Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.08.2020 року у справі №904/5628/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 904/5628/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Пєскова В. Г., Ткаченко Н. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г. Є.;

за участю представників:

розпорядника майна арбітражного керуючого Дерябкіна О. Е. - адвоката Колісниченка Є. Ю. (ордер серія АЕ № 1022119),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020

та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019

у справі №904/5628/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО"

до Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" (далі - ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО", ініціюючий кредитор) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" (далі - АТ "Криворіждндпірудмаш", Товариство, боржник).

Заява обґрунтована наявністю заборгованості АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом", яка є безспірною згідно з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008 по справі №6/275-08, яким стягнуто з ВАТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" на користь ТОВ "Альянс Груп" 4 509 600,00
грн передплати, 25 500,00 грн держмита, 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ініціюючий кредитора вказував, що право вимоги, що належало ТОВ "Альянс Груп" на стягнення заборгованості з ВАТ "Науково-дослідний проектно-конструкторський інститут гірничого машинобудування з дослідним заводом" перейшло ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" на підставі договору про відступлення права вимоги від
02.04.2019.

Згідно заяви ініціюючого кредитора, розмір вимог, які не забезпечені заставою і заборгованість за якими не погашена, становлять: 4 509 600,00 грн передплати; 25
500,00 грн держмита; 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу і вони підтверджені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008 по справі №6/275-08.

Боржник підтвердив вимоги заявника та визнав, що має грошове зобов'язання перед ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 відкрито провадження у справі №904/5628/19 за заявою ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про визнання банкрутом АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом". Визнано грошові вимоги ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" на суму 4535218,00 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ратинську Сталіну Вікторівну. Встановлено розмір грошової винагороди розпоряднику майна у розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника - Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.

Вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" та власникам майна (органу, уповноваженому управляти майном) товариства прийняти рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави. Заборонено власнику майна (органу уповноваженому управляти майном) боржника та боржнику приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмет застави. Залучено до участі у справі №904/5628/19 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Вирішено інші процедурні питання.

Місцевий господарський суд виходив з відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, в той час як докази, надані заявником в обґрунтування вимог, викладених в заяві, свідчать про наявність ознак неплатоспроможності боржника, що є підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом".

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 у справі №904/5628/19 залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що неплатоспроможність АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" підтверджена рішенням суду та не заперечується боржником, підстав для відмови у відкритті провадження у справі не встановлено. Посилання Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на наявність активів боржника, не дослідження судом першої інстанції вказаної обставини визнано необґрунтованим, оскільки положення статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства не вимагають з'ясування вказаних обставин на стадії відкриття провадження у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

До Верховного Суду з касаційною скаргою звернулося Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Міністерство, скаржник), яке просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2019 скасувати; постановити ухвалу, якою відмовити у відкритті провадження у справі №904/5628/19 за заявою ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" про визнання банкрутом АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом".

Міністерство зауважує на невідповідності висновків судів першої та апеляційної інстанцій обставинам справи, порушенні норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування заявлених вимог Міністерство вказує на те, що в порушення вимог статей 73 76 79 ГПК України та статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства судами не було досліджено фінансовий стан Товариства, не враховано наявності у боржника коштів та активів для погашення кредиторської заборгованості.

Скаржник вважає необґрунтованим відкриття провадження у справі про банкрутство та введення процедури розпорядження майном АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом", яке є об'єктом права державної власності, та було включене до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, враховуючи набрання чинності положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що підлягають не приватизації", з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних процедур банкрутства - санації чи ліквідації.

Доводи інших учасників справи

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надійшли, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5628/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К. М., суддя - Пєсков В. Г., суддя - Ткаченко Н. Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2020 касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
10.06.2020 у справі №904/5628/19 залишено без руху; надано Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: доплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 34216 грн і надати Суду відповідні докази здійснення такої оплати.

У зв'язку з відпусткою судді Ткаченко Н. Г., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/5628/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К. М., суддя - Банасько О. О., суддя - Пєсков В. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.09.2020 у складі зазначеної колегії суддів відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на постанову Центрального апеляційного господарського суду від
10.06.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2019 у справі №904/5628/19, призначено касаційну скаргу до розгляду у судовому засіданні на 07.10.2020.

В судовому засіданні 07.10.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про необхідність оголошення перерви до 11.11.2020, про що постановив відповідну ухвалу від 07.10.2020.

У зв'язку з тим, що суддя Банасько О. О. перебуває на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5628/19 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Огороднік К. М., суддя - Пєсков В. Г., суддя - Ткаченко Н. Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2020.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені статті 300 ГПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка доводів учасників та застосування судами норм матеріального та процесуального права

Провадження у даній справі №904/5628/19 про банкрутство АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від
19.12.2019 на підставі статей 39 96 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ),

Предметом касаційного перегляду у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Як убачається зі змісту касаційної скарги Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, доводи касаційної скарги зводяться до:

- передчасності відкриття провадження у справі, оскільки у Товариства достатньо грошових коштів для погашення кредиторської заборгованості;

- необґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства, яке є об'єктом права державної власності та включене до переліку, що не підлягають приватизації, у зв'язку з неможливістю його завершення із застосуванням спеціальних процедур банкрутства - санації чи ліквідації протягом трьох років з дня набрання чинності Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Отже, в межах доводів касаційної скарги колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

За змістом статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство відкривається господарським судом за заявою юридичної особи, фізичної особи або фізичної особи-підприємця за наявності неплатоспроможності боржника або у разі загрози його неплатоспроможності.

Відповідно до статті 1 КУзПБ, серед іншого, неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених статті 300 ГПК України.

Частинами 1,2 статті 34 КУзПБ встановлено, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи; ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.

Заява кредитора, крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті (абзац 1 частини 3 статті 34 КУзПБ).

Статтею 37 Кодексу України з процедур банкрутства встановлені підстави для відмови у відкритті провадження у справі або залишення заяви без руху. У разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу.

Відповідно до частин 1,2 статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому статті 300 ГПК України. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.

Положеннями частини 3 вказаної статті встановлено, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.

З аналізу статей 34 39 КУзПБ можна дійти до висновку, що при подачі заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не встановлюється обов'язку для кредитора-заявника (ініціюючого кредитора) додавати до такої заяви докази вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вимоги ініціюючого кредитора до боржника на загальну суму 4 535 218,00 грн (4 509 600,00 грн. - сума передплати, 25500,00 грн - держмито, 118,00 грн - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) підтверджуються рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2008 по справі №6/275-08 та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2019 по справі №6/275-08, а також договором про відступлення права вимоги від
02.04.2019, який укладено з ТОВ "Альянс Груп".

Вимоги ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО" не забезпечено заставою майна боржника, боржник підтверджує вимоги заявника та визнає, що має грошове зобов'язання перед ТОВ "ТЕРРА-ІНКОГНІТО".

Підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, відсутні.

Таким чином, за відсутності підстав для відмови у відкритті провадження у справі, встановивши обґрунтованість вимог заявника суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" у порядку, передбаченому статтею 39 КУзПБ.

Щодо доводів касаційної скарги Міністерства про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів статті 79 ГПК України та статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, не врахування обставини щодо наявності у боржника коштів та активів для погашення кредиторської заборгованості, що свідчить про передчасність відкриття провадження у справі про банкрутство, колегія суддів зазначає.

Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи (преамбула КУПБ).

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Цивільного кодексу України, іншими законами або договором.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що обов'язок виконання господарського зобов'язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що узгоджується з приписами статті 193 ГК України.

За таких обставин, можна дійти до висновку, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУзПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Відсутність доказів вжиття заходів щодо стягнення з боржника суми боргу не є свідченням неправильного застосування господарськими судами положень статей 1 34 35 39 КУзПБ, а також не вказує про передчасність, при ухваленні рішення про відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУзПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.

Вказана правова позиція щодо можливості альтернативного способу задоволення грошових вимог кредитора вкладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19.

Щодо доводів касаційної скарги Міністерства про необґрунтованість відкриття провадження у справі про банкрутство АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом" та введення процедури розпорядження майном без можливості його завершення санацією чи ліквідацією колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється статті 193 ГК України, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частини 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з додатком № 2 до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" до вказаного переліку включено, зокрема, АТ "Науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут гірничорудного машинобудування з дослідним заводом", 100% акцій якого належать державі в особі Міністерства розвитку економки, торгівлі та сільського господарства України.

20.10.2019 набув чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", в пункті 2 Розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що у справах про банкрутство державних підприємств, не застосовуються судова процедура санації, крім тих, що задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, та судова процедура ліквідації, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника протягом трьох років з дня набрання чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Тобто, вказаною нормою Закону до боржника, включеного до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, встановлено обмеження в застосуванні процедур санації чи ліквідації, з єдиним виключенням щодо процедури санації, яке полягає у належності боржника до державних підприємств, які задіяні у виконанні державного оборонного замовлення, виробництві, розробленні, модернізації, ремонті, обслуговуванні озброєння та військової техніки, а також виключенням щодо процедури ліквідації - за умови здійснення ліквідації боржника за рішенням власника.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з доводами касаційної скарги про встановлені щодо боржника - об'єкта права державної власності, що не підлягає приватизації, обмеження в застосуванні процедур санації чи ліквідації.

Водночас, ні положення вищенаведеного Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", ні положення Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони, за наявності підстав, щодо відкриття провадження у справі про банкрутство підприємств - об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, та введення судової процедури розпорядження майном боржника.

Положеннями статті 96 КУзПБ визначено особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, та повноваження уповноваженого органу управління під час провадження справ про банкрутство державних підприємств та господарських організацій з корпоративними правами держави, що перебувають у їх управлінні.

Частинами 2,3,7,8 статті 96 КУзПБ передбачено, що Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади. Органи виконавчої влади приймають рішення щодо: доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам; розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибір оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов'язань; проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації; доцільності виключення відповідних суб'єктів господарювання з переліку підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, та застосування до них процедури санації чи ліквідації. У разі якщо боржник є державним підприємством або підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, господарський суд залучає до участі у справі про банкрутство представників органу, уповноваженого управляти державним майном, з повідомленням про відкриття провадження у справі про банкрутство такого підприємства. У разі відкриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства або підприємства, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 відсотків, участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники органу, уповноваженого управляти державним майном.

Водночас скаржник попри статус уповноваженого органу управління, не зважаючи на обов'язки, покладені на нього згідно з пунктом 34 статті 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтями 4 39 Кодексу України з процедур банкрутства, не наводить конкретних механізмів та інструментів для задоволення вимог кредиторів боржника поза межами справи про банкрутство, як і не вказує на виконання ним, як органом, до сфери управління якого належить боржник, власних обов'язків щодо запобігання банкрутству боржника згідно із зазначеними нормами.

Суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство з неможливістю його завершення із застосування санації чи ліквідації з огляду на відсутність обмежень щодо відкриття провадження у справі боржника, 100% акцій якого належать державі, та закріплений нормами Кодексу пріоритет відновлення платоспроможності боржника над його ліквідацією, оскільки такий пріоритет має на меті окрім задоволення вимог кредиторів також збереження сформованих та повноцінно функціонуючих суб'єктів господарювання та, як наслідок, збереження робочих місць тощо.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що за приписами Кодексу України з процедур банкрутства, судові процедури банкрутства, в тому числі і процедура розпорядження майном, мають строковий характер, процедура розпорядження майном боржника відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу вводиться строком до 170 календарних днів.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладений обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Норми статей 44 49 КУзПБ встановлюють строк процедури розпорядження майном, зі спливом якої суд у підсумковому засіданні у процедурі розпорядження майном боржника має ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації) або закриття провадження у справі.

За змістом статей 44 45 47-49 КУзПБ особливості здійснення процедури розпорядження майном боржника за загальною процедурою банкрутства та дій, що мають бути вчинення протягом цієї процедури, впливають на її тривалість.

Зокрема, норми Кодексу не передбачають застосування до боржника, заснованого на державній власності, процедур санації чи ліквідації (крім визначених законом випадків), водночас передбачаються можливість задоволення боржником вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном за умови одночасного задоволення всіх визнаних судом у справі вимог кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, що є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство.

Встановлення нормами КУзПБ судового контролю за процесом задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном, гарантує дотримання прав як кредиторів, так і боржника задля надання йому можливості погасити вимоги кредиторів у процедурі розпорядження майном, досягнення процесуальної економії та запобіганню повторному (неодноразовому) порушенню провадження у справі про банкрутство боржника.

Тоді як за відсутності цього контролю з боку суду у межах справи про банкрутство з підстав, зокрема, закриття провадження у справі про банкрутство, кредитори (окремі кредитори) мають ризики незадоволення їх вимог повністю або частково: внаслідок збільшення та накопичення заборгованості боржника (через припинення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів тощо - частина восьма статті 41 Кодексу); внаслідок недобросовісної поведінки боржника - задоволення ним на власний розсуд (за власно визначеним пріоритетом) вимог окремих (окремого) кредитора, що не має місце за умови судового контролю під час одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном у справі про банкрутство.

Водночас у випадку тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство підприємств, що є об'єктами права державної власності та які включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, до яких належить боржник у справі, неможливістю завершення провадження із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд не позбавлений можливості застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення принципів розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом, гарантування правової певності кредиторів, забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження.

Правова позиції щодо можливості закриття судами провадження у справах про банкрутство юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами державної власності та включені до переліку об'єктів, що не підлягають приватизації, наведена у постановах Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі №906/1290/15, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
07.10.2020 у справі № 917/1230/15.

Відтак, наведені Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні питання про відкриття провадження у даній справі про банкрутство.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що оскаржувані постанова Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 у справі №904/5628/19 прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Розподіл судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішення не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.06.2020 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2019 у справі №904/5628/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Пєсков В. Г.

Ткаченко Н. Г.