Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.06.2020 року у справі №902/858/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 902/858/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Уркевича В. Ю.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 (колегія суддів у складі: Маціщук А. В. - головуючий, Петухов М. Г., Олексюк Г. Є.) та на рішення Господарського суду Вінницької області від 17.01.2020 (суддя Тварковський А. А.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК"

про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) подало позов до Дочірнього підприємства "ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО МАЯК" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК" (далі - відповідач) про стягнення 4 816 832,26 грн, з яких: 2 065 842,47 грн - пені; 627 111,36 грн - 3 % річних; 2 123 878,43 грн - інфляційних втрат за договором №4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу від 20.09.2016.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач вчасно не розрахувався за постановлений йому за договором природний газ.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області від 17.01.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
28.04.2020, в позові відмовлено.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем в порушення правових позицій Верховного Суду нараховано пеню, 3% річних та інфляційні, у тому числі на суми основної заборгованості, оплаченої з простроченням, які були предметом регулювання спільних протокольних рішень (далі - СПР); крім розрахунків на підставі СПР відповідачем розрахунки здійснювалися також коштами, які перераховувалися на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання (відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014), на своєчасність сплати яких відповідач позбавлений можливості самостійно впливати, тому на вказані кошти нарахування пені, 3% та інфляційних втрат є неправомірним; суд самостійно не має можливості виокремити нарахування позивача на заборгованість, сплачену власними коштами, що повинен був зробити позивач; сторони погодили в договорі порядок зарахування заборгованості, який передбачає те, що кошти за природний газ спочатку йдуть на погашення пені, а потім заборгованості, а оскільки заборгованість відповідачем погашена, то штрафні санкції, заявлені в позові, не могли виникнути.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги і підстав касаційного оскарження

3.1. Позивач в касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити.

3.2. Скарга мотивована тим, що оскаржувані постанова та рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, і зокрема, статей 6, 11, 534, 626, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 12 Господарського кодексу України, та порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 74, 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без дослідження усіх істотних обставин справи та без урахування висновків щодо застосування вказаних норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статтею 287 наведеного Кодексу). Позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у наступних справах: №902/517/18, №916/2286/18, №925/74/19, №904/12527/16, №924/159/14, №906/1072/15, №924/752/18, №921/574/17-г/5, №909/256/18, №909/296/18, №908/885/18, №916/1109/18, №902/517/18, №910/16072/16, №918/1395/15, №922/1010/16, №921/739/17-г/5, №905/1449/19, №910/16181/18, №Б8/036-11.

Так в скарзі позивач вказує на те, що судами не було враховані висновки Верховного Суду щодо черговості погашення заборгованості, щодо можливості відповідача розрахуватися власними коштами з позивачем у разі надходження коштів від споживачів на рахунки зі спеціальним режимом використання; щодо нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України, які не є штрафними санкціями.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами, 20.09.2016 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України "/постачальник та ДП "Теплокомуненерго МАЯК" ПАТ "Вінницький завод "МАЯК"/споживач укладений договір № 4641/1617-ТЕ-1 постачання природного газу (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань змінено найменування Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до п.2.1., 2.2. договору №4641/1617-ТЕ-1 від 20.09.2016 постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 14 015 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис. куб. метрів): жовтень - 1 535, листопад - 2 090, грудень - 2 670 (IV кв. 2016-6295); січень - 2 815, лютий - 2 595, березень - 2 310 (І кв. 2017-7720).

Передбачено, що планований обсяг за цим договором протягом місяця поставки може змінюватися за домовленістю сторін.

Згідно з п.3.4. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1 000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4 942 грн, крім того, податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (п.5.2. договору).

Порядок та умови проведення розрахунків за договором сторони визначили в розділі 6 договору, зокрема, умовами пункту 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту
11.3. цього договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

Відповідно до п.6.2. договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. В будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Пунктом 6.3. договору сторони передбачили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

Згідно з п.8.1,8.2 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (п.8.2).

Відповідно до п.10.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.

Пунктом 11.3. договору сторони погодили порядок внесення змін до договору, зокрема у підп. 4 п. 11.3 встановлено, що будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Листом від 05.12.2017 №366 відповідач повідомив позивача про зміну свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання для категорії споживачів "населення".

Додатковою угодою №1 від 23.012017 до договору постачання природного газу від
20.09.2016 №4641/1617-ТЕ-1 сторони внесли зміни до розділу 1 "Предмет договору", розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники газу", розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу".

Додатковою угодою №2 від 23.012017 до договору постачання природного газу від
20.09.2016 №4641/1617-ТЕ-1 сторони внесли зміни до розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу", розділу 3 "Порядок та умови передачі природного газу, розділу 5 "Ціна газу ", розділу 8 "Відповідальність сторін".

Додатковою угодою №3 до договору постачання природного газу №4641/1617-ТЕ-1 від
20.09.2016 у зв'язку із зміною найменування відповідача сторони погодили по тексту договору слова "Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Публічного акціонерного товариства "Маяк"" замінити словами "Дочірнє підприємство "Теплокомуненерго Маяк" Приватного акціонерного товариства "Вінницький завод "МАЯК". Решта умов цього договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем в період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року поставлено відповідачу 13 037,943 тис. куб. м природного газу на загальну суму 77 320 217,17 грн з ПДВ, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016, від 30.11.2016, від 31.12.2016,31.01.2017, від 28.02.2017, від 31.03.2017, від 30.04.2017, від
31.05.2017,21.07.2017,31.08.2017, від 30.09.2017 на суми відповідно 8 471
244,30 грн, 11 792 345,39 грн, 12 888 989,03 грн, 14 377 151,20 грн, 12 684
704,54 грн, 9 169 068,54 грн, 2 073 997,28 грн, 1 004 170,91 грн, 1 903 017,91
грн, 2 003 603,44 грн, 991 924,63 грн. Зазначені акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Маяк" та НАК "Нафтогаз України" у період грудня 2016 року - грудня 2017 року оформлено та підписано ряд Спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу згідно з договором №4641/1617-ТЕ-1 від 20.09.2016: від 26.12.2016, від 18.01.2017, від 15.02.2017, від 16.03.2017, від 07.04.2017, від 16.05.2017, від 19.07.2017, від 11.08.2017, від 13.09.2017, від 18.12.2017, від 18.12.2017.

Сторони протокольних рішень погодили перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення (п.2.1).

Згідно з пунктом 4 спільних протокольних рішень сторони, які підписали спільне протокольне рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 та Порядку щодо проведення розрахунків, а також - за невиконання своїх зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.5.2 спільних протокольних рішень, останні набирають чинності з моменту підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов'язань за цим спільним протокольним рішенням. Протокольні рішення підписані всіма сторонами, зокрема, позивачем та відповідачем, і скріплені їх печатками

Відповідно до вказаних спільних протокольних рішень позивачу сплачено в рахунок погашення заборгованості за природний газ 4 223 588,00 грн.

Також, на підставі семистороннього договору про організацію взаєморозрахунків №159/332-в від 19.11.2017 проведено розрахунок на суму 11 780 688,33 грн.

Договір про організацію взаєморозрахунків №159/332-в, укладений 19.11.2017 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом фінансів Вінницької міської ради, Департаментом енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької міської ради, ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Вінницький завод "МАЯК ", НАК "Нафтогаз України ", ПАТ "Укргазвидобування".

Згідно з п.1 предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст.31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (далі - субвенція), відповідно до Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання - гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або Іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі заслуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 травня 1917 року № 332 (із змінами).

Сторони у п. 8 погодили, що ДП "Теплокомуненерго Маяк" ПАТ "Вінницький завод "МАЯК" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти у сумі 11 780 688,33
грн для погашення заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 20.09.2016 №4641/1617-ТЕ-1.

Сторони також погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

4.2. Судами встановлено, що розрахунки за поставлений природний газ за договором відповідачем здійснювалося кількома способами: шляхом укладення спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету на підставі постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005; власними коштами; на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002; шляхом оплати через розподільчі рахунки відповідно до "Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217.

На виконання договору №4641/1617-ТЕ-1 від 20.09.2016 позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 77 320 217,17 грн з ПДВ, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписані сторонами та скріплені їх печатками. За спільними протокольними рішеннями сплачено 54 016 488,33 грн, з яких 4 223 588,00 грн сплачено на підставі спільних протокольних рішень відповідачем в рахунок погашення заборгованості за природний газ та 17 788 728,84 грн, які перераховувалися на користь позивача виключно з рахунку із спеціальним режимом використання. Сума 23 303 728,84 грн (з яких 11 780 688,33 грн сплачено на підставі семистороннього договору про організацію взаєморозрахунків №159/332-в від 19.11.2017 та 5 515 000 грн було сплачено власними коштами) не була предметом регулювання спільними протокольними рішеннями.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що по постанові Кабінету Міністрів України №20 відповідачем було сплачено суму в розмірі 42 235 800,00 грн, на підставі договору про організацію взаєморозрахунків №159/32-в від 19.11.2017 суму в розмірі 11 780 688,33 грн, всього пільгами та субсидіями було сплачено 54 016
488,33 грн, решта коштів в розмірі 23 303 728,84 грн була сплачена відповідачем власними коштами.

4.3. Розрахунок на підставі Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 (Порядок №20), направлений на відшкодування державою частини витрат підприємств ПЕК, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Розрахунки за вказаним Порядком проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків

За сталою практикою Верховного Суду підписання спільних протокольних рішень трактується як фактичне погодження сторонами іншого (не той, що був передбачений у договорі) порядку розрахунків, зміна порядку і строку проведення розрахунків. (Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постанові палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
23.09.2019 у справі № 908/885/18).

При цьому відповідно до ч.4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судами встановлено, що частина заборгованості була погашена за спільними протокольними рішеннями, на яку позивачем були нараховані пеня, три відсотки річних та інфляційні втрати, а порушення строків позивачем розраховувалось за умовами договору про постачання природного газу, що фактично був змінений.

Отже, з урахуванням зазначеного та вищевказаної правової позиції Верховного Суду, такий порядок розрахунку зазначених сум є невірним.

4.4. Судами встановлено, що частина заборгованості була погашена відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від
04.03.2002 (Порядок №256).

Вказаним Порядком передбачений механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання житлових субсидій на оплату природного газу за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства, крім суб'єктів господарювання, які постачають теплову енергію, вироблену з альтернативних видів палива, та підприємств - постачальників (виробників) альтернативних видів палива, яким кошти спрямовуються на поточні рахунки, відкриті в банківських установах.

Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків.

Тобто розрахунок за постановлений газ на підставі Порядку №20 і Порядку №256 є розрахунком за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Відповідно до Порядків №20,256, механізм і строки розрахунків здійснюються так:

- не пізніше наступного дня після підписання останнім учасником розрахунків спільного протокольного рішення (з присвоєнням номера та дати) усі учасники розрахунків, які підписали спільні протокольні рішення, подають до Казначейства та органів Казначейства, у яких відкрито їх рахунки, платіжні доручення на перерахування коштів відповідно до узгодженого спільного протокольного рішення;

- органи Казначейства протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Казначейської служби;

- отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Казначейства, для здійснення відповідних видатків;

- головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

Таким чином, строки виконання та механізм перерахування коштів за постачання природного газу певним категоріям населення фактично регулюються Порядками №20, №256, а підписання спільних протокольних рішень є елементами процедурного оформлення розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

З аналізу вказаних положень слідує, що держава визначила спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні грошових коштів зі спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від
23.10.2019 у справі № 922/3013/18, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, постанові Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 917/536/19.

4.5. У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 (пункти 6.23,6.24) викладені правові висновки, що для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

4.6. Судами також встановлено, що частину заборгованості було погашено шляхом оплати через розподільчі рахунки відповідно до "Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217.

Дія цього Порядку не поширюється на розрахунки, які здійснюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. N256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (п.1).

Згідно п.4 вказаного Порядку Теплогенеруючі організації, які купують природний газ у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками для виробництва теплової енергії та здійснюють її продаж тільки теплопостачальним організаціям для подальшої реалізації споживачам теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за вироблену теплову енергію за категоріями споживачів "населення", " релігійні організації ", "бюджетні установи ", "інші споживачі" (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями), та укладають відповідні договори з теплопостачальними організаціями.

Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів після закінчення строку відкриття спеціальних рахунків теплопостачальних і теплогенеруючих організацій подає Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія), за встановленими Комісією формами перелік спеціальних рахунків теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, відкритих в установлений строк такими організаціями та їх структурними підрозділами, які за відповідними договорами купують у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками природний газ для виробництва теплової енергії або купують теплову енергію, для виробництва якої повністю або частково використовується природний газ, закуплений у постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, для розміщення його на веб-сайті Комісії та використання в роботі. Після закінчення строку відкриття спеціальних рахунків зазначених організацій уповноважений банк також інформує Комісію про зміну (відкриття, закриття) будь-якого спеціального рахунка, відкритого чи закритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією чи її структурним підрозділом, протягом двох робочих днів після зміни (відкриття, закриття) такого спеціального рахунка (п.5).

Теплопостачальні і теплогенеруючі організації та їх структурні підрозділи інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку спеціальні рахунки для оплати спожитої теплової енергії та наданих комунальних послуг з централізованого опалення, послуг з постачання теплової енергії, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання гарячої води (п.7).

В пункті 8 Порядку №217 зазначено, що усі категорії споживачів, яким здійснюється продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, сплачують їх вартість шляхом перерахування коштів виключно на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами в уповноваженому банку для відповідної категорії споживачів. У разі коли у платіжному дорученні (касовому документі) споживача теплової енергії або комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію та/або комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, банк (підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства), що приймає платіжний документ, повертає його без виконання з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Згідно з пунктом 9 Порядку №217 уповноважений банк здійснює перерахування коштів, що надходять на спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними і теплогенеруючими організаціями, згідно з реєстром нормативів перерахування коштів, що надходять як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію (далі - реєстр нормативів), що затверджується Комісією.

Як зазначено у пункті 12 Порядку №217 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: - на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов'язками); - на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); - на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); - на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

На підставі пункту 13 Порядку №217 уповноважений банк, згідно з умовами договору банківського рахунку, здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: - до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; - до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Отже, державою визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.

Разом з тим, аналіз положень Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою №217, дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою №217 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови №217 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.

Отже, приписи Постанови №217 самі по собі не змінюють строків розрахунків за Договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції.

Подібна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19.

Суд також звертає увагу, що у пункті 6.2 Договору сторони обумовили, що споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Отже, для розрахунків з позивачем через розподільчі рахунки відповідно до Порядку №217 застосовується той же режим строків розрахунків між сторонами як і для власних коштів, сплачених відповідачем на виконання договору поставки.

4.7. Суди попередніх інстанцій, взявши до уваги черговість погашення заборгованості, визначену п.6.3. Договору, яка передбачає її погашення в першу чергу витрат постачальника, пов'язаних з одержанням виконання, у другу - інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафів, а лише у третю чергу - основної суми заборгованості, а також те, що основна заборгованість була погашена, дійшли висновку, що пеня і інші нарахування не могли виникнути, що також є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів з огляду на те, що самі ж суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що при розрахунках відповідачем з позивачем за рахунок субвенцій з державного бюджету шляхом підписання спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків сторонами було змінено порядок і строки розрахунків, що узгоджується з практикою Верховного Суду. Таким чином і порядок зарахування коштів в контексті їх призначення також зазнав змін, зміст яких суди не встановили.

В даному випадку має значення які призначення платежів були визначені спільними протокольними рішеннями, договорами про організацію взаєморозрахунків, черговість укладення вказаних документів, що впливає на порядок зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

Укладаючи спільні протокольні рішення з визначенням призначення виділених коштів, позивач не має права зараховувати виділені бюджеті кошти за інші періоди, ніж той, що визначений рішенням, чи в рахунок погашення, наприклад, пені, як це визначено основним договором, який пізніше фактично зазнав змін.

Відтак, висновок судів про відмову у позові з підстав неможливості існування заборгованості з пені після погашення основної заборгованості через визначену основним договором черговості зарахування сплачених коштів, безпідставний.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не вірно застосували норми права, без врахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних відносинах.

4.8. Відповідно до положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.1).

Відповідно до приписів статті 74 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відмовляючи у позові місцевий господарського суду, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що самостійно не має можливості виокремити нарахування позивача на заборгованість, сплачену власними коштами, що повинен був зробити позивач, звертаючись із позовом.

Отже, якщо позивач не довів тих обставин, на які посилався як на задоволення своїх вимог, у позові слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Відповідно до положень статті 309 частини 2 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини в рішеннях Sutyazhnik v. Russia від 29.07.2009, Esertas v. Lithuania від 31.05.2012 зазначав, що у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто, не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму.

У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності та задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Так, у даному рішенні зазначено, що пуризм у загальноприйнятому розумінні є надмірним прагненням до чистоти, переваги форми над змістом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, немає правових підстав скасовувати правильне по суті судове рішення.

За вказаних обставин постанову суду апеляційної інстанції належить залишити без змін з підстав, наведених у даній постанові.

Керуючись статтями 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 у справі Господарського суду Вінницької області №902/858/19, залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

В. Ю. Уркевич