Ухвала КГС ВП від 24.09.2019 року у справі №907/656/15

Друк

Пошук

152

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.09.2019 року у справі №907/656/15

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 907/656/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В. Г. - головуючого, Банаська О. О., Васьковського О. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд",

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58",

ліквідатор - арбітражний керуючий Голубенко Олена Василівна (призначена згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.12.2019 у справі № 902/1722/14),

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу арбітражного керуючого Голубенко Олени Василівни за вх. № 2025/2020

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020

у складі колегії суддів: Якімець Г. Г. (головуючий), Бонк Т. Б., Матущак 0.1.

у справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово-будівельне управління-58"

про припинення дії договору оренди транспортного засобу з правом викупу від
04.04.2014 та угоди про викуп транспортного засобу від 04.04.2014

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхово- будівельне управління-58"

до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

про визнання права власності на транспортний засіб: автомобіль марки Volkswagen, модель - TOUAREG 3.0 TDI V 6,2007 року випуску, колір - сірий, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

1.19.08.2019 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд") - арбітражного керуючого Василика Віталія Валентиновича (далі - Василик В. В. ) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15.

2.23.08.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 907/656/15 за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Василика В. В. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2019; апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто скаржнику.

3.01.11.2019 постановою Верховного Суду у справі № 907/656/15 задоволено касаційну скаргу ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В. В., ухвалу апеляційного суду від 23.08.2019 скасовано, справу направлено до апеляційного суду для розгляду матеріалів апеляційної скарги ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В. В.

4.28.11.2019 справа № 907/656/15 надійшла до Західного апеляційного господарського суду з Верховного Суду.

5.02.12.2019 ухвалою Західного апеляційного господарського суду справу № 907/656/15 прийнято для розгляду матеріалів апеляційної скарги ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В. В. ; скаржнику надано термін (5 днів з дня вручення цієї ухвали) на подання суду матеріалів апеляційної скарги (б/н від 19.07.2019) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15, які повернуті апелянту ухвалою суду від 23.08.2019.

6.18.12.2019 до Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали апеляційної скарги ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В. В. на рішення Господарського суду Закарпатської області від
23.06.2015 у справі № 907/656/15.

7. У апеляційній скарзі апелянт зазначає про оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.06.2019 у справі № 907/656/15, поряд з тим, як вбачається з тексту апеляційної скарги та матеріалів справи, об'єктом оскарження є рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15.

8. В апеляційній скарзі скаржник просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15, посилаючись на те, що про оскаржуване рішення він дізнався лише у 2019 році, в ході проведення ліквідаційної процедури та здійснення заходів щодо розшуку майна боржника; вказує, що з матеріалами справи, в тому числі і з оскаржуваним рішенням, ознайомився лише 09.07.2019, що підтверджується клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи від
06.06.2019, яке міститься у матеріалах справи. Також зазначає, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.12.2014 порушено провадження у справі № 902/1722/14 про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" (код ЄДРПОУ 03449841). Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.03.2018 у справі № 902/1722/14 ліквідатором ПАТ "Південьзахідшляхбуд" призначено арбітражного керуючого Василика В. В. У зв'язку з наведеним вважає причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15 поважними та просить апеляційний суд поновити такий строк.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.

9.03.02.2020 ухвалою Західного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі № 907/656/15 за апеляційною скаргою ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В. В. на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015.

10. Ухвала мотивована тим, що, звертаючись з апеляційною скаргою, арбітражний керуючий Василик В. В. - ліквідатор ПАТ "Південьзахідшляхбуд" не довів існування обставин, які за своїм характером можуть вважатися обставинами, передбаченими у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження та об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, відтак, як наслідок виправдовували б втручання у принцип правової визначеності.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

11.28.02.2020 арбітражним керуючим Голубенко Оленою Василівною (призначена згідно з ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.12.2019 у справі № 902/1722/14) безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу (підписану кваліфікованим електронним підписом), в якій скаржник просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 907/656/15 та передати справу на розгляд суду апеляційної інстанції для її розгляду по суті.

12. Касаційна скарга мотивована тим, що ліквідатор ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Василик В. В. не брав участі у справі № 907/656/15, отже, судом першої інстанції ухвалено рішення про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі № 907/656/15.

13. При цьому, скаржник звертає увагу Суду, що ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов'язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника. За таких обставин, на думку скаржника, подання апеляційної скарги у даному випадку було виконанням завдань, які покладені Законом на арбітражного керуючого (ліквідатора). Зокрема, ліквідатор звернувся до суду апеляційної інстанції з проханням переглянути рішення Господарського суду Закарпатської області, оскільки рішенням засилені умови, виконання яких мало наслідком погіршення майнового стану ПАТ "Південьзахідшляхбуд". Метою ліквідатора є перегляд рішення суду першої інстанції та його скасування.

14. Арбітражний керуючий Голубенко Олена Василівна зазначає, що як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

Відтак, на думку скаржника, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" чи Кодексом України з процедур банкрутства, серед яких, проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута; формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; ведення реєстру вимог кредиторів тощо. Таким чином, відлік строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції для ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" слід рахувати з 28.12.2015, тобто з дати визнання ПАТ "Південьзахідшляхбуд" банкрутом, введення ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора майна.

15. Водночас, на думку скаржника, апеляційний господарський суд, при прийнятті оскаржуваної ухвали, не взяв до уваги той факт, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15 проголошено
23.06.2015, а провадження у справі про банкрутство порушено 01.07.2015; цієї ж дати призначено арбітражного керуючого-розпорядника майна, який в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у відповідній редакції) зобов'язаний, у разі виявлення відповідних обставин, вживати дій, спрямованих на повернення майна підприємства-банкрута.

16. Скаржник вважає, що враховуючи існування рішення в господарській справі № 907/656/15, арбітражний керуючий має можливість повернути майно банкрута винятково через юридичний механізм скасування рішення в апеляційному порядку.

17. Скаржник також стверджує, що ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 907/656/15 в такому вигляді позбавляє ліквідатора реалізувати свої права та обов'язки, як основного учасника провадження у справі про банкрутство юридичної особи, інтереси якої він представляє.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

18. За приписами статті 295 ГПК України, подання письмового відзиву на касаційну скаргу є правом учасників справи. При цьому, відповідно до частини третьої наведеної статті процесуального закону відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судових рішень (рішення).

19. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2020, у визначеному складі колегії суддів Касаційного господарського суду, поновлено арбітражному керуючому Голубенко Олені Василівни строк на касаційне оскарження ухвали Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 907/656/15, відкрито касаційне провадження у справі № 907/656/15 Господарського суду Закарпатської області за касаційною скаргою арбітражного керуючого Голубенко Олени Василівни на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - протягом 10 днів від дати отримання ухвали про відкриття касаційного провадження.

20. Як вбачається з матеріалів справи (поштові повідомлення про вручення), учасники справи про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Голубенко Олени Василівни (ухвалу Верховного Суду від
08.04.2020) та дату для подання відзиву були повідомлені належним чином та своєчасно. Проте, правом передбаченим статтею 295 ГПК України, учасники справи не скористались, відзивів на касаційну скаргу не надали.

21. Відповідно до статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, оскільки такі дії суперечать завданню господарського судочинства.

22. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

23. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії ", "Сюрмелі проти Німеччини").

24. У рішенні ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

25. Такими нормами, у даному разі, є норми чинного Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, врегульовано права та обов'язків учасників справи та порядок реалізації ними таких прав.

26. Згідно із частиною 1 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених частиною 1 статті 13 ГПК України.

27. Об'єктом касаційного оскарження у цій справі є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 907/656/15, яка відповідно до частини 13 статті 8, частини 5 статті 301 ГПК України має розглядатися судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

28. Із метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров'я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням наведених рекомендацій уповноважених суб'єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, суд касаційної інстанції дійшов висновку про здійснення розгляду касаційної скарги арбітражного керуючого Голубенко Олени Василівни у цій справі у межах строків та порядку, встановленому статтею 306 ГПК України.

29. Суд констатує, що від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов'язаних з рухом касаційної скарги, що унеможливило або суттєво ускладнило б розгляд справи у встановлені процесуальним законом.

30. Колегією суддів Касаційного господарського суду враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020, від 22.04.2020, від 04.05.2020, від

20.05.2020) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з
12.03.2020 по 22.06.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.

31. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", з урахуванням змін і доповнень, установлено карантин на усій території України до 31.07.2020.

32. Україна є членом Всесвітньої організації охорони здоров'я - спеціалізованої установи ООН, яка 12.03.2020 оголосила про початок пандемії COVID-19 (http://www. euro. who. int/ru/health-topics/health-emergencies/coronavirus-covid-19/news/news/2020/3/who-announces-covid-19-outbreak-a-pandemic).

33. Згідно листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 № 9рс-186/20 та рішення Ради суддів України від 17.03.2020, яким затверджено "Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб" з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано на період карантину встановити особливий режим роботи судів України, який передбачає, з поміж іншого:

- роз'яснення громадянам можливості відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами та можливості розгляду справ в режимі відеоконференції;

- обмеження допуску в судові засідання осіб, які не є учасниками судових засідань;

- обмеження допуску у судові засідання та приміщення суду осіб з ознаками респіраторних захворювань;

- зменшення кількості судових засідань, що призначаються до розгляду протягом робочого дня;

- здійснення, по можливості, розгляду справ без участі сторін в порядку письмового провадження;

- приймання всіх необхідних документів в електронному вигляді на електронну адресу суду через дистанційні засоби зв'язку тощо.

34. Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від
11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

35. У свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві).

Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 - перевезення пасажирів метрополітенами.

36. Наведене свідчить про часткове усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

42. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 ГПК України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

43. Оцінивши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

44. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15, яке оскаржувалось в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ліквідатора ПАТ "Південьзахідшляхбуд" арбітражного керуючого Василика В. В., прийнято судом першої інстанції у період дії ГПК України у редакції, чинній до
15.12.2017.

45. Згідно з пунктом 13 частини першої розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

46. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

47. Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-УІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте, розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

48. Так, відповідно до статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 93 ГПК України.

49. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення ухвалено 23.06.2015, відтак, останнім днем строку, встановленого для апеляційного оскарження рішення з урахуванням приписів статті 93 ГПК України (у редакції чинній до 15.12.2017) було 03.07.2015.

50. Поряд з тим, як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на вказане судове рішення арбітражним керуючим Василиком В. В. подано до Західного апеляційного господарського суду лише 19.08.2019, тобто зі значним пропуском процесуального строку встановленого на апеляційне оскарження (більш ніж 4 роки).

51. Водночас, імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017) встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

52. У вказаній нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017).

53. Враховуючи наведене, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до
15.12.2017, апеляційний суд керується, в тому числі, приписами частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017). Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 та постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17).

54. Зазначений у частині 2 статті 261 ГПК України річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, вказаних у тій же нормі:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

55. Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні - 23.06.2015, в якому судом було прийнято оскаржуване судове рішення, був присутній представник позивача (ПАТ "Південьзахідшляхбуд") - Ербах В. Д., що спростовує обставину не повідомлення скаржника (ПАТ "Південьзахідшляхбуд") про розгляд справи, як підставу, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 261 ГПК України, яка виключає відмову у відкритті апеляційного провадження за вказаною статтею.

Оскільки представник позивача за первісним позовом був присутній у судовому засіданні, що підтверджується протоколом судового засіданні від 23.06.2015, відтак, у суду відсутні підстави вважати, що така особа не повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції.

56. Звертаючись з апеляційною скаргою, арбітражний керуючий Василик В. В. діяв як ліквідатор ПАТ "Південьзахідшляхбуд", а не як особа, яка не брала участі у справі та про права, інтереси і (або) обов'язки якої, суд ухвалив рішення.

Тобто, ліквідатор представляв юридичну особу - ПАТ "Південьзахідшляхбуд" та звертався з апеляційною скаргою в її інтересах, а не в своїх особистих.

57. Поряд з тим, судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду Вінницької області від
29.12.2014 у справі № 902/1722/14 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд"; введено процедуру розпорядження майном боржника до

23.04.2015; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого - Ретьман Олега Андрійовича (http://www. reestr. court. gov. ua/Review/42074267). Вказана ухвала залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № 902/1722/14.

58. Однак, постановою Вищого господарського суду України від 28.05.2015 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 29.12.2014 у справі № 902/1722/14 скасовано, а справу № 902/1722/14 передано на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області (http://www. reestr. court. gov. ua/Review/44675030).

59. З наведеного вбачається, що станом на час подання позову (15.06.2015) та розгляду справи в суді першої інстанції провадження у справі про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" порушено не було, у зв'язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що посилання апелянта в цій частині було безпідставними.

60. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що апеляційним господарським судом не встановлено та скаржником не подано доказів виникнення обставин непереборної сили, що призвели до пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, про які зазначено у пункті 2 частини 2 статті 261 ГПК України.

61. Відтак, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що наведені скаржником в апеляційній скарзі обставини не є тими обставинами, у розумінні статті 261 ГПК України, які надавали б йому право звернення із апеляційною скаргою на судове рішення зі спливом 1 року з дня складання повного тексту рішення.

62. Крім того, твердження скаржника про неможливість вчасно подати апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.06.2015 у справі № 907/656/15, оскільки рішення від 23.06.2015 у вказаній справі проголошено 23.06.2015, а провадження у справі про банкрутство ПАТ "Південьзахідшляхбуд" порушено 01.07.2015 та цією ж датою призначено ліквідатором ПАТ "Південьзахідшляхбуд" - арбітражного керуючого Василика В. В., відхиляються судовою колегією, так як стороною у справі є саме ПАТ "Південьзахідшляхбуд" як юридична особа, а дії арбітражного керуючого (прирівняного до службової особи підприємства-боржника) у цій справі є здійсненням прав і обов'язків цієї юридичної особи відповідно до положень статті 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та норм Глави 17 Цивільного кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № БЗ/081-12/24).

63. При цьому, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, з
01.07.2015 до 28.12.2015 тривало розпорядження майном ПАТ "Південьзахідшляхбуд", тобто існувала звичайна господарська діяльність, у межах якої боржник не був обмежений у поданні апеляційної скарги.

64. Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі частини 2 статті 261 ГПК України, оскільки звертаючись з апеляційною скаргою, арбітражний керуючий Василик В. В. - ліквідатор ПАТ "Південьзахідшляхбуд" не довів існування обставин, які за своїм характером можуть вважатися обставинами, передбаченими у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, що зумовили пропуск процесуального строку на апеляційне оскарження та об'єктивно свідчили про неможливість своєчасного звернення з апеляційною скаргою, відтак, як наслідок виправдовували б втручання у принцип правової визначеності.

65. Інших доводів, які б спростовували правильність висновків суду апеляційної інстанції, у касаційній скарзі не наведено.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

66. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала у справі прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

67. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини 1 статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга арбітражного керуючого Голубенко Олени Василівни за вх. № 2025/2020 підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат.

68. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 2025/2020 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 03.02.2020 у справі № 907/656/15 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

О. Васьковський

Популярні новини