Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.03.2019 року у справі №910/3169/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/3169/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Корпорації "Таско"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Пінчук В.І.)

від 02.08.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Чорногуз М.А., судді: Михальська Ю.Б., Агрикова О.В.)

від 05.02.2019

у справі №910/3169/18

за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А1979

до Корпорації "Таско"

про стягнення 3 591 890, 34 грн,

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Коркішко В.М.

позивача - Вощинський С.В.

відповідача - Дегтярьов Є.В., Пономаренко О.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Військовий прокурор Житомирського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А1979 з позовом про стягнення з Корпорації "Таско" 3591890,34 грн заборгованості за договором зберігання від 14.01.2016 №05/1/ОРІС.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що військовою частиною А1979 Міністерства оборони України прийнято від Корпорації "Таско" на зберігання майно (боєприпаси) за договором зберігання від 14.01.2016 № 05/1/ОРІС, що підтверджується підписаними між сторонами актами приймання - передачі від 14.01.2016 №1, від 15.09.2016 №б/н та від 02.10.2017 №57, проте Корпорація "Таско" за надані військовою частиною А1979 послуги не сплатила. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 11, 509, 526, 528, 626, 628, 936, 946 Цивільного кодексу України, статті 193, 197 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 у справі № 910/3169/18 позовні вимоги задоволені повністю. Суд стягнув з Корпорації "Таско" на користь Міністерства оборони України в особі військової частини А1979 3591890,34 грн боргу.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким суд стягнув з Корпорації "Таско" на користь Міністерства оборони України в особі військової частини А1979 2078100,35 грн боргу.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між військовою частиною А1979 Міністерства оборони України, як зберігачем та Корпорацією "Таско", як поклажодавцем, 14.01.2016 укладено договір зберігання №05/1/ОРІС, відповідно до п. 1.1 якого поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов'язується зберігати вироби, надалі - майно, та повернути майно поклажодавцеві у схоронності згідно з умовами цього договору. Передача зберігачу майна здійснюється за актами приймання - передачі;

- відповідно до умов вказаного договору відповідач передає позивачу на зберігання вироби (майно), а останній зобов'язався зберігати їх та повернути у схоронності, згідно з умовами цього договору;

- згідно пункту 1.1 договору № 05/1/ОРІС від 14.01.2016 передача зберігачу майна здійснюється за актами приймання-передачі;

- вартість послуг зберігача по зберіганню майна встановлюється відповідно до кількості майна та розраховується сторонами згідно з додатком №1 до цього договору ( пункту 3.1 договору );

- відповідно до пункту 3.2 договору поклажодавець зобов'язався сплачувати щомісячно вартість послуг по зберіганню майна в 10-денний термін з дня затвердження сторонами акту приймання-передачі наданих послуг із зберігання майна та надання зберігачем рахунку на оплату цих послуг;

- поклажодавець здійснює оплату послуг по зберіганню майна з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна за цим договором до моменту його повернення (п. 3.2 договору);

- згідно із пунктом 4.3 договору майно вважається поверненим поклажодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна;

- - у додатку №1 до договору визначено, що витрати на зберігання виробів, що передані відповідачем за цим договором розраховуються наступним чином: місячна вартість зберігання = (кошторисна річна вартість утримання відділів зберігання + кошторисна річна вартість утримання команди ВОХР) / 12х (обсяг виробів, що передані Корпорацією "Таско"/ загальний обсяг майна, що зберігається у військовій частині;

- сторонами 12.09.2016 підписано акт №123 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 518,848 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 132,612 т майна, залишок майна складає 386,236 т;

- відповідно до акту від 15.09.2016 прийому-передачі майна (боєприпасів) на відповідальне зберігання (до договору №05/1 від 14.01.2016) відповідачем передано, а військовою частиною прийнято на зберігання 372,01 т боєприпасів, тобто станом на 01.01.2017 на зберіганні перебувало 758,246 (386,236+372,01);

- сторонами 06.03.2017 підписано акт №17 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 758,246 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 20,293 т майна, залишок майна складає 737,953 т;

- сторонами 13.03.2017 підписано акт №18 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 737,953 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 18,494 т майна, залишок майна складає 719,459 т;

- сторонами 06.04.2017 підписано акт №19 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 719,459 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 54,351 т майна, залишок майна складає 665,108 т, тобто станом на 20.04.2017 на зберіганні перебувало 665,108;

- листом від 27.04.2017 військова частина направила відповідачу в т.ч. рахунок №3 від 15.03.2017 та розрахунок оплати витрат на 15.03.2017, акт №3 виконаних робіт, рахунок №4 від 20.04.2017, розрахунок оплати витрат на зберігання станом на 20.04.2017 та акт №4 виконаних робіт. За актом виконаних робіт №4 згідно договору №05/1 зазначено про зберігання виробів вагою 665,108 тонн на суму 362768,30, що також відображено у розрахунку станом на 20.04.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що майна військової частини "0";

- листом від 18.05.2017 військова частина направила корпорації рахунок №5 від 17.04.2017 та розрахунок оплати витрат на 17.05.2017, акт №5 виконаних робіт. За актом №5 виконаних робіт згідно договору №05/1 зазначено про зберігання виробів вагою 665,108 тонн на суму 362768,30, що також відображено у розрахунку станом на 17.05.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що майна військової частини "0". Тобто боєприпаси передані за договором укладеним між сторонами та і без договору;

- сторонами 07.06.2017 підписано акт №32 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 665,108 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 304,514 т майна, залишок майна складає 360,594 т, тобто станом на 15.06.2017 на зберіганні перебувало 360,594;

- листом від 15.06.2017 військова частина направила відповідачу рахунок №6 від 15.06.2017 та розрахунок оплати витрат на 15.06.2017, акт №6 виконаних робіт. За актом №6 виконаних робіт згідно договору №05/1 зазначено про зберігання у травні виробів вагою 360,594 тонн на суму 342816,04, що також відображено у розрахунку станом на 15.06.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що майна військової частини "21";

- листом від 14.07.2017 військова частині направила відповідачу рахунок №7 від 14.07.2017 та розрахунок оплати витрат на 14.07.2017, акт №7 виконаних робіт. За актом №7 виконаних робіт згідно договору №05/1 зазначено про зберігання у червні виробів вагою 360,594 тонн на суму 342816,04, що також відображено у розрахунку станом на 14.07.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що майна військової частини "21". Тобто у червні 2017 на зберіганні перебувало 360,594;

- сторонами 13.09.2017 підписано акт №55 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 486,804 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 70,92 т майна, залишок майна складає 415,884 т. Тобто у липні 2017 та серпні 2017 року на зберіганні перебувало 486,807, разом з тим, позивачем вказано про перебування на зберіганні за договором у серпні 415,884 т та нараховано вартість зберігання саме з огляду на вказану вагу;

- за актом №57 від 02.10.2017 за договором №05/1/ОРІС відповідачем передано, а військовою частиною прийнято 212,03 тон матеріальних засобів;

- листом від 04.10.2017 №252/ф військова частина повідомила Корпорацію про збільшення заробітної плати працівників загону ВОХР з 01.01.2017 та направило перерахунок з 01.01.2017 по 30.06.2017 за зберігання майна (відповідно до якого за зберігання виробів за період з січня по квітень нараховано 93861,56 грн та з травня по червень 44349,60 грн) та рахунок на оплату від 04.10.2017;

- у розрахунку станом на 14.07.2017 визначено, що до оплати підлягає 22174,80 грн, а загальна вартість послуг становить 364990,84 грн із розрахунку 360,594 тонн вага виробів відповідача та 381,594 загальний тоннаж, що перебуває у військовій частині;

- у розрахунку станом на 15.06.2017 визначено, що до оплати підлягає 22174,80 грн, а загальна вартість послуг становить 364990,84 грн із розрахунку 360,594 тонн вага виробів відповідача та 381,594 загальний тоннаж, що перебуває у військовій частині;

- у розрахунку станом на 17.05.2017 визначено, що до оплати підлягає 23465,39 грн, а загальна вартість послуг становить 386233,69 грн із розрахунку 665,108 тонн вага виробів відповідача та 665,108 загальний тоннаж, що перебуває у військовій частині;

- у розрахунку станом на 20.04.2017 визначено, що до оплати підлягає 23465,39 грн, а загальна вартість послуг становить 386233,69 грн із розрахунку 665,108 тонн вага виробів відповідача та 665,108 загальний тоннаж, що перебуває у військовій частині;

- у розрахунку станом на 15.03.2017 визначено, що до оплати підлягає 23465,39 грн, а загальна вартість послуг становить 386233,69 грн із розрахунку 665,108 тонн вага виробів відповідача та 665,108 загальний тоннаж, що перебуває у військовій частині;

- у розрахунку станом на 21.02.2017 визначено, що до оплати підлягає 23465,39 грн, а загальна вартість послуг становить 386233,69 грн із розрахунку 665,108 тонн вага виробів відповідача та 665,108 загальний тоннаж, що перебуває у військовій частині;

- листом від 11.10.2017 №257/ф військова частина направила відповідачу рахунки №№8, 9, 10 від 02.10.2017, акти виконаних робіт №8, 9, 10 від 05.10.2017 та розрахунки оплати витрат на зберігання до них станом на 05.10.2017;

- за актом №8 виконаних робіт згідно договору №05/1 зазначено про зберігання у травні виробів вагою 1490,099 тонн на суму 374260,45 грн, що також відображено у розрахунку станом на 15.08.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що майна військової частини "48,006", залишок майна на зберіганні за договором 05/1 "481,804", майно відповідача, яке прийнято на облік військовою частиною та зберігається поза договором "1003,295 т".

- за актом №9 виконаних робіт згідно договору №05/1 у серпні зазначено про зберігання у травні виробів вагою 1561,784 тонн на суму 363059,67 грн, що також відображено у розрахунку станом на 05.10.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що на 14.09.2017 майна військової частини "100,1", залишок майна на зберіганні за договором 05/1 "415,884", майно відповідача, яке прийнято на облік військовою частиною та зберігається поза договором "1145,9";

- за актом №10 виконаних робіт згідно договору №05/1 у вересні зазначено про зберігання у травні виробів вагою 2065,184 тонн на суму 248769,06 грн, що також відображено у розрахунку станом на 05.10.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що на 01.10.2017 майна військової частини "222,9", залишок майна на зберіганні за договором 05/1 "415,884", майно відповідача, яке прийнято на облік військовою частиною та зберігається поза договором "1649,3". Таким чином у вересні 2017 на зберіганні перебувало 415,884 т;

- листом від 06.11.2017 військова частині направила відповідачу рахунок №11 від 02.11.2017 та розрахунок оплати витрат на 02.11.2017, акт №11 виконаних робіт. За актом №11 виконаних робіт згідно договору №05/1 у жовтні зазначено про зберігання у травні виробів вагою 2338,014 тонн на суму 339113,18 грн, що також відображено у розрахунку станом на 01.11.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що на 01.11.2017 майна військової частини "324,065", залишок майна на зберіганні за договором 05/1 "627,914", майно відповідача, яке прийнято на облік військовою частиною та зберігається поза договором "1710,1". Таким чином у жовтні 2017 на зберіганні перебувало 627,914 т;

- сторонами 02.12.2017 підписано акт №64 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 627,914 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 15,72 т майна, залишок майна складає 612,194 т. Таким чином у листопаді 2017 на зберіганні перебувало 627,914 т;

- листом від 08.12.2017 військова частина направила відповідачу рахунок №12 та розрахунок оплати витрат на 01.12.2017, акт №12 виконаних робіт. За актом №12 виконаних робіт згідно договору №05/1 у листопаді зазначено про зберігання у травні виробів вагою 2641,214 тонн на суму 331388,51 грн, що також відображено у розрахунку станом на 01.12.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що на 01.12.2017 майна військової частини "438,9", залишок майна на зберіганні за договором 05/1 "627,914", майно відповідача, яке прийнято на облік військовою частиною та зберігається поза договором "2013,3";

- сторонами 19.12.2017 підписано акт №67 прийому-передачі боєприпасів, відповідно до якого на зберіганні перебувало 612,194 т, військова частина за договором №05/1 передала, а відповідач прийняв 0,107 т майна, залишок майна складає 612,087 т;

- листом від 22.01.2017 військова частина направила відповідачу рахунок №1 та розрахунок оплати витрат на 04.01.2018, акт №1 виконаних робіт від 04.01.2018. За актом №1 виконаних робіт згідно договору №05/1 у грудні зазначено про зберігання у грудні виробів вагою 2330,00 тонн на суму 293151,37 грн, що також відображено у розрахунку станом на 01.12.2017 та довідці у яких до того ж вказано, що на 01.12.2017 майна військової частини "739,68", залишок майна на зберіганні за договором 05/1 "612,087", майно відповідача, яке прийнято на облік військовою частиною та зберігається поза договором "1717,913". Таким чином у грудні 2017 на зберіганні за договором перебувало 612,087т;

- відповідно до наданого до позовної заяви детального розрахунку дебіторської заборгованості корпорації "Таско" перед військовою частиною А1979, станом на 01.01.2017 існувала заборгованість у розмірі 2870230,05 грн, у січні 2017 року виставлено рахунок за грудень на 362768,30 грн, у лютому за січень на 362768,30 грн, у березні за лютий на 362768,30 грн, у квітні за березень на 362768,30 грн, у травні за квітень на 362768,30 грн, у червні за травень на 342816,04 грн, у липні за червень на 342816,04 грн, перерахунок на суму 138211,16 грн, серпні за липень на 374260,45 грн, у вересні за серпень на 363059,67 грн, у жовтні за вересень на 348769,02 грн, у листопаді за жовтень на 339113,18 грн, у грудні за листопад на 331338,51 грн, у січні за грудень на 293151,37 грн. Цим же розрахунком підтверджується сплата заборгованості з січня 2016 по січень 2017 року 31.03.2017 у сумі 3595766,65 грн та 370000 грн - 05.05.2017;

- вважаючи, що Корпорація "Таско" за надані військовою частиною А1979 послуги із зберігання не сплатила, внаслідок чого у відповідача за період березень - листопад виникла заборгованість в розмірі 3591890,34 грн.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд встановив факт неналежного виконання Корпорацією "Таско" договору зберігання в частині оплати наданих послуг.

2.5. Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд встановивши, що оскільки предметом позову є стягнення заборгованості за договором № 05/1/ОРІС, та те що до суми заборгованості безпідставно включено суму вартості зберігання майна, яке перебувало на позадоговірному зберіганні, здійснивши перерахунок долучених розрахунків оплати за зберігання, дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог в сумі 2078100,35 грн. В іншій частині, оскільки вимоги надання послуг за договором №05/1/ОРІС не стосуються, судом апеляційної інстанції відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, Корпорація "Таско" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Корпорації "Таско":

- рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що полягає в тому, що здійснення представництва військовим прокурором Житомирського гарнізону інтересів держави в особі Міністерства оборони України в особі військової частини А1979 є необґрунтованими;

- суди не з'ясували фактичні обставини справи, проігнорували, що прокурор не довів належними та допустимими доказами порушення інтересів держави, неналежне виконання захисту інтересів держави, здійснення представництва без відповідного повідомлення; прокурор звертається не в інтересах держави, а в інтересах окремого суб'єкта господарювання;

- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права в частині неповного дослідження судом обставин справи, ненадання оцінки доказів у справі в цілому, а також без мотивованого відхилення доказів відповідача, і як наслідок, судом апеляційної інстанції не було дано оцінки фактам завищення зобов'язань поклажодавця через внесення зберігачем до розрахунку відомостей, що не відповідають дійсності;

- наявність очевидних підстав вважати, що військова частина А1979 не виконувала свій обов'язок негайного повернення майна, чим порушила виконання зобов'язання.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Військова прокуратура Житомирського гарнізону просила відмовити в її задоволенні, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/3169/18 залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, Військова прокуратура Житомирського гарнізону звернулася до суду касаційної інстанції з клопотанням, яким просила вирішити питання про виправлення описки та механічної помилки в резолютивній частині постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі №910/3169/18 щодо розподілу судового збору. Зазначене клопотання прокуратури не може бути розглянуте Касаційним господарським судом, оскільки відповідно до статті 243 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами розгляду та компетенцією суду касаційної інстанції.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

4.2. Зобов'язання, відповідно до частини першої статі 174 Господарського кодексу України та частини другої статті 11 Цивільного кодексу України можуть виникати, зокрема, із договорів та інших правочинів.

4.3. Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.4. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.5. Згідно з приписами статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

4.6. Відповідно із частиною першою статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

4.7. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору зберігання зберігач прийняв від поклажодавця на зберігання майно, визначене умовами договору, що підтверджується підписаними сторонами у 2017 році актами прийому-передачі боєприпасів.

Здійснивши перерахунок розрахунків оплати на зберігання виробів, що передані відповідачем на зберігання за договором №05/1/ОРІС, підписаних сторонами актів та частково визнаних відповідачем обсягів майна, що перебувало на зберіганні, а також зазначених обсягів переданих на зберігання за договором виробів та відповідно загальної завантаженості військової частини, а також зміни заробітної плати працівників загону ВОХР з 01.01.2017, судом апеляційної інстанції встановлено, що за договором №05/1/ОРІС за надані у лютому послуги зі зберігання 758,246 т підлягає сплаті 39699,08 грн (з урахуванням часткової оплати), за надані у березні послуги зі зберігання 665,108 т підлягає сплаті 386233,69 грн, за надані у квітні послуги зі зберігання 665,108 т підлягає сплаті 386233,69 грн, за надані у травні послуги зі зберігання 360,594 т підлягає сплаті 364990,84 грн, за надані у червні послуги зі зберігання 360,594 т підлягає сплаті 364990,84 грн, за надані у липні послуги зі зберігання 486,804 т підлягає сплаті 122241,40 грн, за надані у серпні послуги зі зберігання 415,884 т підлягає сплаті 96654,41 грн, за надані у вересні послуги зі зберігання 415,884 т підлягає сплаті 70202,15 грн, за надані у жовтні послуги зі зберігання 627,914 т підлягає сплаті 91102,31 грн, за надані у листопаді послуги зі зберігання 627,914 т підлягає сплаті 78737,85 грн, за надані у грудні послуги зі зберігання 612,087 т підлягає сплаті 77014,09 грн, що загалом складає 2078100,35 грн.

4.8. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 2078100,35 грн.

4.9. Щодо доводів касаційної скарги з приводу права Військового прокурора Житомирського гарнізону на звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А1979.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

В контексті зазначеного слід враховувати, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Насамперед, захищати інтереси держави повинні відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Згідно із частиною третьою статті 3 Закону України "Про Збройні Сили України" організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

За змістом статті 1 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" господарська діяльність у Збройних Силах України - це специфічна діяльність військових частин, закладів, установ та організацій Збройних Сил України (далі - військові частини), пов'язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і яка передбачає ведення підсобного господарства, виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передачу в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених цим Законом.

Господарська діяльність у Збройних Силах України здійснюється з метою одержання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Порядок обліку коштів, одержаних від господарської діяльності у Збройних Силах України, визначається Міністерством фінансів України та Міністерством оборони України.

В обґрунтування підстав звернення прокурора з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Військової частини А1979, який є центральним органом виконавчої влади і військового управління, до компетенції якого віднесені повноваження, в тому числі, участь у формуванні оборонного бюджету, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів і матеріальних ресурсів, прокурором зазначено невжиття заходів з метою погашення заборгованості перед військовою частиною для зарахування коштів до Державного бюджету України.

Встановивши фактичні обставини справи та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів як підстав для звернення його з позовною заявою у даній справі, колегія суддів зазначає, що звернення прокурора викликано саме захистом інтересів держави, оскільки кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до Державного бюджету України та використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

4.10. Вказані Корпорацією "Таско" постанови Верховного Суду не свідчать про невідповідність судового рішення суду апеляційної інстанції викладеним у них висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки вони стосуються інших фактичних обставин.

4.11. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі Корпорації "Таско", колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Корпорацію "Таско".

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Корпорації "Таско" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/3169/18 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко