Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.05.2023 року у справі №922/4587/13
Ухвала КГС ВП від 04.02.2020 року у справі №922/4587/13
Постанова ВГСУ від 12.04.2016 року у справі №922/4587/13
Ухвала КГС ВП від 21.05.2018 року у справі №922/4587/13
Ухвала КГС ВП від 03.10.2019 року у справі №922/4587/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/4587/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін в судове засідання не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4, законного представника малолітнього ОСОБА_5

на постанову Харківського апеляційного господарського суду

від 17.04.2018

у складі колегії суддів: Бородіної Л.І. (головуючого), Здоровко Л.М., Шутенко І.А.

та на ухвалу Господарського суду Харківської області

від 13.12.2017

у складі судді: Усатого В.О.

у справі № 922/4587/13

за заявою Mramor LLP, Wales

до фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. 18.11.2013 ухвалою Господарського суду Харківської області порушено провадження у справі № 922/4587/13 про банкрутство фізичної особи-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича.

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 визнано фізичну особу-підприємця Бабича Ігоря Юрійовича банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.

3. З 12.12.2017 повноваження ліквідатора покладено на арбітражного керуючого Кошовського Сергія Васильовича.

4. 12.12.2017 ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось до господарського суду Харківської області з заявою про визнання недійсним правочину, витребування майна та застосування наслідків недійсності правочину, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Бабичем І.Ю. та ОСОБА_10, посвідчений 17.10.2016 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Набокою Ю.В., за реєстровим №1886; витребувати у ОСОБА_5 житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та застосувати наслідки недійсності правочину.

5. Одночасно ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подано заяву про забезпечення позову, в якій товариство просило в якості забезпечення позову накласти арешт на житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/4587/13 задоволено заяву ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про забезпечення вимог кредиторів; накладено арешт на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

7. ОСОБА_5, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_4, з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та 18.01.2018 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі №922/4587/13.

8. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 922/4587/13 ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/4587/13 залишено без змін.

9. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

9.1 З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» (позикодавцем) та Бабичем І.Ю. (позичальником) укладений кредитний договір №CNL-D00/018/2007, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 248950,00 дол. США на ремонт нерухомого майна, в забезпечення виконання якого між тими ж сторонами 19.03.2007 укладений договір іпотеки наступної черги.

9.2 Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки наступної черги від 19.03.2007 №CNL-D00/018/2007 для забезпечення повного і своєчасного виконання іпотекодавцем боргових зобов'язань, визначених у статті 2 цього договору, іпотекодавець (Бабич І.Ю.) надає іпоткодержателю в іпотеку нерухоме майно, визначене у статті 3 цього договору (предмет іпотеки).

9.3 Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що предметом іпотеки є будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності.

9.4 Склад предмета іпотеки: житловий будинок, загальною площею 537,10кв.м, житловою площею - 82,4кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності. Згідно з витягом №13873417, виданим КП ПБТІ «Інвентаризатор» 14.03.2007 балансова вартість предмета іпотеки складає 1796000грн. Іпотека земельної ділянки. Разом з іпотекою нерухомого майна, яке зазначено в п.3.1 цього договору, в іпотеку надана земельна ділянка, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Земельна ділянка, загальною площею 0,0774га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на підставі приватної власності, що підтверджується: державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_2, що виданий Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 03.04.1996 і який зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за 1 №7 (пункти 3.2, 3.2.1, 3.2.1.1 договору).

9.5 18.03.2011 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (фактором) та ПАТ «ОТП Банк» (клієнтом) укладений договір про відступлення права вимоги, п.1.1.якого встановлено, що у зв'язку укладенням договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 18.03.2011 між фактором та клієнтом, за яким клієнт передав фактору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору, укладеними між клієнтами та позичальниками клієнта, перелік яких міститься у додатку №1 до даного договору (боржники), що забезпечений іпотекою / заставою за договорами іпотеки/ договорами застави, перелік яких міститься в додатку №1 до даного договору (зокрема, договір іпотеки від 19.03.2007 №CNL-DOO/018/2007), укладеними між клієнтом та боржниками/ третіми особами (зокрема з Бабичем І.Ю.) .

9.6 19.03.2007 до Державного реєстру обтяжень внесений запис №4652013, згідно з яким: вид обтяження: іпотека; підстави обтяження: іпотечний договір, ВЕК №203992-ВЕК №203995, 19.03.2007, приватний нотаріус Гризунова О.В. №1823; іпотекодержатель: ЗАТ «ОТП Банк»; іпотекодавець: Бабич Ігор Юрійович; змінено: 24.03.2011; тип зміни: зміна обтяження; підстави обтяження: іпотечний договір, ВЕК №203992-ВЕК №203995, 19.03.2007, приватний нотаріус Гризунова О.В. №1823 змінено на договір про відступлення права вимоги, 1677, 18.03.2011, Приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Бондар І.М.; об'єкт обтяження: додано земельна ділянка, адреса: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_3; іпотекодержатель: ЗАТ «ОТП Банк»; підстави: договір про відступлення права вимоги, 1677, 18.03.2011, Приватний нотаріус Дніпропетровського МНО Бондар І.М. (т. 10,а.с.31,32).

9.7 Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 14.06.2012 провадження №2/1622/801/2012 задоволено позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; стягнуто з Бабич І.Ю. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 19.03.2007 №CNL-DOO/018/2007 у розмірі 1942259,83 грн., а також судові витрати у розмірі 1820грн. Звернуто стягнення заборгованості за кредитним договором від 19.03.2007 №CNL-DOO/018/2007 на суму 1942259,83грн. і судових витрат на суму 1820грн., а всього на загальну суму 1944079,83грн. на предмет іпотеки за договором іпотеки наступної черги від 19.03.2007 №РCNL-DOO/018/2007, що укладений з Бабичем І.Ю., з наданням позивачу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права продажу будь-якій особі-покупцеві отримання коштів від продажу нерухомого майна відповідно до зазначеного договору іпотеки наступної черги, а саме: житлового будинку і земельної ділянки загальною площею 0,0774га за адресою: АДРЕСА_1, а також з наданням права отримання всіх необхідних документів для оформлення продажу цього нерухомого майна, витягів у ПП ПБТІ «Інвентаризатор», права підпису договорів купівлі-продажу цього нерухомого майна.

9.8 18.05.2015 припинено іпотеку на підставі ухвали господарського суду Харківської області від 25.11.2015, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна (т.10, а.с.19-32).

9.9 17.10.2016 між Бабичем Ігорем Юрійовичем (продавцем) та ОСОБА_10 (покупцем) укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець через представника передає у власність покупця житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_10 приймає його та сплачує за нього обумовлену грошову суму (т.10, а.с. 82).

9.10 Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5304700202016, виданим 10.10.2016 Управлінням Держгеокадастру у м. Полтаві, Полтавської області, житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0774га, кадастровий номер якої: НОМЕР_3, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору (присадибна ділянка) (пункт 2 цього договору).

9.11 17.10.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №17012607, за яким власником майна: житлової будівлі 537,1 кв.м, житловою площею - 82,4кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_10 (т.10, а.с. 84).

9.12 Також, 17.10.2016 між тими ж сторонами укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, пунктом 1.1 якого встановлено, що Бабич І.Ю. через представника передає у власність ОСОБА_10 земельну ділянку площею 0,0774га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_10 приймає її та сплачує за неї обумовлену грошову суму (т.10, а.с. 85,86).

9.13 Пунктом 1.2 цього договору встановлено, що цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3.

9.14 17.10.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №17013475, власником земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_3, є ОСОБА_10 (т.10, а.с. 87).

9.15 24.10.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про те, що об'єкт знаходиться в процедурі поділу (т.10, а.с. 22).

9.16 15.11.2017 між ОСОБА_10 (дарувальником) та Бабичем Ігорем Юрійовичем і ОСОБА_4, які діють як законні представники сина ОСОБА_5 (обдарованого), укладений договір дарування, пунктом 1 якого встановлено, що дарувальник безоплатно передала у власність ОСОБА_5, а останній прийняв від ОСОБА_10 як дарунок належний їй на праві приватної власності житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Житловий будинок, що відчужується, розташований на земельній ділянці площею 0,0409га, кадастровий номер: НОМЕР_4, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На зазначеній земельній ділянці розташовано: житловий будинок літ "А-2" загальною площею 323,4кв.м, житловою площею 59,2кв.м, огорожа №1, огорожа №2, стінка підпірна №3, стінка підпірна №4 (т.10, а.с.118-120).

9.17 Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що цей житловий будинок належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., 17.10.2016 за реєстровим №1886 (т.10, а.с. 118-120).

9.18 15.11.2017 відповідні відомості внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 23392085 (т.10, а.с.121).

9.19 Також, 15.11.2017 між ОСОБА_10 (дарувальником) та Бабичем Ігорем Юрійовичем і ОСОБА_4, які діють як законні представники сина ОСОБА_5 (обдарованого), укладений договір дарування, за умовами якого ОСОБА_10 безоплатно передає у власність ОСОБА_5, а ОСОБА_5 приймає від ОСОБА_10 як дарунок належну їй на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0409га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_4 (т.10,а.с.122,123).

9.20 15.11.2017 до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності внесений запис про право власності: №23392368, згідно якого власником земельної ділянки площею 0,0409га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_4 є ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 15.11.2017, реєстраційний №2798 (т.10, а.с.124).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 08.05.2018 ОСОБА_4, законний представник малолітнього ОСОБА_5, звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 08.05.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/4587/13, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 922/4587/13 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 23.05.2018.

12. Ухвалою Верховного Суду від 01.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 922/4587/13 за касаційною скаргою ОСОБА_4, законного представника малолітнього ОСОБА_5, від 08.05.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017; призначено розгляд касаційної скарги на 25.07.2018 об 15 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги.

13. Не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4, законний представник малолітнього ОСОБА_5 звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/4587/13 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 у справі № 922/4587/13, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "ОТП Факторинг Україна" від 12.12.2017 про забезпечення позову відмовити повністю. Судові витрати покласти на ТОВ "ОТП Факторинг Україна".

14. Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій однобічно підійшли до оцінки обставин справи.

15. Також, вказана скарга мотивована тим, що при вчиненні оспорюваного правочину нотаріусом перевірено правомочність сторін договору та правовий статус відчужуваного майна. Майно, яке належить ОСОБА_5, не може бути ідентифіковано як іпотечне майно ТОВ "ОТП Факторинг Україна", оскільки воно має інші індивідуально визначені ознаки, відмінні від зазначених у договорі іпотеки.

16. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано статті 136 - 137 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

18. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

20. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

21. Згідно із частиною 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

22. За приписами частини 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

23. Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент розгляду апеляційної скарги), яка кореспондується із статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

24. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників справи про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів.

25. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі статтею 66 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

26. У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

27. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (кредиторів та інших учасників у справі про банкрутство) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача (боржника) чи інших учасників у справі про банкрутство з тим, щоб забезпечити позивачам (кредиторам у справі про банкрутство) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом (заявою у справі про банкрутство), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

28. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство.

29. Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.

30. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

31. Достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем (боржником у справі про банкрутство) дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

32. Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

33. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 19.08.2015 у справі №922/4587/13, яка набрала законної сили та відповідно до статті 326 статті 137 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції і статті 115 статті 137 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали, зобов'язано приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризунову О.В. скасувати заборону відчуження на нерухоме майно від 19.03.2007, накладену на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ПМНО Гризуновою О.В. за реєстровим №1823 від 19.03.2007, укладеного між Бабичем Ігорем Юрійовичем та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", та провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна іпотекою; зобов'язано приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Гризунову О.В. скасувати заборону відчуження на нерухоме майно від 20.07.2006, накладену на земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом ПМНО Гризуновою О.В. за реєстровим № 4295 від 20.07.2006, та провести державну реєстрацію припинення обтяження нерухомого майна іпотекою (т.2, а.с.125-130).

35. Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статтю 52 Цивільного кодексу України, статті 38, 41, 42, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтю 34 Закону України «Про нотаріат» мотивована тим, що накладені арешти перешкоджають виконанню ліквідатором покладених на нього обов'язків, визначених статтями 41,44 Закону про банкрутство, в строки, передбачені статтею 37 Закону про банкрутство.

36. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що Бабич І.Ю. поза межами ліквідаційної процедури, будучи обізнаним про зняття обтяжень з нерухомого майна, а саме: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з порушенням щодо нього провадження у справі про банкрутство та за відсутності доказів погашення заборгованості перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна», укладає 17.10.2016 з ОСОБА_10 (покупцем) договір купівлі-продажу, за умовами якого Бабич І.Ю. через свого представника передає у власність ОСОБА_10 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а ОСОБА_10 приймає його та сплачує за нього обумовлену грошову суму.

37. З наведеного в сукупності вбачається, що Бабичем Ігорем Юрійовичем відчужене нерухоме майно (яке є предметом іпотеки за договором іпотеки наступної черги від 20.03.2007 №PCNL-D00/018/2007, який укладений між ним та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ТОВ « ОТП Факторинг Україна»), та заборона на яке знята у зв'язку з визнанням ФОП Бабича І.Ю. банкрутом та відкриттям ліквідаційної процедури) ОСОБА_10, яка в подальшому здійснює поділ цього майна та на підставі договору дарування від 15.11.2017 безоплатно передає у власність сину боржника (Бабича І.Ю.) ОСОБА_5 частину вказаного майна.

38. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вищезазначені обставини і докази на їх підтвердження, а також дії боржника свідчать про ухилення боржника Бабича І.Ю. від виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

39. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що з наведеного в сукупності вбачається, що майно, яке є предметом договору іпотеки наступної черги від 20.03.2007 №PCNL-D00/018/2007, та з якого знятий арешт ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2015 у справі №922/4587/13 з підстав необхідності його реалізації у провадженні у справі про банкрутство, яке на даний час є предметом спору і перебуває в учасників провадження у справі про банкрутство ФОП Бабича І.Ю. та ОСОБА_10 (відповідачів), може бути відчужено втретє, або здійснено його поділ з метою неможливості виконання судового рішення у випадку задоволення позову.

40. В даному конкретному випадку адекватність заходу до забезпечення позову, накладеного судом першої інстанції, полягає в тому, що саме житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_3, є предметом договору іпотеки наступної черги від 20.03.2007 №PCNL-D00/018/2007, відчужені ОСОБА_10, та вказані договори є предметом спору, який виник між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та боржником ФОП Бабичем І.Ю., ОСОБА_5 і ОСОБА_10 та який за приписами Господарського процесуального кодексу України і Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» може бути вирішений виключно у межах провадження у справі про банкрутство.

41. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що накладення арешту на майно не позбавляє, не перешкоджає та не порушує права скаржника на вільне володіння та користування майном, що є предметом спору, та спрямоване виключно на забезпечення можливості реального виконання судового рішення (у разі задоволення вимог).

42. Щодо доводів скаржника про те, що майно, яке належить ОСОБА_5, не може бути ідентифіковано як іпотечне майно ТОВ "ОТП Факторинг Україна", оскільки воно має інші індивідуально визначені ознаки, відмінні від зазначених у договорі іпотеки, то судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що з матеріалів справи, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що житловий будинок загальною площею 323,4кв.м, житловою площею 59,2кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельна ділянка: кадастровий номер НОМЕР_4 утворились в процесі поділу земельної ділянки, кадастровий НОМЕР_3, загальною площею 0,0774 та житлового будинку загальною площею 537,1 кв.м, житловою площею 82,4 кв.м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1

43. Враховуючи вищевикладене в сукупності, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що доводи ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про забезпечення позову є обґрунтованими, оскільки є очевидною небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ «ОТП Факторинг Україна», захист яких може стати неможливим без прийняття вищезазначених заходів забезпечення позову, та для відновлення цих прав необхідні будуть значні зусилля та витрати. Адекватність вжитого заходу відповідає вимогам, викладеним в заяві про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, застосування наслідків недійсності правочину та витребування майна у ОСОБА_5

44. З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано статті 136 - 137 Господарського процесуального кодексу України спростовуються вищевикладеним та змістом оскаржуваних судових рішень.

45. Інші доводи скаржника колегією суддів не розглядаються, оскільки фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Тому пов'язані з наведеним аргументи скаржника не можуть бути прийняті Верховним Судом.

46. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

47. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

48. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

49. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

50. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

51. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

52. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

53. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови були дотримані.

54. Оскільки підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4, законного представника малолітнього ОСОБА_5, від 08.05.2018 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та на ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/4587/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.12.2017 у справі № 922/4587/13 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко