Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.03.2019 року у справі №921/31/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/31/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Погребняк В. Я., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська"

на рішення Господарського суду Тернопільської області

у складі судді: Боровця Я. Я.

від 07.05.2018

та на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хабіб М. І., Кордюк Г. Т., Кравчук Н. М.

від 05.02.2019

за позовом Заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області

до Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська"

про визнання укладеним договору про пайову участь та стягнення 343 307,04 грн пайового внеску

за участю представників:

позивача: Чаповський В. В.

відповідача: Галинський М. В.

прокуратури (ГПУ): Доценко Т. О.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2018 року заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили між Великогаївською сільською радою та Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська" договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - сели Великі Гаї, в редакції, наведеній у позовній заяві, та про стягнення 343 307,04 грн пайового внеску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, який у 2015 році здійснив будівництво пташників, складу готової продукції та зареєстрував декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, в добровільному порядку не уклав та безпідставно відмовляється укладати з позивачем договір про пайову участь, укладення якого передбачено статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тобто є обов'язковим в силу прямої статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а також не сплатив суму пайового внеску. В якості підстав для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру заступник керівника прокуратури посилається на неналежне здійснення Великогаївською сільською радою захисту інтересів територіальної громади села Великі Гаї у сфері створення та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури зазначеного населеного пункту за рахунок пайової участі забудовників, що проявляється у невжитті всіх можливих та необхідних заходів для виконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо укладення договору про пайову участь та призводить до недоотримання місцевим бюджетом коштів.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" є замовником об'єкта будівництва - 2-х пташників на 59,8 тис. курей-несучок та складу готової продукції (2-га черга - склад готової продукції) по вул. Галицька, 180 в с.

Великі Гаї Тернопільського району.

03.06.2015 Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області зареєструвало за № ТП143151540046 декларацію Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" про готовність об'єкта до експлуатації - Будівництво 2-х пташників на 59,8 тис. курей-несучок та складу готової продукції (2-га черга - склад готової продукції) по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї Тернопільського району.

Відповідно до пункту 11-1 декларації зазначений об'єкт будівництва збудований на земельній ділянці, орендованій за договором оренди землі від 08.05.2015, укладеним між Великогаївською сільською радою та Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська".

Відповідно до пункту 15 декларації кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією склала 5 721,784 тис. грн, вартість основних фондів, які приймаються в експлуатацію, - 5 721,784 тис. грн.

Великогаївська сільська рада звернулась до Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" з листами № 308 від 09.07.2015 та № 406 від
02.10.2015, в яких запропонувала товариству укласти договір про пайову участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села та надіслала разом до листами відповідні примірники договору для підписання.

Однак, Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" не підписало надіслані йому сільською радою примірники договорів про пайову участь. Натомість суди встановили, що Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" зверталось до Великогаївської сільської ради із заявами від 08.12.2015 та від
17.02.2016, в яких просило зменшити базовий розміру пайової участі у розвитку інфраструктури села до рівня 1-3%.

Великогаївська сільська рада рішеннями № 490 від 10.12.2015 та № 64 від
19.02.2016 відмовила Приватному акціонерному товариству "Птахофабрика Тернопільська" у зменшенні базового рівня розміру пайової участі до рівня 1-3% у зв'язку з тим, що таке зменшення не передбачено Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї, затвердженим рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від
12.04.2013, і суперечить Закону України "Про захист від економічної конкуренції" та Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

02.02.2017 заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури звернувся до голови Великогаївської сільської ради з листом № 78-581вих17, в якому просив надати інформацію щодо укладення з Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська" договору про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села та щодо сплати товариством коштів пайової участі. Також просив надати інформацію щодо причин неукладення такого договору (у разі, якщо договір не укладався), повідомити про вжиті сільською радою заходи по укладенню з Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська" договору про пайову участь, результати таких заходів та про наявні суми заборгованості.

Великогаївська сільська рада листом № 110 від 09.02.2017 повідомила прокуратуру, що на адресу Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" неодноразово надсилалися для підписання примірники договору про пайову участь, які товариство не підписало, договір про пайову участь із сільською радою не уклало, кошти пайової участі не сплатило.

27.02.2017 Великогаївська сільська рада повторно надіслала Приватному акціонерному товариству "Птахофабрика Тернопільська" для підписання два примірники договору про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села щодо об'єкту: будівництво складу готової продукції по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї.

Однак, Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" договір про пайову участь не підписало, коштів пайової участі не сплатило.

У зв'язку з відмовою відповідача укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури с. Великі Гаї Тернопільського району, Тернопільської області заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання укладеним з дня набрання рішенням суду законної сили між Великогаївською сільською радою та Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська" договору про пайову участь (внесок) замовника у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту - сели Великі Гаї, в редакції, наведеній у позовній заяві, та стягнення 343 307,04
грн пайового внеску.

3. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття.

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 07.05.2018 у позові відмовив.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував обставини, пов'язані з порушенням інтересів держави та обґрунтував необхідність захисту таких інтересів. Однак, відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав того, що зміст запропонованого до визнання укладеним договору про пайову участь, його предмет та умови не відповідають вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимогам Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, затвердженого рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що умови договору (пункти
1.1., 2.1., 2.3., 4.3.) в редакції, запропонованій прокурором та позивачем до укладення, передбачають пайову участь відповідача у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, а не як населеного пункту села Великі Гаї, як це передбачає чинне законодавство. За висновком суду, суд не може самостійно змінити умови запропонованого до укладення проекту договору, оскільки предметом та підставою позовних вимог у цій справі є визнання договору укладеним з огляду на ухилення відповідача від укладення такого договору, а врегулювання розбіжностей стосовно умов договору про пайову участь не є предметом спору у цій справі, а зміна судом умов договору буде фактично свідчити про зміну предмету позову.

Західний апеляційний господарський суд постановою від 05.02.2019 скасував рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2018 та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково. Визнав укладеним між Великогаївською сільською радою Тернопільського району Тернопільської області та Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська" договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури з дня набрання цією постановою законної сили у редакції, наведеній в постанові. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" на користь Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 343 307,04 грн пайового внеску. Стягнув з Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" на користь Прокуратури Тернопільської області, 6 911,61 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 10 367,40 грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом та на користь Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області 10
367,40 грн судового за перегляд рішення апеляційним судом.

За висновком апеляційного господарського суду укладення спірного договору є обов'язковим для відповідача, як замовника об'єкта будівництва, що знаходиться у межах села Великі Гаї, в силу вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, затвердженого рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком місцевого господарського суду про невідповідність проекту спірного договору вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що умови спірного договору в частини порядку здійснення сплати коштів пайової участі не суперечать вимогами чинного законодавства, оскільки передбачають перерахування коштів пайової участі до бюджету Великогаївської сільської ради за спеціальним кодом бюджетної класифікації та їх цільове використання на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту передбачено частиною 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що унеможливлює їх використання сільською радою, яка є їх розпорядником, за іншим призначенням та на інші цілі, в тому числі і на потреби сільської ради як юридичної особи. Суд також дійшов висновку, що відповідно до частини 3 статті 13 та пункту 16 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський голова Великогаївської сільської ради є уповноваженою особою на укладення від імені сільської ради договорів про пайову участь, величина пайової участі відповідача в сумі 343
307,04 грн визначена відповідно до норм чинного законодавства, виходячи із зазначеної в декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисної вартості об'єкта будівництва - та встановленого Порядком розміру пайової участі.

Разом з цим суд, дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог частково з огляду на необхідність виключення із вступної частини спірного договору дати його укладення та з пунктів 2.1. та 3.1. договору дати остаточного виконання зобов'язання "31.03.2017", оскільки спірний договір не передбачає застосування його умов до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, визначені в договорі дата його укладення та строк сплати пайового внеску минули, а у суду відсутня можливість самостійно змінювати умови договору шляхом встановлення нової дати. Крім того суд зазначив, що стороною спірного договору слід вважати не Публічне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська", а Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в якому 22.11.2017 були зареєстровані зміни в установчих документах відповідача, щодо його повного і скороченого найменування.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська" просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 07.05.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, а позовну заяву заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області залишити без розгляду

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає про те, що суди попередніх інстанцій:

- неправильно застосували пункт 3 частини 2 статті 129, пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, порушили частину 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких не в повній мірі дослідили підстави та правомірність звернення заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, не надали належної правової оцінки таким діям прокуратури та дійшли помилкового висновку про наявність у прокуратури законних прав та підстав для звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, не взяли до уваги, що прокурор не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора;

- не врахували правові висновки Верховного Суду щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, та в у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17;

- не застосували положення статей 7, 140 Конституції України, частину 2 статті 11, статтю 25 Закону України "Про місцеве самоврядування" та Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 та не врахували, що місцеві ради, як органи місцевого самоврядування, не наділені повноваженнями органів виконавчої влади та прокурор не має повноважень здійснювати їх представництво;

- не застосували положення Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", пункти 1 та 4 постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016 "Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України", пункт 1-2 постанови Кабінету Міністрів України № 698 від 12.05.2007 "Про затвердження Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту місцевих бюджетів", не з'ясували відповідно до наведених нормативно-правових актів, які органі наділені повноваженнями контролю за фінансовою та іншою діяльністю органів місцевого самоврядування, не визначили орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- неправильно застосували частину 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки не врахували, що зазначена норма є імперативною та визначає граничний термін для укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури (не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), залишили поза увагою, що об'єкт будівництва, замовником якого є відповідач, станом на момент виникнення наміру забудови знаходився за межами села Великі Гаї, а рішення Тернопільської районної ради № 461 від 27.03.2015 про зміну меж села не має зворотної дії в часі щодо обов'язків Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", зокрема обов'язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури саме села Великі Гаї.

Також скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:

- дійшов помилкового висновку про те, що умови спірного договору відповідають вимогами чинного законодавства, оскільки не застосував наказ Міністерства фінансів України № 11 від 14.01.2011 "Про бюджетну класифікацію" та не врахував, що код бюджетної класифікації 24170000 не містить визначення конкретного населеного пункту, залишив поза увагою рішення Великогаївської сільської ради № 9 від 22.12.2015 "Про об'єднання територіальних громад", та не врахував, що сплачені кошти пайової участі на умовах, запропонованих в проекті спірного договору, можуть бути використані для розвитку інженерно-транспортної інфраструктури та соціальної інфраструктури будь-якого іншого населеного пункту Великогаївської об'єднаної територіальної громади, у зв'язку з чим умови спірного договору суперечать пункту 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";

- порушив статтю 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не надав оцінки твердженням та доводам відповідача, не дослідив всіх матеріалів справи, порушив такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін.

Скаржник також зазначає про неправильне застосування місцевим господарським судом статті 181 Господарського кодексу України, що призвело до помилкового висновку суду про те, що чинним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка пропонує укласти договір, надсилати підписаний цією стороною примірник договору.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська", посилаючись на те, що постанова Західного апеляційного господарського суду є законною та обґрунтованою.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанцій.

Касаційний господарський суд, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 179 Господарського кодексу України укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма пункту 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Примусовий порядок укладання господарських договорів за рішенням суду регулюється статтею 187 Господарського кодексу України та статтею 648 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний прийняти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї (далі за текстом - Порядок), відповідно до пунктів 1.3. - 1.5. якого замовник, який має намір здійснити забудову земельної ділянки (будівництво об'єкта будівництва) у селі Великі Гаї, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури цього населеного пункту, крім випадків передбачених пунктом 1.7. цього Порядку. Пайова участь замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні ним коштів до цільового фонду соціально-економічного розвитку населеного пункту, положення про який затверджується відповідною місцевою радою. Використання пайових внесків відбувається виключно для забезпечення створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури даного населеного пункту.

Згідно з пунктом 2.1. Порядку величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається в договорі, укладеному між замовником та Великогаївської сільською радою.

Згідно з пунктами 3.1., 3.3. Порядку про укладення договору про пайову участь (далі договір) замовник звертається до Великогаївської сільської ради не пізніше ніж за 45 робочих днів до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Договір укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки звертається до Великогаївської сільської ради із зверненням про укладення договору.

Отже, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між органом місцевого самоврядування і замовником, який має намір забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, є обов'язковим в силу вимог закону, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій та дійшли правильного висновку про те, що у відповідача, який є замовником об'єкту будівництва - двох пташників та складу готової продукції, в силу прямої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виник обов'язок укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, в межах якого знаходиться об'єкт будівництва.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Тернопільська районна рада рішенням № 461 від 27.03.2015 змінила межі населеного пункту с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, додатково включивши до меж села земельні ділянки площею 737,55 га.

08.05.2015 між Великогаївською сільською радою, як орендодавцем, та Приватним акціонерним товариством "Птахофабрика Тернопільська", як орендарем, був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендарю передано в строкове платне користування земельну ділянку площею 17,1817 га для іншого сільськогосподарського призначення в межах населеного пункту, яка розташована в с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області, на якій відповідач здійснив будівництво пташників та складу готової продукції, що ним не заперечується.

Обставини знаходження об'єкту будівництва на території села Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області підтверджуються також декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованою Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області 03.06.2015 за № ТП143151540046, відповідно до якої об'єкт будівництва, замовником якого є відповідач, - два пташника на 59,8 тис. курей-несучок та склад готової продукції знаходиться по вул. Галицька, 180 в с. Великі Гаї Тернопільського району.

Касаційний господарський суд не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що об'єкт будівництва, замовником якого він є, станом на момент виникнення у нього наміру забудови знаходився за межами села Великі Гаї, у зв'язку з чим у нього відсутній обов'язок укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури саме села Великі Гаї, оскільки доказів звернення відповідача до введення зазначеного об'єкту будівництва в експлуатацію з наміром укласти договір про пайову участь до органу місцевого самоврядування іншого населеного пункту чи доказів прийняття відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури іншого населеного пункту матеріали справи не містять. На момент введення об'єкту будівництва в експлуатацію об'єкт знаходився в межах села Великі Гаї, що в силу вимог закону породжує виникнення у відповідача обов'язку прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури саме зазначеного населеного пункту. Як встановили суди відповідач звертався до Великогаївської сільської ради із заявами від 08.12.2015 та від 17.02.2016 про зменшення базового розміру пайової участі у розвитку інфраструктури села до рівня 1-3%, що свідчить про визнання відповідачем наявності у нього обов'язку прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури саме зазначеного населеного пункту.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідач до введення об'єкта будівництва в експлуатацію не звернувся в добровільному порядку до позивача із заявою про укладення договору пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури сели Великі Гаї та в подальшому ухилявся від укладення договору про пайову участь, не підписував неодноразово надіслані йому позивачем примірники договорів.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника про те, що частиною 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначений граничний термін для укладення договору пайової участі і після введення об'єкту будівництва в експлуатацію такий договір не може бути укладений, оскільки, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, строк, визначений чинним законодавством для укладення договору пайової участі, встановлений саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, оскільки невиконання замовником обов'язку передбаченого законом не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок закону. Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством. Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Твердження відповідача в касаційній скарзі про те, що суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Отже, суди попередніх інстанцій правильно встановили, що відповідач не надав доказів вжиття ним заходів щодо виконання обов'язку укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту.

Відповідно до частини 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що запропонована позивачем та наведена прокуратурою в позовній заяві редакція договору містить всі істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, дійшов правильного висновку про те, що проект спірного договору відповідає вимогам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї, затвердженого рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що запропонований до укладення договір про пайову участь в частині порядку сплати замовником коштів пайової участі на рахунок Великогаївської сільської ради без зазначення конкретного населеного пункту, на розвиток інфраструктури якого мають піти такі кошти, суперечить частині 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки такі сплачені замовником кошти можуть бути використані як Великогаївською сільською радою на власні цілі, так і бути використані для розвитку інфраструктури будь-якого іншого населеного пункту, що входить до складу Великогаївської об'єднаної територіальної громади на підставі рішення Великогаївської сільської ради № 9 від 22.12.2015 "Про добровільне об'єднання територіальних громад".

Однак, Касаційний господарський суд не бере до уваги зазначені посилання скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї, затвердженого рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013, в якому встановлено порядок сплати коштів пайової участі, замовник перераховує кошти на рахунок цільового фонду соціально-економічного розвитку населеного пункту. В платіжному документі зазначається призначення платежу: пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Великі Гаї згідно договору.

Як правильно встановив суд апеляційної інстанції умова пункту 2.3 запропонованої позивачем редакції спірного договору передбачає перерахування коштів пайової участі на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури саме до бюджету Великогаївської сільської ради за кодом бюджетної класифікації 24170000.

Відповідно до класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 11 від 14.01.2011, зазначений код бюджетної класифікації визначається як "надходження коштів пайової участі у розвиток інфраструктури населеного пункту".

Крім того, цільове використання сплачених замовником будівництва коштів пайової участі передбачене частиною 10 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", відповідно до якої кошти, отримані як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть використовуватися виключно для створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури відповідного населеного пункту.

Отже, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, обставини того, що цільове використання сплачених замовником будівництва коштів пайової участі закріплене в законі, встановлений в умовах запропонованого до укладення договору про пайову участь порядок сплати замовником коштів пайової участі шляхом їх перерахування за чітко визначеним кодом бюджетної класифікації із зазначенням в платіжному документі призначення такого платежу, унеможливлюють їх використання Великогаївською сільською радою, яка є їх розпорядником, за іншим цільовим призначенням, зокрема на потреби сільської ради як юридичної особи.

Посилання скаржника на те, що сплачені ним кошти пайової участі на умовах, встановлених в спірному договорі, можуть бути використані на потреби іншого населеного пункту у складі об'єднаної територіальної громади є безпідставними, оскільки обов'язок відповідача як замовника зводиться лише до сплати таких коштів, а розпорядження коштами пайової участі, що надійшли до спеціального фонду місцевого бюджету, належить до повноважень органу місцевого самоврядування, сплата пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури того чи іншого населеного пункту є виконанням зобов'язання, передбаченого законом. Обставина об'єднання територіальних громад суміжних сіл в одну сільську територіальну громаду не виключає та не припинення обов'язку замовника об'єкта будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який входить до складу такої об'єднаної територіальної громади. Крім того, зазначені твердження скаржника є його власними припущеннями, на яких не може ґрунтуватися судове рішення.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Згідно з частини 3 статті 12 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги частину 3 статті 13 та пунктом 16 частини 4 статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування", дійшов правильного висновку про те, що сільський голова є уповноваженою особою на укладення від імені сільської ради договорів про пайову участь, у зв'язку з чим умови спірного договору в наведеній позивачем редакції в частині визначення сторін договору та їх представників не суперечить вимогам чинного законодавства.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що визначена в спірному договорі величина пайової участі відповідача в сумі 343 307,04 грн розрахована відповідно до норм чинного законодавства: виходячи із зазначеної в декларації про готовність об'єкта до експлуатації кошторисної вартості об'єкта будівництва - 5 721 784 грн та встановленого Порядком розміру пайової участі - 6%. При цьому, як встановили суди, Великогаївська сільська рада рішеннями № 490 від 10.12.2015, № 64 від 19.02.2016 відмовила відповідачу у зменшенні базового рівня розміру пайової участі до рівня 1-3% у зв'язку з тим, що таке зменшення не передбачено Порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури села Великі Гаї, затвердженим рішенням Великогаївської сільської ради № 224 від 12.04.2013 і суперечитиме Закону України "Про захист економічної конкуренції" та Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції".

Разом з цим, Касаційний господарський суд вважає, що суд апеляційної інстанції правильно задовольнив позовні вимоги частково.

Апеляційний господарський суд виключив із вступної частини наведеної в позовній заяві редакції спірного договору дати його укладення - "27 лютого 2017 року", оскільки, правильно встановив, що визначена в договорі дата його укладення вже минула та прокурор у позовних вимогах просить визнати спірний договір укладеним саме з дня набрання рішенням суду про задоволення позову законної сили, що відповідає вимогам частини 2 статті 187 Господарського кодексу України, відповідно до якої день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Як встановили суди, за умовами пунктів 2.1., 3.1. проекту спірного договору замовник перераховує кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області у розмірі 343 307,04 грн на рахунок Великогаївської сільської ради відповідно до розрахунку у строк до 31.03.2017.

При цьому, суд апеляційної інстанції правильно виключив з пунктів 2.1. та 3.1. наведеної в позовній заяві редакції спірного договору визначену дату остаточного виконання зобов'язання (сплати пайового внеску) - "31.03.2017", оскільки встановив, що визначений в договорі строк сплати пайового внеску (до 31.03.2017) вже минув, умови спірного договору в редакції, наведеній в позовні заяві, не передбачають їх застосування до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, та такий встановлений в договорі строк виконання зобов'язання ставить відповідача у невигідне становище з огляду на умови пункту 4.3. договору, які передбачають нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне внесення коштів пайової участі, а у суду відсутня можливість самостійно змінювати умови договору шляхом встановлення нової дати.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до інформації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22.11.2017 в реєстрі були зареєстровані зміни в установчих документах відповідача, змінено його повне і скорочене найменування з Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" на Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська", у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого та правильного висновку, що стороною спірного договору слід вважати саме Приватне акціонерне товариство "Птахофабрика Тернопільська".

З огляду на викладене Касаційний господарський суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовної вимоги про визнання укладеним між позивачем та відповідачем у цій справі договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Врахувавши встановлений статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обов'язок замовника будівництва укласти з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, а також встановлені судами обставини ухилення відповідача з 2015 року від укладення такого договору і сплати пайового внеску, задовольнивши позовну вимогу про визнання договору про пайову участь укладеним та встановивши правильність проведеного розрахуку суми пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури села Великі Гаї, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовна вимога про стягнення суми пайового внеску є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували пункт 3 частини 2 статті 129, пункт 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, порушили положення частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких не в повній мірі дослідили підстави та правомірність звернення заступника керівника Тернопільської місцевої прокуратури до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, не надали належної правової оцінки таким діям прокуратури та дійшли помилкового висновку про наявність у прокуратури законних прав та підстав для звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, не взяли до уваги, що прокурор не зазначив в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Касаційний господарський суд не приймає до уваги зазначені твердження скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

При цьому поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999).

За таких обставин визначальним є обґрунтування органом прокуратури підстав для його звернення із позовом в інтересах відповідного суб'єкта владних повноважень, у даній справі - Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, а також належність перевірки та підтвердження судами цих підстав із наведенням відповідного обґрунтування, що і було здійснено попередніми судовими інстанціями.

Суди попередніх інстанцій встановили, що звертаючись до Господарського суду Тернопільської області з позовом у даній справі, заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив в чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як правильно встановили суди попередніх інстанцій, спірні правовідносини пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти пайової участі на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади села Великі Гаї. Суди визнали доведеним твердження прокуратури про те, що відповідач протягом тривалого час ухиляється від виконання покладеного на нього законом обов'язку укласти з органом місцевого самоврядування договору пайової участі, чим порушує норми містобудівного законодавства та права територіальної громади села Великі Гаї. При цьому, суди дійшли правильного висновку про те, що у спірних правовідносинах інтереси держави та позивача, який представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Крім того, суди встановили, що звертаючись з позовом у цій справі, заступник керівника Тернопільської місцевої прокуратури визначив в якості підстав для представництва в суді інтересів держави факт неналежного здійснення протягом тривалого часу Великогаївською сільською радою, як представницьким органом територіальної громади, захисту інтересів територіальної громади у сфері пайової участі забудовників у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, що виявилось у невжитті сільською радою всіх можливих та необхідних заходів для виконання відповідачем вимог чинного законодавства в частині укладення спірного договору.

У зв'язку з цим суди правильно погодились із твердженнями прокуратури про те, що бездіяльність Великогаївської сільської ради зі звернення до суду з відповідним позовом до Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" тягне за собою недоотримання місцевим бюджетом коштів, свідчить про неналежне виконання органом місцевого самоврядування своїх функцій у бюджетній сфері та негативно впливає на фінансування створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села, тобто свідчить про неналежне здійснення радою захисту інтересів громади в сфері залучення коштів пайової участі до бюджету та є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів громади с. Великі Гаї, яку представляє як орган місцевого самоврядування, - Великогаївська сільська рада. Наведеним також спростовуються твердження скаржника про те, що прокуратура неправильно визначила орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, та Великогаївська сільська рада не є таким органом.

Касаційний господарський суд також не бере до уваги посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що суди не врахували правові висновки Верховного Суду щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді, викладені в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, та в у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, оскільки правовідносини у цих справах за предметом та підставами позовів не є правовідносинами у сфері пайової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, тобто правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у цій справі № 921/31/18, а правові висновки у зазначених справах були зроблені, виходячи з інших фактичних обставин справи, ніж ті, які наявні у цій справі, у зв'язку з чим суди правильно не врахували зазначені висновки при вирішення спору у цій справі.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд відхиляє клопотання відповідача про передачу справи № 921/31/18 на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішив спір у справі.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим Касаційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Західного апеляційного господарського суду.

З огляду на зазначене Касаційний господарський суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судові витрати

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Відповідно до підпункту "г" пункту 4 частини 1 статті 315 Господарського процесуального кодексу України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції зазначається поворот виконання у разі скасування рішень судів за наявності відповідної заяви та підстав.

Враховуючи те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 921/31/18 - без змін, то підстави для здійснення повороту виконання судового рішення відсутні, у зв'язку з чим Касаційний господарський суд відхиляє заяву відповідача про поворот виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 921/31/18.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Птахофабрика Тернопільська" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 921/31/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Погребняк

В. Студенець