Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15989/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Рог О.В. (представник за довіреністю від 14.05.2018),

відповідача-1 - Петровського В.В. (представник за довіреністю від 10.05.2018),

відповідача-2 - не з'явилися,

відповідача-3 - Рущака В.І. (представник за довіреністю від 21.11.2017),

прокуратури - Гришиної Т.А. (представник за посвідченням №044815),

розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 (головуючий - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Михальська Ю.Б.) у справі

за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон комерц груп",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест"

про визнання договору недійсним, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2016 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури №3 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Преско-В" (далі - ТОВ "Преско-В"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Авалон Комерц Груп" (далі - ТОВ "Авалон Комерц Груп"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Аурум Інвест" (далі - ТОВ "Аурум Інвест") про визнання недійсними договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29.12.2011, укладеного між ТОВ "Преско-В" і ТОВ "Авалон Комерц Груп", та договору купівлі-продажу нерухомого майна від 25.07.2015, укладеного між ТОВ "Авалон Комерц Груп" і ТОВ "Аурум Інвест", а також зобов'язання ТОВ "Аурум Інвест" повернути земельну ділянку площею 100,3кв.м., розташовану по вул. Оноре де Бальзака, 83а у м. Києві, привівши її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, посилаючись на статті 16, 215, 216, 228, 236, 375, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 9, 116, 152, 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК) та статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК).

Позовна заява обґрунтовується тим, що ТОВ "Преско-В" неправомірно зареєструвало право власності на нерухоме майно, яке є самочинним будівництвом, на підставі підробленого рішення суду, яке (майно) в подальшому було відчужено на користь ТОВ "Авалон комерц груп", який, в свою чергу, здійснив відчуження на користь ТОВ "Аурум Інвест".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 (суддя Сташків Р.Б.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду мотивоване положеннями статей 203, 215, 216, 375, 376, 392 ЦК, статей 116, 212 ЗК та статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суд дійшов висновку про незаконність набуття права власності ТОВ "Преско-В" на спірне нерухоме майно з огляду на те, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень не обліковуються судові рішення в цивільній справі №2-391/08 за позовом ТОВ "Преско-В" до ОСОБА_9 про розірвання договорів оренди та визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, а належним чином засвідчена копія рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 в зазначеній цивільній справі, на підставі якого було зареєстровано право власності ТОВ "Преско-В", не була надана до суду у межах даної справи, тоді як об'єкти нерухомості, розташовані на вказаній земельній ділянці, яка не відводилася ТОВ "Авалон Комерц Груп" для будівництва в установленому законом порядку, є самочинним будівництвом, у зв'язку з чим в останнього не виникало право власності на таке майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 рішення скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові повністю.

Постанова апеляційного суду мотивована статтями 328, 331, 376 ЦК, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статтями 73, 77, 79, 269 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, а також тими обставинами, що в судовому засіданні 14.03.2018 на виконання ухвали суду від 26.02.2018 нотаріусом Ковальчуком С.П., який здійснив реєстрацію спірних правочинів, було надано оригінали рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі №2-391/08, які було оглянуто судом апеляційної інстанції та учасниками апеляційного провадження, тобто матеріали справи не містять факту підроблення вказаних судових рішень, встановленого належними засобами доказування, з урахуванням чого (недоведеності обставин неіснування (підроблення) рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08) об'єкт нерухомого майна, право власності на який було зареєстровано за TOB "Преско-В" у встановленому законодавством порядку, не можна розглядати в якості об'єкта самочинного будівництва.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора міста Києва звернувся з касаційною скаргою, у якій просить зазначену постанову скасувати, а рішення залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а саме статей 215, 216, 228, 236, 376, 392 ЦК, статей 152, 212 ЗК, статей 73, 77, 78, 79 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) дані Єдиного державного реєстру судових рішень і лист Гребінківського районного суду Полтавської області №411/15 від 05.03.2005 свідчать про те, що рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08, яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за TOB "Преско-В", не приймалося; 2) з листів Департаменту земельних ресурсів КМДА №057023-15/26 від 03.08.2016, Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києва №10126-62/1008/09 від 10.08.2016, Департаменту містобудування та архітектури КМДА №055-12275 від 25.08.2016 вбачається, що зареєстроване за ТОВ "Преско-В" нерухоме майно є об'єктом самочинного будівництва, оскільки жодних дозвільних документів, необхідність яких визначена земельним та містобудівним законодавством, а також доказів того, що новозбудоване нерухоме майно було прийняте в експлуатацію, ТОВ "Преско-В" не видавалося, відтак, будівництво спірного об'єкту здійснювалось в порушення вимог чинного земельного та містобудівного законодавства без належних дозволів та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

ТОВ "Преско-В" у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити, посилаючись на бездоказовість тверджень прокурора про неправомірність набуття цим товариством права власності на спірне майно, оскільки прокурором не доведено факт підробки рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08, а після державної реєстрації права власності об'єкт не є самочинно побудованим. Так само прокурор не довів належними доказами (вироком суду) спрямованості оспорюваних правочинів на порушення публічного порядку та обумовленої цим їх нікчемності згідно зі статтею 228 ЦК.

ТОВ "Аурум Інвест" у відзиві на касаційну скаргу просить оскаржувану постанову залишити без змін, вважаючи себе неналежним відповідачем за позовною вимогою про зобов'язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, оскільки це товариство жодним чином не здійснювало будівництво спірного об'єкта нерухомості та самовільно не займало спірну земельну ділянку.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвали від 10.11.2010 у справі №2-391/08 державним реєстратором Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" прийнято рішення від 07.07.2011 про державну реєстрацію за ТОВ "Преско-В" права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 100,3кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, 83а.

В подальшому, на підставі укладеного між ТОВ "Преско-В" (продавцем) та ТОВ "Авалон Комерц Груп" (покупцем) договору купівлі-продажу від 29.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованого за №8368, розташовані на зазначеній вище земельній ділянці нежитлові будівлі торгівельного призначення площею 100,3кв.м. і вартістю 72050 грн. були відчужені на користь ТОВ "Авалон Комерц Груп".

Надалі, 25.07.2015 між ТОВ "Авалон Комерц Груп" (як продавцем) та ТОВ "Аурум Інвест" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., за умовами якого спірне майно було відчужено на користь ТОВ "Аурум Інвест".

В основу оскаржуваної постанови покладено висновки апеляційного суду про те, що на виконання ухвали суду від 26.02.2018 приватним нотаріусом Ковальчуком С.П., який здійснив реєстрацію спірних правочинів, було надано оригінали рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08 та ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі №2-391/08, які було оглянуто судом апеляційної інстанції та учасниками апеляційного провадження. Вказані процесуальні документи у справі №2-391/08 містять відтиск гербової печатки суду, печатку канцелярію суду та підпис секретаря і судді. Зазначене рішення прошито, пронумеровано та скріплено печаткою (саме на звороті останнього аркушу на відмітці "Прошито та пронумеровано…" наявний підпис судді), тобто матеріали справи не містять факту підроблення вказаних процесуальних документів, встановленого належними засобами доказування, з урахуванням чого (недоведеності обставин неіснування (підроблення) рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08) об'єкт нерухомого майна, право власності на який було зареєстровано за TOB "Преско-В" у встановленому законодавством порядку, не можна розглядати в якості об'єкта самочинного будівництва. При цьому TOB "Преско-В" на підставі витягу з технічної документації №Ю-04480/2007 про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер №62:092:006) №1349і від 11.10.2007, який був виданий TOB "Преско-В" Головним управлінням земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), своєчасно та в повному обсязі нараховувало та сплачувало земельний податок за таку земельну ділянку, що підтверджується податковими розрахунками земельного податку (податкові декларації з плати за землю) за період з 2006 року по 2011 рік. Залишаючи без розгляду заяву ТОВ "Преско-В" про застосування позовної давності, апеляційний суд виходив з відмови в позові у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог, а не за спливом позовної давності.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Згідно зі статтями 77, 78, 79 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Реєстр), рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 та ухвала від 10.11.2010 у справі №2-391/08 у вказаному Реєстрі відсутнє.

З огляду на те, що підставою для первинної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за TOB "Преско-В", яка (реєстрація) передувала вчиненню оспорюваних правочинів купівлі-продажу, стало рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08, апеляційним судом не з'ясовано тих істотних обставин, чи може надана нотаріусом Ковальчуком С.П. копія зазначеного судового рішення бути достовірним та достатнім доказом правомірності набуття TOB "Преско-В" права власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, судом апеляційної інстанції помилково не звернуто уваги на наступне.

Частиною 1 статті 99 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Виходячи зі змісту зазначених норм, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

Колегія суддів зауважує, що стаття 99 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, не забороняє апеляційному господарському суду призначати за власною ініціативою відповідну судову експертизу (на предмет встановлення підробки чи фальсифікації рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08 як єдиного правовстановлюючого документа), тим більше, що в даному випадку це має вирішальне значення в аспекті встановлення достовірності основного доказу по справі та випливає із взаємної суперечливості наявних доказів (лист Голови Гребінківського районного суду Полтавської області №411/15-вих та дані Реєстру - з одного боку; надана нотаріусом копія зазначеного судового рішення - з іншого боку).

З цього приводу касаційна інстанція також звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018 у справі №910/15988/16 (за участю тих же сторін, з аналогічним предметом і підставами позову) призначено комплексну судову експертизу (почеркознавчу та технічну), проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, і на вирішення експерта поставлені такі питання: 1) чи виконано підпис від імені ОСОБА_4 на ухвалі Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 про роз'яснення виконання рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 самим ОСОБА_4 чи іншою особою?; 2) чи нанесено відтиск гербової печатки Гребінківського районного суду Полтавської області на ухвалі Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 печаткою, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?; 3) чи нанесено відтиск гербової печатки Гребінківського районного суду Полтавської області на рішенні Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 печаткою, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?; 4) чи нанесено відтиск печатки "Канцелярія" Гребінківського районного суду Полтавської області на рішенні Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 печаткою, вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?; 5) чи нанесено відтиск гербової печатки Гребінківського районного суду Полтавської області на рішенні Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі № 2-391/08 та ухвалі Гребінківського районного суду Полтавської області від 10.11.2010 у справі № 2-391/08 однією і тією самою печаткою?

З огляду на набрання вказаною ухвалою законної сили станом на дату прийняття оскаржуваної постанови та необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у справах зазначеної категорії, колегія суддів вважає, що наведені обставини не виключають передчасність висновку апеляційного суду про достовірність наданого нотаріусом рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08, покладеного в основу оскаржуваної постанови.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи доводи прокурора щодо наявності у спірного майна ознак об'єкта самочинного будівництва, обмежився посиланням на те, що після проведення державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у TOB "Преско-В" виникло право власності на такий об'єкт, а тому вказаний об'єкт нерухомого майна не можна розглядати як об'єкт самочинного будівництва.

В свою чергу, касаційна інстанція враховує необхідність достовірного з'ясування апеляційним судом при новому розгляді справи обставин, викладених у листах Департаменту земельних ресурсів КМДА №057023-15/26 від 03.08.2016, Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києва №10126-62/1008/09 від 10.08.2016, Департаменту містобудування та архітектури КМДА №055-12275 від 25.08.2016 з метою встановлення ознак самочинного будівництва в розумінні частини 2 статті 376 ЦК.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає, що твердження скаржника про те, що дані Єдиного державного реєстру судових рішень і лист Гребінківського районного суду Полтавської області №411/15 від 05.03.2005 свідчать про те, що рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 20.10.2008 у справі №2-391/08, яке стало підставою для первинної реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за TOB "Преско-В", не приймалося, підлягають ретельній перевірці при новому розгляді справи.

Так само заслуговує на увагу викладене у відзиві на касаційну скаргу посилання ТОВ "Аурум Інвест" на необхідність перевірки його процесуального статусу як відповідача за позовною вимогою про зобов'язання повернути земельну ділянку з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд, у разі, якщо це товариство, будучи кінцевим набувачем спірного майна, не здійснювало будівництво спірного об'єкта нерухомості та самовільно не займало спірну земельну ділянку.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з твердженням ТОВ "Преско-В" про недоведеність прокурором належними доказами нікчемності оспорюваних правочинів як таких, що спрямовані на порушення публічного порядку (стаття 228 ЦК), оскільки відсутній вирок суду, що був би доказом наявності умислу сторін оспорюваного правочину на його вчинення з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Що стосується заяви ТОВ "Преско-В" про застосування позовної давності, то порушене з цього приводу питання має бути розглянуто апеляційним судом у разі встановлення факту порушення прав позивача та обґрунтованості позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За наведених обставин, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 77, 78, 79, 86, 269 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень до них, апеляційний господарський суд дійшов передчасного висновку в частині відмови в задоволенні позову, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 310 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права допущено саме апеляційним судом, а передбачені статтею 300 цього Кодексу межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалена у цій справі постанова підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

З огляду на викладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 у справі №910/15989/16 скасувати.

Справу №910/15989/16 передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков