Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2019 року у справі №908/710/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 908/710/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

учасники справи:

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Інтерлізінвест",

представник боржника - Голомозий Є.В., адвокат (Ордер серія ЧК №114703),

кредитор - Європейський банк реконструкції та розвитку,

представники кредитора - Аронович Ф.М., адвокат (Довіреність від 23.01.2019),

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон",

представник кредитора- не з'явився,

арбітражний керуючий (розпорядник майна) Сєдова Наталія Іванівна - не з'явилася,

ліквідатор Щербаков Віталій Тимофійович - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в особі ліквідатора Щербакова В.Т.

2. Європейського банку реконструкції та розвитку

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018

у складі колегії суддів: Кузнецов В.О. -головуючий, Пархоменко Н.В., Березкіна О.В.

у справі за заявою

Європейського банку реконструкції та розвитку

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Інтерлізінвест"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог

1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018, за заявою Європейського банку реконструкції та розвитку, порушено провадження у справі № 908/710/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" (далі - ТОВ "Інтерлізінвест", боржник); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора - Європейського банку реконструкції та розвитку до боржника у розмірі 1 163 350 374,66 грн.; введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталію Іванівну; зобов'язано розпорядника майна боржника вчинити певні дії; призначено попереднє засідання суду.

2. 16.05.2018 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено відповідне оголошення за №51360.

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон" (далі - ТОВ "КУА "Парангон", заявник) звернулось до господарського суду із заявою в якій, з урахуванням поданих уточнень, просило визнати грошові вимоги до боржника на загальну суму 284 984 531,92 грн.

4. Заява ТОВ "КУА "Парангон" обґрунтована посиланням на те, що кредиторські вимоги до ТОВ "Інтерлізінвест" в сумі 284 984 531,92 грн. виникли у зв'язку з неналежним виконанням Договору про надання фінансової позики №5/2011, укладеного 30.09.2011 та за умовами якого, заявник (позикодавець) надав боржнику (позичальник) позику для поповнення обігових коштів у сумі 122 574 560,03 грн. (п. 1.1 Договору).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 у даній справі в задоволенні заяви ТОВ "КУА "Парангон" з грошовими вимогами до боржника у сумі 284 984 531,92 грн. - відмовлено;

визнано конкурсними кредиторами ТОВ "Інтерлізінвест" наступних осіб:

Європейський банк реконструкції та розвитку - 1 163 367 994,66 грн., з яких: 17 620,00 грн. - 1 перша черга задоволення, 1 163 350 374,66 грн. - 4 черга задоволення;

вимоги забезпечені заставою майна боржника:

Європейський банк реконструкції та розвитку - 5 500 606,98 грн.;

затверджено реєстр конкурсних кредиторів з урахуванням визнаних судом вимог конкурсних кредиторів;

встановлено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів;

призначено підсумкове засідання суду.

6. Судове рішення мотивоване тим, що строк виконання зобов'язань за Договором про надання фінансової позики №5/2011-з від 30.09.2011 ще не настав, грошові вимоги ТОВ "КУА "Парангон" у розмірі 284 984 531,92 грн., в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є поточними вимогами.

7. Під час розгляду справи суд встановив:

7.1. 30.09.2011 між ТОВ "КУА "Парангон" (позикодавець) та ТОВ "Інтерлізінвест" (позичальник) укладений Договір про надання фінансової позики №5/2011-з, за умовами якого, позикодавець надав позичальнику позику для поповнення обігових коштів у сумі 122 574 560,03 грн. (п. 1.1 Договору).

7.2. На підставі п. 2.7 Договору, боржнику нараховані відсотки за користування позикою у період з 08.10.2011 по 31.05.2018 в розмірі 162 409 971,89 грн.

7.3. Відповідно до п. 3.1 Договору про надання фінансової позики, термін надання позики позичальнику визначається з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок боржника і становить до 01.11.2018.

7.4. Згідно з п. 4.1 Договору позики, після закінчення терміну, зазначеного в пункті 3.1 цього договору, позичальник зобов'язується протягом 1 (одного) банківського дня повернути суму позики.

7.5. За умовами п. 4.4 Договору позики, ТОВ "Інтерлізінвест" зобов'язалося, за письмовою вимогою позикодавця, повернути позику у повному обсязі з урахуванням, процентів за користування позикою, штрафних санкцій у термін не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту отримання письмової вимоги позикодавця.

8. На підставі матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "КУА "Парангон" з письмовою вимогою повернути позику у повному обсязі з урахуванням, процентів за користування позикою, штрафних санкцій до боржника не зверталося, строк виконання зобов'язань передбачений п. 3.1 Договору про надання фінансової позики, ще не настав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

9. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 апеляційну скаргу ТОВ "КУА "Парангон" задоволено частково;

ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 у справі №908/710/18 в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ "КУА "Парангон" з грошовими вимогами до боржника у сумі 284 984 531,92 грн. - скасовано;

заяву ТОВ "КУА "Парангон" з грошовими вимогами до боржника задоволено частково;

визнано конкурсні грошові вимоги ТОВ "КУА "Парангон" до боржника за сплату судового збору у розмірі 3 524,00 грн. - 1 черга задоволення;

визнано нараховані відсотки у розмірі 162 409 971,89 грн. - 4 черга задоволення;

визнані грошові вимоги включено до реєстру вимог кредиторів;

заяву ТОВ "КУА "Парангон" в частині грошових вимог до боржника у розмірі 122 574 560,03 грн. - відхилено.

10. Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк виконання зобов'язань по сплаті нарахованих відсотків за користування позикою за спірним договором є таким, що настав; вимоги кредитора до банкрута в частині відсотків за користування позикою у період з 08.10.2011 по 31.05.2018 в розмірі 162 409 971,89 грн. підтверджені належними доказами.

При цьому, суд апеляційної інстанції вказав на те, що строк виконання зобов'язання по сплаті основної суми позики у розмірі 122 574 560,03 грн. не настав, а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що ці вимоги є поточними, та мають розглядатися судом лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

11. Під час апеляційного провадження встановлено:

11.1. 30.09.2011 між ТОВ "КУА "Парангон" (позикодавець) та ТОВ "Інтерлізінвест" (позичальник) укладено Договір про надання фінансової позики №5/2011-з, за умовами якого, позикодавець надає боржнику позичальнику позику для поповнення обігових коштів у сумі 130 000 000,00 грн. (п. 1.1 Договору).

11.2. Відповідно до п.1.2 Договору, нарахування відсотків здійснюється щомісячно і встановлюється плата в розмірі 20% річних.

У пункті 2.7 Договору сторони передбачили порядок розрахунку відсотків.

Сплата нарахованих відсотків за користування позикою здійснюється до 20 числа місяця, слідуючого за розрахунковим. Термін сплати відсотків може бути перенесений за згодою сторін (п.2.8 Договору).

Термін надання позики позичальнику визначається з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника і становить до 01.11.2018 (п.3.1 Договору).

Відповідно до п.5.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по цьому договору.

11.3. На виконання умов Договору позикодавець перерахував позичальнику 122 574 560,03 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, на яких містяться відбитки штампу банку та підпис відповідальної особи банку.

11.4. З урахуванням п.2.7 Договору, позичальник нарахував боржнику відсотки за користування позикою у період з 08.10.2011 по 31.05.2018 в розмірі 162 409 971,89 грн.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

12. Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду 27.11.2018, Європейський банк реконструкції та розвитку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскарженого судового акту, з вимогою залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 у справі №908/710/18.

13. Також, не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду 27.11.2018, до Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося ТОВ "Інтерлізінвест" в особі ліквідатора Щербакова В.Т., в якій спросить Суд скасувати оскаржений судовий акт та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 у справі № 908/710/18.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

14. Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняк В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 09.01.2019) прийнято справу №908/710/18 Господарського суду Запорізької області до провадження; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні скарги Європейського банку реконструкції та розвитку та ТОВ "Інтерлізінвест" в особі ліквідатора Щербакова В.Т.; відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами; повідомлено учасників справи про дату, час та місце розгляду касаційної скарги (26.02.2019); надано строк для подання відзивів.

15. Представник ТОВ "Інтерлізінвест" в судовому засіданні повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі №908/710/18, залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 у цій справі.

16. Представник Європейського банку реконструкції та розвитку в засіданні суду повністю підтримав вимоги касаційної скарги з підстав наведених у ній, просив Суд скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі №908/710/18, залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 у цій справі.

17. Інші учасники судового процесу в засідання суду не з'явились. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Європейського банку реконструкції та розвитку)

18. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч. ч. 1, 2, 5 ст. 236 ГПК України.

При цьому, скаржник вказує на те, що позика за Договором від 30.09.2011 надана не юридичною особою ТОВ "КУА "Парангон", а Пайовим недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом закритого типу "ІНТЕР КАР"; у ТОВ "КУА "Парангон" не має відповідної ліцензії, не є банківською установою і не має права на нарахування і стягнення відсотків за Договором; без ліцензії відповідно до закону не має права звертатись до суду і інтересах інших осіб та не має процесуальної дієздатності; строки виконання зобов'язань Боржника за Договором від 30.09.2011 зі сплати відсотків і основної суми боргу не настали, відтак вимоги є поточними.

Доводи скаржника (ТОВ "Інтерлізінвест")

19. Скаржник доводить порушення апеляційним судом приписів ст. 236, п. п. г) п. 2, п.п. в) п. 3 ч.1 ст. 282 ГПК України, ст. ст. 213, 637 ЦК України.

20. Скаржник доводить, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 у справі №904/7358/15 (про банкрутство ТОВ "КУА "Парангон") підтверджується факт дебіторської заборгованості ТОВ "Інтерлізінвест".

21. Скаржник звертає увагу на те, що Акт звірки розрахунків між ТОВ "Інтерлізінвест" та ТОВ "КУА "Парангон" станом на 2016 жодної суми нарахованих відсотків за Договором в період 2011-2016 не містить.

22. У Доповненнях (уточненнях) до касаційної скарги скаржник доводить, що ТОВ "КУА "Парангон", яке діяло в інтересах та за рахунок Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу "ІНТЕР КАР", не мало права нараховувати відсотки за Договором №5/2011-з про надання фінансової позики від 30.09.2011, у зв'язку з недійсністю правочину (нікчемний)

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається зі змісту касаційних скарг, вимоги скаржників полягали у скасуванні постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі №908/710/18 та залишенні без змін ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 (зміст ухвали та постанови наведений п.п. 5, 9 цієї Постанови).

Поряд з цим, доводи і обґрунтування касаційних скарг стосуються виключно грошових вимог ТОВ "КУА "Парангон".

З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені ст. 300 ГПК обмеження суду касаційної інстанції щодо меж перегляду касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду здійснює перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 908/710/18 в частині розгляду грошових вимог ТОВ "КУА "Парангон" до боржника ТОВ "Інтерлізінвест" у сумі 284 984 531,92 грн.

24. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

За приписами ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

За змістом ст. ст. 524, 533-535 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16.

Статтею 23 Закону про банкрутство визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Так, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника, незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт, тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.

Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Ухвала, прийнята за результатами попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

При цьому, слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює правосуддя у справах про банкрутство (ст. 25 Закону про банкрутство).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом.

Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вимоги ТОВ "КУА "Парангон" до ТОВ "Інтерлізінвест" (з урахуванням Уточнень до заяви про визнання грошових вимог) в сумі 284 984 531,92 грн., з яких: 122 574 560,03 грн. - сума основного боргу, 162 409 971,89 грн. - сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 08.10.2011 по 31.05.2018, мотивовані неналежним виконанням останнім Договору про надання фінансової позики №5/2011-з від 30.09.2011.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Визнаючи конкурсними грошові вимоги ТОВ "КУА "Парангон" в частині суми відсотків за користування грошовими коштами за період з 08.10.2011 по 31.05.2018 (162 409 971,89 грн.), апеляційний господарський суд виходив з умов Договору позики, зокрема, п.п. 1.2, 2.7.

При цьому, апеляційний господарський суд, з метою надання тлумачення умов договору щодо погодження сторонами настання строку оплати нарахованих відсотків за користування позикою, врахував, що за умовами п.2.8 Договору плата нарахованих відсотків за користування позикою здійснюється до 20 числа місяця, слідуючого за розрахунковим.

Відтак, дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань по сплаті нарахованих відсотків за користування позикою за спірним договором є таким, що настав.

Проте, суд апеляційної інстанції не врахував умови п. 2.4 Договору позики та не надав належної правової оцінки визначеному заявником періоду нарахування плати за користування позикою та, з урахуванням встановленого, не перевірив правильність здійсненого ТОВ "КУА "Парангон" розрахунку.

Так, за умовами п. 2.4 Договору, початком нарахування плати за користування позикою є дата зарахування коштів, вказаних в п.п. 1.1. цього Договору, або їх частини на рахунок Позичальника.

Провадження у справах про банкрутство регулюється ГПК України у випадках, коли його норми безпосередньо визначають правила даного провадження або мають універсальний характер для будь-якої стадії судового процесу, або процесуальної дії, з урахуванням встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особливостей.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В якості доказів перерахування суми позики за Договором № 5/2011-з від 30.09.2011, судом апеляційної інстанції були прийняті копії платіжних доручень (том 7, арк. справи 5 - 33).

Згідно з п. 1.30 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Аналогічне положення містить п. 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, який визначає платіжне доручення як розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача. Водночас, розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Таким чином, платіжне доручення не є доказом зарахування суми грошових коштів на рахунок отримувача.

Водночас, матеріали справи містять в собі копію виписки з банківських рахунків ТОВ "Інтерлізінвест", також пояснення боржника, за якими останній вказує на те, що фактично не отримував у користування коштів за Договором позики.

За приписами ст. 79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Проте, факту зарахування на рахунок Позичальника (ТОВ "Інтерлізінвест"), у сукупності поданих документів та наданих сторонами пояснень, суд апеляційної інстанції не дослідив.

В частині тлумачення апеляційним господарським судом умов договору щодо погодження сторонами настання строку оплати нарахованих відсотків за користування позикою, колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.

Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін" (under the dоminant influence of one party).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

При цьому, суд апеляційної інстанції означеного вище не врахував та не надав належної правової оцінки умовам Договору позики щодо нарахування плати за користування позикою, щодо моменту виникнення такого права у позикодавця та строку сплати відсотків у сукупності.

Поміж іншим, надаючи оцінку умовам Договору про надання фінансової позики №5/2011-з від 30.09.2011 щодо моменту виникнення грошових зобов'язань ТОВ "Інтерлізінвест" перед ТОВ "КУА "Парангон", суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги, що вказаний Договір з боку позикодавця укладений ТОВ "КУА "Парангон", який діяв в інтересах та за рахунок Пайового недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду закритого типу "ІНТЕР КАР" (код ЄДРІСІ 2331267).

При цьому, доводи Європейського банку реконструкції та розвитку про те, що: позика за Договором від 30.09.2011 надана не юридичною особою ТОВ "КУА "Парангон", а недиверсифікованим венчурним інвестиційним фондом закритого типу; у ТОВ "КУА "Парангон" не має відповідної ліцензії, не є банківською установою і не має права на нарахування і стягнення відсотків за Договором; без ліцензії відповідно до закону не має права звертатись до суду і інтересах інших осіб та не має процесуальної дієздатності, - не дослідили та не надали означеним обставинам належної правової оцінки.

Правова оцінка вказаних доводів впливає на встановлення наявності або відсутності у ТОВ "КУА "Парангон" статусу кредитора у справі та на хід процедури відновлення платоспроможності ТОВ "Інтерлізінвест".

25. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.2 ч.1 ст.308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (Рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р. (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003р. (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006р. (заява №14502/04)). Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

За результатами касаційного перегляду справи, Суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг Європейського банку реконструкції та розвитку та ТОВ "Інтерлізінвест" в особі ліквідатора Щербакова В.Т., скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 908/710/18, з переданням справи на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Під час нового розгляду, господарським судам належить врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне і обґрунтоване рішення.

26. Судові витрати

У зв'язку зі скасуванням рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і передачею справи на новий розгляд, розподіл судового збору у справі здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 296, 300, 301, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлізінвест" в особі ліквідатора Щербакова В.Т. задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Європейського банку реконструкції та розвитку задовольнити частково.

3. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 25.06.2018 (в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон" та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.11.2018 у справі № 908/710/18 - скасувати.

4. Справу № 908/710/18 (в частині розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Парангон") направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й.Катеринчук

В.Г. Пєсков