Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.11.2021 року у справі №910/4070/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 910/4070/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюка І. М., Селіваненка В. П.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О. В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з додатковою відповідальністю "Конкорд" - Багрій К. В., адвокат (ордер від 18.11.2021),

відповідача - акціонерного товариства "Укргазвидобування" - Шляхетський А. Л., адвокат (дов. від 28.12.2020),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2021 (суддя Балац С. В. )

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 (головуючий суддя: Зубець Л. П., судді: Алданова С. О., Мартюк А. І.)

у справі № 910/4070/21

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Конкорд" (далі - ТДВ "Конкорд")

до акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування")

про стягнення 6 855 356,65 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТДВ "Конкорд" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Укргазвидобування" про стягнення 6 659 999,70 грн. суми забезпечення виконання договору поставки від 23.11.2018 № УГВ11587/30-18 (яку відповідач отримав за банківською гарантією) у зв'язку з виконанням позивачем зобов'язання з поставки товару, а також нарахованих на суму основного боргу: 48 170,96 грн. 3% річних, 147 185,99 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ухилення відповідача від повернення суми забезпечення виконання договору поставки, яку він отримав за банківською гарантією та безпідставно її утримує.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.05.2021 зі справи № 910/4070/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від
17.08.2021, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 6 659 999,70 грн. суми основного боргу, 46 528,77 грн. - 3% річних, 147 185,99 грн. інфляційних втрат, 102 805,72 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ "Укргазвидобування", з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник визначає підстави касаційного оскарження судових рішень, а саме:

- пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на те, що судами застосовано приписи статті 610 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми Кодексу у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18; зазначає, що хоча суди посилались на цю постанову, але дійшли протилежних висновків, які відрізняються від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від 24.06.2019 у справі № 910/696/18 та від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20, а також судами неправильно витлумачено приписи статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України щодо такого критерію виконання зобов'язання, як належність та не застосовано до спірних правовідносин норми частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України в аспекті того, що гарантія є припиненою в силу сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію та закінчення строку дії гарантії, і разом з тим, не застосовано судами до спірних правовідносин норми статті 599, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України в контексті того, що зобов'язання припиняється лише тоді, коли воно виконане належним чином, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором;

- пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування/незастосування, зокрема, приписів статті 200 Господарського кодексу України, статей 526, 560, 563, 568, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах в аспекті підстав повернення бенефіціаром принципалу не гарантії, а гарантійної суми, отриманої згідно з банківською гарантією за умови відсутності у бенефіціара такого обов'язку, припинення гарантії та неспростування гарантійного випадку.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Конкорд" просило судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на безпідставність доводів касаційної скарги.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 15.11.2021 № 29.3-02/4116 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4070/21 у зв'язку з відпусткою судді Булгакової І. В.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

23.11.2018 ТДВ "Конкорд" як постачальником та АТ "Укргазвидобування" як покупцем укладений договір поставки (закупівля товару за власні кошти) № УГВ11587/30-18 (далі - Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях (далі - товар), що додається/ються до Договору поставки і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти й оплатити такий товар.

Згідно з пунктом 1.2 Договору поставки сторони визначили, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна цього договору вказуються у специфікації/ях, яка є Додатком № 1 до Договору поставки та є її невід'ємною частиною.

Строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації/ях до цього договору. Обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі ХІV даного договору (пункти 5.1,5.2 Договору поставки).

У відповідності до специфікації від 23.11.2018 № 1 позивач зобов'язаний був поставити відповідачу автомобіль вантажний самоскид, модель DL-ПЕРСОНАЛЬНІ_ДАНІ_0 -14, у кількості 31 шт., загальною вартістю з ПДВ - 133 199 994,00 грн. протягом 170 календарних днів з дати укладання Договору поставки.

Згідно з пунктом 5.3 Договору поставки датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором та специфікацією (підпункт 6.3.1 пункту 6.3 Договору поставки).

Відповідно до пункту 7.10 Договору поставки у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації/ях до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Згідно з актами приймання-передачі від 02.05.2019 № б/н до Договору поставки та видатковими накладними від 02.05.2019 № 42,43,44,45,46,47,48,49,50 позивачем здійснено поставку 9 одиниць товару, який прийнятий відповідачем.

Вказану поставку здійснено через 155 календарних днів після підписання Договору поставки.

Відповідно до актів приймання-передачі від 07.05.2019 № б/н до Договору поставки та видатковими накладними від 07.05.2019 № 51,52,53,54,55,56,57,58,59,60 позивачем здійснено поставку 10 одиниць товару, який прийнятий відповідачем.

Вказану поставку здійснено через 160 календарних днів після підписання Договору поставки.

Згідно з актами приймання-передачі від 14.06.2019 № б/н та видатковими накладними від 14.06.2019 № 65,66,67,68,69,70,71,72,73,74,75,76 позивачем здійснено поставку 12 одиниць товару, який прийнятий відповідачем.

Вказану поставку здійснено через 203 календарних дні після підписання Договору поставки, тобто з простроченням поставки на 31 календарний день.

Відповідно до пункту 10.2 Договору поставки сторони домовилися щодо вимог забезпечення виконання зобов'язань за цим договором постачальником, а саме: забезпечення виконання зобов'язань за цим договором здійснюється до укладення Договору поставки в один із способів, зокрема, надання банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань за договором. Банківська гарантія/стендбай акредитив повинна відповідати вимогам, вказаним у Типовій формі банківської гарантії/стендбай акредитиву виконання зобов'язань постачальником за цим договором, яка є додатком № 4 до Договору поставки, та її сума повинна бути не менше 5% від загальної вартості Договору поставки.

Наказом АТ "Укргазвидобування" від 01.08.20217 № 497 затверджений Порядок закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування", який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за власні кошти АТ "Укргазвидобування" та філій названого Товариства. Метою цього Порядку є створення конкурентного середовища та запобігання проявам корупції у сфері закупівель, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання коштів.

Згідно з пунктом 13.1 наведеного Порядку замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачене документацією процедури закупівлі.

Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними, а також згідно з іншими умовами, які мають бути зазначеними у договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Відповідно до пункту 13.3 того ж Порядку забезпечення виконання договору не повертається замовником у разі невиконання учасником умов договору.

Судами встановлено, що 12.11.2018 публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - ПАТ "Комерційний банк "Глобус") як банком-гарантом та ТДВ "Конкорд" як принципалом укладений договір про надання гарантії № 11893/ЮГ-18 (гарантія виконання; далі - Договір про надання гарантії), предметом якого є правовідносини сторін щодо надання банком-гарантом гарантії виконання договору з метою забезпечення належного виконання принципалом умов повідомлення про намір укласти договір, протоколу вибору переможця допорогової закупівлі від 08.11.2018 № 18Т-451 Договору поставки, що укладається за результатами допорогової закупівлі "34130000-7 - мототранспортні вантажні засоби (самоскид) motor vehicles for the transport of goods (dump truck)" номер процедури закупівлі: 18Т-451, укладеного принципалом із АТ "Укргазвидобування" перед бенефіціаром (основне зобов'язання). Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом (позивачем у справі) перед бенефіціаром основного зобов'язання, а саме: невиконання та/або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань: "34130000-7 - мототранспортні вантажні засоби (самоскид) motor vehicles for the transport of goods (dump truck)" номер процедури закупівлі: 18Т-451" згідно з основним зобов'язанням.

Виконання умов Договору поставки забезпечено банківською гарантією від
12.11.2018 № 11893 на суму 6 659 999,70 грн., виданою ПАТ "Комерційний банк "Глобус" (далі - Банківська гарантія).

Згідно з Банківською гарантією ПАТ "Комерційний банк "Глобус" зобов'язалося виплатити відповідачу на письмову вимогу будь-яку суму, вказану в письмовій вимозі останнього, що не перевищує 6 659 999,70 грн. не пізніше 10 робочих днів з дати отримання письмової вимоги відповідача, що містить вказівку на те, в чому полягає порушення позивачем зобов'язань, у забезпечення якого видана ця гарантія. Гарантія є безвідкличною, набирає чинності на умовах, встановлених у Договорі про надання гарантії та діє до 02.07.2019 включно.

Гарантія забезпечує виконання принципалом зобов'язань за договором, а також сплату неустойок (пені, штрафів), передбачених договором.

23.05.2019 відповідач направив ПАТ "Комерційний банк "Глобус" вимогу №
44.2-011-3680 про перерахування коштів на суму 6 659 999,70 грн. відповідно до умов Банківської гарантії у зв'язку з порушенням позивачем строку виконання зобов'язання з поставки товару за Договором поставки.

Відповідно до меморіального ордеру від 14.06.2019 № 4495 ПАТ "Комерційний банк "Глобус" перерахувало на користь відповідача 6 659 999,70 грн. на виконання вимоги останнього від 23.05.2019 № 44.2-011-3680.

Вказана сума грошових коштів сплачена (компенсована) позивачем на користь ПАТ "Комерційний банк "Глобус", що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.06.2020.

З огляду на порушення позивачем строку виконання зобов'язання з поставки товару за Договором поставки АТ "Укргазвидобування" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ТДВ "Конкорд" неустойки у вигляді штрафу та пені.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.06.2020 у справі № 904/6064/19, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 29.09.2020, з ТДВ "Конкорд" на користь АТ "Укргазвидобування" стягнуто пеню в сумі 160 000,00 грн., штраф у сумі 370

000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 78 115,35 грн.

Зазначеними судовими рішеннями у справі № 904/6064/19, зокрема, встановлено, що у визначений Договором поставки строк ТДВ "Конкорд" поставило 19 одиниць товару.

Решту товару у кількості 12 одиниць на загальну суму 51 561 288 грн. ТДВ "Конкорд" поставило 14.06.2019, тобто з простроченням виконання в 31 день.

Приписами частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 24.11.2020 відкрито виконавче провадження № 63723002 з примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області від
16.10.2020 у справі № 904/6064/19.

Грошові кошти за вказаним виконавчим провадженням сплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2020 № 347.

Позивачем направлено відповідачу вимогу від 28.12.2020 № 28122020/1 та претензію від 02.02.2021 № 02022021/1 про повернення суми забезпечення виконання Договору поставки, у зв'язку з виконанням зобов'язання за вказаним договором, які залишені відповідачем без виконання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначав про виконання ним умов Договору поставки в частині поставки товару в повному обсязі, проте з простроченням строку виконання. У зв'язку з цим, за доводами позивача, існують підстави для повернення на його користь суми забезпечення виконання Договору поставки, яку відповідач отримав за Банківською гарантією у розмірі 6 659 999,70
грн. (у подальшому вказана сума компенсована позивачем на користь ПАТ "Комерційний банк "Глобус"), а також для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих на суму основного боргу: 3% річних у сумі 48 170,96 грн. та інфляційних втрат у сумі 147 185,99 грн.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6 659 999,70 грн. суми забезпечення виконання Договору поставки (яку відповідач отримав за банківською гарантією) у зв'язку з виконанням позивачем зобов'язання з поставки товару, а також нарахованих на суму основного боргу: 48 170,96 грн. 3% річних, 147 185,99
грн. інфляційних втрат.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково (з перерахунком здійснених позивачем нарахувань на суму основного боргу), зазначили, зокрема, про те, що: мало місце неналежне виконання позивачем умов Договору поставки (поставка здійснена останнім з простроченням встановленого строку), а не його (зобов'язання) невиконання взагалі; невиконання має місце лише у випадку відсутності дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; забезпечення виконання Договору поставки підлягає поверненню з урахуванням пункту 13.1 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг, затвердженого наказом АТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 № 497, а саме, у зв'язку з виконанням ТДВ "Конкорд" зобов'язання поставки товару.

За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У розумінні наведеної норми, яка надає визначення порушення зобов'язання, останнє може бути двох видів. Перше - це невиконання зобов'язання, яке виникає якщо його сторони взагалі не виконують дій, що складають зміст зобов'язання (не передають річ, не виконують роботи, не надають послуги, не сплачують гроші тощо), або продовжують виконувати дії, від яких вони відповідно до зобов'язання мають утримуватися. Друге - це неналежне виконання зобов'язання, тобто порушення умов, визначених змістом зобов'язання. У разі невідповідності виконання зобов'язання критеріям належності можна говорити про неналежне виконання, а, отже, порушення зобов'язання. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.08.2019 зі справи № 911/1867/18, від
14.01.2020 зі справи № 910/1134/19, від 21.02.2020 зі справи № 910/4460/19.

Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.

Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Зазначене не враховано у доводах касаційної скарги скаржником, як і безпосередньо змісту самої гарантії.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, вказуючи, що судами застосовано приписи статті 610 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо застосування цієї норми Кодексу у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі № 910/2693/18; зазначає, що хоча суди посилались на цю постанову, але дійшли протилежних висновків, які відрізняються від правової позиції, викладеної Верховним Судом у постановах від
24.06.2019 у справі № 910/696/18 та від 18.08.2021 у справі № 910/1798/20, а також судами неправильно витлумачено приписи статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України щодо такого критерію виконання зобов'язання, як належність та не застосовано до спірних правовідносин норми частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України в аспекті того, що гарантія є припиненою в силу сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію та закінчення строку дії гарантії, і разом з тим, не застосовано судами до спірних правовідносин норми статті 599, частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України в контексті того, що зобов'язання припиняється лише тоді, коли воно виконане належним чином, а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Суд враховує, що 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно, розгляд цієї скарги здійснюється з урахуванням положень ГПК України у редакції від 08.02.2020.

Згідно з приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з
08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини 3 статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, пункт 40 постанови від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

У справі № 910/2693/18 (постанова Верховного Суду від 01.04.2019), на яку посилається скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги, встановлені судами обставини щодо змісту банківської гарантії, обсягу забезпеченого за нею зобов'язання та правове регулювання є іншими, ніж у справі, рішення в якій переглядаються. Так, у справі № 910/2693/18 згідно з банківською гарантією забезпечувалося належне виконання (без порушень) принципалом негрошового зобов'язання з поставки товару за договором, а у справі № 910/4070/21 згідно з Банківською гарантією забезпечене невиконання принципалом своїх зобов'язань за договором. Крім того, правове регулювання у справі, рішення в якій переглядаються, здійснюється з урахуванням Порядку закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування ", затвердженого наказом АТ "Укргазвидобування" від
01.08.2017 № 497.

У справі № 910/696/18 (постанова Верховного Суду від 24.06.2019) судами встановлено обставини видачі гарантії на випадок порушення принципалом зобов'язань за договором поставки, що, відповідно, включає в себе й неналежне виконання зобов'язання, тобто, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. При цьому матеріально-правове регулювання спірних правовідносин у справі № 910/696/18 не включає приписи Порядку закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування ", затвердженого наказом АТ "Укргазвидобування" від
01.08.2017 № 497.

У справі № 910/1798/20 (постанова Верховного Суду від 18.08.2021) судами встановлені обставини, зокрема, недоведеності невиконання чи неналежного виконання зобов'язання зі сторони принципала за основним договором, відповідно, суди погодилися з доводами позивача у справі про наявність підстав для повернення коштів, отриманих замовником за банківською гарантією, як безпідставно набутих. Правове регулювання спірних правовідносин у справі № 910/1798/20 не включає приписи Порядку закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування ", затвердженого наказом АТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 № 497.

Отже, правовідносини у справах, на які посилається скаржник та у справі, рішення в якій переглядаються, не є подібними, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З'ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Стосовно тверджень скаржника про те, що гарантію замовник повертає виключно після виконання учасником умов договору; у протилежному випадку, коли учасник не виконав умов договору, тобто наявне порушення договору, неналежне виконання договору, забезпечення виконання договору не повертається згідно з умовами пункту 13.3 Порядку закупівель товарів, робіт та послуг, затвердженого наказом АТ "Укргазвидобування" від 01.08.2017 № 497, Верховний Суд зазначає таке.

Скаржник не враховує дійсного змісту пунктів 13.1 та 13.3 названого Порядку, відповідно до яких замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а можливість неповернення замовником забезпечення виконання договору існує лише у разі невиконання учасником умов договору. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 зі справи № 910/4460/19.

Акцентуючи увагу на тому, що забезпеченням виконання договору про закупівлю є саме гарантія (правочин), а не спірна гарантійна сума, у зв'язку з чим замовник у відповідності до Порядку закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування" повертає учаснику саме гарантію, а не гарантійну суму, скаржник не враховує того, що на виконання Банківської гарантії ПАТ "Комерційний банк "Глобус" виплатило АТ "Укргазвидобування" передбачену нею гарантійну суму (яка в подальшому компенсована позивачем на користь Банку), тобто мала місце фактична реалізація Банківської гарантії, у зв'язку з чим посилання скаржника на те, що замовник згідно з умовами Порядку повертає учаснику саме гарантію як правочин є безпідставним та нелогічним.

Стосовно посилання скаржника на обставини припинення Банківської гарантії внаслідок реалізації, а саме, сплати гарантом бенефіціару повного розміру гарантійної суми та закінчення строку її дії, відповідно, й припинення прав і обов'язків учасників, які складають зміст гарантійного зобов'язання, то Верховний Суд зазначає, що даний спір стосується не питання виконання зобов'язання за Банківською гарантією, а питання повернення забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, відповідно, обставини щодо припинення Банківської гарантії внаслідок реалізації, строку її дії не входять до предмета доказування у межах вирішення даного спору.

У своїх доводах скаржник не враховує тих відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, з огляду на положення Порядку закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування", який регулює відносини між замовником - АТ "Укргазвидобування" та постачальником, фактично підміняючи правове регулювання відносин між постачальником та замовником відносинами, що склалися між Банком (як гарантом) та замовником щодо виплати гарантії.

У касаційній скарзі скаржник також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування/незастосування, зокрема, приписів статті 200 Господарського кодексу України, статей 526, 560, 563, 568, 599, 610, 612 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах в аспекті підстав повернення бенефіціаром принципалу не гарантії, а гарантійної суми, отриманої згідно банківської гарантії за умови відсутності у бенефіціара такого обов'язку, припинення гарантії та не спростування гарантійного випадку (пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України).

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Скаржник, зазначаючи про відсутність підстав для повернення бенефіціаром принципалу не гарантії, а гарантійної суми, отриманої згідно з банківською гарантією за умови відсутності у бенефіціара такого обов'язку, припинення гарантії та неспростування гарантійного випадку та наголошуючи на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, не враховує: що спір у цій справі стосується не питання виконання зобов'язання за Банківською гарантією, а питання повернення забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору; дійсних відносин, які склалися між учасниками спору, та встановлені судами обставини справи, зокрема, реалізацію Банківської гарантії шляхом виплати ПАТ "Комерційний банк "Глобус" на користь АТ "Укргазвидобування" передбаченої гарантійної суми (яка в подальшому компенсована позивачем на користь Банку); правове регулювання відносин, які склалися між постачальником та замовником з урахування положень Порядку закупівель товарів, робіт та послуг АТ "Укргазвидобування".

У зв'язку з наведеним Верховний Суд зазначає про відсутність підстав для формування висновку у даній справі, про який вказує скаржник, оскільки зазначений довід касаційної скарги фактично зводиться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом, а також предмета і підстав позову у цій справі.

Доводи ТДВ "Конкорд", викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявності визначених законом підстав для скасування або зміни судових рішень попередніх інстанцій скаржником не доведено.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв'язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій відсутні.

Судові витрати

Понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на АТ "Укргазвидобування", оскільки касаційне провадження у справі № 910/4070/21 у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю, а в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Закрити касаційне провадження у справі № 910/4070/21 за касаційною скаргою акціонерного товариства "Укргазвидобування" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укргазвидобування" в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 17.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 у справі № 910/4070/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Селіваненко