Історія справи

Постанова КГС ВП від 24.06.2025 року у справі №910/5736/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2025 року

м. Київ

cправа №910/5736/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,

представників учасників справи:

від позивача: Дюжев І.О., Ракітін С.П.,

від відповідача: Шевченко Ю.А.,

від третьої особи: Пилипак Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва (Пукас А.Ю.)

від 23.09.2024

та постанову Північного апеляційного господарського суду (Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., Руденко М.А.)

від 10.02.2025 (повний текст складений 04.03.2025)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк",

про визнання протиправними та скасування рішень,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач, Скаржник-2), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Відповідача "Про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 06.11.2023 №1419 (далі - Рішення №1419);

- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчої дирекції Відповідача "Про задоволення вимог восьмої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" від 05.12.2023 №1553 (далі - Рішення №1553).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що:

- заява Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків (далі - ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків) про задоволення кредиторських вимог від 15.09.2023 №9748/6/31-00-13-01-06 не відповідає вимогам законодавства;

- Відповідач порушив порядок акцептування вимог кредиторів Акціонерного товариства "Айбокс Банк" у частині вимог ДПСУ та безпідставно включив вимоги на суму 7 234 644 571,17 грн до восьмої черги реєстру кредиторів;

- податкові зобов`язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями (далі - ППР), які включено до кредиторських вимог восьмої черги, виникли до початку процедури ліквідації банку, а вимоги за зобов`язаннями зі сплати штрафних санкцій не є такими, що пов`язані зі здійсненням ліквідації банку.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24, позов задоволено.

Стягнуто з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 6 056 грн.

4. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- заява ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків від 15.09.2023 №9748/6/31-00-13-01-06 подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон №4452-VI) та Положенням про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Відповідача від 21.08.2017 №3711 (далі - Положення №3711). Наслідками такого порушення є погашення зобов`язань банку та відмова у задоволенні вимог;

- рішення Відповідача "Щодо формування реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Айбокс Банк" в умовах воєнного стану в України" від 09.03.2023 №284 (далі - Рішення №284), на яке він посилається, не є нормативно-правовим актом, натомість є актом індивідуальної дії, що не може змінювати порядок і строк розгляду заяв про визнання кредиторських вимог, встановлені Законом №4452-VI та Положенням №3711;

- на дату приймання заяв ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків та задоволення його вимог у Рішенні №284 не існувало підпункту 2.7 пункту 2, згідно з яким приймання заяв про визнання вимог кредиторів та внесення змін до реєстру може здійснюватися протягом усієї ліквідаційної процедури банку, але не пізніше ніж за 45 днів до планової дати складання ліквідаційного балансу банку;

- Рішення №1419 прийняте Відповідачем до моменту надходження до банку заяви від 07.11.2023 №11384/6/31-00-13-01-06 про визнання кредиторських вимог, а відтак без фактичного урахування останньої, що свідчить про незаконність та безпідставність прийнятого індивідуального акту. Останній суперечить вимогам законодавства та, відповідно, не може породжувати жодних юридичних наслідків, у тому числі прийняття виконавчою дирекцією Відповідача рішення №1553. Відображення суми заборгованості в бухгалтерському обліку банку на балансі не є достатнім для включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів;

- заявлена Відповідачем підстава для внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів не відповідає обставинам справи, оскільки заява про задоволення кредиторських вимог ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків не містить вимог за зобов`язаннями банку зі сплати податків та зборів, що виникли під час проведення ліквідації банку та пов`язані з такою ліквідацією. ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 складаються з податкових зобов`язань щодо сплати податку на прибуток, податку на доходи фізичних осіб та військового збору, які виникли до ліквідації. Наведене також підтверджується позицією Відповідача, який у відзиві на позовну заяву визнав, що зобов`язання банку зі сплати податків і зборів виникли до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

- шляхом пред`явлення позову Позивач захищає свої корпоративні права та майновий інтерес на отримання залишкового майна банку після задоволення вимог усіх кредиторів. Необґрунтоване збільшення суми кредиторських вимог прямо зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений серед акціонерів.

Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та стислий виклад позиції інших учасників справи

5. 24 березня 2025 року третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Айбокс Банк" (далі - Скаржник-1), із використанням підсистеми "Електронний суд" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 та ухвалити нове - про відмову в позові повністю.

6. У тексті касаційної скарги Скаржник-1, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив:

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 49 Закону №4452-VI у взаємозв`язку із положеннями статті 6 цього закону та нормативно-правовим актом Скаржника-2, який встановлює особливості акцептування кредиторських вимог до банку в умовах воєнного стану.

Оскільки в силу приписів статті 49 Закону №4452-VI Скаржник-2 припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 вказаного Закону, будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Скаржником-2 суми відшкодування за вкладами. При цьому протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Скаржнику-2 про свої вимоги до банку (частина п`ята статті 45 Закону №4452-VI). Суди попередніх інстанцій відповідно до наведених норм дійшли висновку, що у період виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не передбачено повноважень Скаржника-2 змінювати строк для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог, який встановлено імперативною нормою Закону №4452-VI та пунктом 6 розділу ІІ Положення №3711.

Статтею 6 Закону №4452-VI передбачено, що Скаржник-2 здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами, та наділений повноваженнями встановлювати особливості функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду, у тому числі щодо порядку пред`явлення та акцептування вимог кредиторів до банку. З дотриманням зазначеної норми Скаржник-2 09 березня 2023 року прийняв Рішення №284, яким визначив порядок пред`явлення кредиторами своїх вимог до банку, у тому числі шляхом подання заяви протягом ліквідаційної процедури банку, але не пізніше ніж за 45 днів до планованої дати складання ліквідаційного балансу банку;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на:

1) пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України - справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду - хоч Позивач є акціонером банку, питання цього спору виходить за межі корпоративного, оскільки Позивач є фізичною особою, а тому справа має розглядатися цивільним судом;

2) пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України - суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За доводами Скаржника-1, предметом спору в справі №910/5736/24 є рішення про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Скаржника-1, а саме збільшено розмір кредиторських вимог восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн шляхом включення до реєстру кредиторів ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків; часткове задоволення кредиторської вимоги ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків на суму 550 000 000 грн.

Скаржник-1 вказує, що за результатами розгляду справи ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків втрачає право на отримання 7 234 644 571,17 грн та має повернути 550 000 000 грн. Попри це, останнє не було залучене до участі в справі №910/5736/24.

7. 24 березня 2025 року Відповідач (Скаржник-2) із використанням засобів поштового зв`язку також подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 та ухвалити нове - про відмову в позові повністю.

8. Скаржник-2 у тексті касаційної скарги, посилаючись на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив:

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 49 Закону №4452-VI у взаємозв`язку із положеннями статті 6 вказаного Закону та нормативно-правовим актом Скаржника-2, який встановлює особливості акцептування кредиторських вимог до банку в умовах воєнного стану (Скаржник-2 вказує про відсутність станом на сьогодні висновку Верховного Суду щодо нормативного регулювання здійснення ліквідаційної процедури банків в умовах воєнного стану, реалізації та застосування Скаржником-2 положень статті 6 Закону №4452-VI та можливості розширення в умовах воєнного стану строків, визначених статтями 45 та 49 Закону №4452-VI, для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог);

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на:

1) пункт 1 частини першої статті 310 ГПК України - справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду - хоч Позивач і є акціонером банку, питання цього спору виходить за межі корпоративного, оскільки Позивач є фізичною особою, а тому справа має розглядатися цивільним судом;

2) пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України - суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За доводами Скаржника-2, предметом спору в справі №910/5736/24 є рішення про затвердження змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів Скаржника-1, а саме збільшено розмір кредиторських вимог восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн шляхом включення до реєстру кредиторів ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків; часткове задоволення кредиторської вимоги ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків на суму 550 000 000 грн.

Скаржник-2 вказує, що за результатами розгляду справи ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків втрачає право на отримання 7 234 644 571,17 грн та має повернути 550 000 000 грн. Попри це, останнє не було залучене до участі в справі №910/5736/24.

9. Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги касаційних скарг та підстави касаційного оскарження, обрані Скаржником-1 та Скаржником-2 (далі разом - Скаржники), є аналогічними за змістом, тому надає їм спільну оцінку.

10. 04 червня 2025 року, в межах строку, встановленого Верховним Судом, Позивач подав відзив на касаційні скарги, в якому просить залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін; судові витрати покласти на відповідачів [дослівно].

11. Позивач повідомив, що на стадії касаційного розгляду справи очікує понести витрати у сумі 12 000 грн у зв`язку із залученням професійної правничої допомоги адвоката, підготовкою проєкту відзиву та інших процесуальних документів (у разі необхідності), а також у зв`язку з участю адвоката у судових засіданнях, призначених у справі. Підтвердження витрат буде надане після складення між Позивачем та адвокатом акта наданих послуг за наслідками завершення розгляду справи.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. Згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах Позивач є акціонером Скаржника-1 та власником акцій банку в розмірі 73,927897% статутного капіталу.

13. Правлінням Національного банку України ухвалено рішення "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" від 07.03.2023 №89-рш.

14. Виконавча дирекція Скаржника-2 прийняла рішення "Про початок процедури ліквідації АТ "Айбокс Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" від 07.03.2023 №277, за яким Скаржник-2 розпочав процедуру ліквідації банку терміном на три роки - з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно.

15. Відповідно до рішення виконавчої дирекції Скаржника-2 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" від 04.05.2023 №531 уповноваженою особою на ліквідацію банку з 05 травня 2023 року призначено провідного професіонала з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Паламарчука Віталія Віталійовича.

16. Рішенням виконавчої дирекції Скаржника-2 від 13.04.2023 №445 затверджено реєстр акцептованих кредиторів Скаржника-1 на загальну суму 796 069 062,87 грн.

17. 15 вересня 2023 року ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків подало уповноваженій особі Скаржника-2 Паламарчуку В.В. заяву про задоволення кредиторських вимог №9748/6/31-00-13-01-06 у частині зобов`язань банку за ППР №1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №1804/Ж10/31-00- 07-03-01-20. Заява зареєстрована Скаржником-1 21 вересня 2023 року за вх. №5139/23.

18. Поданню вказаної заяви про задоволення кредиторських вимог передували такі обставини.

19. Під час процедури ліквідації банку ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків провело податкову перевірку діяльності Скаржника-1, за результатами якої складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки АТ "Айбокс Банк" (код ЄДРПОУ 21570492) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2021 по 31.12.2022 та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2021 по 31.12.2022" від 21.07.2023 №1621/Ж5/31-00-07-03-01-15/21570492 (далі - Акт).

20. На підставі Акта були прийняті ППР, якими Скаржнику-1 донараховані податкові зобов`язання, а саме:

1) від 23.08.2023 №1800/Ж10/31-00-07-03-01-20 - Скаржнику-1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 26 205 743,75 грн;

2) від 23.08.2023 №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20 - Скаржнику-1 збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з податку на доходи фізичних осіб на суму 6 656 558 333,01 грн, з яких податкове зобов`язання - у розмірі 5 325 246 666,41 грн, штрафні санкції - 1 331 311 666,60 грн;

3) від 23.08.2023 №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 - Скаржнику-1 збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів з військового збору на суму 554 713 194,41 грн, з яких податкове зобов`язання - у розмірі 443 770 555,53 грн, штрафні санкції - 110 942 638,88 грн;

4) від 23.08.2023 №1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 - визначено грошове зобов`язання у розмірі суми штрафних санкцій - 1 020,00 грн;

5) від 23.08.2023 №1804/Ж10/31-00-07-03-01-20 - визначено грошове зобов`язання у розмірі суми штрафних санкцій - 2 720,00 грн;

6) від 06.10.2023 №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, яке винесено у процесі адміністративного оскарження банком ППР від 23.08.2023 №1800/Ж10/31-00-07- 03-01-20 і яким зменшено штрафні санкції до 2 408 448,75 грн, загальна сума до сплати: 23 373 043,75 грн.

21. У відповідь на заяву про задоволення кредиторських вимог уповноважена особа Фонду листом від 22.09.2023 №3147/019-23 лк повідомила контролюючий орган про відмову у включенні вимог за ППР №1800/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 до реєстру. Вказано, що заява подана у час, коли грошове зобов`язання зі сплати податків і зборів та фінансових санкцій було неузгодженим, оскільки Скаржник-1 оскаржив вказані ППР у адміністративному порядку.

22. Оскільки Позивач є мажоритарним акціонером Скаржника-1, він неодноразово звертався як до Скаржника-2, так і до його уповноваженої особи - ОСОБА_2 , щодо необхідності термінового вжиття заходів для оскарження в судовому порядку ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 для збереження активів і майна банку, щоб не допустити заподіяння збитків та шкоди державі, Скаржнику-1, його посадовим особам, акціонерам (лист від 02.11.2023 (вх. №5529-23лк від 02.11.2023), лист від 05.11.2023 (вх.№5546/23лк від 06.11.2023) та лист від 13.11.2023 (вх.№22253/23 від 13.11.2023)).

23. 05 листопада 2023 року уповноважений представник Позивача із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Київського окружного адміністративного суду позовну заяву від 05.11.2023 про визнання протиправними дій та рішень ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків, визнання протиправними та скасування ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20.

Позов обґрунтований протиправною бездіяльністю Скаржника-2 та його уповноваженої особи - Паламарчука В.В., щодо невжиття заходів для оскарження ППР у судовому порядку.

Провадження за вказаним позовом відкрито ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 у справі №320/5602/24.

24. Податкові зобов`язання за ППР від 23.05.2023 №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, від 23.05.2023 №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та від 06.10.2023 №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів Скаржника-1 на підставі Рішення №1419. Унаслідок цього сума акцептованих вимог кредиторів збільшилася на 7 234 644 571,17 грн та становила 8 075 512 000,15 грн.

25. 07 листопада 2023 року ДПСУ повторно надіслала заяву про задоволення кредиторських вимог за вих. №11384/6/31-00-13-01-06, адресовану уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Скаржника-1, до якої включено вимоги за ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1803/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №1804/Ж10/31-00-07-03-01-20, а також за ППР №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20, складеним у результаті адміністративного оскарження, вимоги за яким не були заявлені раніше.

26. Як вже було зазначено, податкові зобов`язання за ППР №1801/Ж10/31-00-07-03-01-20, №1802/Ж10/31-00-07-03-01-20 та №2233/Ж10/31-00-07-03-01-20 включені до реєстру кредиторів банку Рішенням №1419.

27. 05 грудня 2023 року виконавча дирекція Скаржника-2 прийняла Рішення №1553, яким погоджено збільшення розміру часткового задоволення вимог кредитора восьмої черги - ДПСУ, на суму 550 000 000,00 грн шляхом перерахування кредиторських вимог у безготівковій формі.

28. Того ж дня (05 грудня 2023 року) уповноважена особа Скаржника-2 ОСОБА_2 перерахував ДПСУ 550 000 000,00 грн у безготівковій формі, фактично виконавши Рішення №1553.

29. Позивач не погоджується з діями уповноваженої особи Фонду та прийнятими виконавчою дирекцією Скаржника-2 Рішеннями №1419 та №1553, вважає їх незаконними й такими, що прийняті з порушенням норм законодавства України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

30. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційних скарг, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

31. Закон №4452-VI (тут і далі - в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (частина перша статті 1 Закону №4452-VI).

32. Згідно з частиною першою статті 44 Закону №4452-VI Національний банк України приймає рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду та з інших підстав, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

33. Відповідно до частин першої, другої статті 45 Закону №4452-VI Фонд не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет. Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку в газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня початку процедури ліквідації банку.

34. За змістом частин четвертої, п`ятої статті 45 Закону №4452-VI Фонд у семиденний строк з дня початку процедури ліквідації банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

35. Вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними (частина восьма статті 49 Закону №4452-VI).

36. Процедури, що виникають у процесі виконання дій щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору, віднесення вимог кредиторів до певної черги, відхилення вимог кредиторів у разі непідтвердження їх фактичними даними, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів, внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів, а також порядок задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідується, регулюються Положенням №3711 (тут і далі - в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), яке розроблено з метою реалізації вимог статей 29, 45, 46, 49, 52 Закону №4452-VI.

37. Пункт 6 Положення №3711 встановлює, що заявлення кредиторами своїх вимог здійснюється протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку. Перебіг строку для заявлення кредиторами своїх вимог починається з наступного дня після опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку відповідно до частини другої статті 45 Закону №4452-VI. У разі якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, днем закінчення строку для заявлення кредиторами своїх вимог є перший за ним робочий день.

38. Згідно з пунктом 7 Положення №3711 вимоги, що надійшли після закінчення визначеного Законом №4452-VI строку для пред`явлення кредиторських вимог, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування коштів за вкладами, які підлягають відшкодуванню Фондом.

39. Будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів, що надійшли після визначеного Законом строку, підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебігу процедури ліквідації (пункт 8 Положення №3711).

40. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій у цій справі зазначили, що про свої вимоги до банку кредитор зобов`язаний заявити у межах 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку.

41. Рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Скаржника-1 Правлінням Національного банку України прийнято 07 березня 2023 року. Того ж дня виконавча дирекція Скаржника-2 прийняла рішення про початок процедури ліквідації Скаржника-1, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації банку терміном на три роки - з 08 березня 2023 року до 07 березня 2026 року включно. Опублікування зазначених відомостей в газеті "Урядовий кур`єр" здійснено 14 березня 2023 року.

42. З огляду на вказану дату суди дійшли висновку, що зобов`язання Скаржника-1, які існували до моменту оголошення його ліквідації та за якими вимоги надійшли після 13 квітня 2023 року, вважаються погашеними.

43. У цій справі встановлено, що заява ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків від 15.09.2023 подана з порушенням строків пред`явлення кредиторських вимог, передбачених Законом №4452-VI та Положенням №3711.

44. Водночас Скаржники послідовно стверджують, що 09 березня 2023 року Скаржник-2 прийняв Рішення №284, яким визначив порядок пред`явлення кредиторами своїх вимог до Скаржника-1, у тому числі шляхом подання заяви протягом ліквідаційної процедури банку, але не пізніше ніж за 45 днів до планованої дати складання ліквідаційного балансу банку.

45. При цьому Скаржники посилаються на статтю 6 Закону №4452-VI, яка передбачала, що в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами (частини перша, друга).

Нормативно-правові акти Фонду щодо особливостей функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків в умовах воєнного стану чи під час особливого періоду набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо більш пізній строк набрання чинності не передбачений таким актом. Офіційним опублікуванням такого нормативно-правового акта Фонду вважається перше опублікування його повного тексту в одному з періодичних друкованих видань - "Офіційному віснику України", газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" або перше розміщення на офіційному веб-сайті Фонду (абзац другий частини четвертої статті 6 Закону №4452-VI).

46. Скаржники вказують про відсутність станом на сьогодні висновку Верховного Суду щодо нормативного регулювання здійснення ліквідаційної процедури банків в умовах воєнного стану, реалізації та застосування Скаржником-2 положень статті 6 Закону №4452-VI та можливості розширення в умовах воєнного стану строків, визначених статтями 45 та 49 Закону №4452-VI, для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог.

47. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.

48. Питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з`ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм.

49. Відповідно до частини шостої статті 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

50. Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).

51. Підзаконні нормативно-правові акти не можуть суперечити законам України.

52. Частина п`ята статті 45 Закону №4452-VI закріплює тридцятиденний строк (з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку), протягом якого кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку.

За змістом частини восьмої статті 49 Закону №4452-VI невключення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів тягне неможливість їх задоволення у ліквідаційній процедурі; відповідно, вони вважаються погашеними.

53. Вказане корелюється з пунктами 6, 7 Положення №3711 - нормативно-правовим актом Скаржника-2, який розроблений, зокрема, з метою реалізації вимог статей 45, 49 Закону №4452-VI.

54. Разом із тим будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку (частина четверта статті 49 Закону №4452-VI). Пункт 8 Положення №3711 конкретизує, що такі спори стосуються й тих вимог кредиторів, що надійшли після визначеного законом строку.

55. Частиною третьою статті 6 Закону №4452-VI визначено, що Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.

56. Водночас Скаржники посилаються на акт у формі рішення (Рішення №284), яке не є нормативно-правовим актом Скаржника-2 у розумінні статті 6 Закону №4452-VI (на відміну від вже згаданого Положення №3711).

57. У свою чергу, суди попередніх інстанцій встановили, що у відзиві як на підставу акцептування вимог ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків Скаржник-2 посилався лише на підпункт 2.7 пункту 2 Рішення №284; вказали, що це рішення було доповнено пунктом 2.7 на підставі рішення виконавчої дирекції Скаржника-2 від 25.01.2024 №95, яке набрало чинності з дня його офіційного опублікування - 26 січня 2024 року, а тому посилання на вказаний підпункт є безпідставним.

58. Отже, на дату приймання заяв ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків та задоволення його вимог підпункту 2.7 пункту 2 у Рішенні №284 не існувало, що унеможливлює його застосування до спірних правовідносин. Суди також вказали, що рішення не містило конкретного пункту щодо продовження строку для приймання заяв про визнання вимог кредиторів.

59. У ході касаційного перегляду Верховний Суд не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

60. Верховний Суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що Рішення №284 не є нормативно-правовим актом Скаржника-2 з огляду на приписи частини третьої статті 6 Закону №4452-VIЮ (не є за формою ані інструкцією, ані положенням, ані правилами).

61. Як встановили суди, на дату приймання заяв ЦМУ ДПС України по роботі з великими платниками податків та задоволення пред`явлених вимог підпункт 2.7 пункту 2 був відсутній у Рішенні №284, отже не міг застосовуватися до спірних правовідносин. При цьому Суд не вправі вдаватися до повторної оцінки цього письмового доказу.

62. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

63. Зміст цієї норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

64. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.02.2025 у справі №909/996/22, від 08.08.2024 у справі №906/446/23, від 08.08.2024 у справі №906/497/23, від 19.03.2024 у справі №910/6141/22, від 12.09.2023 у справі №916/1828/22, від 30.05.2023 у справі №918/707/22.

65. Скаржники наполягають на потребі формування висновку щодо нормативного регулювання здійснення ліквідаційної процедури банків в умовах воєнного стану, реалізації та застосування Скаржником-2 положень статті 6 Закону №4452-VI та можливості розширення в умовах воєнного стану строків, визначених статтями 45 та 49 Закону №4452-VI, для подання та прийняття заяв про визнання кредиторських вимог.

66. Попри це, Верховний Суд зауважує, що строк, встановлений статтею 45 Закону №4452-VI, узгоджується зі строком, визначеним нормативно-правовим актом Скаржника-2 - Положенням №3711. Встановлення Скаржником-2 іншого строку, який би перевищував тридцять днів, у спірних правовідносинах не підтвердилося (пункти 56-61 цієї постанови).

67. Верховний Суд неодноразово наголошував, що формування ним висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції (постанови Верховного Суду від 20.02.2025 у справі №918/618/24, від 20.02.2025 у справі №910/3231/24, від 11.01.2024 у справі №904/1147/23).

68. Більш того, Скаржники належним чином не обґрунтували та не довели, як висновок Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, на які вони посилаються, може вплинути, а тим паче спростувати висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

69. Зважаючи на фактичні обставини, встановлені на підставі поданих сторонами доказів, Верховний Суд дійшов висновку, що статті 6, 45, 49 Закону №4452-VI (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) були правильно застосовані судами попередніх інстанцій.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України

Юрисдикція спору за позовом акціонера банку, що перебуває в процесі ліквідації, про скасування рішень, якими затверджено зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволено вимоги восьмої черги

70. Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

71. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

72. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

73. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

74. У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви №29458/04 та №29465/04) ЄСПЛ вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

75. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

76. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

77. У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір.

78. Розмежовуючи юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо розгляду цивільних спорів та інших справ, визначених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України), з юрисдикцією та повноваженнями господарських судів, Верховний Суд у розрізі спірного в цій справі питання звертає увагу на таке.

79. Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

80. У свою чергу, юрисдикція та повноваження господарських судів, порядок здійснення судочинства у господарських судах визначаються ГПК України (стаття 1 Кодексу).

81. Ознаками господарського спору, підвідомчого господарському суду, є: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України (далі - ЦК України) Господарським кодексом України, іншими актами господарського та цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, яка передбачає вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що встановлює вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №214/4137/17, постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 03.02.2025 у справі №910/8714/18, постановах Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №905/830/2, від 06.08.2024 у справі №921/430/23, від 04.06.2024 у справі №910/18918/23.

82. При цьому фізична особа може звернутися з позовом до господарського суду у разі, якщо розгляд такого спору в господарському суді прямо передбачено ГПК України чи відповідним законом.

83. Отже, правильне визначення юрисдикційності спору в цій справі за участю Позивача, який є фізичною особою, залежить від установлення наявності чи відсутності господарських (у тому числі корпоративних) відносин між сторонами та (або) від установлення наявності в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом чи відсутності в законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої, зокрема, цивільної юрисдикції.

84. Статтею 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

85. Як встановили суди попередніх інстанцій, Позивач є акціонером Скаржника-1 та власником акцій банку розміром 73,927897% статутного капіталу.

86. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних та запровадження процедури його ліквідації не тягне припинення права власності акціонера на належні йому акції. Під час здійснення ліквідаційної процедури банку акціонер не позбавляється права власності на акції банку, а в силу статті 319 ЦК України та статті 46 Закону №4452-VI лише обмежується на певний період у праві на управління банком.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі №910/13134/17 та підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (постанова від 19.08.2022 у справі №910/9095/18).

87. Одним із прав учасників (засновників, акціонерів, пайовиків) юридичної особи, що передбачене пунктом 6 частини третьої статті 96-1 ЦК України, є одержання частини майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).

88. За змістом частини дванадцятої статті 111 ЦК України майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

89. Згідно з пунктом 1 розділу ІХ Положення №3711, акціонери банку, що ліквідується, мають право отримати майно (активи) такого банку, яке залишилось після задоволення вимог усіх кредиторів, відповідно до статті 52 Закону (далі - Залишкове майно (активи)).

90. У разі якщо після задоволення вимог всіх кредиторів у банку, що ліквідується, залишилось наявним Залишкове майно (активи), відповідний структурний підрозділ Фонду або уповноважена особа Фонду (у разі делегування їй відповідних повноважень) протягом 5 робочих днів, але у будь-якому разі не пізніше 60 днів до завершення процедури ліквідації, надсилає акціонерам банку, що ліквідується, повідомлення про їхнє право отримати Залишкове майно (активи) та одночасно розміщує відповідне повідомлення про завершення задоволення вимог кредиторів банку згідно з черговістю, встановленою статтею 52 Закону, наявність Залишкового майна (активів) (із переліком такого Залишкового майна (активів)) та право акціонерів на отримання такого Залишкового майна (активів) на сайті банку, що ліквідується, а також надає таке повідомлення Фонду для розміщення його на офіційному сайті Фонду (пункт 2 розділу ІХ Положення №3711).

91. Отже, після включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів податкових та інших вимог, їх задоволення пропорційно зменшується залишок активів після ліквідації банку, на який мають право акціонери.

92. Конституційний Суд України у рішенні від 22.06.2022 №6-р(ІІ)/2022 зазначив, що приписи статті 41 Конституції України щодо права кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, щодо заборони протиправного позбавлення права власності узгоджуються з приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції (пункт 5 мотивувальної частини).

93. Так, згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

94. Концепція "майна" (possessions) у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та не залежить від формальної класифікації у національному законодавстві. Певні права й інтереси, що складають активи, також можуть вважатися "майновими правами", а відтак і "майном" (пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10.03.2011 у справі "Сук проти України", заява №10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" (Von Maltzan and Others v. Germany) від 02.03.2005, заяви №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

95. За певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Щоб "очікування" було "легітимним", воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов`язаному з майновим інтересом (рішення ЄСПЛ від 28.09.2004 у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia), заява №44912/98).

96. У пунктах 21, 24 рішення від 01.06.2006 у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована в рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom) (заява №44277/98).

97. Майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №344/16879/15-ц).

98. З урахуванням викладеного вище, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції, який зазначив, що Позивач, як акціонер, захищає свої корпоративні права та майновий інтерес на отримання залишкового майна Скаржника-1 після задоволення вимог усіх кредиторів. Прийняття оскаржуваних рішень щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку шляхом збільшення восьмої черги на 7 234 644 571,17 грн призводить до недоотримання Позивачем активів Скаржника-1 після його ліквідації. Необґрунтоване збільшення суми кредиторських вимог прямо зменшує ліквідаційний залишок, який може бути розподілений серед акціонерів. Попри те, що ліквідаційний залишок ще не сформований, він вже є предметом прав акціонера відповідно до пункту 6 частини третьої статті 96-1 ЦК України, пунктів 1, 2 розділу ІХ Положення №3711.

99. Верховний Суд зазначає, що корпоративний характер спору, зумовлений стверджуваним порушенням прав Позивача і його наслідками у процесі припинення діяльності юридичної особи (Скаржника-1), спростовує доводи касаційних скарг, згідно з якими справа №910/5736/24 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо ухвалення судових рішень про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі

100. Скаржники вказують, що за результатами розгляду справи ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків втрачає право на отримання 7 234 644 571,17 грн та має повернути 550 000 000 грн. Попри це, останнє не було залучене до участі в справі №910/5736/24, що згідно з пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України є підставою для обов`язкового скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

101. Згідно зі статтею 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

102. Відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

103. За змістом частини першої статті 287 ГПК України особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу.

104. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 оскаржувалися лише Скаржниками; відомості про їх оскарження іншими особами, які не брали участі у справі, зокрема ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків, відсутні.

105. Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині наявні висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не береться до уваги.

106. Вказані правові висновки є усталеними та викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, постановах Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №5023/3214/11, від 25.10.2024 у справі №910/6178/20, від 21.07.2020 у справі №914/1971/18, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.

107. Необхідно довести, що оскаржуване судове рішення прийняте про права, інтереси та / або обов`язки певної особи, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Це означає, що має чітко зазначатися, в якій частині оскаржуваного судового рішення (в мотивувальній та / або резолютивній) прямо вказано про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, про які саме.

108. Узагальнене посилання, що оскаржуване рішення може вплинути на права / інтереси / обов`язки особи або те, що цим рішенням вирішено питання про її права / інтереси / обов`язки, не є належним обґрунтуванням порушення, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України.

109. За змістом статті 300 ГПК України судові рішення переглядаються в касаційному порядку в межах доводів і вимог касаційних скарг. Натомість Скаржники не вказали, мотивувальна та / або резолютивна частина рішення суду першої інстанції та / або постанови суду апеляційної інстанції містить висновки про права, інтереси та (або) обов`язки; у якому саме пункті / абзаці про це зазначено.

110. Верховний Суд зауважує, що резолютивна частини рішення суду першої інстанції не покладає на ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків будь-яких обов`язків (вимоги про присудження), не визнає наявність / відсутність певних його прав чи обов`язків (вимоги про визнання), не змінює та не припиняє правовідносини за його участі (вимоги про перетворення) тощо.

111. Мотивувальні частини оскаржуваних рішень також не містять безпосередніх висновків щодо прав, інтересів та / або обов`язків ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків.

112. Клопотання про залучення до участі в справі №910/5736/24 ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків у судах попередніх інстанцій учасниками справи не подавалося.

113. Верховний Суд погоджується з доводами Позивача та враховує, що предметом спору в справі, яка переглядається, є скасування рішень Скаржника-2, прийнятих за наслідками його дій та дій уповноваженої особи під час розгляду кредиторських вимог та їх внесення до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Підстави формування кредиторських вимог ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків, отримання грошових коштів та / або правомірність їх утримання не охоплюються позовними вимогами. У рішенні суду першої інстанції зазначено, що питання неправомірності / правомірності внесення вимог ДПС України саме до восьмої черги реєстру акцептованих кредиторів не з`ясовується.

114. Суди попередніх інстанцій передусім досліджували повноваження Скаржника-2, процедуру акцептування вимог кредиторів, порядок внесення змін до реєстру акцептованих вимог кредиторів його дотримання. Індивідуально визначені права, інтереси та / або обов`язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема ЦМУ ДПСУ по роботі з великими платниками податків, не були предметом судового розгляду.

115. Вказане у сукупності спростовує наявність порушення норм процесуального права, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 310 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

116. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

117. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

118. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

119. Понесені Скаржниками у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на них, оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 300 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 у справі №910/5736/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

В. Студенець