Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.02.2018 року у справі №911/3945/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3945/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (у складі колегії суддів: Чорна Л.В. (головуючий), Отрюх Б.В., Тищенко О.В.)

та рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2017 (суддя Антонова В.М.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Обухівтепломережа"

про стягнення 54 474,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Обухівтепломережа" (далі - КП "Обухівтепломережа") про стягнення 54 474,59 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №2032/15-КП-17 від 24.11.2014, з яких: 1 084,15 грн - 3% річних, 33 785,83 - інфляційні втрати, 19 604, 61 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, КП "Обухівтепломережа" несвоєчасно розрахувалось за поставлений позивачем протягом січня та жовтня-грудня 2015 року природний газ за договором №2032/15-КП-17 від 24.11.2014.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.06.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Місцевий суд виходив з того, що оскільки відповідачем було погашено заборгованість за поставлений природний газ до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", то відповідно до ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону нараховані на вказану заборгованість 3% річних, інфляційні втрати та пеня підлягають списанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 24.11.2017 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, унеможливлює списання інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

24.11.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Обухівтепломережа" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №2032/15-КП-17 (далі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (п. 1.2 договору).

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, який відповідно до п. 3.4. Договору є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на газ і тарифи на його транспортування встановлюється уповноваженим державною владою України органом.

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштам шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.2 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №2032/15-КП-17 від 24.11.2014 позивач протягом січня та жовтня-грудня 2015 року включно поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 319 338,85 грн.

Проте всупереч умовам договору відповідач за отриманий товар розрахувався несвоєчасно, що підтверджується бухгалтерськими довідками.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Відповідно до приписів цього Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 ст. 3 наведеного Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

За приписами частини першої статті 5 цього Закону реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до вказаного Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 N 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із наведеним Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас ч. 3 ст. 7 наведеного вище Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 ст. 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, оскільки застосування приписів ч. 3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, зокрема, застосування даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, і застосування процедури, передбаченої ст.ст. 1, 2, 3 Закону, за умови погашення заборгованості до набрання чинності цим Законом.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 07.02.2018 у справі №927/1152/16, від 15.03.2018 у справі № 904/10736/16.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, унеможливлює списання інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Таким чином, встановивши, що відповідачем було погашено заборгованість за поставлений позивачем природний газ до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на таку заборгованість.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів, Верховний Суд не вбачає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 та рішення Господарського суду Київської області від 15.06.2017 у справі №911/3945/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий