію стосовно лише одного засновника, а інформація стосовного другого кінцевого бенефіціара - фізичну особу ОСОБА_2 міститься в представленому витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і дійшли висновку про належне розкриття позивачем інформації щодо кінцевих бенефіціарів юридичної особи, відсутності факту її приховування, а допущена неточність є несуттєвою, яка не впливає на зміст фактично поданої інформації, а отже, не може бути підставою для прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу.

7. З огляду на те, що порушення вимог ~law23~ - ненадання ТОВ "Сервисторг" інформації стосовно другого кінцевого бенефіціара, як підстава відмови Департаментом у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-06-08-000017-1 сформованого
09.07.2019, визнана судами незаконною, інші підстави для прийняття рішення про відмову в затвердженні відповідного протоколу відсутні, суди зобов'язали Департамент прийняти рішення на користь позивача - ТОВ "Сервисторг", оскільки для його прийняття виконані всі умови, визначені законом, а прийняття такого рішення не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд.

8. Суди визнали похідними позовні вимоги про визнання недійсними протоколу аукціону №UA-PS-2019-06-08-000017-1, затвердженого наказом органу приватизації від 30.07.2019 № 314, щодо визначення відповідача-2 переможцем аукціону і договору купівлі-продажу від 02.08.2019 № 259/А, укладеного між ОСОБА_1 та Департаментом і враховуючи визнання недійсним затвердженого 30.07.2019 наказом № 314 Департаменту протоколу про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1 від 23.07.2019, дійшли висновку про задоволення вказаних позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Департамент подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення і постанову повністю, справу передати на новій розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

10. У своїй касаційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків і уточненої касаційної скарги) скаржник посилається на пункти 1, 3 і 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

11. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину 1 статті 215 і частини 1 -3 , 5 і 6 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, і ~law24~ без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладеного в постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18.

12. Департамент посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" і Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 432 (далі - Порядок), у подібних правовідносинах.

13. Зокрема, скаржник зазначає, що приписи ~law26~ є імперативними і містять вичерпний перелік документів, які потенційний покупець зобов'язаний подати для участі у приватизації серед яких, зокрема, окремо зазначений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань України і окремо інформація про кінцевого бенефіціарного власника у довільній формі, а недотримання вказаних вимог має наслідком застосування приписів частини дев'ятої зазначеної статті Закону. Таким чином, вказана норма містить приписи, які безпосередньо визначають поведінку суб'єктів, не дозволяють відхилятися від них і не можуть бути змінені за рішенням (домовленістю) цих суб'єктів іншими умовами.

14. Також, скаржник зазначає, що приписи абзацу 2 пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачають вимоги щодо вичерпного переліку відомостей, які подаються і містяться в Єдиному державному реєстрі, та жодним чином не можуть регулювати, а тим більше нівелювати імперативний обов'язок потенційних покупців юридичних осіб, встановлений нормами статті 14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", щодо подання вичерпного переліку документів та інформації для участі у приватизації.

15. Відповдач-2 зазначає, що суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме Української універсальної біржі і Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" і не дослідили зібрані у справі докази, що мали значення для правильного вирішення справи та відповідно це унеможливило встановлення фактичних обставин по справі, а саме відомостей, наявних в протоколі про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-06-08-000017-1, сформованного
23.07.2019, відповідно до якого переможцем визнано ОСОБА_1, протоколі про результати електронного аукціону №UA-PS-2019-06-08-000017-1, сформованого
09.07.2019, відповідно до якого переможцем визнано ТОВ "Сервисторг", а також платіжні доручення від 08.07.2019 № 44,45 про оплату гарантійного і реєстраційного внесків ТОВ "Сервисторг".

Позиція інших учасників справи

16. Позивач подав відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги, вважає їх безпідставними і необґрунтованими, зокрема в частині підстав касаційного оскарження рішення і постанови у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17.06.06.2019 на сайті Дніпровської міської ради було розміщено інформаційне оголошення про продаж на електронному аукціоні об'єкта малої приватизації - нежитлового приміщення № 15а за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 25,8 кв. м на першому поверсі житлового будинку.

18.08.07.2019 ТОВ "Сервистрог" подало заяву на участь у приватизації об'єкта малої приватизації з відповідними документами, передбаченими Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна".

19.09.07.2019 відбувся електронний аукціон з продажу об'єкта малої приватизації, за результатами якого оператором електронного майданчику - Українська універсальна біржа 09.07.2019 сформовано протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1 (далі - протокол від
09.07.2019), відповідно до якого переможцем аукціону визнано ТОВ "Сервистрог".

20. Наказом від 23.07.2019 № 299 Департамент відмовив у затвердженні протоколу від 09.07.2019 по лоту: нежитлове приміщення № 15а за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 25,8 кв. м, на першому поверсі житлового будинку. Причиною відмови зазначено ненадання учасником, який надав найвищу пропозицію повного обсягу документів, передбачених частиною 7 ст.14 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

21.23.07.2019 на підставі пункту 67 Порядку, оператор електронного майданчику - Українська універсальна біржа сформував протокол про результати електронного аукціону № UA-PS-2019-06-08-000017-1 (далі - протокол від 23.07.2019), відповідно до якого переможцем електронного аукціону визнано учасника з наступною за величиною ціновою пропозицією - ОСОБА_1

22.30.07.2019 Департамент затвердив протокол від 23.07.2019.

23.02.08.2019 між Департаментом і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу № 259/А об'єкта малої приватизації (далі - договір № 259/А).

24. Мотивуючи свою вимогу про визнання наказу відповідача-1 № 299 від 23.07.2019 недійсним, позивач стверджує, що зі змісту вказаного документа неможливо дійти однозначного висновку про підстави, з яких прийнята така відмова. При цьому, оскільки наказ про відмову в затвердженні протоколу про результати аукціону винесено з порушенням норм діючого законодавства, позивач вважає, що усі наступні дії стосовно об'єкта малої приватизації, як то підписання протоколу про визначення переможцем аукціону відповідача-2 та укладення із ним договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації, мають бути визнані судом недійсними.

25. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог Департамент зазначив, що позивач подав неповну інформацію про кінцевих бенефіціарних власників, зокрема надав інформацію стосовно ОСОБА_2, при цьому як убачається з витягу з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань України другим засновником (бенефіціарним власником) ТОВ "Сервісторг" є ОСОБА_2, інформація про якого надана не була, що і стало підставою для відмови в затвердженні протоколу від 09.07.2019.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

Щодо суті касаційної скарги

27. Правові, економічні та організаційні основи приватизації державного і комунального майна регулюються нормами Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

28. ~law32~ визначено, що приватизація державного або комунального майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до ~law33~ можуть бути покупцями.

29. Відповідно до ~law34~ приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; продажу об'єктів приватизації з урахуванням особливостей таких об'єктів; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного та достовірного інформування про об'єкти приватизації та порядок їх приватизації; забезпечення конкурентних умов приватизації.

30. Згідно з ~law35~ об'єкти малої приватизації продаються виключно на електронних аукціонах. Порядок проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації та Порядок відбору операторів електронних майданчиків для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації, авторизації електронних майданчиків, розмір та порядок сплати плати за участь, визначення переможця за результатами електронного аукціону, а також порядок визначення додаткових умов продажу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

31. Механізм проведення електронних аукціонів для продажу об'єктів малої приватизації (далі - об'єкт приватизації) з використанням електронної торгової системи, визначення переможця за результатами електронного аукціону, розміру та порядку внесення плати за участь в електронному аукціоні, а також визначення додаткових умов продажу відповідно до положень ~law36~ визначений положеннями Порядку.

32. За своїм призначенням у відповідності до статті 37 цього Порядку електронний аукціон є процедурою визначення переможця електронного аукціону, в ході якої учасники мають можливість поетапного збільшення своїх цінових пропозицій протягом трьох раундів, що проводяться за однаковими правилами, визначеними цим Порядком.

33. Особа, яка має намір взяти участь в електронному аукціоні, через свій особистий кабінет подає відповідну заяву на участь в електронному аукціоні шляхом заповнення електронної форми і завантаження електронних копій документів.

Заява на участь в електронному аукціоні повинна містити закриту цінову пропозицію та подається протягом всього часу з моменту опублікування відповідного інформаційного повідомлення в електронній торговій системі до закінчення кінцевого строку прийняття заяв на участь в електронному аукціоні/закритих цінових пропозицій (стаття 44 Порядку).

34. Переможець електронного аукціону, як встановлено в пункті 63 цього Порядку, визначається шляхом автоматичної оцінки електронною торговою системою цінових пропозицій учасників після завершення останнього раунду електронного аукціону та формування протоколу про результати електронного аукціону.

35. Після цього згідно до пункту 1 статті 64 Порядку переможець електронного аукціону: підписує протокол про результати електронного аукціону та надає його оператору електронного майданчика, через якого ним подано цінову пропозицію, протягом трьох робочих днів з дня, наступного за днем його формування електронною торговою системою.

36. За правилами статті 66 Порядку переможцем електронного аукціону вважається учасник, що подав найвищу цінову пропозицію за лот, у разі, коли ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у випадках, передбачених пунктом 67 цього Порядку, учасник з наступною за величиною ціновою пропозицією за умови, що ним зроблений щонайменше один крок аукціону, а у разі однакових цінових пропозицій - учасник, що подав її раніше, за умови відсутності належним чином оформленого листа (звернення) від такого учасника про відмову від очікування та відсутності факту натискання ним відповідної кнопки про відмову від очікування в особистому кабінеті.

37. ~law37~ визначено, що після закінчення електронного аукціону організатор аукціону з продажу об'єкта малої приватизації здійснює перевірку заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації разом із доданими до неї документами та інформацією переможця аукціону та у разі невідповідності доданих до заяви документів приймає рішення відповідно до частини дев'ятої цієї статті.

38. Орган приватизації з продажу об'єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який: не відповідає вимогам ~law38~; не подав документи або відомості, обов'язкове подання яких передбачено ~law39~; подав неправдиві відомості про себе (~law40~).

39. Положеннями статті 67 Порядку передбачено, що у разі коли переможець електронного аукціону не відповідає вимогам статті 8 Закону, або в інших випадках, передбачених частиною дев'ятою статті 14 Закону, орган приватизації завантажує рішення про відмову у затвердженні протоколу про результати електронного аукціону або про відмову від укладення договору купівлі-продажу в електронній торговій системі.

40. ~law41~ визначений вичерпний перелік документів, які додаються потенційними покупцями юридичними особами до заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації, а саме:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань України - для юридичних осіб - резидентів;

- документ про реєстрацію у державі її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського або судового реєстру тощо), засвідчений згідно із законодавством держави його видачі, перекладений українською мовою, - для юридичних осіб - нерезидентів;

- інформація про кінцевого бенефіціарного власника. Якщо особа не має кінцевого бенефіціарного власника, зазначається інформація про відсутність кінцевого бенефіціарного власника і про причину його відсутності;

- остання річна або квартальна фінансова звітність.

- документ, що підтверджує сплату реєстраційного внеску, а також документ, що підтверджує сплату гарантійного внеску в розмірі 10 відсотків стартової ціни з рахунка потенційного покупця, відкритого в українському або іноземному банку (крім банків держав, внесених FATF до списку держав, що не співпрацюють у сфері протидії відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом), на рахунок, визначений частиною одинадцятою цієї статті;

- письмова згода потенційного покупця щодо взяття на себе зобов'язань, визначених умовами продажу.

41. Відповідно до пункту 10 частини другої статті 8 Закону N 2269-VIII не можуть бути покупцями юридичні особи, інформація про бенефіціарних власників яких не розкрита в порушення вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

42. Таким чином, статтею 14 Закону N 2269-VIII передбачений обов'язок потенційних покупців, які беруть участь у приватизації об'єктів малої приватизації, подати зазначену інформацію, визначену частиною першою цієї статті.

43. Судами встановлено, що позивач подав письмову інформацію стосовно лише одного бенефіціарного власника - ОСОБА_2., та з огляду на те, що інформація про другого засновника - фізичну особу ОСОБА_2 міститься в представленому витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійшли висновку що надання позивачем разом із заявою на участь в електронному аукціоні вказаного витягу, слід вважати розкриттям такої інформації.

44. Відповідно до частини дев'ятої статті 14 Закону N 2269-VIII орган приватизації з продажу об'єкта малої приватизації не затверджує протокол електронних торгів, не укладає договір купівлі-продажу за результатами продажу на аукціоні чи застосування процедури викупу із потенційним покупцем, який: не відповідає вимогам Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; не подав документи або відомості, обов'язкове подання яких передбачено Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"; подав неправдиві відомості про себе.

45. Не можуть бути підставою для прийняття рішення про відмову в затвердженні протоколу електронних торгів та подальшому укладенні договору купівлі-продажу формальні (несуттєві) помилки в оформленні заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації або в документах та інформації, що подаються разом із такою заявою, які не впливають на зміст заяви або документів та інформації, зокрема технічні помилки та описки.

46. Рішення органу приватизації про відмову у затвердженні протоколу електронних торгів або про відмову від укладення договору купівлі-продажу має містити вичерпний перелік підстав для прийняття такого рішення і ухвалюється після закінчення електронного аукціону на підставі перевірки органом приватизації заяви на участь у приватизації об'єкта малої приватизації і доданих до неї документів та інформації переможця аукціону.

47. Переможець аукціону може оскаржити це рішення до суду протягом строку, передбаченого Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

48. Суди визнали неправомірними дії Департамента щодо визнання факту ненадання ТОВ "Сервисторг" інформації стосовно другого кінцевого бенефіціарного власника (ОСОБА_2) та, як результат, визнали недійсним наказ від 23.07.2019 № 299 про відмову у затвердження протоколу про результати електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, зобов'язали Департамент затвердити протокол електронного аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, яким переможцем аукціону визначено позивача, визнали недійсним протоколу аукціону з продажу об'єкта малої приватизації, яким переможцем аукціону визначено відповідача-2, визнали недійсним договір № 259/А.

49. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.

50. Частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

51. Пунктами 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" визначено, що майном у зазначеній статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. За висновком Європейського суду в зазначеній справі "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила". Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, у такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції? .

52. Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

53. Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

54. Під час розгляду даної справи Судом з'ясовано, що у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, ухваленій у спорі, що виник у подібних правовідносинах (щодо приватизації майна), після подання касаційної скарги у цій справі, міститься такий правовий висновок: "висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника, адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов'язані із протиправною поведінкою самого набувача майна, що суд повинен достеменно дослідити та встановити".

55. Таким чином, під час розгляду справ, що виникають у спорах щодо приватизації майна, судам необхідно оцінювати дії усіх учасників цієї процедури в контексті висновків ЄСПЛ, а також наслідки можливого задоволення позовних вимог в таких справах через призму положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

56. Окрім цього, відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, яка пізніше була також викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 905/2236/18, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

57. У контексті зазначеного поза увагою судів залишилися доводи відповідача-1 щодо імперативності приписів статті 14 Закону, зокрема стосовно переліку необхідної інформації і документів для участі у приватизації та щодо повноважень органу приватизації при затвердженні протоколу електронних торгів та подальшому укладенні договору купівлі-продажу, визначені нормами Закону N 2269-VIII і Порядку (можливих опцій у його подальших діях в контексті вимог статті 19 Конституції України та висновків ЄСПЛ), а також доводам відповідача-2 щодо добросовісності його дій як переможця електронного аукціону з наступною за величиною ціновою пропозицією та набувача об'єкта малої приватизації, а також втручання у його право власності шляхом визнання недійсним договору № 259/А, у зв'язку з чим суди не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з урахуванням заявленими сторонами вимогами та запереченнями в суді першої інстанції.

58. Ураховуючи приписи частини 4 статті 300 ГПК України, а також правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/1970/19, Верховний Суд зазначає, що дослідження обставин справи щодо правомірності дій усіх суб'єктів спірних правовідносин при проведенні та затвердженні результатів електронного аукціону з продажу об'єкту малої приватизації має суттєве значення для вирішення цього спору.

59. Окрім цього, суд апеляційної інстанції, в порушення вимог статті 269 ГПК України, взагалі не надав оцінку доводам апеляційної скарги відповідача-1 стосовно наявності у позивача статусу учасника аукціона з урахуванням інформації, наявної у протоколах від 23.07.2019 і від 09.07.2019, а також платіжних дорученнях від 08.07.2019 № 44,45 про оплату гарантійного і реєстраційного внесків ТОВ "Сервисторг". Разом з тим, вказаним доводам відповідача-1 необхідно надати оцінку, в тому числі з урахуванням вимог і заперечень, заявлених учасниками справи, з дотриманням вимог процесуального закону щодо порядку та строків заявлення таких вимог і заперечень на них та подання відповідних доказів.

60. Разом з тим, невстановлення судами попередніх інстанцій вказаних обставин, унеможливлює формування Верховним Судом висновку щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, у зв'язку з чим, доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах є передчасними.

61. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, викладені у пункті 11 цієї постанови, щодо неврахування апеляційним господарським судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, з огляду на неподібність правовідносин у вказаній справі, предметом дослідження у якій були правовідносини щодо застосування Правил користування електричною енергією, з правовідносинами у справі, яка переглядається, предметом дослідження у якій є правовідносини з продажу об'єкта малої приватизації.

62. Зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 0940/2394/18, скаржник не зазначив і не обґрунтував мотиви своїх доводів у цій частині, в контексті того, що в цій постанові Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було зобов'язано Івано-Франківську обласну раду прийняти рішення про надання товариству з обмеженою відповідальністю гірничого відводу.

63. Верховний Суд визнає такими, що не є належно обґрунтованими доводи скаржника про те, що задовольнивши позовні вимоги про визнання недійсним протоколу від
23.07.2019 та зобов'язання затвердити протокол від 09.07.2019, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки незалучених до участі у справі Української універсальної біржі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа", оскільки скаржник не наводить жодного мотиву про які саме права, інтереси та (або) обов'язки вказаних осіб йдеться у оскаржуваних рішеннях (те, що ці особи, на думку скаржника, могли б надати якісь пояснення і підтвердити чи спростувати якісь обставини, що стосуються цієї справи, не є належним обґрунтуванням прийняття у цій справі рішення про права, інтереси та (або) обов'язки цих осіб).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до частин 1 , 2 , 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Зважаючи на викладене, висновки судів першої і апеляційної інстанцій не ґрунтуються на повному і всебічному розгляді в судовому процесі всіх обставин, встановлення яких є необхідним відповідно до норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

66. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

67. Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 4 статті 300 ГПК України і частини 3 статті 310 ГПК України оскаржувані рішення і постанова у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

68. Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Розподіл судових витрат

69. Оскільки справа передається на новий розгляд, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Cуд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 904/3307/19 скасувати.

3. Справу № 904/3307/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил