ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/1153/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Юрко К. В. (наказ №26-од від 18.12.2019)

відповідача - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл"

до Фермерського господарства "Агат"

про стягнення 3 683 107,17 грн.

У зв'язку з відпусткою судді Колос І. Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.12.2019, який наявний в матеріалах справи.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" (далі - ТОВ "Гудгрейноіл") звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фермерського господарства "Агат" (далі - ФГ "Агат") про стягнення 3 683 107,17 грн. заборгованості за договором про переведення боргу № 14/06/18 від
14.06.2018, з яких: 2 000 050,00 грн. основний борг, 150 553,10 грн. інфляційні втрати, 32 182,19 грн. 3% річних, 355 077,37 грн. пеня, 1 146 028,65 грн. збитки.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення зворотної фінансової допомоги, яку останній зобов'язався сплатити за договором про переведення боргу № 14/06/18 від
14.06.2018.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2019 (суддя Глушков М. С. ) у справі №912/1153/19 позов задоволено частково; стягнуто з Фермерського господарства "Агат" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" заборгованість за договором про переведення боргу № 14/06/18 від 14.06.2018 в сумі 3 306 737,70 грн. з яких: 2 000 050,00 грн. основний борг, інфляційні втрати в сумі 129 260,00 грн., три відсотки річних - 31 398,05 грн., пеня 1 грн., збитки в сумі 1 146 028,65 грн. та судовий збір в сумі 54 927,21 грн.

4. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 (колегія суддів у складі: Березкіна О. В., Кузнецова І. Л., Дармін М. О.) рішення Господарського суду Кіровоградської області від 08.07.2019 у справі №912/1153/19 скасовано в частині стягнення збитків у сумі 1 146 028,65 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову в частині стягнення збитків у сумі 1 146 028,65 грн. відмовлено.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

5. ТОВ "Гудгрейноіл", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. У касаційній скарзі позивач зазначає про те, що судом апеляційної інстанції помилково було зроблено висновок про те, що передбачена у пункті 4.3 договору штрафна санкція у вигляді збитків є пенею. Так, на думку позивача, оскільки обидві форми неустойки, якими є штраф та пеня, можуть встановлюватися у процентному відношенні до суми невиконаного зобов'язання, передбачена сторонами у пункті 4.3 договору відповідальність є саме штрафом. При цьому, одночасне стягнення пені та штрафу не є подвійним стягненням.

7. Позивач також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідача на підставі рішення суду першої інстанції фактично було звільнено від відповідальності за порушення грошового зобов'язання шляхом зменшення суми пені до 1,00 грн., а тому відсутні підстави вважати, що у даному випадку має місце подвійне стягнення.

Аргументи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач доводи касаційної скарги не визнає та погоджується з висновками апеляційного господарського суду, а також просить залишити постанову апеляційного суду без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

9. Відповідач також посилається на те, що оскільки збитки у даному випадку мають ознаки пені, а стягнення пені передбачено у тому числі пунктом 4.2 договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, одночасне стягнення збитків та пені є подвійним стягненням.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

10.22.08.2017 ТОВ "Гудгрейноіл" та Фермерським господарством "Ізіда" був укладений договір №22/08 про надання зворотної фінансової допомоги (далі Договір № 22/08), на виконання якого позивач перерахував 3 355 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 432 від 22.08.2017, № 448 від
04.09.2017, № 590 від 16.11.2017, № 591 від 17.11.2017, № 623 від 13.12.2017, № 706 від 07.02.2018, № 723 від 16.02.2018, № 727 від 21.02.2018, терміном повернення з 22.08.217 до 31.12.2017.

11. В подальшому, сторони змінили строк повернення коштів до 01.10.2018, про що
28.12.2017 було укладено додаткову угоду №1.

12. Частина отриманих грошових коштів в розмірі 1 305 000,00 грн. були повернуті позивачу.

13.14.06.2018 між ТОВ "Гудгрейноіл ", ФГ "Агат" та Фермерським господарством "Ізіда" укладений тристоронній договір про переведення боргу №14/06/18 (далі Договір № 14/06/18), відповідно до умов пунктів 1.1,1.2 якого відповідач приймає на себе зобов'язання щодо сплати залишку боргу в розмірі 2 000 050,00
грн., що виник на підставі договору про надання зворотної фінансової допомоги № 22/08 від 22.08.2017.

14. Строк повернення боргу встановлено згідно з умовами Договору № 22/08, тобто до 01.10.2018.

15. Звертаючись до Фермерського господарства "Агат" із позовом про стягнення 3 775 506,68 грн. заборгованості за договором про переведення боргу № 14/06/18 від
14.06.2018, з яких: 2 050 000,00 грн. основний борг, 132 488,19 грн. інфляційні втрати, 32182,19 грн. 3% річних, 386 186,30 грн. пеня та 1 174 650,00 грн. збитки, позивач - ТОВ "Гудгрейноіл" посилався на те, що відповідач - ФГ "Агат" не виконав умови договору переведення боргу, за яким він прийняв на себе зобов'язання щодо сплати залишку боргу ФГ "Ізіда" в розмірі 2 000 050,00 грн., що виник на підставі договору про надання зворотної фінансової допомоги № 22/08 від 22.08.2017.

16. Задовольняючи позовні вимоги частково, та стягуючи на користь позивача заборгованість за договором про переведення боргу № 14/06/18 від 14.06.2018 в сумі 3 306 737,70 грн. з яких: 2 000 050,00 грн. основний борг, інфляційні втрати в сумі 129 260,00 грн., три відсотки річних - 31 398,05 грн., пеня 1
грн., збитки в сумі 1 146 028,65 грн. та судовий збір в сумі 54 927,21 грн., господарський суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не повернуто суму боргу в розмірі 2 000 050,00 грн., відповідно до умов Договору №14/06/18 про переведення боргу, яка в судовому засіданні представником відповідача визнана в повному обсязі, що також є підставою для стягнення інфляційних, 3 % річних, які суд перерахував та визначив у іншому розмірі, ніж позивач, пені та збитків.

17. Разом з цим, враховуючи, що розмір заявлених до стягнення суми заздалегідь погоджених сторонами збитків у розмірі 1 146 028,65 грн., 3% річних у розмірі 31
398,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 129 260,00 грн., які судом визнані обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню, беручи до уваги, що сукупний розмір вказаних нарахувань становить 1 306 686,70 грн., тобто більше 50 % від суми основного боргу, суд першої інстанції зменшив суму пені до 1,00 грн.

18. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення збитків у сумі 1 146 028,65 грн., апеляційний господарський суд вказав про те, що збитки у даному випадку мають ознаки пені, стягнення якої також передбачено пунктом 4.2 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповерненої фінансової допомоги за кожен день прострочення, що є подвійним стягненням, тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Цивільний кодекс України

19. Частина перша, друга статті 22

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

20. Стаття 549

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

21. Частина третя статті 551

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський кодекс України

22. Частина перша статті 230

Штрафними санкціями у Господарський кодекс України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

23. Частина четверта статті 231

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

24. Частина друга статті 232

Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

25. Частина перша статті 233

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Господарський процесуальний кодекс України

26. Частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

27. Частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Пункт 1 частини першої статті 308

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

29. Стаття 309

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

30. Касаційний господарський суд відповідно до припису статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

31. Предметом касаційного оскарження у даній справі є правомірність стягнення на підставі рішення суду першої інстанції збитків у сумі 1 146 028,65 грн., тому колегія суддів здійснює касаційний перегляд справи в цій частині.

32. Розділом 4 Договору № 14/06/18 сторони погодили відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань та встановили, що у разі порушення новим боржником строку повернення грошових коштів у розмірі, визначеному пунктом 1.2. даного договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповерненої фінансової допомоги за кожен день прострочення, період нарахування пені 3 роки (пункт 4.2. договору).

33. За порушення строку повернення грошових коштів відповідач також зобов'язується оплатити позивачу заздалегідь визначені збитки в розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 4.3 договору).

34. Відповідно до частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

35. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає. При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.

36. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем не надано суду жодного доказу того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором переведення боргу, йому заподіяні збитки.

37. Відповідно до статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

38. Відповідно до статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

39. Згідно з частиною 2 статті 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли, зокрема, збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції.

40. Тобто, положеннями даних статей ГК України лише передбачено право учасника господарських відносин на відшкодування збитків поруч із стягненням штрафних санкцій, проте, такий учасник не звільнений від доказування факту заподіяння зазначених збитків іншою стороною у загальному порядку для доказування, передбаченому нормами як цивільного так і господарського процесуального законодавства.

41. Оскільки матеріали справи не містять доказів заподіяння збитків, не зазначено, у чому саме вони виразились, касаційний суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині їх стягнення.

42. Разом з цим, оцінюючи пункт 4.2 Договору, яким передбачено стягнення збитків, колегія суддів касаційного суду відзначає, що передбачена сторонами відповідальність за порушення строку повернення грошових коштів у вигляді сплати відповідачем 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення не є збитками у розумінні статті 224 ГК України.

43. Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у Статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (аналогічні положення містяться у ст. 549 Цивільного кодексу України).

44. Відповідно до статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки виконання.

45. З положень пункту 4.3 Договору № 14/06/18 вбачається, що "збитки" визначені сторонами як відсоток від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що збитки у даному випадку мають ознаки штрафних санкцій, зокрема, пені.

46. Отже, погоджена сторонами у пункті 4.3 Договору № 14/06/18 відповідальність - є пенею, стягнення якої має відбуватися з урахуванням положень статей 549, 551 ЦК України та статей 230, 231, 232 ГК України.

47. Водночас, умовами пункту 4.2 Договору № 14/06/18 також передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неповерненої фінансової допомоги за кожен день прострочення, що поміж іншим, є подвійним стягненням.

48. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин права передбачати у договорі можливість одночасного стягнення двох видів пені.

49. За таких обставин, колегія суддів вважає, що одночасне стягнення з відповідача, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення та пені у розмірі 0,3% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення суперечить статті 61 Конституції України.

50. Водночас касаційний суд відзначає, що за наявності у договорі умов щодо подвійного стягнення пені, суд має відмовляти в задоволенні позовних вимог про стягнення тієї пені, розмір та порядок нарахування якої не відповідає вимогам закону.

51. Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

52. Облікова ставка НБУ у період з 02.10.2018 по 10.04.2019 складала 18% (що відповідає розрахунковій ставці за один день прострочення 18*2/365=0,0986).

Отже, розмір пені, передбаченої пунктом 4.3 Договору № 14/06/18, перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості.

53. За таких обставин, правомірним є стягнення пені, розмір якої відповідає вимогам статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", в той час як заявлена до стягнення пеня у розмірі 1 146
028,65 грн. була обрахована позивачем з порушенням вимог статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

54. З огляду на наведене касаційний суд відзначає, що апеляційний суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення суми коштів у розмірі 1146028,65 грн. за відсутності підстав для одночасного стягнення пені, обрахованої згідно з пунктом 4.2 договору, та пені, передбаченої згідно з пунктом 4.3 договору.

55. Разом з цим касаційний суд відзначає, що відмова суду в задоволенні позовних вимог про стягнення пені з наведених вище підстав не залежить від факту зменшення судом розміру пені, яка була обґрунтовано заявлена до стягнення позивачем.

56. При цьому позивач помилково ототожнює зменшення розміру неустойки з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов'язання, тоді як зі змісту статті 219 ГК України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності. (Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 22.11.2019 у справі №922/937/19).

57. Доводи позивача про те, що передбачені пунктом 4.3 Договору № 14/06/18 збитки є штрафом, а тому їх одночасне стягнення з пенею не суперечить нормам чинного законодавства, спростовується наведеним вище.

58. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

59. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає, а тому підстави для її скасування відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

60. У касаційній скарзі відсутні аргументи щодо неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, що призвели до ухвалення незаконних рішень.

61. Відповідно до положень ГПК України не встановлено підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення та постанови.

Судові витрати

62. Судові витрати у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2019 у справі №912/1153/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гудгрейноіл" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Бенедисюк

Суддя І. В. Булгакова

Суддя Т. М. Малашенкова