Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.02.2018 року у справі №910/11009/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11009/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, Дроботової Т.Б., Краснова Є.В.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Мартяна О.В. (адвокат),

відповідача-1 - не з'явилися,

відповідача-2 - не з'явилися,

третьої особи-1 - Волянської О.Ю. (адвокат), Кобець І.В. (адвокат), Спєрова Д.К. (адвокат),

третьої особи-2 - не з'явилися,

третьої особи-3 - не з'явилися,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 (суддя Маринченко Я.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 (головуючий - Тищенко О.В., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

до 1) Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

2) Державного підприємства "СЕТАМ"

треті особи: 1) Приватне виробниче підприємство "Сіріус",

2) ОСОБА_8,

3) Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання торгів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ"Дельта Банк", Банк, іпотекодержатель) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВДВС) та Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") про визнання недійсними електронних торгів, проведених ДП "СЕТАМ" 05.05.2017 з реалізації арештованого нерухомого майна по лоту №209392, посилаючись на статті 203, 215, 582 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 51, 57 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) та статті 33, 41 Закону України "Про іпотеку".

Позовна заява обґрунтовується тим, що належний Приватному виробничому підприємству "Сіріус" (далі - ПВП "Сіріус", боржник, іпотекодавець) майновий комплекс загальною площею 8953 кв.м., розташований за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Водяники, вул. Богдана Хмельницького (Леніна), 2-А (далі - спірне майно), продано на прилюдних торгах за значно заниженою вартістю (5251565,70 грн.), тоді як за іпотечним договором №К-2004187/S-1 від 14.12.2010, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ПВП "Сіріус", вартість вказаного об'єкту нерухомості було визначено у 44297674,05 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду та постанова апеляційного суду мотивовані положеннями статей 56, 57, 61, пунктів 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, статей 41, 43, 45 Закону України "Про іпотеку" та статей 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинній до 15.12.2017, з урахуванням яких суди дійшли висновку про недоведеність порушення прав та інтересів іпотекодержателя, оскільки при проведенні електронних торгів ДП "СЕТАМ" не було порушено процедури їх проведення, визначеної чинним законодавством, та у діях ВДВС відсутні порушення щодо передачі арештованого майна на електронні торги для його реалізації, тоді як позивачем не було оскаржено у встановлений 10-денний строк у судовому порядку результати оцінки спірного майна, оформленої звітом про незалежну оцінку вартості нерухомого майна станом на 05.12.2016, який (звіт) Банк отримав 03.01.2017 та рецензування якого замовив 23.02.2017. При цьому судом першої інстанції з посиланням на достатність у справі доказів для розгляду спору по суті залишено без задоволення клопотання ПАТ "Дельта Банк" від 31.07.2017 про призначення судової оціночно-будівельної експертизи для визначення ринкової вартості спірного майна за порівняльним підходом та правильності оцінки майна, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, 20.02.2018 позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 16, 203, 215, 582 ЦК, статей 51, 57 Закону №1404-VIII, статей 41, 43, 45 Закону України "Про іпотеку" та статті 41 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) предмет іпотеки було передано державним виконавцем на реалізацію за ціною, яка була значно нижчою від вартості спірного майна, погодженої сторонами виконавчого провадження в іпотечному договорі №К-2004187/S-1 від 14.12.2010 (далі - іпотечний договір №К-2004187/S-1; 2) висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення відповідачами прав Банку в ході проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна суперечить матеріалам справи і викликає сумнів у об'єктивності судді місцевого господарського суду; 3) судом першої інстанції було безпідставно залишено без задоволення клопотання ПАТ "Дельта Банк" від 31.07.2017 про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості спірного майна, що позбавило стягувача можливості додатково довести факт проведення електронних торгів за явно заниженою оцінкою нерухомого майна, а судом апеляційної інстанції таке клопотання навіть не розглядалося.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

ДП "СЕТАМ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, вважаючи оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими з тих мотивів, що стаття 43 Закону України "Про іпотеку" не передбачає можливості визначення в іпотечному договорі початкової ціни продажу предмета іпотеки, а оскільки така ціна не була встановлена рішенням суду та іпотекодавець з іпотекодержателем не досягли згоди з цього приводу, то державним виконавцем правомірно встановлено початкову ціну продажу спірного майна шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності. Крім того, Банк не скористався правом оскарження результатів оцінки спірного майна у судовому порядку, тоді як згідно рецензії №38 від 24.02.2017 на звіт про проведення незалежної оцінки від 05.12.2016, наданої на запит ПАТ "Дельта Банк", звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

ПВП "Сіріус" у відзиві на касаційну скаргу просить у її задоволенні відмовити з огляду на викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №754/12424/13-ц правовий висновок про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржила, тому її доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів, у тому числі й заниженої оцінки майна, не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Водночас, іпотекодавець вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права в частині залишення без задоволення клопотання Банку про призначення судової економічної експертизи, оскільки останнім в межах виконавчого провадження не було оскаржено результати оцінки арештованого майна та відповідне клопотання в суді апеляційної інстанції не заявлялося.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 10.06.2015 Господарським судом міста Києва на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків від 20.02.2015 по третейській справі №Д-1796/13 та ухвали Господарського суду міста Києва від 10.06.2015 видано наказ про солідарне стягнення з ПВП "Сіріус" та Приватного акціонерного товариства "Сірус-буд" на користь ПАТ "Дельта Банк" 289936558,20 грн. заборгованості за кредитним договором №К-2004187 від 14.12.2010.

16.06.2016 головним державним виконавцем ВДВС Мурихіним Сергієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51447048.

В ході здійснення виконавчого провадження державним виконавцем було описано та арештовано нерухоме майно боржника (ПВП "Сіріус"), а саме майновий комплекс загальною площею 8953 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., Звенигородський район, с. Водяники, вул. Богдана Хмельницького (Леніна), 2-А, про що державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника від 20.10.2016.

30.11.2016 до ВДВС звернулось ПВП "Сіріус" із заявою про призначення суб'єкта оціночної діяльності, а саме ТОВ "Прайм Гранд" в особі експерта Швирьова Вячеслава Вячеславовича.

30.11.2016 старшим державним виконавцем ВДВС Мурихіним С.В. винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні №51447048, відповідно до якої ТОВ "Прайм Гранд" в особі експерта Швирьова Вячеслава Вячеславовича призначено експертом у виконавчому провадженні.

В подальшому державним виконавцем ВДВС було отримано складений ТОВ "Прайм Гранд" звіт №1485814_05122016_887 про проведення незалежної оцінки майна, згідно з яким ринкова вартість нерухомого майна - майнового комплексу загальною площею 8953 кв.м., що знаходиться за адресою: Черкаська обл., с. Водяники, Звенигородський район, вул. Богдана Хмельницького (Леніна), 2-А, без врахування податку на додану вартість, станом на 05.12.2016 становить 5199570 грн.

20.12.2016 ВДВС направило сторонами виконавчого провадження повідомлення про оцінку арештованого майна боржника, яке було отримано позивачем 03.01.2017.

05.01.2017 позивач надіслав до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву від 04.01.2017 №02.2.3-01, в якій просив провести рецензування звіту від 05.12.2016.

01.03.2017 позивачем було надіслано до матеріалів виконавчого провадження рецензію №38 від 24.02.2017 на звіт №1485814_05122016_887 про проведення незалежної оцінки, згідно з якою звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Згідно з протоколом проведення електронних торгів №254360 від 05.05.2017 переможцем електронних торгів за лотом №209392 з найвищою ціновою пропозицією у сумі 5251565,70 грн. став учасник №2 - ОСОБА_8.

18.05.2017 державним виконавцем ВДВС складено акт №51447048/20 про реалізацію предмета іпотеки, відповідно до якого переможцем електронних торгів є ОСОБА_8, яким оплачено вартість майна на загальну суму 4988987,41 грн.

В основу оскаржуваних рішення і постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про недоведеність порушення прав Банку в результаті оспорюваних електронних торгів, оскільки при їх проведенні ДП "СЕТАМ" не було порушено процедури, визначеної Законом №1404-VIII та Законом України "Про іпотеку", і в діях ВДВС відсутні порушення щодо передачі арештованого майна на реалізацію.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Згідно зі статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З урахуванням правової процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та особливостей, передбачених законодавством щодо проведення прилюдних торгів, у тому числі складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів, слід мати на увазі, що складання такого акта є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, відтак, є правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку. Предметом спору може бути як протокол відповідних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, так і договір купівлі-продажу, якщо він укладався.

Частиною 1 статті 215 ЦК передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до пунктів 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016, виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим законом, завершується у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Після набрання чинності цим законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього закону. Майно, передане на реалізацію до набрання чинності цим законом, продовжує реалізовуватись у порядку (у тому числі за вартістю), що діяв до набрання чинності цим законом. Якщо оцінка арештованого майна не проведена до набрання чинності цим законом, вона проводиться в порядку, визначеному цим законом.

З огляду на те, що постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника державним виконавцем винесено 20.10.2016 та звіт №1485814_05122016_887 про проведення незалежної оцінки майна складено ТОВ "Прайм Гранд" 05.12.2016, суди дійшли вірного висновку про те, що на спірні правовідносини поширюється дія статей 56, 57, 61 Закону №1404-VIII та статей 41, 43, 45 Закону України "Про іпотеку", що не заперечується скаржником.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 57 Закону №1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Частиною 5 статті 57 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 61 Закону №1404-VIII реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині 8 статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України. Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Судом першої інстанції достеменно встановлено та позивачем не заперечується отримання ним 03.01.2017 повідомлення №20.1-51447048-454/20 від 20.12.2016 про оцінку арештованого майна боржника. Оскільки Банк ознайомився із звітом про незалежну оцінку вартості нерухомого майна 03.01.2017, то останнім днем для оскарження ним результатів оцінки у судовому порядку було 13.01.2017.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що передане на реалізацію майно на момент проведення торгів було предметом іпотеки за іпотечним договором №К-2004187/S-1, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ПВП "Сіріус".

Відповідно до частини 7 статті 51 Закону №1404-VIII примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно з частинами 1, 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку" прилюдні торги проводяться в двомісячний строк з дня одержання організатором прилюдних торгів заявки державного виконавця на їх проведення. Початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Банк не скористався передбаченим законом правом на оскарження в судовому порядку результатів оцінки майна у 10-денний строк з дня отримання повідомлення про оцінку арештованого майна боржника.

Натомість іпотекодержатель обмежився зверненням 23.02.2017 до Приватного підприємства "Лідес Консалт" із запитом на проведення рецензування звіту №1485814_05122016_887 від 05.12.2016 про проведення незалежної оцінки, за наслідками якого складено рецензію №38 від 24.02.2017, в якій зазначено, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Місцевим і апеляційним господарськими судами достеменно встановлено той факт, що жодного порушення при проведенні Державним підприємством "СЕТАМ" електронних торгів вчинено не було.

При цьому позивач не довів, яким чином порушуються його права як іпотекодержателя внаслідок вчинення оспорюваного правочину за результатами електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна по лоту №209392, які відбулися 05.05.2017.

Враховуючи приписи статей 51, 56, 57, 61 Закону №1404-VIII та статей 41, 43, 45 Закону України "Про іпотеку", колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про те, що при проведенні електронних торгів не було порушено процедури, визначеної чинним законодавством України (на момент проведення електронних торгів), у діях ВДВС відсутні порушення щодо передачі арештованого майна на електронні торги для його реалізації.

Відтак, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з недоведеністю порушення оспорюваними торгами прав та інтересів позивача.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів вважає безпідставним посилання скаржника на передачу державним виконавцем предмета іпотеки на реалізацію за ціною, яка була значно нижчою від вартості спірного майна, погодженої сторонами виконавчого провадження в іпотечному договорі №К-2004187/S-1, оскільки, за змістом положень частин 1, 2, 3 статті 57 та частини 3 статті 61 Закону №1404-VIII, в межах виконавчого провадження згода його сторін щодо визначення початкової ціни продажу нерухомого майна має оформлюватися письмово, про що виконавець повідомляється у 10-денний строк з дня винесення постанови про арешт майна боржника, а з матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та Банком не доведено досягнення такої згоди.

Крім того, ДП "СЕТАМ" у відзиві на касаційну скаргу з цього приводу вірно зазначає, що стаття 43 Закону України "Про іпотеку" не передбачає можливості визначення в іпотечному договорі початкової ціни продажу предмета іпотеки, а оскільки така ціна не була встановлена рішенням суду та іпотекодавець з іпотекодержателем не досягли згоди з цього приводу, то державним виконавцем правомірно встановлено початкову ціну продажу спірного майна шляхом залучення суб'єкта оціночної діяльності. Тим більше, що Банк не скористався правом оскарження результатів оцінки спірного майна у судовому порядку, тоді як згідно рецензії №38 від 24.02.2017 на звіт про проведення незалежної оцінки від 05.12.2016, наданої на запит ПАТ "Дельта Банк", звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

В свою чергу, касаційна інстанція не приймає до уваги аргументи позивача про те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність порушення відповідачами прав Банку в ході проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна суперечить матеріалам справи і викликає сумнів у об'єктивності судді місцевого господарського суду, оскільки, по-перше, зводяться передусім до необхідності переоцінки доказів по справі, що в силу приписів статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, виходить за межі повноважень касаційної інстанції. По-друге, в матеріалах справи відсутні докази заявлення Банком під час вирішення спору відводу судді Господарського суду міста Києва в разі виникнення сумнівів у його об'єктивності.

Колегія суддів також відхиляє необґрунтовані доводи скаржника щодо залишення судом першої інстанції без задоволення клопотання ПАТ "Дельта Банк" від 31.07.2017 про призначення судової експертизи для визначення ринкової вартості спірного майна, що нібито позбавило стягувача можливості додатково довести факт проведення електронних торгів за явно заниженою оцінкою нерухомого майна, а судом апеляційної інстанції таке клопотання навіть не розглядалося, оскільки судом першої інстанції зазначене клопотання мотивовано відхилено з посиланням на достатність у справі доказів для розгляду спору по суті, тоді як за змістом статті 41 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, призначення експертизи є правом, а не обов'язком господарського суду.

Водночас, ПВП "Сіріус" у відзиві на касаційну скаргу правильно зазначає, що Банком в межах виконавчого провадження не було оскаржено результати оцінки арештованого майна та клопотання про призначення експертизи в суді апеляційної інстанції навіть не заявлялося.

Разом з тим, колегія приймає до уваги доводи відзиву ПВП "Сіріус" щодо викладеної в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №754/12424/13-ц правової позиції про те, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними, а позивач такі дії не оскаржила, тому її доводи щодо порушень, допущених посадовими особами державної виконавчої служби до початку торгів, у тому числі й заниженої оцінки майна, не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не доведено порушення своїх прав при проведенні оспорюваних прилюдних торгів.

Відтак, оскаржувані рішення та постанову прийнято з правильним застосуванням норм матеріального права (статті 51, 56, 57, 61 Закону №1404-VIII, статті 41, 43, 45 Закону України "Про іпотеку") та без порушення норм процесуального права (статті 33, 41, 43, 101 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовних вимог та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що не відноситься до повноважень касаційної інстанції, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних рішення і постанови відсутні.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2017 у справі №910/11009/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

Є.В. Краснов