ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/240/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання - Овчарик В. М.,

за участю представників:

прокурора - Прашутіної Ю. А. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення від 09.11.2016 № 044787),

відповідача - 1- не з'явилися,

відповідача - 2- не з'явилися,

третьої особи - не з'явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі

за позовом керівника Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області в інтересах держави

до 1) Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області,

2) Фермерського господарства "Новацький",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області,

про визнання незаконним і скасування рішення Корнинської селищної ради від 22.12.2017 № 334, визнання недійсними договорів оренди землі та зобов'язання повернути земельні ділянки,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року керівник Коростишівської місцевої прокуратури Житомирської області (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Корнинської селищної ради Попільнянського району Житомирської області (далі - сільрада) та Фермерського господарства "Новацький" (далі - ФГ "Новацький") з позовом про: визнання незаконним і скасування рішення сільради від 22.12.2017 № 334 (далі - рішення № 334); визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2018, укладеного між сільрадою та ФГ "Новацький" щодо земельної ділянки загальною площею 27,00 га, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди землі сільради за № 17 (далі - договір № 17); визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2018, укладеного між сільрадою та ФГ "Новацький" щодо земельної ділянки загальною площею 30,00 га, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди землі сільради за № 18 (далі - договір № 18); визнання недійсним договору оренди землі від 02.01.2018, укладеного між сільрадою та ФГ "Новацький" щодо земельної ділянки загальною площею 60,00 га, зареєстрованого у книзі записів реєстрації договорів оренди землі сільради за № 16 (далі - договір № 16), та зобов'язання повернути зазначені земельні ділянки.

2. В обґрунтування позову прокурор послався на положення статей 122 123 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 203 215 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 03.04.2018 у справі № 906/240/18, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області.

4. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 у справі № 906/240/18 (суддя Машевська О. П.) позов прокурора залишено без розгляду на підставі пунктів 8, 9 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже органом, через який діє держава у спірних відносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке має повноваження щодо звернення до суду з відповідним позовом у разі порушення інтересів держави щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів, тому позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду як така, що не відповідає вимогам частини 5 статті 53 та статті 162 ГПК України, оскільки прокурор як позивач не має процесуальної можливості усунути недоліки позовної заяви та змінити свій процесуальний статус позивача на процесуального представника, визначивши Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області позивачем.

5. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 (головуючий - Розізнана І. В., Петухов М. Г., Бучинська Г. Б.) ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 у справі № 906/240/18 залишено без змін.

6. При цьому постанову апеляційного господарського суду аргументовано тим, що позов прокурора підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки прокурор не мав повноважень на підписання позовної заяви, адже звертаючись до суду із позовом, не визначив позивача орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, не обґрунтував наявності підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 906/240/18, заступник прокурора Рівненської області (далі - скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені ухвалу і постанову скасувати повністю, а справу направити до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. Підставами для скасування ухвали та постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема положень статей 14, 68, 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53 174 226 ГПК України, статей 13 17 92 170 ЦК України та статей 84 122 ЗК України.

9. Скаржник наголошує, що прокурор у поданій позовній заяві визначив Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області як орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, однак ураховуючи те, що зазначений орган не наділений повноваженнями звертатися до суду з позовом про скасування незаконних рішень у сфері розпорядження землями та про визнання недійсними договорів оренди, прокурор у цій справі обґрунтовано набув статусу самостійного позивача.

10. Крім того, скаржник зазначає про безпідставність залишення позову прокурора без розгляду згідно з пунктом 2 частини 1 статті 226 ГПК України, оскільки у цьому випадку прокурор мав право підписати позовну заяву, адже позов ним було подано як самостійним позивачем у зв'язку з відсутністю органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

11. Крім цього, скаржник звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, - надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

12. Окрім того, 02.10.2018 від скаржника до Верховного Суду надійшло клопотання про передачу цієї справи на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у разі якщо судова колегія вважатиме за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15.

13. Це клопотання аргументовано тим, що Касаційний господарський суд у постанові від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 дійшов висновку, що прокурор, вважаючи, що оскаржуваними рішеннями та договорами порушуються державні інтереси, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один зі способів захисту, передбачених статтею 16 ЦК України.

14. Колегія суддів, дослідивши наведені скаржником доводи та беручи до уваги положення частини 1 статті 302 ГПК України, дійшла висновку про залишення зазначеного клопотання без задоволення, адже правовідносини сторін у справі № 926/1111/15 не є подібними спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у цій справі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у поясненнях на касаційну скаргу просить касаційну скаргу задовольнити, посилаючись на те, що відповідно до положень частини 4 статті 122 ЗК України та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 № 308, повноваження щодо вирішення питань про видачу відповідних наказів щодо розробки технічної документації та укладення договорів оренди відносно земельних ділянок, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності в Житомирській області, віднесенор до компетенції лише Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

16. Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

18. За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

19. Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

20. Касаційний господарський суд зауважує, що передумовою участі органів та осіб, передбачених статтею 53 ГПК України, в господарському процесі в будь - якій із п'яти форм є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

21. На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень. Необхідною умовою такої участі є норми матеріального права, які визначають випадки такої участі, тобто особи, перелічені статтею 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, чітко встановлених законом.

22. Так, відповідно до частин 3 - 5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

23. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

24. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

25. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

26. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

27. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф. В. проти Франції" (F. W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).

28. Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі): "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

29. Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

30. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не належать до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

31. Ураховуючи викладене, зважаючи на роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

32. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

33. Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

34. Так, відповідно до частини 1, абзацу 1 частини 3 та абзацу 1 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

35. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

36. У Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

37. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

38. Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

39. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

40. Аналіз положень частин 3- 5 статті 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

41. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

42. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

43. "Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

44. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

45. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

46. Касаційний господарський суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

47. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

48. Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

49. У справі, що переглядається, звертаючись із позовною заявою в інтересах держави, прокурор зазначив, що оскаржуване рішення та укладені на його підставі договори оренди суперечать нормам чинного законодавства, порушують інтереси держави у сфері земельних відносин, адже фактично позбавляють бюджет наповнення коштами від оренди земельних ділянок державної владності та позбавляють законного розпорядника земельними ділянками права отримувати кошти за їх користування. З посиланням на практику ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України" прокурор зазначив про те, що правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

50. При цьому прокурор зазначав, що органом, уповноваженим державою розпоряджатися спірними земельними ділянками (земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населеного пункту), є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, проте його посадові особи відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджениого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333, не наділені повноваженнями щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, у зв'язку з чим цей позов заявлено в інтересах держави прокурором як позивачем.

51. Водночас судами установлено та правомірно взято до уваги, що згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

52. Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

53. Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

54. Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

55. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

56. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

57. Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

58. При цьому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

59. За таких підстав прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

60. Касаційний господарський суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що прокурором при зверненні з позовом у цій справі в інтересах держави безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу.

61. Посилання прокурора на те, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, проте у зазначеного органу немає повноважень щодо звернення до суду із вимогами, заявленими у цьому позові, Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що таке твердження суперечить приписам наведених вище нормативно-правових актів. При цьому прокурор невраховує того, що положення таких нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави.

62. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у цій справі не має передбачених законом виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, адже безпідставно не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, прокурор не підтвердив правових підстав для представництва та відповідно, не набув процесуального статусу органу, якому законом (статтею 53 ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру") надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (спеціальної процесуальної правоздатності).

63. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

64. Пунктом 1 частини 1 статті 226 ГПК України встановлено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

65. З огляду на те, що прокурором у цій справі безпідставно не зазначено орган (органи), уповноважений (уповноважені) здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача, тобто особи, в інтересах якої (яких) подано позов про захист порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

66. При цьому колегія суддів ураховує, що факт помилкового застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин положень пунктів 8, 9 частини 1 статті 226 ГПК України та апеляційним господарським судом - положень пункту 1 частини 2 статті 226 ГПК України не призвів до прийняття неправильного по суті судового рішення, тому не може бути достатньою підставою для його скасування, оскільки згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

67. Посилання скаржника (пункт 11) на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, стосовно того, що надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно, судом касаційної інстанції враховано, проте у цьому випадку прокурором не підтверджено виключних правових підстав для представництва та правомірності пред'явлення позову прокурором без зазначення позивачем Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

69. На підставі викладеного (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін із підстав, викладених у цій постанові. Вимоги, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат

70. Оскільки підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.07.2018 у справі № 906/240/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді: Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков