Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.09.2019 року у справі №925/1396/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/1396/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" (далі - Підприємство, скаржник)

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2019 (суддя Скиба Г. М. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019

(головуючий - суддя Козир Т. П., судді Яковлєв М. Л., Коробенко Г. П. )

у справі № 9258/1396/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕКТОР-АГРО ЛТД" (далі - Товариство, позивач)

до відповідачів Підприємства

про стягнення 173 526,13 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог, ухвал суду першої інстанції

1.1. У грудні 2018 року Товариство звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Підприємства про стягнення коштів за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої сільськогосподарської продукції згідно з договором купівлі-продажу від 21.03.2016 №21/03/2016 в розмірі 173526,13 грн, в тому числі: 90 363,09 грн пені, 16 197,65 грн - 3% річних, 66965,39 грн інфляційних втрат коштів.

1.2. Позовні вимоги Товариства обґрунтовані невиконанням рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/1565/16, в якому надана оцінка договору купівлі-продажу від 21.03.2016 №21/03/2016 та взаємовідносинам сторін, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 268872,00 грн основного боргу, 16779,56 грн пені, 1741,00 грн - 3% річних з простроченої суми, 13502,72 грн інфляційних втрат та судові витрати.

1.3. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.12.2018 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2019; встановлено відповідачу строк для надіслання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання цієї ухвали.

1.4. Підприємство 28.01.2019 подало до Господарського суду Черкаської області зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору купівлі-продажу від
21.03.2016 №21/03/2016.

1.5. Крім того, до початку підготовчого засідання 12.02.2019 позивач подав суду заяву від 04.02.2019 про уточнення та зменшення загальної суми позову, в якій просить стягнути з відповідача 88 022 грн, в тому числі: 1 000 грн пені, 17 370
грн 3% річних, 69 652 грн інфляційних, та відшкодування судових витрат.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019, зокрема: відмовлено Підприємству у прийнятті до провадження зустрічного позову від 28.01.2019; зустрічну позовну заяву за позовом Підприємства до Товариства про визнання недійсним договору з доданими до неї документами повернуто заявнику; заяву Товариства від 04.02.2019 про уточнення та зменшення загальної суми позову прийнято до розгляду.

2.2. Оскаржувані ухвала та постанова мотивовані тим, що Підприємство не сплатило судовий збір, у порядку та розмірі передбаченому Законом України "Про судовий збір"; підстав для звільнення Підприємства від сплати судового збору у суду не має; зустрічна позовна заява подана відповідачем з пропуском процесуального строку. Крім того, судом вказано про те, що дії відповідача містять ознаки зловживання процесуальними правами.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду Підприємство просить скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019, направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до провадження зустрічного позову Підприємця.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи осіб, які подали касаційні скарги

4.1. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: статей 55, 124 Конституції України, статей 2, 3, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини 2 статті 46, статей 174, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Підприємство вказує на те, що суд першої інстанції мав залишити зустрічну позовну заяву без руху та надати строк для усунення недоліків, а саме сплати судового збору, а не повернути зустрічну позовну заяву Підприємства.

4.3. За таких обставин, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала суду є передчасною та підлягає скасуванню.

5. Позиції, викладені у відзивах на касаційні скарги

5.1. Від Товариства відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.12.2018 відкрито провадження у справі, встановлено відповідачу строк для надіслання (надання) господарському суду та позивачу відзиву на позов у відповідності з вимогами статті 165 Господарського процесуального кодексу України - протягом п'ятнадцяти днів з дня одержання цієї ухвали.

6.2. Відповідачем 22.01.2019 подано до суду відзив від 16.01.2019, у якому Підприємець просив суд: відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 90 363,09 грн пені у зв'язку зі спливом строку позовної давності; відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних та інфляційних у зв'язку з їх безпідставним нарахуванням.

6.3. Підприємством 28.01.2019 подано зустрічну позовну заяву, у якій відповідач просив суд: звільнити його від сплати судового збору; прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом; зустрічний позов задовольнити повністю та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21.03.2016 № 21/03/2016.

6.4. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14.02.2019 у справі № 925/1396/18 відмовлено Підприємству "Золотоніська птахофабрика" у прийнятті до провадження зустрічного позову від 28.01.2019 та повернуто зустрічну позовну заяву з доданими документами заявнику. Крім того, прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення та зменшення загальної суми позову, підготовче засідання відкладено на 25.02.2019.

6.5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зустрічна позовна заява Підприємством подана поза межами строку встановленого статтею 180 ГПК України. Підприємством у зустрічній позовній заяві причини пропуску вказаного строку не обґрунтовувалися, клопотань про поновлення або продовження пропущеного строку для подання зустрічної позовної заяви не заявлялося.

7. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

7.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду у даній справі є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін апеляційним господарським судом, про повернення зустрічної позовної заяви.

8.2. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Виходячи з приписів статей 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.

Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.

Таким чином, право на пред'явлення зустрічної позовної заяви не є абсолютним, подаючи зустрічну позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо її подання.

8.3. Відповідно до частин 1 , 2 та 4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частин 1 , 2 та 4 статті 13 ГПК України; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені Пунктом 3 частини 2 статті 46 ГПК України.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Статтею 180 ГПК України визначено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам Статтею 180 ГПК України.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення Статтею 180 ГПК України.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

Отже, зустрічна позовна заява подана до суду поза межами строку для подання відзиву підлягає поверненню господарським судом заявнику.

Відповідно до частини 8 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Згідно з частиною 1 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Згідно з статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статтею 118 ГПК України.

Таким чином, право на подання зустрічного позову може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для подання відзиву на позов, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

За приписами статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли статті 119 ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

8.4. Касаційний господарський суд виходить з того, що обрахування строку на подання відзиву на позов починається з наступного дня після дати отримання ухвали місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі.

Постановлюючи ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви Підприємства, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: Підприємство подало зустрічну позовну заяву про визнання недійсним договору поза межами строку, встановленого судом для подання відзиву на позов; Підприємство не наводило обґрунтувань причин такого пропуску у зустрічній позовній заяві; клопотань про поновлення або продовження пропущеного строку для подання зустрічної позовної заяви не заявляло.

Вказані обставини стали підставою для повернення судом зустрічної позовної заяви Підприємству відповідно до частини 6 статті 180 ГПК України.

Проте, приймаючи ухвалу про повернення зустрічного позову місцевий господарський суд достеменно не встановив дату отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі від 28.12.2018, обмежившись зазначенням про те, що зустрічна позовна заява подана поза межами строку, а відзив, поданий відповідачем датований 16.01.2019.

В матеріалах справи також відсутні докази отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.

Зі змісту відзиву поданого відповідачем до господарського суду 22.01.2019, зокрема, з абзацу першого відзиву вбачається, що Підприємство було обізнане про ухвалу суду від 28.12.2018 про відкриття провадження у справі. Проте подання зустрічної позовної заяви 28.01.2019, без належних доказів отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі від 28.12.2018, не вказує на безумовний пропуск Підприємством строку передбаченого ГПК України для подання зустрічної позовної заяви.

За таких обставин, прийняття ухвали про повернення зустрічної позовної заяви Підприємства, без встановлення точної дати отримання вказаної ухвали відповідачем, було передчасним.

Без встановлення дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі від 28.12.2019 у суду касаційної інстанції відсутня можливість перевірити правильність наступних процесуальних дій суду першої інстанції відповідно до порядку вчинення таких дій передбаченого нормами ГПК України.

Так, суд касаційної інстанції вказує на те, що доводи Підприємства щодо необхідності залишення зустрічної позовної заяви без руху та надання відповідачу часу для усунення недоліків є необґрунтованими та такими що ґрунтуються на власному тлумаченні норм процесуального права, в разі встановлення судами попередніх інстанцій пропуску строку для подання зустрічного позову, оскільки частиною першою та шостою визначено процесуальні дії суду в разі пред'явлення зустрічної позовної заяви поза межами строку для подання відзиву.

Відтак, те, що Підприємством окрім порушення вимог ГПК України щодо строку подання зустрічного позову також не дотримано вимог щодо сплати судового збору у спосіб та розмір встановлений Законом України "Про судовий збір" не впливало б на порядок вчинення судами процесуальних дій передбачений ГПК України та не спростовувало б правильних висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви Підприємства, поданої поза межами строку для її пред'явлення на порушення частини 1 статті 180 ГПК України.

Проте, як вже було зазначено, судами попередніх інстанцій не встановлено дати отримання відповідачем ухвали, а тому і не можливо достеменно встановити чи подана зустрічна позовна заява підприємства поза межами строку передбаченого частиною 1 статті 180 ГПК України.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до частини 2 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.2. Відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

9.3. За таких обставин, враховуючи викладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, ухвала Господарського суду Черкаської області від
14.02.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від
08.10.2019 у справі №925/1396/18 є такими, що не відповідають положенням процесуального законодавства, тому підлягають скасуванню відповідно до частини 6 статті 310 ГПК України з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції на стадію вирішення питання про можливість прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви Підприємства.

9.4. Касаційна скарга Підприємства підлягає задоволенню.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки в цьому судовому провадженні переданий на вирішення суду спір по суті не вирішувався, а мало місце вирішення лише процесуального питання, пов'язаного з поверненням зустрічного позову, то відповідно до вимог статті 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 у справі № 925/1396/18 скасувати.

Справу № 925/1396/18 передати до Господарського суду Черкаської області на стадію вирішення питання про можливість прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика".

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова