Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.02.2018 року у справі №15/53
Ухвала КГС ВП від 17.01.2018 року у справі №15/53

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року

м. Київ

справа № 15/53

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Погребняка В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т.М.

за участю представників: ПАТ "Херсонгаз" - Гейко О.В. МКП "Херсонтеплоенерго" - Маковецького Д.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Херсонський господарський суд касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017

у справі № 15/53

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" до Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" ,

про стягнення 104 577 810,84 грн.

щодо заяви про заміну сторони у виконавчому проваджені, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.03.2002 стягнуто з Міського комунального підприємства "Херсонтеплокомуненерго" на користь ВАТ "Херсонгаз" 62039грн. 30коп. основного боргу, 1243 грн.25 коп. збитків від інфляції, 2411грн.23 коп. пені, 688грн.70 коп. витрат по сплаті державного мита та 69 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

15.08.2017 ПАТ "Херсонгаз" звернулось до Господарського суду Херсонської області із заявою про заміну сторони її правонаступником, а саме, відповідача Міське комунальне підприємство "Херсонтеплокомуненерго" на Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго", посилаючись на положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", згідно якої, у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 22.08.2017 у справі № 15/53 (суддя Гридасов Ю.В.) задоволено заяву ПАТ "Херсонгаз", замінено сторону виконавчого провадження, відповідача у справі - Міське комунальне підприємство "Херсонтеплокомуненерго" на його правонаступника - Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 15/53 (судді : Савицький Я.Ф., Разюк Г.П., Головей В.М.) ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.08.2017 залишено без змін.

В касаційній скарзі МКП "Херсонтеплоенерго" просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.08.2017 у справі № 15/53 скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви про заміну боржника на його правонаступника, посилаючись на наступне.

Не погоджуюсь з прийнятими судовими рішеннями щодо заміни боржника у справі на його правонаступника - МКП "Херсонтеплоенерго", останній посилається на безпідставність застосуванні до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", доповнення до якого щодо правонаступництва за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування внесено Законом України "Про внесення змін до статті 22 Закону України "Про теплопостачання" 15.03.2012, що набрав законної сили 08.04.2012, тоді як цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії було передано до статутного фонду скаржника - МКП "Херсонтеплоенерго" 01.10.2001, а так як на цю дату норма Закону не регулювала питання правонаступництва за борговими зобов'язаннями, що зобов'язувало суди застосувати саме ту редакцію Закону України "Про теплопостачання", яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Також скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій визнавши факт передачі до господарського відання МКП "Херсонтеплоенерго" об'єктів нерухомості, що належать до комунальної власності міської територіальної громади згідно з додатком, а саме, котельні та теплопункти за переліком, згідно рішень Херсонської міської ради від 22.11.2013 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об'єктів нерухомості", від 31.03.2015 № 1764 "Про закріплення за МКП "Херсонтеплоенерго" на праві господарського відання об'єктів нерухомості ", не дали ніякої оцінки тим обставинам, що у зазначених рішеннях відсутні жодні застереження щодо передачі МКП "Херсонтеплоенерго" також і боргових зобов'язань інших осіб.

Крім того, скаржник посилається на те, що здійснивши заміну боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго" на його правонаступника - МКП "Херсонтеплоенерго" у виконавчому провадженні, суди обох інстанцій не врахували, що виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення від 14.03.2002 у справі № 15/53 про стягнення заборгованості у сумі 66 451,48 грн. було закінчено, оскільки первісного відповідача - МКП "Херсонтеплокомуненерго" постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 у справі № 5024/1002/2012 визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру , а позивачем - ПАТ "Херсонгаз" було заявлено до боржника кредиторські вимоги, в тому числі і вимоги за рішенням суду від 14.03.2002, які визнані судом у справі про банкрутство та включені до реєстру вимог кредиторів .

У відзиві ПАТ "Херсонгаз" просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, посилаючись на недоведеність того, що МКП "Херсонтеплоенерго" передано майно (котельні та теплопункти) саме у 2001, що виключає застосування ч. 3 ст. 22 Закону України "Про теплопостачання", оскільки рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 04.09.2001 було створено МКП "Херсонтеплоенерго" та передано до його статутного фонду, зокрема , і частину майна МКП "Херсонтеплокомуненерго", яке в подальшому, в тому числі і котельні та теплопункти, передано за актом приймання -передачі від 01.10.2001, а за рішеннями Херсонської міської ради від 22.11.2013 та від 31.03.2015 за скаржником було закріплено зазначене майно (котельні та теплопункти) на праві господарського відання, внаслідок чого МКП "Херсонтеплоенерго" є правонаступником боргових зобов'язань МКП "Херсонтеплокомуненерго" за теплопостачання перед ПАТ "Херсонгаз" .

Окрім цього, позивач- ПАТ "Херсонгаз" у відзиві зазначає, що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили питання щодо виконавчого провадження по рішенню суду від 14.03.2002 і дійшли вірного висновку, що відсутність на даний час виконавчого провадження по судовому наказу № 15/53 щодо стягнення заборгованості, яке пов"язане із перебуванням боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго" в процедурі банкрутства та безпосередньо сам факт визнання кредиторських вимог в межах справи про банкрутство, не впливає на правовідносини щодо правонаступництва іншої особи, оскільки заборгованість за договірними зобов"язаннями боржником не сплачена та зобов"язання не припинені.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників МКП "Херсонтеплоенерго" та ПАТ "Херсонгаз", перевіривши матеріали справи обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Так, суд касаційної інстанції погоджується з доводами та запереченнями МКП "Херсонтеплоенерго" і ПАТ "Херсонгаз" стосовного того, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено з якого часу МКП "Херсонтеплоенерго" почало розпоряджатись цілісним майновим комплексом з вироблення теплової енергії та використовувати це майно для вироблення теплової енергії і постачати її, оскільки, як вбачається із матеріалів справи згідно акту приймання - передачі від 01.10.2001 до статутного фонду МКП "Херсонтеплоенерго" було передано зазначений цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, проте за рішеннями Херсонської міської ради від 22.11.2013 та від 31.03.2015 МКП "Херсонтеплоенерго" передано у повне господарське віддання зазначене вище майно (котельні та теплопункти), а звідси належним чином не перевірено, з урахуванням конкретних обставин справи, яка редакція ст. 22 Закону України "Про теплопостачання" підлягає застосуванню до спірних правовідносин, так як стаття 22 Закону України "Про теплопостачання" доповнена частиною 3 згідно Закону України від 15.03.2012 N 4521-VI, які набрали законної сили лише 08.04.2012 і відповідно якої, підприємство отримавши в користування цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, стає також правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував це майно.

Відповідно до ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Об'єктами цього права виступають державне, комунальне майно або майно, що належить суб'єктам інших форм власності, що закріплюється за підприємством власником (уповноваженим ним органом).

Фактом передачі майна від засновника до статутного капіталу (фонду) створюваного підприємства є підписання акту приймання-передачі, при цьому підприємство отримавши майно в статутний капітал вправі розпоряджатись ним.

Відтак, встановивши, що за актом приймання - передачі від 01.10.2001 до статутного фонду МКП "Херсонтеплоенерго" передано цілісний майновий комплексу з вироблення теплової енергії МКП "Херсонтеплокомуненерго" , а згідно рішень Херсонської міської ради від 22.11.2013 та від 31.03.2015 за МКП "Херсонтеплоенерго" було закріплено зазначене майно (котельні та теплопункти) на праві господарського відання, суди попередніх інстанцій належним чином не встановили, з якого саме періоду МКП "Херсонтеплоенерго" розпоряджається та використовує зазначений майно з вироблення теплової енергії, а звідси належним чином не встановили яка саме редакція Закону України "Про теплопостачання" підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній до 19.01.2013.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За ч. 6 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визначена черговість задоволення вимог кредиторів, разом з тим, частиною 6 цієї статті передбачено, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

За п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання боржника банкрутом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносно МКП "Херсонтеплокомуненерго" порушено провадження у справі № 5024/1002/2012 про банкрутство, а постановою Господарського суду Херсонської області від 26.07.2012 у справі № 5024/1002/2012 останнього було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Крім того, як вбачається із матеріалів справи кредиторські вимоги ПАТ "Херсонгаз" до боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго" , в тому числі і за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.03.2002 , були визнані ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.02.2013 та включені до реєстру вимог кредиторів боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго".

Відтак, судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено здійснення погашення кредиторських вимог ПАТ "Херсонгаз" до боржника - МКП "Херсонтеплокомуненерго" у відповідності до вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах справи про банкрутство, наявність чи відсутність боргових зобов'язань у МКП "Херсонтеплоенерго" перед ПАТ "Херсонгаз" за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.03.2002 у справі № 15/53, а також наявність чи відсутність правових підстав для здійснення правонаступництва щодо заміни боржника у виконавчому провадження, а саме МКП "Херсонтеплокомуненерго" на МКП "Херсонтеплоенерго" за зазначеним вище рішенням господарського суду від 14.03.2002.

Таким чином, господарські суди як першої, так і апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що МКП "Херсонтеплоенерго" є правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у МКП "Херсонтеплокомуненерго" перед ПАТ "Херсонгаз" за рішенням Господарського суду Херсонської області від 14.03.2002 у справі № 15/53, на виконання якого було видано наказ і відкрито виконавче провадження, а в подальшому закінчене на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з визнанням боржника банкрутом.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.08.2017 у справі № 15/53 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

При новому розгляді справи суду, слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки Касаційний господарський суд дійшов висновку, що судові рішення по справі № 15/53 підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, відповідно до ст.129 ГПК України ( редакції, чинній після 15.12.2017 ) судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу МКП "Херсонтеплоенерго" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та ухвалу Господарського суду Херсонської області від 22.08.2017 у справі № 15/53 скасувати.

Справу № 15/53 направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Білоус В.В.

Погребняк В.Я.