Історія справи

Постанова КГС ВП від 25.03.2025 року у справі №911/3313/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Київ

cправа №911/3313/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом: Васильцов В.М.,

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД"

на рішення Господарського суду Київської області (Шевчук Н.Г.)

від 16.05.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Станік С.Р., Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.)

від 10.12.2024 (повний текст складений 13.12.2024)

у справі за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІС ПРОДЖЕКТ"

про стягнення 532 739, 58 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІС ПРОДЖЕКТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД"

про стягнення 948 124,77 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст вимог за первісним та зустрічним позовами

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРІС ПРОДЖЕКТ" (далі - Відповідач) 532 739,58 грн, з них: 405 964,59 грн - заборгованість з оплати товару за договором поставки від 01.01.2022 №783 (далі - Договір), 4 307,27 грн - інфляційні втрати, 7 380,77 грн - три проценти річних, 115 086,95 грн - пеня.

2. Відповідач пред`явив зустрічний позов про стягнення з Позивача 948 124,77 грн штрафних санкцій, з них: 895 043, 55 грн - пеня, 53 081, 22 грн - штраф, нараховані згідно з пунктами 8.5, 8.6 Договору за порушення строків поставки, а саме недопоставку товару на суму 2 654 061,15 грн за чотирнадцятьма замовленнями.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3313/23:

- провадження за первісним позовом у частині стягнення заборгованості у сумі 5 000 грн закрито;

- первісний позов про стягнення з Відповідача на користь Позивача 527 739,58 грн, з яких: 400 964,59 грн - заборгованість, 4 307,27 грн - інфляційні втрати, 7 380,77 грн - три проценти річних, 115 086, 95 грн - пеня, задоволено;

- зустрічний позов про стягнення з Позивача на користь Відповідача 948 124,77 грн, з яких: 895 043,55 грн - пеня та 53 081,22 грн - штраф, задоволено;

- проведено зустрічне зарахування за первісним і зустрічним позовами та стягнуто з Позивача на користь Відповідача 420 385,19 грн;

- стягнуто з Позивача на користь Відповідача 6 305,78 грн судового збору.

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою; просив скасувати його в частині задоволення зустрічного позову.

5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 у справі №911/3313/23 залишено без змін.

6. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив:

щодо первісного позову:

- оскільки Відповідач сплатив 5 000 грн вже після пред`явлення позову, провадження у справі в частині вимоги про стягнення заборгованості у вказаному розмірі підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) - відсутність предмета спору. Залишок заборгованості Відповідача становить 400 964, 59 грн (за вирахуванням 5 000 грн), при цьому вона не оспорюється учасниками справи;

- суми інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені, нараховані до стягнення Позивачем, не суперечать вимогам закону;

щодо зустрічного позову:

- розрахунок пені за період прострочення поставок, виконаний Відповідачем, починаючи з дня, наступного за вказану у замовленнях дату поставки, до 30 вересня 2023 року, а також розрахунок штрафу за прострочення поставки товару на понад 10 календарних днів відповідає обставинам справи й не суперечить вимогам закону;

- Позивач стверджує про наявність форс-мажорних обставин, однак докази сповіщення Відповідача у встановлений Договором строк (не пізніше 48 годин) про відповідну перешкоду та її вплив на виконання зобов`язань - відсутні. Крім того, замовлення та поставки за ними, які не були повністю виконані, підлягали виконанню після виникнення обставин, які Позивач вважає форс-мажорними. Позивач не був позбавлений можливості узгодити з Відповідачем зміни до Договору з урахуванням таких обставин. Докази на підтвердження того, що товар, який є предметом поставки, зберігався саме в знищеному складському приміщенні і був знищений - відсутні.

Оскільки за первісним позовом підлягає стягненню 527 739,58 грн, а за зустрічним позовом - 948 124,77 грн, суд здійснив зустрічне зарахування.

7. У постанові від 10.12.2024 Північний апеляційний господарський суд додатково зауважив про відсутність підстав для зменшення нарахованих до стягнення сум згідно зі статтею 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

8. 28 грудня 2024 року Позивач (Скаржник) із використанням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23; з урахуванням уточнення вимог просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення зустрічного позову про стягнення зі Скаржника на користь Відповідача 948 124,77 грн, з яких: 895 043,55 грн - пеня, 53 081,27 грн - штраф, та в частині проведення зустрічного зарахування сум за первісним і зустрічними позовами; передати справу №911/3313/23 у частині задоволення зустрічного позову на новий розгляд до Господарського суду Київської області для продовження розгляду.

9. Підставами касаційного оскарження Скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункт 4 частини другої статті 287 з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України - суд апеляційної інстанції застосував норми права, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України, без урахування висновків про їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22 (щодо зменшення розміру неустойки);

- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України - 01 листопада 2024 року представник Скаржника подав до суду апеляційної інстанції додаткові докази з клопотанням про приєднання їх до матеріалів справи, навівши докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Скаржника. Ці документи були долучені до матеріалів справи, але судом апеляційної інстанції не досліджувалися, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Суд апеляційної інстанції застосував норми процесуального права (ГПК України) без урахування висновків Верховного Суду в аналогічних справах (постанови від 23.07.2019 у справі №917/2034/17 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

10. 26 лютого 2025 року, у межах встановленого процесуального строку, Відповідач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить:

- закрити касаційне провадження з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України;

- залишити без задоволення касаційну скаргу з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України;

- рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 залишити без змін;

- витрати Скаржника, пов`язані з касаційним переглядом судових рішень, покласти на нього.

11. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- щодо пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України:

1) Скаржник не подавав до суду першої інстанції заяви про зменшення неустойки на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України. Суд апеляційної інстанції з наявних у справі доказів не встановив винятковості випадку для зменшення суми неустойки, нарахованої до стягнення, з огляду на очевидну недоведеність Скаржником факту виконання постачальником зобов`язання з повної поставки товару, тривалості порушення постачальником своїх зобов`язань за Договором;

2) у справі, що розглядається (№911/3313/23), висновок суду апеляційної інстанції не суперечить правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, оскільки встановлені судами фактичні обставини є різними; у кожній із цих справ суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин і фактично-доказової бази, зважаючи на подані сторонами докази, що виключає подібність спірних правовідносин за змістовим критерієм;

3) у питаннях наявності / відсутності підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, щоразу виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій;

- щодо пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України:

1) на виконання приписів частини третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не прийняв приєднані Скаржником до апеляційної скарги та додатково подані представником Скаржника докази. Вказане є правильним застосуванням норм процесуального права, оскільки Скаржник не повідомляв суд першої інстанції про причини неможливості надання відповідних доказів, не заявляв клопотань у суді першої інстанції про витребування доказів. Усупереч положенням частини третьої статті 269 ГПК України не доведено неможливості подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від Скаржника;

2) посилання Скаржника на постанову Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №917/2034/17 є нерелевантним. У цій постанові Верховний Суд не висловлював правового висновку щодо застосування будь-якої з норм матеріального або процесуального права. Постанова Верховного Суду не є остаточною, оскільки нею скасовано постанову суду апеляційної інстанції та повернуто справу для продовження розгляду. Причиною скасування постанови суду апеляційної інстанції стало безпідставне приєднання та врахування під час розгляду апеляційної скарги додатково поданих до суду апеляційної інстанції доказів.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. 01 січня 2022 року Скаржник (постачальник) і Відповідач (покупець) уклали Договір, згідно з яким постачальник зобов`язується систематично доставляти і передавати на умовах та в строки, узгоджені сторонами в замовленні покупця та (або) графіку поставок (додаток №3 до Договору), непродовольчу продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору.

13. Договором визначено, що: 1) товар - це будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов`язання та права суб`єкта господарювання; 2) дата поставки - дата поставки, вказана в замовленні; 3) фактична дата поставки - дата приймання товару і підписання товарної накладної; 4) ціна товару - ціна за одиницю товару, вказана у специфікації в національній валюті України; 5) платіжний день - кожні робочі понеділок, середа, п`ятниця, у які покупцем здійснюється оплата поставленого товару.

14. Відповідно до пункту 2.8 Договору в разі неможливості виконання замовлення покупця постачальник зобов`язується не пізніше ніж через 12 годин після отримання замовлення письмово по електронній пошті повідомити покупця про неможливість виконання замовлення в повному обсязі або частково з обґрунтуванням причин неможливості виконання, вказавши дату можливої поставки.

15. У випадку зняття товару з виробництва або тимчасової відсутності товару (на строк більше ніж 14 календарних днів) постачальник зобов`язується протягом одного календарного дня з моменту, коли він дізнався або повинен був дізнатися про таку подію, письмово повідомити покупця про зняття товару з виробництва або тимчасову відсутність товару (на строк більше ніж 14 календарних днів). Такі дані повинні надаватися покупцю у вигляді специфікації у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до зняття товару з виробництва або тимчасової відсутності товару. Якщо ця умова не виконується постачальником, покупець залишає за собою право прийняти рішення про виведення товару з асортименту (пункт 2.10 Договору).

16. За змістом пункту 2.15 Договору строк поставки товару погоджується сторонами у замовленні покупця. Сторони можуть також встановити графік поставок у редакції, погодженій сторонами у додатку №3 до цього Договору. У випадку розбіжності дати поставки, визначеної в замовленні покупця, та графіка поставки сторони беруть за основу дату поставки, яка узгоджена сторонами в замовленні покупця.

17. Згідно з пунктом 5.4 Договору оплата поставленого товару здійснюється через 60 календарних днів з дати поставки товару. Здійснення розрахунків проводиться у понеділок, середу та п`ятницю щотижня, орієнтуючись на дату настання платежу.

18. Умовами розділу 7 Договору передбачено, що жодна зі сторін не буде нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов цього Договору, якщо такому невиконанню прямо перешкоджали обставини, що знаходяться поза сферою контролю невиконуючої сторони, таких як: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, дії органів державної влади, в тому числі видання законодавчих актів, громадські заворушення, а також не обмежені вищенаведеними подібні обставини (обставини непереборної сили), на період, починаючи з моменту оголошення невиконуючою стороною про такі обставини.

Сторона, яка не виконує свого зобов`язання внаслідок дії непереборної сили, повинна негайно, але не пізніше 48 годин, сповістити іншу сторону про перешкоду і її вплив на виконання зобов`язань за цим Договором.

Належним підтвердженням факту настання форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати України або її територіальних відділень, яка повинна бути надана невиконуючою стороною в найкоротший термін.

19. Відповідно до пункту 8.4 Договору за порушення строків оплати, передбачених цим Договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу.

20. При порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу (пункт 8.5 Договору).

21. Згідно з пунктом 8.6 Договору в разі порушення постачальником строків поставки або недопоставки товару на 10 і більше календарних днів, ніж це передбачено цим Договором або специфікацією, постачальник сплачує покупцю додатково штраф - два проценти від непоставленого або недопоставленого товару.

22. За умовами пунктів 9.1-9.3 Договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2022 року. Якщо за 20 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить письмово про свій намір розірвати або припинити дію цього Договору, він вважається пролонгованим на кожний календарний рік на тих самих умовах.

23. Згідно із замовленнями на поставку товару та видатковими накладними Скаржник повністю виконав три замовлення: (1) замовлення від 07.02.2022 №УПЧМ0002802 на суму 504 475,90 грн, поставка за видатковою накладною від 10.02.2022 №12590 на суму 504 475,90 грн, (2) замовлення від 14.02.2022 №УПЧМ0003246 на суму 24 409,40 грн, поставка за видатковою накладною від 17.02.2022 №14128 на суму 24 409,40 грн, (3) замовлення №УПЧМ0004538 на суму 76 640 грн, поставка за видатковою накладною від 22.02.2022 №18271 на суму 76 640 грн.

24. Водночас за замовленнями:

- від 16.05.2022 №УПЧМ0008596 на суму 297 683,60 грн (дата поставки - 19 травня 2022року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 16.05.2022 №20724 на суму 40 708,55 грн, сума недопоставки - 260 339,52 грн;

- від 29.08.2022 №УПЧМ0022292 на суму 422 469,20 грн (дата поставки - 01 вересня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 01.09.2022 №28990 на суму 134 475 грн, сума недопоставки - 322 947, 46 грн;

- від 19.09.2022 №УПЧМ0024638 на суму 243 133,30 грн (дата поставки - 22 вересня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 22.09.2022 №31385 на суму 77 108,80 грн, сума недопоставки - 166 024,50 грн;

- від 19.09.2022 №УПЧМ0024642 на суму 86 890,10 грн (дата поставки - 22 вересня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 22.09.2022 №31404 на суму 36 180 грн, сума недопоставки - 50 710,10 грн;

- від 31.10.2022 №УПЧМ0030886 на суму 322 288,60 грн (дата поставки - 03 листопада 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 02.11.2022 №37343 на суму 171 752,77 грн, сума недопоставки - 187 553,45 грн;

- від 07.11.2022 №УПЧМ0031790 на суму 114 724,80 грн (дата поставки - 10 листопада 2022 року) товар оставлений згідно з видатковою накладною від 10.11.2022 №38417 на суму 29 989,60 грн, сума недопоставки - 84 735,20 грн;

- від 07.11.2022 №УПЧМ0031777 на суму 238 608,70 грн (дата поставки - 10 листопада 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 10.11.2022 №38418 на суму 22 584,42 грн, сума недопоставки - 216 060,92 грн;

- від 14.11.2022 №УПЧМ0032671 на суму 97 095,00 грн (дата поставки - 17 листопада 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 16.11.2022 №39400 на суму 10 240,30 грн, сума недопоставки - 84 544,70 грн;

- від 14.11.2022 №УПЧМ0032660 на суму 271 484,20 грн (дата поставки - 17 листопада 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 16.11.2022 №39402 на суму 30 590 грн, сума недопоставки - 240 894,20 грн;

- від 28.11.2022 №УПЧМ0034968 на суму 104 260,60 грн (дата поставки - 01 грудня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 01.12.2022 №41184 на суму 6 705,60 грн, сума недопоставки - 97 555,00 грн;

- від 28.11.2022 №УПЧМ0034958 на суму 345 482,80 грн (дата поставки - 01 грудня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 01.12.2022 №41185 на суму 52 922,34 грн, сума недопоставки - 292 560,46 грн;

- від 05.12.2022 №УПЧМ0035759 на суму 331 418,20 грн (дата поставки - 08 грудня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 08.12.2022 №43012 на суму 149 272,70 грн, сума недопоставки - 185 847,90 грн;

- від 05.12.2022 №УПЧМ0035772 на суму 107 865,50 грн (дата поставки - 08 грудня 2022 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 08.12.2022 №43033 на суму 49 206,10 грн, сума недопоставки - 65 461,80 грн;

- від 27.03.2023 №УПЧМ0008822 на суму 542 451,40 грн (дата поставки - 30 березня 2023 року) товар поставлений згідно з видатковою накладною від 30.03.2023 №15101 на суму 150 205,96 грн, сума недопоставки - 398 825,94 грн.

25. Докази додаткових поставок товару за вказаними замовленнями відсутні.

26. На виконання Договору Скаржник здійснив поставки товару, а Відповідач прийняв товар на суму 1 567 927,44 грн за видатковими накладними:

- від 10.02.2022 №12590 на суму 504 475,90 грн;

- від 17.02.2022 №14128 на суму 24 409,40 грн;

- від 22.02.2022 №18271 на суму 76 640,00 грн;

- від 16.05.2022 №20724 на суму 40 708, 55 грн;

- від 01.09.2022 №28990 на суму 134 475, 00 грн;

- від 22.09.2022 №31385 на суму 77 108, 80 грн;

- від 22.09.2022 №31404 на суму 36 180,00 грн;

- від 02.11.2022 №37343 на суму 171 752,77 грн;

- від 10.11.2022 №38417 на суму 29 989,60 грн;

- від 10.11.2022 №38418 на суму 22584, 42 грн;

- від 16.11.2022 №39400 на суму 10 240, 30 грн;

- від 16.11.2022 №39402 на суму 30 590,00 грн;

- від 01.12.2022 на суму 52 922,34 грн;

- від 01.12.2022 №41184 на суму 6 705,60 грн;

- від 08.12.2022 №43012 на суму 149 272,70 грн;

- від 08.12.2022 №43033 на суму 49 206,10 грн;

- від 30.03.2023 №15101 на суму 150 205,96 грн.

27. Відповідач оплатив на рахунок Скаржника 1 116 400 грн платіжними інструкціями:

- від 30.03.2022 №57 на суму 76 400 грн;

- від 30.08.2022 №283 на суму 130 000 грн;

- від 20.09.2022 №314 на суму 100 000 грн;

- від 04.10.2022 №336 на суму 50 000 грн;

- від 07.10.2022 №343 на суму 70 000 грн;

- від 21.10.2022 №361 на суму 50 000 грн;

- від 28.10.2022 №373 на суму 100 000 грн;

- від 13.01.2023 №23 на суму 90 000 грн;

- від 17.01.2023 №31 на суму 14 300 грн;

- від 27.01.2023 №47 на суму 150 000 грн;

- від 09.02.2023 №98 на суму 15 000 грн;

- від 16.03.2023 №170 на суму 200 000 грн;

- від 27.03.2023 №27/07/202380 на суму 10 000 грн;

- від 04.05.2023 №260 на суму 11 700 грн;

- від 16.05.2023 №288 на суму 9 000 грн;

- від 23.05.2023 №103 на суму 40 000 грн.

28. Також в оплату за Договором згідно з договорами про зарахування зустрічних однорідних вимог від 19.01.2023 (два договори) зараховано 15 686,40 грн та 7 743, 20 грн; згідно з договорами від 13.03.2023 зараховано 7 954,71 грн; згідно з договорами від 25.04.2023 (два договори) зараховано 4 506,18 грн та 9 212,36 грн, що всього становить 45 102, 85 грн.

29. 16 листопада 2023 року (після звернення з позовом до суду в цій справі) Відповідач платіжною інструкцією №300 сплатив на рахунок Скаржника 5 000 грн з призначенням платежу "Оплата за лед. лампи зг Договору №783 від 01.01.2022, в т.ч. ПДВ…".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

31. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 в частині задоволення зустрічного позову та проведення зустрічного зарахування сум за первісним і зустрічними позовами.

32. Щодо задоволення первісного позову судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Щодо права суду зменшити розмір неустойки

33. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

34. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

35. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

36. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

37. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

38. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

39. Статтею 599 ЦК України та статтею 202 ГК України (тут і далі - в редакції, що була чинною на момент виникнення та існування спірних правовідносин) унормовано, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

40. Водночас порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).

41. Суди попередніх інстанцій встановили, що Скаржник порушив строки поставки за Договором - недопоставив товар на загальну суму 2 654 061,15 грн (пункт 24 цієї постанови) за чотирнадцятьма замовленнями.

42. За змістом статей 216 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

43. Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

44. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

45. Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

46. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

47. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

48. Дослідивши умови Договору, суди встановили, що:

- при порушенні строків поставки товару постачальник сплачує покупцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, яка діяла на момент прострочення платежу (пункт 8.5 Договору).

- в разі порушення постачальником строків поставки або недопоставки товару на 10 і більше календарних днів, ніж це передбачено цим Договором або специфікацією, постачальник сплачує покупцю додатково штраф - два проценти від непоставленого або недопоставленого товару (пункт 8.6 Договору).

49. Зважаючи на недопоставку Скаржником частини товару в строки, встановлені Договором, Відповідач нарахував неустойку в розмірі 948 124,77 грн, з них: 895 043, 55 грн - пеня, 53 081, 22 грн - штраф.

50. Перевіривши розрахунок Відповідача, правові підстави виникнення пені та штрафу, суди вважали обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню, вимоги про стягнення зі Скаржника заявлених сум грошових коштів.

51. Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

52. Подібну норму також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

53. Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

54. До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

55. Втім, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (пункт 7.25 постанови Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22).

56. У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

57. Ухвалюючи оскаржувану постанову від 10.12.2024, Північний апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для зменшення нарахованих до стягнення сум згідно зі статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України.

58. Скаржник не погоджується з цим та зауважує, що суд апеляційної інстанції не навів правового обґрунтування, чому він вважає відсутніми підстави для зменшення нарахованих до стягнення сум за зустрічним позовом.

59. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.

60. Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань, і пеня / штраф застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання (постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №922/3548/19, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22 та інші).

61. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог статті 86 ГПК України, врахувавши вимоги законодавства та умови Договору, а також встановивши факт порушення Скаржником своїх зобов`язань за Договором, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про стягнення зі Скаржника на користь Відповідача грошові кошти у загальному розмірі 948 124,77 грн (за зустрічним позовом).

62. Як стверджує Відповідач та не заперечує Скаржник, у суді першої він не подавав клопотання про зменшення розміру неустойки на підставі статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

63. У свою чергу, суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення відповідно до статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України.

64. Скаржник посилається на висновки щодо застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, викладені у постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, та вказує про їх неврахування судом апеляційної інстанції.

65. Разом із тим Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення не суперечать вказаним висновкам. Різниця зумовлена не неправильним застосуванням норм права, а неоднаковими юридично значущими фактами та обставинами, що визначають фактично-доказовий склад у справі, виходячи з підстав, вимог і заперечень сторін.

66. Крім того, Верховний Суд наголошує, що словосполучення "може зменшити за рішенням суду", "суд має право" та "суд може", вжиті у частині третій статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, свідчать, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості / неможливості зменшення розміру неустойки, оцінюючи конкретні обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №909/1083/23).

67. Про те, що зменшення розміру неустойки, заявленої до стягнення, є правом суду, також зазначено в постановах Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №916/3232/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, на які посилається Скаржник.

68. Зменшення розміру неустойки залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. За відсутності в законі переліку виняткових обставин та врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), з дотриманням правил статей 86 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність / відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення і його конкретний розмір.

69. Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність / відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 05.09.2023 у справі №907/583/22, від 28.11.2023 у справі №916/1504/22, від 03.12.2024 у справі №904/872/24, від 03.12.2024 у справі №909/321/24.

70. Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є різними, оскільки щоразу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86 210 237 ГПК України.

71. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка подає відповідне клопотання (постанови Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №908/145/23, від 13.03.2024 у справі №904/5899/21, від 21.02.2024 у справі №922/3438/23).

72. Посилаючись на право суду зменшити розмір неустойки, Скаржник лише узагальнено зазначив на стадії апеляційного перегляду, що рішення суду першої інстанції є несправедливим та ставить одну зі сторін Договору у важке фінансове становище, не відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

73. Зважаючи на правове регулювання спірних правовідносин, з огляду на усталену та послідовну судову практику застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, Суд наголошує, що в цій справі відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявленого до стягнення Відповідачем, встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, до переоцінки чого Верховний Суд вдаватися не може. Зменшення розміру штрафних санкцій є виключним правом суду (пункти 66-70 цієї постанови).

Щодо подання Скаржником додаткових доказів на стадії апеляційного перегляду справи

74. Аргументи Скаржника, якими обґрунтовується підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України), зводяться до того, що суд апеляційної інстанції не прийняв та не надав оцінки доказам, які подавалися разом із касаційною скаргою та клопотанням від 01.11.2024.

75. Скаржник стверджує, що вказане не відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №917/2034/17 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18.

76. Натомість Відповідач зазначає, що постанова Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №917/2034/17 не є остаточною, оскільки нею скасовано постанову суду апеляційної інстанції та повернуто справу для продовження розгляду.

77. Суд звертає увагу, що норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду про застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, і якщо в ній викладені висновки про застосування норми права, такі висновки підлягають урахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17).

78. Попри це, за обставинами справи №917/2034/17 Верховний Суд навпаки констатував, що суд апеляційної інстанції, взявши до уваги докази (зокрема, нотаріально посвідчені заяви свідків, фінансові звіти позивача, паспорт розподільчого пункту) щодо встановлення наявності чи відсутності факту порушення Приватним підприємством "Мегапол", долучені до апеляційної скарги, не встановлював та не зазначив об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне подання до суду першої інстанції документів. До того ж обставини, за якими суд апеляційної інстанції встановив факт відсутності порушення Правил користування електричною енергією, не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

79. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що подібність правовідносин необхідно визначати відповідно до їх елементів. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст (взаємні права й обов`язки суб`єктів). Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

80. Системно проаналізувавши доводи та аргументи Скаржника, Верховний Суд вважає, що правовідносини у справі №917/3313/23 та справі №917/2034/17 не є подібними у розрізі спірного питання.

81. Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції та направив справу №917/2034/17 на новий розгляд у зв`язку з тим, що останній дослідив і надав оцінку доказам, які не були подані до суду першої інстанції без обґрунтування поважних причин. Натомість у справі, що переглядається (№917/3313/23), Скаржник стверджує про відмову суду апеляційної інстанції у прийнятті додатково поданих доказів.

82. Крім того, текстовий фрагмент, наведений Скаржником ("Вказане з урахуванням положень статті 282 ГПК України означає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткові докази, має викладати мотивувальну частину своєї постанови із зазначенням відповідного обґрунтування заявником неможливості їх подання до суду першої інстанції та з оцінкою апеляційною інстанцією такого обґрунтування"), як і загалом посилання на статтю 282 ГПК України, відсутні у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №917/2034/17.

83. Вказуючи на постанову Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18, Скаржник:

- цитує пункт 111: "Суд констатує, що місцевим та апеляційним господарським судом в межах наданих їм повноважень (стаття 86 269 ГПК України) не забезпечено дотримання принципу змагальності та найбільш відповідного цьому принципу стандарту доказування - стандарту переваги більш вагомих доказів, не врахувавши того, що оцінка обставин справи здійснюється з урахуванням усієї сукупності наявних в ній доказів та правил й критеріїв, визначених ГПК України";

- наводить міркування Верховного Суду щодо стандартів доказування, зокрема стандарту вірогідності доказів, обов`язку і тягаря доказування в розрізі змагальності господарського процесу.

84. Суд звертає увагу, що загальні вказівки про застосування норм процесуального права (принципу змагальності, доказування тощо) є універсальними. Такі висновки мають застосовуватися з урахуванням конкретних обставин справи.

85. У справі №924/233/18 суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що посилання на акти звірки є безпідставним, оскільки вони не є документами, які фіксують зміст договору чи вносять зміни до договору. Натомість Верховний Суд не погодився з цим та зауважив, що акт звірки може бути доказом на підтвердження обставин, зокрема, наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами, і акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

86. Отже, обставини, які досліджувалися у справі №917/3313/23, не є подібними з тими, що встановлені у справі №924/233/18 та одержали правову оцінку Верховного Суду.

87. Системний аналіз статей 80 269 ГПК України свідчить, що докази, якими сторона у справі обґрунтовує свої вимоги / заперечення, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом / відзивом на позов, і саме на таку сторону покладено обов`язок подання таких доказів в строки, визначені ГПК України.

88. Відповідно до частин першої, другої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

89. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 ГПК України).

90. Здійснюючи аналіз вказаних норм процесуального права, Верховний Суд у постанові від 28.04.2021 у справі №910/9351/20 виснував, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (особи, яка їх подає). Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2024 у справі №904/3057/23.

91. В оскаржуваній постанові Північний апеляційний господарський суд зазначив, що докази, додані Скаржником до апеляційної скарги (роздруківки часткового листування між сторонами) не приймаються з огляду на приписи частини третьої статті 269 ГПК України.

92. З огляду на формулювання, вжиті у цій нормі ("у виняткових випадках", "з причин, що об`єктивно не залежали від нього"), учасники справи мають розумно передбачати, що можливість подання доказів до суду апеляційної інстанції є обмеженою та дозволяється радше як виняток із загального правила.

93. ГПК України встановлює спеціальний порядок подання до суду доказів (зокрема, подання всіх необхідних доказів саме під час розгляду справи судом першої інстанції). Недотримання зазначеного порядку та вимог ГПК України тягне відсутність у суду обов`язку приймати такі докази та враховувати їх під час розгляду справи (подібний за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.03.2023 у справі №914/3593/21 та від 24.11.2021 у справі №910/20993/20).

94. Крім того, Скаржник належним чином не обґрунтовує, які саме докази не були досліджені, які обставини, на думку Скаржника, підтверджують ці докази та як вони здатні вплинути на результат розгляду справи.

95. Відповідно до статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

96. Таким чином, доводи касаційної скарги не підтвердилися. Здійснивши розгляд справи, суди не допустили неправильного застосування норм матеріального права та / або порушення норм процесуального права, яке б могло слугувати підставою для скасування ухвалених рішень у частині задоволення зустрічного позову.

97. Висновки, яких дійшли суди попередніх інстанцій у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, які наводить Скаржник, водночас окремі висновки є нерелевантними.

98. Отже, рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 підлягають залишенню без змін.

99. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

100. Верховний Суд зауважує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржник у цій справі аргументовано не довів.

101. Незгода Скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій, оцінкою доказів, правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в них, не свідчить про незаконність таких рішень.

102. У разі повного чи часткового задоволення первісного й зустрічного позовів про стягнення грошових коштів суд проводить зустрічне зарахування таких сум і стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму (пункт 4.17 постанови Верховного Суду від 17.11.2023 у справі №927/696/23).

103. Зважаючи на викладене вище, оскільки за первісним позовом стягнуто 527 739,58 грн, а за зустрічним позовом - 948 124,77 грн, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про здійснення зустрічного зарахування, за яким на користь Відповідача присуджено 420 385,19 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

105. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

106. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

107. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТ-БУД ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі №911/3313/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець