Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.09.2019 року у справі №902/1003/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/1003/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

обов'язки секретаря судового засідання за дорученням головуючого здійснює помічник судді Голікова І. Ю.,

за участю представників:

позивача - не з'явилися,

відповідача-1 - не з'явилися,

відповідача-2 - не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю? Партнер-2008 на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 (суддя Нешик О. С. ) і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 (головуючий - Філіпова Т. Л., судді: Бучинська Г. Б., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю? Партнер-2008

до: 1) Служби автомобільних доріг у Вінницькій області,

2) Хмільницької районної державної адміністрації у Вінницькій області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області,

про визнання акта недійсним та скасування розпорядження.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.04.11.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-2008" (далі - ТОВ "Партнер-2008", Товариство) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Служби автомобільних доріг у Вінницькій області (далі - Служба автодоріг у Вінницькій області, Служба) та Хмільницької районної державної адміністрації у Вінницькій області (далі - Хмільницька РДА, Райдержадміністрація) про: 1) визнання недійсним державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №018896 (далі - Держакт, оспорюваний акт), що виданий 12.03.2010 Службі автомобільних доріг Вінницької області на земельну ділянку площею 23,1202 га під автомобільною дорогою Р-321 Бердичів-Хмільник-Літин, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за №031005400001; 2) скасування розпорядження Хмільницької РДА від 23.04.2009 №232 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками автомобільних доріг в адміністративних межах Хмільницького району" (далі - розпорядження від 23.04.2009 №232, оспорюване розпорядження) в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою на території Уланівської сільської ради площею 23,1202 га.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що оспорюваними актом та розпорядженням порушуються права ТОВ "Партнер-2008" на реалізацію права постійного користування земельною ділянкою площею 0,19 га, оскільки надана Службі автодоріг у Вінницькій області в постійне користування земельна ділянка включає також земельну ділянку, на якій розташовано належний Товариству на підставі договору купівлі-продажу майновий комплекс автозаправної станції (далі - АЗС). При цьому позивач зазначає, що спірна земельна ділянка була виділена та перебувала у постійному користуванні під набутим об'єктом нерухомості на підставі Державного акта на право постійного користування землею від 10.01.1994.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 25.04.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
15.08.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 16, 21, 256, 257, 261, 267, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 116, 120, 123, 126, 152, 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 74, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди спочатку дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині визначеної у експертному висновку №2204/18-21 від 12.02.2019 площі перетину належних позивачу і Службі земельних ділянок, а саме 0,0667 га (667кв. м. ), з огляду на те, що саме Товариству як власнику майнового комплексу АЗС, належить право користування земельною ділянкою, на якій він розташований, тоді як Райдержадміністрація оспорюваним розпорядженням затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою Службі автодоріг у Вінницькій області на території Уланівської сільської ради загальною площею 229,1343 га у адміністративних межах Хмільницького району, що включає земельну ділянку площею 0,0667 га (667кв. м. ), право на використання якої належить позивачу, але в подальшому відмовили в позові у зв'язку зі спливом позовної давності без поважних причин її пропуску, про застосування якої було заявлено Службою, оскільки з ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 27.10.2014 у справі №802/3793/14-а вбачається обізнаність ТОВ "Партнер-2008" 14.02.2014 з існуванням розпорядження від 23.04.2009 №232 під час звернення представника Товариства до державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмільницькому районі щодо реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку, а зі змісту рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмільницькому районі від 14.02.2014 вбачається доведення до відома позивача про Держакт, що є предметом цього спору. При цьому, відхиляючи доводи позивача щодо звернення з негаторним позовом у цій справі як безпідставні, суди зазначили, що однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, натомість предметом цього позову є недійсність (незаконність) прийнятих державним органом актів, які порушують право позивача на користування земельною ділянкою, тому такий предмет позову не пов'язаний з триваючим правопорушенням, оскільки стосується разової дії, яка вже відбулася і виражена у прийнятому відповідному акті, а саме у розпорядженні Райдержадміністрації, та виданому на його підставі Держакті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Партнер-2008" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій положень статей 261, 267, 268, 391 ЦК України і статті 86 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) суд першої інстанції дійшов хибного висновку про звернення Товариства з позовом поза межами встановленого законом строку позовної давності, не врахувавши тривалого характеру порушень прав ТОВ "Партнер-2008", які (порушення) не припинялися по цей час, так як після отримання рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмільницькому районі від 14.02.2014 №РВ-0500049342014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Служба автодоріг у Вінницькій області, незважаючи на письмову вимогу Товариства від 11.07.2014 №14 про ініціювання Службою перед Вінницькою обласною державною адміністрацією питання щодо внесення змін до Держакта, не вжила жодних заходів для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні позивача своїм майном, що і стало підставою для подання у 2017 році негаторного позову, на вимоги якого позовна давність не поширюється; 2) в порушення норм процесуального закону місцевим судом рішення було прийнято в день перенесення розгляду справи (25.04.2019) та без участі сторін.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Відповідачем та третьою особою відзиви на касаційну скаргу не подавалися.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Хмільницькою РДА прийнято розпорядження від 23.04.2009 №232, відповідно до якого: 1) затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками Службі автомобільних доріг у Вінницькій області під автомобільною дорогою державного значення Р-31 Бердичів-Хмільник-Літин загальною площею 229,1343 га в адміністративних межах Хмільницького району; 2) надано Службі автодоріг у Вінницькій області вищезазначені земельні ділянки в постійне користування; 3) дозволено ПП "Науково-виробнича фірма "Нові технології ГІС" виготовити державні акти на право постійного користування земельними ділянками.

9.03.11.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницянафтопродукт" (продавець) та ТОВ "Партнер-2008" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомості, за умовами якого продавець передав у власність (продав), а покупець набув у власність (купив) майновий комплекс АЗС, що знаходиться за адресою: село Уланів Хмільницького району Вінницької області, автодорога Бердичів-Хмільник-Літин 43 км, що розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у продавця в постійному користуванні і в майбутньому буде оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.

10.20.11.2009 право приватної власності на майновий комплекс АЗС зареєстровано за ТОВ "Партнер-2008", про що Комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" видано відповідне реєстраційне посвідчення.

При цьому на земельну ділянку, на якій розташовано майновий комплекс АЗС,
10.01.1994 Хмільницькому підприємству по забезпеченню нафтопродуктами було видано Державний акт на право постійного користування відповідно до рішення Уланівської сільської ради народних депутатів №14 від 09.12.1993.

11. На виконання розпорядження від 23.04.2009 №232,12.03.2010 Службі автомобільних доріг у Вінницькій області видано Державний акт серії ЯЯ №018896 на право постійного користування земельною ділянкою площею 23,1202 га, яка розташована на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області.

12.30.12.2010 Хмільницькою РДА видано розпорядження №7634, пунктом 1 якого затверджено ТОВ "Партнер-2008" технічну документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки комерційного призначення площею 0,1900 га на території Уланівської сільської ради для обслуговування та експлуатації автозаправної станції. Відповідно до пункту 2 розпорядження, надано в оренду ТОВ "Партнер-2008" земельну ділянку площею 0,1900 га земель комерційного призначення для обслуговування та експлуатації автозаправної станції терміном до 15.12.2059 з встановленою щорічною орендною платою в розмірі 8420,85 грн, що становить 7,5 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

На виконання розпорядження Хмільницької РДА №171 від 30.03.2010 складено акт про те, що в присутності представника ПП "Хмільникземпроект", представника Уланівської сільської ради, відділу Держкомзему у Хмільницькому району, землекористувача ТОВ "Партнер-2008", проведено встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,1900 га.

13.10.01.2011 між Хмільницькою РДА (орендодавець) та ТОВ "Партнер-2008" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди від
10.01.2011), за умовами пунктів 1,2 якого орендодавець, керуючись розпорядженням голови Райдержадміністрації №734 від 30.12.2010 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, яке знаходиться на 43 км автодороги Бердичів-Хмільник-Літин на території Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області (за межами населеного пункту). В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1900 га, у тому числі під будівлями - 0,0056 га, під проїздами, проходами, площадками - 0,0039 га, під газонами - 0,0923.

14. Пунктом 7 договору оренди від 10.01.2011 передбачено, що цей договір укладено строком до 15.12.2059 (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

15.14.02.2014 державним кадастровим реєстратором Управління Держземагенства у Хмільницькому районі Вінницької області прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до державного земельного кадастру з підстав невідповідності електронного документа установленим вимогам, а саме: перетинається з земельною ділянкою кадастровий номер 0524887400:02:002:0165 Служби автодоріг Вінницької області (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №018896, виданий 12.03.2010 та зареєстрований за №03100540001).

16. З метою вирішення питання щодо визначення меж земельної ділянки, яку включено до загальної площі земель, що передавались Службі автодоріг у Вінницькій області у постійне користування, ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.03.2018 у цій справі було призначено земельно-технічну експертизу документів.

17. Відповідно до експертного висновку №2204/18-21 від 12.02.2019, складеного за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, встановлено, що при виготовленні "Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвічують право постійного користування земельними ділянками Службі автомобільних доріг у Вінницькій області під автомобільною дорогою державного значення Р-31 Бердичів-Хмільник-Літин", на підставі якої видано Державний акт серії ЯЯ №018896, включено земельну ділянку, на якій розташовано належний позивачу майновий комплекс АЗС, що знаходиться за адресою: Вінницька область Хмільницький район, с. Уланів, автодорога Бердичів-Хмільник-Літин, 43 км. Площа накладення (перетину) земельних ділянок становить 0,0667 га.

Позиція Верховного Суду

18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

20. Відповідно до частини 1 статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

21. Згідно з пунктом "г" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

22. Частиною 1 статті 155 ЗК передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

23. Згідно з частиною 3 статті 43 "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

24. Способи захисту порушених прав встановлені статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 ЦК України до яких відноситься, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення ради суду необхідно встановити його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти. Також обов'язковою умовою визнання цих актів недійсними є порушення у зв'язку з їх прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

25. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

26. Відтак за загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

27. Статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі Держакта) передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

28. Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику.

Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на норми частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно (наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

29. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

30. Враховуючи висновок судової земельно-технічної експертизи від 12.02.2019 №2204/18-21, яким зафіксовано, що Хмільницька РДА оспорюваним розпорядженням затвердила технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою Службі автодоріг у Вінницькій області загальною площею 229,1343 га в адміністративних межах Хмільницького району, що частково охоплює земельну ділянку площею 0,0667 га (667кв. м. ), право на використання якої під будівлями майнового комплексу АЗС, розташованого за адресою: Вінницька область Хмільницький район, с. Уланів, автодорога Бердичів-Хмільник-Літин, 43 км, належить саме позивачу як власнику цих будівель, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про порушення Райдержадміністрацією прав Товариства як власника нежитлових будівель шляхом надання Службі у постійне користування зазначеної площі земельної ділянки.

31. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що поведінка позивача була цілком правомірною, адже він виконав усі необхідні дії з метою належного оформлення своїх прав на земельну ділянку, а той факт, що договір оренди землі від 10.01.2011 не було зареєстровано у встановленому порядку і він не набув чинності, є наслідком помилки державного органу, уповноваженого здійснювати управління в галузі земельних відносин.

32. Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання частково недійсним розпорядження Хмільницької РДА №232 від 23.04.2009, а саме в частині визначеної у експертному висновку №2204/18-21 від 12.02.2019 площі перетину земельних ділянок у 0,0667 га (667кв. м. ).

33. Розглядаючи позовну вимогу про визнання недійсним Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №018896, виданого Службі автодоріг у Вінницькій області, суди виходили по-перше з того, що відповідно до частини 3 статті 126 ЗК України (в редакції, чинній на час видачі Держакта) право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування. По-друге, державні акти на право власності чи постійне користування земельними ділянками є документами, що посвідчують право власності чи постійного користування земельними ділянками і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у межах їх повноважень.

При вирішенні спорів щодо права власності або постійного користування земельними ділянками недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування землею.

34. Судами попередніх інстанцій враховано, що державний акт на право постійного землекористування є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою є похідною та залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано оспорюваний державний акт.

35. Зважаючи на доведеність незаконності прийнятого Хмільницькою РДА розпорядження №232 від 23.04.2009, яким порушено право позивача на оформлення права користування земельною ділянкою з розташованим на ній майновим комплексом АЗС, вимога позивача про визнання недійсним Державного акта серії ЯЯ №018896 на право постійного користування земельною ділянкою є обґрунтованою.

36. Разом з тим Службою автодоріг у Вінницькій області було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог у цій справі.

37. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої, відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

38. При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування судом матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

39. Згідно з частинами 4, 5 статті 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

40. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93,22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

41. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі №6-2469цс16 та постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №922/3069/17).

42. Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи і, як правило, не може бути переоцінене.

43. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо. Стосовно підприємства (установи, організації) зазначені обставини не можуть братися судом до уваги, оскільки за відсутності (в тому числі й з поважних причин) особи, яка представляє його в судовому процесі, відповідне підприємство (установа, організація) не позбавлене права і можливості забезпечити залучення до участі у такому процесі іншої особи; відсутність зазначеної можливості підлягає доведенню на загальних підставах. Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №902/1629/14).

44. Судами обґрунтовано зауважено, що з ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 27.10.2014 у справі №802/3793/14-а вбачається обізнаність ТОВ "Партнер-2008" 14.02.2014 з існуванням розпорядження від
23.04.2009 №232 під час звернення представника Товариства до державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмільницькому районі щодо реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку, а зі змісту рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмільницькому районі від 14.02.2014 вбачається доведення до відома позивача про Держакт, що є предметом цього спору.

45. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дізнався про порушення його права на отримання в користування спірної земельної ділянки 14.02.2014, відтак на час звернення позивача з цим позовом до суду (04.11.2017) строк позовної давності по заявленим вимогам закінчився.

При цьому позивачем не зазначено як про наявність будь-яких поважних причин, які б заважали йому звернутись до суду вчасно, що не призвело б до пропуску такого строку, так і не надано доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності.

46. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

47. Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.

Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

48. Відхиляючи доводи позивача щодо звернення з негаторним позовом у цій справі як безпідставні, суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову, натомість предметом цього позову є недійсність (незаконність) прийнятих державним органом актів, які порушують право позивача на користування земельною ділянкою, тому такий предмет позову не пов'язаний з триваючим правопорушенням, оскільки стосується разової дії, яка вже відбулася і виражена у прийнятому відповідному акті, а саме у розпорядженні Райдержадміністрації, та виданому на його підставі Держакті.

49. Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржника щодо хибності висновку суду першої інстанції про звернення Товариства з позовом поза межами встановленого законом строку позовної давності, не врахувавши тривалого характеру порушень прав ТОВ "Партнер-2008", які (порушення) не припинялися по цей час, так як після отримання рішення державного кадастрового реєстратора управління Держземагенства у Хмільницькому районі від 14.02.2014 №РВ-0500049342014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру Служба автодоріг у Вінницькій області, незважаючи на письмову вимогу Товариства від 11.07.2014 №14 про ініціювання Службою перед Вінницькою обласною державною адміністрацією питання щодо внесення змін до Держакта, не вжила жодних заходів для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні позивача своїм майном, що і стало підставою для подання у 2017 році негаторного позову, на вимоги якого позовна давність не поширюється

50. Касаційна інстанція не може прийняти до уваги як такі, що не відповідають дійсності, недоречні твердження скаржника про те, що в порушення норм процесуального закону місцевим судом рішення було прийнято в день перенесення розгляду справи (25.04.2019) та без участі сторін, оскільки жодних доказів відкладення чи перерви в розгляді справи після 25.04.2019 матеріали справи не містять, а з протоколу судового засідання від 25.04.2019 вбачається присутність під час оголошення рішення двох представників позивача, в тому числі й директора ТОВ "Партнер-2008" Демчук Н. П.

51. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на недоведеність поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності, дійшли правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

53. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів спливу позовної давності без поважних причин її пропуску позивачем.

54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних рішення та постанови відсутні.

Щодо судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю? Партнер-2008 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Вінницької області від 25.04.2019 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.08.2019 у справі №902/1003/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков