Історія справи

Постанова КГС ВП від 21.08.2025 року у справі №925/605/24
Постанова КГС ВП від 21.08.2025 року у справі №925/605/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2025 року

м. Київ

cправа № 925/605/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» - Литвина П.В., адвоката (дов. від 19.12.2024),

відповідача - Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» - Саражан Н.М., в порядку самопредставництва,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2024 (суддя Кучеренко О.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 (головуючий суддя Сибіга О.М., судді: Тищенко О.В., Владимиренко С.В.)

у справі № 925/605/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач)

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» (далі - АТ «ОГС «Черкасигаз», відповідач, скаржник)

про стягнення 270 656 882,96 грн.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося до суду з позовом до АТ «ОГС «Черкасигаз» про стягнення 270 656 882,96 грн, з них: 176 880 065,52 грн основного боргу; 11 190 314,28 грн 3% річних; 24 469 123,79 грн пені; 58 117 379,37 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на відсутність в АТ «ОГС «Черкасигаз», як споживача, інших постачальників природного газу у період листопад-грудень 2021 року, що стало підставою для автоматичного включення такого споживача Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор ГТС України») до портфеля постачальника «останньої надії» (далі - постачальник «останньої надії», ПОН), яким є позивач - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Споживання АТ «ОГС «Черкасигаз» природного газу з ресурсу позивача стало підставою для укладення між сторонами у справі договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», на основі Типового договору, форма якого затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) від 30.09.2015 № 2501 (далі - Типовий договір постачання газу ПОН). Відмова споживача оплатити поставлений ПОН природний газ стала підставою для звернення постачальника до суду з вимогами про стягнення його вартості, а також нарахованих на суму основного боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати його вартості.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2024 у справі № 925/605/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025, позов задоволено повністю.

Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням на доведення позивачем належними та допустимими доказами обставин включення відповідача у спірний період на інформаційній платформі ТОВ «Оператор ГТС України» в Реєстр споживачів позивача, як постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС). Враховуючи підтвердження матеріалами справи факту споживання відповідачем газу у спірний період за відсутності іншого постачальника, акцептованою відповідачем є публічна оферта позивача стосовно укладення сторонами договору постачання природного газу постачальником «останньої наді» на умовах Типового договору постачання газу ПОН. Вартість природного газу, який спожитий відповідачем за період з 01.11.21 до 31.12.2021, визначена з урахуванням положень укладеного договору, та не спростована відповідачем. Станом на час розгляду справи доказів сплати основного боргу у сумі 176 880 065,52 грн матеріали справи не містять, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними. Оскільки відповідачем не виконані умови договору та порушені строки оплати отриманого природного газу, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 58 117 379,37 грн, 3% річних у сумі 11 190 314,28 грн та пеню у сумі 24 469 123,79 грн від простроченої суми, розмір яких є арифметично правильним та перевірений судами попередніх інстанцій.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі АТ «ОГС «Черкасигаз», з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Верховний Суд скасувати рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження відповідач посилається, зокрема на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 частини четвертої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», абзацу 1 пункту 2 і абзацу 1 пункту 8 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 30.09.2015 № 809, пунктів 3.4., 4.1. Типового договору постачання газу ПОН в їх взаємозв'язку з пунктом 1 глави 3 розділу I, абзацом 1 пункту 1 глави 1 розділу IX, абзацом 2 пункту 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС щодо: 1) наявності в операторів газорозподільної системи обов'язку з оплати вартості послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, а саме віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, 2) особи, на користь якої такий обов'язок має бути виконаний оператором газорозподільної системи (постачальника «останньої надії» чи ТОВ «Оператор ГТС України»), 3) підстави виникнення такого обов'язку (Типовий договір або договір транспортування).

Зокрема у вказаному контексті скаржник зазначає, що суди помилково дійшли висновку про розмір заборгованості відповідача. Так, при визначенні суми заборгованості за Типовим договором суди проігнорували обставину, на яку послідовно звертав увагу відповідач, а саме, що при обрахунку ціни природного газу постачальником «останньої надії» за період листопад- -грудень 2021 року на підставі пункту 24 Порядку проведення конкурсу, позивач неправомірно додатково включив до складу такої ціни вартість послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, яка відсутня як складова у формулі розрахунку ціни постачання природного газу постачальником «останньої надії», наведеній за змістом оскаржуваних рішень.

Скаржник вказував на те, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції керувалися пунктом 24 Порядку проведення конкурсу в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 № 1102 (яка набула чинності більше ніж через рік після визначення позивача постачальником «останньої надії»), водночас жодна з наведених редакцій пункту 24 Порядку проведення конкурсу (однією з яких керувався позивач при обрахунку ціни постачальником «останньої надії» за спірний період), не передбачала додаткового включення до складу ціни природного газу постачальника «останньої надії» вартості послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС.

Крім того, скаржник посилається на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (зокрема рахунки на оплату вартості поставленого природного газу: рахунок від 10.12.2021 № НОМЕР_4 за період поставки з 01.11.2021 до 30.11.2021 на суму 62 147 038,50 грн; від 10.12.2021 № НОМЕР_4 за період поставки з 01.12.2021 до 30.12.2021 на суму 114 755 800,46 грн; акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 № 23313 та від 31.12.2021 № 32046; коригуючий акт від 23.12.2021 № 29005 до акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 № 23313; розрахунок заборгованості від 18.03.2023, долучений позивачем; заяву свідка - директора позивача ОСОБА_1, яка засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.06.2024; службову записку директора фінансового позивача Швидкого О.С. від 20.06.2024 № 05/412-СЗ-2024; додаткові пояснення позивача від 21.08.2024, до яких долучено зразки розрахунку ціни ПОН станом на 16.11.2021 та 07.12.2021; лист Independent Commodity Intelligence Service від 03.07.2024 щодо котирувань Slovakia Price Assessment Day-Ahead Bid/Offer Range Daily Outright (Mid) та Slovakia Price Assessment Weekend Bid/Offer Range Daily Outright (Mid): EUR/MWh), що за своїм змістом відповідає пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у відзиві на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечило, з посиланням, зокрема на дотримання судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, та просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

У судовому засіданні 14.08.2025 Судом оголошувалася перерва до 21.08.2025.

Від позивача 18.08.2025 надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 21.08.2025 протокольною ухвалою Суд постановив: долучити зазначені письмові пояснення до матеріалів справи та оцінювати в межах статті 300 ГПК України.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішення судів попередніх судових інстанцій мотивовані такими фактичними встановленими обставинами та висновками:

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідно до Постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України;

- розпорядженням КМУ від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» (ПОН) строком на три роки, як переможця конкурсу;

- за відсутності в АТ «ОГС «Черкасигаз» договору на постачання природного газу та відсутність у нього підтверджених номінацій/реномінацій з обсягами природного газу у листопаді-грудні 2021 року ТОВ «Оператор ГТС України» автоматично включив АТ «ОГС «Черкасигаз» до портфеля постачальника «останньої надії» (позивача у справі) - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», на підтвердження чого матеріали справи містять: 1) лист ТОВ «Оператор ГТС України» від 25.11.2022 № ТОВВИХ-22-12812; 2) інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом НОМЕР_1; 3) інформацію щодо споживачів, які зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від ТОВ «Оператор ГТС України»; 4) довідку про об'єми поставленого позивачем природного газу;

- споживання АТ «ОГС «Черкасигаз» природного газу з ресурсу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» стало підставою для укладення сторонами у справі Типового договору постачання газу ПОН, який є публічним та регламентує порядок і умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (пункт 1.1 Типового договору постачання газу ПОН);

- постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1 Типового договору постачання газу ПОН);

- постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС (пункт 3.1 Типового договору постачання газу ПОН);

- постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (пункт 4.1 Типового договору постачання газу ПОН);

- об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (пункт 4.2 Типового договору постачання газу ПОН);

- постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено (пункт 4.3 Типового договору постачання газу ПОН);

- споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (пункт 4.4 Типового договору постачання газу ПОН);

- у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (пункт 4.5 Типового договору постачання газу ПОН);

- договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати 60 діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (пункт 11.1 Типового договору постачання газу ПОН);

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 30.11.2021 складено та підписано акт приймання-передачі природного газу № 23313, за яким у період з 01.11.2021 по 30.11.2021 ним поставлено АТ «ОГС «Черкасигаз» 1528,50081 тис.м3 природного газу вартістю 62 147 038,50 грн (акт від 30.11.2021 № 23313 споживачем не підписано);

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 10.12.2021 сформовано рахунок № НОМЕР_4 на оплату природного газу у сумі 62 147 038,50 грн;

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 23.12.2021 складено та підписано коригуючий акт № 29005 до акта приймання-передачі природного газу, за яким остаточна вартість природного газу, спожитого у листопаді 2021 року, становить 62 124 265,06 грн (коригуючий акт від 23.12.2021 № 29005 споживачем не підписано);

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 31.12.2021 складено та підписано акт № 32046 приймання-передачі природного газу, за яким у період з 01.12.2021 по 30.12.2021 ним поставлено АТ «ОГС «Черкасигаз» 2203,40188 тис. м3 природного газу вартістю 114 755 800,46 грн (акт від 31.12.2021 № 32046 споживачем не підписано);

- 12.01.2022 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» сформовано рахунок № НОМЕР_3 на оплату природного газу на суму 176 880 065,52 грн (114 755 800,46 грн + 62 124 265,06 грн [сальдо]);

- відповідно до витягу з інформаційної платформи ТОВ «Оператор ГТС України» споживач з ЕІС-кодом НОМЕР_1 (АТ «ОГС «Черкасигаз»), закріплений у Реєстрі споживачів постачальника останньої надії з ЕІС-кодом НОМЕР_2 (ТОВ «ГК «Нафтогаз України») за період з 01.11.2021 по 30.12.2021;

- обсяг природного газу, використаний АТ «ОГС «Черкасигаз» з ЕІС-кодом НОМЕР_1 у вказаний період та внесений в алокацію ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з ЕІС-кодом НОМЕР_2, становить 3731,90269 тис.м3;

- АТ «ОГС «Черкасигаз» за поставлений природний газ у спірний період листопад-грудень 2021 року не розрахувалося, внаслідок чого утворився борг у сумі 176 880 065,52 грн;

- ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 01.06.2022 звернулося до АТ «ОГС «Черкасигаз» з вимогою від 31.05.2022 № 11/4.3-6646-2022, в якій просило сплатити борг за природний газ, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 01.06.2022, фіскальним чеком від 01.06.2022, списком згрупованих поштових відправлень;

- вказана вимога залишена АТ «ОГС «Черкасигаз» без задоволення;

- не оплата АТ «ОГС «Черкасигаз» зазначеного боргу стала підставою для звернення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з відповідною вимогою до суду про стягнення 176 880 065,52 грн вартості поставленого природного газу, а також нарахованих 3% річних у сумі 11 190 314,28 грн, пені у сумі 24 469 123,79 грн та інфляційних втрати у сумі 58 117 379,37 грн за прострочення оплати вартості поставленого газу.

Задовольняючи позов, суди дійшли висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин споживання відповідачем газу у спірний період, наданого ТОВ «ГК «Нафтогаз України», як постачальником «останньої надії», за відсутності іншого постачальника, вартість якого розрахована відповідно до пункту 24 Порядку проведення конкурсу (в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 № 1102) за формулою, а саме: ціна ПОН = [(SK VTP + SK Exit fee)*X-RateEUR*10,6+UA Entry fee*Daily booking coefficient*X-RateUSD + націнка] + податок на додану вартість.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за поставлений природний газ, а також нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, враховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Так, скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 1 частини четвертої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», абзацу 1 пункту 2 і абзацу 1 пункту 8 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 30.09.2015 № 809, пунктів 3.4., 4.1. Типового договору постачання газу ПОН в їх взаємозв'язку з пунктом 1 глави 3 розділу I, абзацом 1 пункту 1 глави 1 розділу IX, абзацом 2 пункту 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС щодо: 1) наявності в операторів газорозподільної системи обов'язку з оплати вартості послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, а саме: віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, 2) особи, на користь якої такий обов'язок має бути виконаний оператором газорозподільної системи (постачальник «останньої надії» чи ТОВ «Оператор ГТС України»), 3) підстави виникнення такого обов'язку (Типовий договір або договір транспортування).

Скаржник, зокрема зазначає, що суди помилково дійшли висновку про розмір заборгованості відповідача, адже при визначенні суми заборгованості за Типовим договором суди проігнорували обставину, на яку послідовно звертав увагу відповідач, про те що при обрахунку ціни природного газу постачальником «останньої надії» за період листопад-грудень 2021 року на підставі пункту 24 Порядку проведення конкурсу, позивач неправомірно додатково включив до складу такої ціни вартість послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, яка відсутня як складова у формулі розрахунку ціни постачання природного газу постачальником «останньої надії», наведеній за змістом оскаржуваних рішень.

Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Слід зазначити, що висновки Верховного Суду стосовно питання застосування норм права в їх системному взаємозв'язку, які зазначив скаржник у касаційній скарзі, у подібних правовідносинах, відсутні.

Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

Стосовно доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, з посиланням в обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що відповідач в порушення умов типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2501, не оплатив вартість поставленого ТОВ «ГК «Нафтогаз України» та спожитого АТ «ОГС «Черкасигаз» природного газу в листопаді - грудні 2021 року.

Суд зазначає, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 910/694/21, від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23).

У розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у правовідносинах, які склалися, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є постачальником «останньої надії», оскільки за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження КМУ його визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу, а АТ «ОГС «Черкасигаз» - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб. При цьому судами встановлено, що відповідач (АТ «ОГС «Черкасигаз»), зареєстрований в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (ТОВ «Оператор ГТС України») і у спірний період (листопад-грудень 2021 року) відповідач не подавав відомості (підтвердженої номінації/реномінації ) щодо наявності у нього постачальників природного газу. Зважаючи на вказані обставини, на виконання умов Типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» виконано та забезпечено безперервне постачання природного газу відповідачу за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 в об'ємі 3731,90269 тис.м3 на загальну суму 176 880 065,52 грн.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» ціна природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником «останньої надії», що затверджуються Регулятором.

Водночас відповідно до абзацу 1 пункту 8 розділу VI Правил постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов'язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії». При цьому за змістом пунктів 3.4, 4.1 Типового договору постачання газу ПОН постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за природний газ, що не визначена відповідно до пункту 4.1 цього договору (згідно з яким постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання).

Пунктом 24 Порядку проведення конкурсу (в редакції, що діяла на дату видання розпорядження КМУ від 22.07.2020 № 917-р, яким ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу) переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник «останньої надії» буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що визначається за такою формулою: Ціна ПОН = (Ціна NCG*KGCV*KНБУ+Спред)*(100%+М), де Ціна ПОН - ціна постачальника «останньої надії» у розрахунковому місяці, гривень за 1 тис. м3; Ціна NCG - середньоарифметичне значення фактичних цін (Settlement Price) природного газу на наступний місяць постачання газу (Front Month) на німецькому газовому хабі (NCG) за період з 1 по 22 число місяця, що передує місяцю постачання газу, відповідно до інформації біржі Powernext/EEX; КGCV - коефіцієнт, який відображає співвідношення одиниць енергії (МВт/г) та об'єму (1 тис. м3) і визначається як середнє значення за місяць, за інформацією, наведеною за період, що передує місяцю розрахунку, на офіційному веб-сайті оператора газотранспортної системи Словаччини компанії «Eustream, a.s.»; КНБУ - фактичний обмінний курс гривні до євро за період з 1 по 22 число місяця, що передує місяцю постачання газу, визначений відповідно до щоденного курсу Національного банку України, далі - НБУ (постанова НБУ від 10.12.2019 № 148); Спред - середнє значення різниці між базовою ціною газу оператора газотранспортної системи (ціна закупівлі природного газу для цілей балансування) за відповідний місяць та середнім арифметичним значенням фактичних цін (End of Day) природного газу на наступну добу постачання газу (Day-Ahead або Weekend) на німецькому газовому хабі (NCG), що розраховується за три місяці, що передують місяцю визначення середньоарифметичного значення фактичних цін (ЦінаNCG) для місяця постачання газу, та визначається у гривні за 1 тис. м3 з урахуванням коефіцієнта (КGCV) та фактичного обмінного курсу гривні до євро (КНБУ) на кожний день розрахунку; М - значення націнки до ціни природного газу, яку запропонував переможець конкурсу, відсотків.

Зі змісту оспорюваного рішення суду першої інстанції вбачається, що суд керувався пунктом 24 Порядку проведення конкурсу в редакції постанови КМУ від 25.10.2021 № 1102 (яка набула чинності після визначення позивача постачальником «останньої надії»), згідно з яким переможець конкурсу - постачальник «останньої надії» буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 01.10.2021 визначається за іншою формулою, а саме: Ціна ПОН = [(SK VTP + SK Exit fee)*X-RateEUR*10,6+UA Entry fee*Daily booking coefficient*X-RateUSD + націнка] + податок на додану вартість, де SK VTP - середньоарифметичне значення між «Bid» та «Offer» для котирування Day-ahead згідно з даними, опублікованими у джерелі котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком «Slovakia Price Assessment» на дату, що передує дню визначення ціни ПОН у євро/МВт/г; SK Exit fee - плата за вихід із газотранспортної системи Словаччини, розрахована за допомогою тарифного калькулятора, що розміщений за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=oa.calw&lng=EN&pcrw=true, з розрахунку на 10 000 МВт/г денної потужності при бронюванні потужності на одну добу для кожного розрахункового місяця в точці «Budіnce», євро/МВт/г; UA Entry fee - тариф на послуги транспортування природного газу для входу в газотранспортну систему України на міждержавному з'єднанні для точки входу «Budіnce» на рівні 4,45 долара США за 1 000 м3 на добу без урахування податку на додану вартість; Daily booking coefficient - коефіцієнт, який застосовується до тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу в газотранспортну систему на міждержавних з'єднаннях на регуляторний період 2020-2024 років у разі замовлення потужності на добу наперед на рівні 1,45; X-RateEUR - офіційний курс гривні до євро, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті НБУ, грн за 1 Євро; X-RateUSD - офіційний курс грн до долара США, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті НБУ, грн за 1 долар США; податок на додану вартість - 20 відсотків*[(SK VTP + SK Exit fee)*X-RateEUR*10,6+ UAEntry fee*Daily booking coefficient*X-RateUSD + націнка].

Водночас відповідач, заперечуючи суму та складові розрахунку заборгованості за поставлений природний газ ПОН, послідовно зазначав, зокрема про безпідставне включення позивачем до складової ціни газу природного газу постачальника «останньої надії» плати за розподіл потужності віртуальної точки виходу до газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат відповідача та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі.

При цьому відповідач вказував про те, що згідно з пунктом 10 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС передбачено замовлення відповідачем у ТОВ «Оператор ГТС України» послуги з розподілу потужності для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи (виходу з ГТС), а також оплату такої послуги відповідачем на користь ТОВ «Оператор ГТС України». За цих умов, на думку відповідача, у позивача були відсутні правові підстави для включення плати за розподіл потужності для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи до ціни природного газу за якою, як стверджує позивач, ним здійснювалося постачання природного газу відповідачу за типовим договором. Адже такі дії призведуть до подвійного стягнення плати з відповідача.

Суд зазначає, що вказаний вище пункт 24 Порядку проведення конкурсу (однією з редакцій якого керувався позивач при обрахунку ціни постачальника «останньої надії» у листопаді-грудні 2021 року) не передбачає вочевидь такої складової ціни природного газу постачальника «останньої надії», як вартість послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу до газорозподільної системи (виходу з ГТС).

Водночас судами не встановлено та в оскаржуваних рішеннях не зазначено, чи був передбачений Типовим договором постачання газу ПОН обов'язок споживача сплатити постачальнику «останньої надії» вартість послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу до газорозподільної системи (виходу з ГТС), як складова вартість природного газу постачальника «останньої надії», чи передбачений такий обов`язок нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини та відсутні посилання на такі норми як і висновки щодо включення/невключення вказаної суми в ціну позову в цій справі.

Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

У викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (аналогічної позиції дотримується Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень у Висновку № 11 [2008]).

Водночас, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Проте суд першої інстанції не надав належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам в аспекті наявності/відсутності підстав для включення позивачем до ціни позову вартості послуги транспортування, як складової ціни боргу та похідних від нього нарахувань (пені, 3% річних та інфляційних втрат), та не перевірив останні на відповідність формулі, відповідно до якої постачальник «останньої надії» повинен здійснювати нарахування за поставку природного газу споживачам в контексті ціни, за якою він зобов'язався постачати природний газ споживачам згідно з умовами конкурсу на обрання постачальника «останньої надії» відповідно до предмета та підстав позову.

Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, взагалі не здійснив аналіз зазначених розрахунків в контексті відповідності останніх (розрахунків) зазначеній формулі та її складових.

Як наслідок, судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи в контексті наведених аргументів (зокрема рахункам на оплату вартості поставленого природного газу: рахунок від 10.12.2021 № НОМЕР_4 за період поставки з 01.11.2021 до 30.11.2021 на суму 62 147 038,50 грн; від 10.12.2021 № НОМЕР_4 за період поставки з 01.12.2021 до 30.12.2021 на суму 114 755 800,46 грн; актам приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 № 23313 та від 31.12.2021 № 32046; коригуючому акту від 23.12.2021 № 29005 до акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 № 23313; розрахунку заборгованості, долученому позивачем від 18.03.2023; заяві свідка - директора позивача ОСОБА_1, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 25.06.2024; службовій записці директора фінансового позивача Швидкого О.С. від 20.06.2024 № 05/412-СЗ-2024; додатковим пояснення позивача від 21.08.2024, до яких долучено зразки розрахунку ціни ПОН станом на 16.11.2021 та 07.12.2021; листу Independent Commodity Intelligence Service від 03.07.2024 щодо котирувань Slovakia Price Assessment Day-Ahead Bid/Offer Range Daily Outright (Mid) та Slovakia Price Assessment Weekend Bid/Offer Range Daily Outright (Mid)), з метою встановлення дійсних обставин справи на підтвердження правомірності включення/не включення до складової ціни позову вартості послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу до газорозподільної системи (виходу з ГТС), та не перевірено їх на відповідність вимогам чинного законодавства, не наведено нормативно-правового обґрунтування для здійснення стягнення в цій частині, як і не визначено розмір такої складової в сумі основного боргу, вказаній позивачем за визначений ним період.

Так, визначаючи розмір належної до стягнення суми грошових коштів, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов'язком суду. Подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17.

Господарський суд, з огляду на вимоги статей 79 86 ГПК України, має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В контексті цієї справи Суд також зауважує, що необхідно відрізняти здійснення судом перевірки правильності розрахунку (арифметичну правильність) із встановленням матеріально-правового об'єкта, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем та відповідачем, а також обов'язком суду надати правову кваліфікацію відповідним спірним відносинам сторін.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди викладеного також не врахували і не дослідили обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку позовних вимог в аспекті викладених заперечень відповідача.

Верховний Суд також звертає увагу і на те, що оскільки позивач заперечує включення до складової ціни позову ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у цій справі (предметом якої є нарахування і стягнення з оператора газорозподільної системи на користь постачальника «останньої надії» боргу за поставлений природний газ, а також нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу) вартості послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС, а саме віртуальної точки виходу до газорозподільної системи, а відповідач стверджує про включення такої складової до ціни позову, то ключовим і визначальним у розгляді цієї справи є саме встановлення наявності/відсутності у розрахунках, наявних у матеріалах справи, а також підтверджених матеріалами справи доказах, вказаної складової ціни позову, з урахуванням його предмета і підстав.

Верховний Суд наголошує, що відповідність (обґрунтованість) розрахованого розміру ціни позову з урахуванням або без врахування такої складової як вартість послуги транспортування (розподілу потужності) природного газу для внутрішньої точки виходу з ГТС має істотне значення для розгляду та вирішення спору щодо визначення вартості ціни позову про стягнення з оператора газорозподільної системи на користь постачальника «останньої надії» боргу за поставлений природний газ, а також нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу.

З огляду на викладене вище, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними у цій справі для вирішення цього спору, з огляду на предмет і підстави позову, предмет доказування, беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України.

Викладене у сукупності свідчить про передчасність висновків місцевого і апеляційного господарських судів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах «Дюлоранс проти Франції», «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Однак, оскаржувані у цій справі рішення і постанова судів попередніх інстанцій наведеним вимогам у повній мірі не відповідають внаслідок порушення судами норм процесуального права, які призвели до неповного встановлення обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 925/605/24, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи з огляду на правову природу, характер правовідносин, перевірити розрахунок грошових вимог позивача, і в залежності від встановленого та вимог закону ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не спростовують зазначених аргументів та не можуть бути підставою для відхилення касаційної скарги. Інші твердження, наведені ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у відзиві на касаційну скаргу, не дають підстав вважати, що суди попередніх інстанцій встановили всі обставини, які є важливими під час розгляду спору щодо стягнення з боргу за поставлений природний газ, а також нарахованих на суму боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за прострочення оплати вартості поставленого природного газу.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги АТ «ОГС «Черкасигаз».

Під час нового розгляду судам слід звернути увагу на викладені мотиви цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи і заперечення учасників справи, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Судові витрати

Розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 300 301 308 310 315 316 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2025 у справі № 925/605/24 скасувати.

3. Справу № 925/605/24 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк