ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9288/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Стратієнко Л.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя Країна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Дикунська С.Я., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.)

від 12.03.2019

у справі № 910/9288/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя Країна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигматек"

про стягнення 578 853, 77 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя країна" (далі - ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сигматек" (далі - ТОВ "Сигматек"про стягнення 578 853, 77 грн.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" зазначає, що 09.10.2017 між ним та ТОВ "Сигматек" був укладений договір купівлі-продажу №09/10/17-1, за умовами якого відповідач зобов`язався передати у власність позивачу товар в асортименті, кількості, комплектності, а позивач зобов`язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. За доводами позивача, останній здійснив попередню оплату товару у повному розмірі, проте відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не передав у власність позивачу екскаватор-навантажувач, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 578 853, 77 грн, з яких: 285 000, 00 грн - основний борг, 259 022, 51 грн - пені, 27 124, 55 грн- інфляційні нарахування, 7 706,71 грн. - 3% річних.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Сигматек" на користь ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" основну суму боргу у розмірі 285 000, 00 грн, пеню у розмірі 187 224, 45 грн, 3 % річних у розмірі 5 223, 70 грн, інфляційні втрати у розмірі 16 855, 08 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 скасовано частково, виклавши його резолютивну частину в іншій редакції, згідно з якою позов ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" до ТОВ "Сигматек" про стягнення 578 853, 77 грн задоволено частково. Суд стягнув з ТОВ "Сигматек" на користь ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" 285 000, 00 грн попередньої оплати. В іншій частині позову відмовлено.

2.3. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" (покупець) та ТОВ "Сигматек" (продавець) 09.10.2017 укладено договір купівлі-продажу №09/10/17-1, за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар в асортименті, кількості, комплектності та по ціні, що вказані нижче, а покупець зобов`язався прийняти товар і сплатити його вартість у порядку і на умовах, визначених договором, зокрема, екскаватор-навантажувач марки: JCB модель:3CX (2010р.в.), який був в експлуатації, об`єм ковша навантажувача: 1,1 м.куб. (челюсний), об`єм ковша екскаватора: 0,24 м. куб. (звичайний), управління на джойстиках, комплектація: з телескопічною рукояттю, зі зміщеною віссю копання, країна походження: Англія;

-ціна договору (загальна вартість товару згідно з п. 1.1 договору) становить 1 208 220, 00 грн з ПДВ, еквівалентна 39 000, 00 Євро на день укладення договору відповідно до курсу міжбанківського валютного ринку (1 Євро - 30,98 грн.). Загальна сума договору (п. 4.1) є динамічною і може, в разі відхилення (збільшення/зменшення) поточного курсу міжбанківського валютного ринку від зафіксованого у договорі, з ініціативи продавця або покупця коригуватися пропорційно зміні курсу гривні до Євро по курсу міжбанківського валютного ринку на момент здійснення платежів. Відповідні зміни не потребують підписання сторонами додаткових документів до договору (п. 4.1);

-відповідно до п. 4.2 договору покупець здійснює оплату вартості товару (п. 1.1 та п. 4.1 договору) в порядку та строки, що визначені нижче:

4.2.1 Попередня оплата в розмірі 44% від ціни договору, що складає на день його укладення 530 000 грн, в т.ч. ПДВ- 20%, що еквівалентно 17 108 Євро сплачується покупцем протягом 3 банківських днів з моменту підписання договору.

4.2.2 Остаточна оплата в розмірі 56% від ціни договору, що складає на день його укладення 678 214 грн, в т.ч. ПДВ - 20%, еквівалентно 21 892 Євро сплачує покупець протягом трьох банківських днів з моменту надходження товару на митну територію України;

-за змістом п. 2.3 договору строк поставки товару - протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту зарахування продавцю попередньої оплати в розмірі визначеному п. 4.2.1 договору;

-положеннями п. 5.3 договору сторони погодили, що у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов`язків по передачі товару він зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожен день прострочення;

-строк дії цього договору - з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками - до 31.12.2017, а в частині виконання зобов`язань за договором до повного виконання сторонами, крім випадків його дострокового розірвання (п. 7.10 договору);

-на виконання п. 4.2.1 договору та з метою отримання у власність екскаватора-навантажувача, позивач здійснив попередню оплату згідно з рахунком-фактурою №СФ-0000023 від 10.10.2017 у розмірі 44% від ціни договору, що складало на день укладення договору 530 000, 00 грн, в т.ч. ПДВ - 20% в розмірі 17 108, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №298 від 10.10.2017;

-у визначений договором строк, постачальник товару не поставив, що стало підставою для направлення ТОВ "Сигматек" претензії №1 від 11.12.2017 про повернення попередньої оплати за договором. Копія квитанцій про поштове відправлення претензії та опис вкладення у рекомендований лист від 22.12.2017 додано позивачем до матеріалів позовної заяви;

-у відповідь відповідач надіслав позивачу Гарантійний лист за вих. № 29/12-31, відповідно до якого ТОВ "Сигматек" гарантувало повернення сплачених позивачем на підставі рахунку-фактури № СФ-0000023 від 10.10.2017 коштів за договором. Даним листом відповідач підтвердив свою заборгованість за договором в сумі 530 000,00 грн та гарантував її повернення у строк до 19.01.2018 включно;

-згідно з випискою по рахунку позивача від 04.06.2018 відповідач здійснив повернення коштів за екскаватор-навантажувач у таких сумах:

22.01.2018 - 45 000, 00 грн;

01.02.2018 - 60 000, 00 грн;

13.02.2018 - 40 000, 00 грн;

01.03.2018 - 100 000, 00 грн.

Загалом відповідач повернув кошти за екскаватор-навантажувач в розмірі 245 000, 00 грн.

2.4. Задовольняючи позовну вимогу про стягнення суми основного боргу суди попередніх інстанцій виходили з того, що вона є обґрунтованою та підтвердженою належними доказами.

2.5. Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості, проте визначив інший період прострочення та застосував положення частини 6 статті 232 Господарського кодексу України до вимог про стягнення пені. При цьому підставою для нарахування пені судом першої інстанції визначено пункт 5.3 договору. В частині стягнення 3% річних та втрат від інфляції місцевий господарський суд обґрунтовував своє рішення тим, що за змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів. Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Таким чином у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

2.6. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, виходив з того, що стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, адже відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. Окрім того, Верховний Суд в постанові від 17.10.2018 у справі №923/1151/17 зазначив, що положеннями частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Разом з тим договором розмір таких процентів встановлено не було.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019, ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2018.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статті 625, 524, 533 Цивільного кодексу України, оскільки не враховано, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України, тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів. При цьому судом апеляційної інстанції не враховано, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ТОВ "Девелоперська компанія "Моя країна" до ТОВ "Сигматек" про стягнення 578 853, 77 грн, з яких: 285 000, 00 грн - основний борг, 259 022, 51 грн - пені, 27 124, 55 грн - інфляційні нарахування, 7 706,71 грн. - 3% річних.

Доводи та вимоги касаційної скарги зводяться до оскарження рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в стягненні сум пені, 3% річних та втрат від інфляції, нарахованих на суму основного боргу, яка є попередньою оплатою.

4.3. Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.4. Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

4.5. В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

4.6. Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.7. Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

4.8. Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.9. Згідно з пунктом 5.3. договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, у випадку невиконання або неналежного виконання продавцем своїх договірних обов`язків по передачі товару він зобов`язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару за кожен день прострочення.

4.10. Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.11. Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 16.09.2014 у справі № 3-90гс14, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

4.12. З встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар.

Зобов`язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов`язанням.

4.13. Та обставина, що умовами договору за порушення постачальником строку поставки, покупець має право нарахувати та стягнути з постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого (не поставленого) товару за кожен випадок такого прострочення, не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов`язання, так само, як і обов`язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов`язанням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/23585/16.

4.14. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що у господарського суду при розрахунку пені відсутні підстави для застосування законодавства України, яким встановлюється відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а тому у позові в частині стягнення пені слід відмовити.

4.15. Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

4.16. Оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України, то застосування позивачем частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим.

Як зазначалось вище частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов`язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16, а також у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 923/1151/17.

4.17. Як встановлено судом апеляційної інстанції, договором купівлі-продажу від 09.10.2017 №09/10/17-1 розмір таких процентів встановлено не було.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

4.18. Доводи касаційної скарги про необхідність врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14, Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 908/2552/17, колегією суддів відхиляються, оскільки правові висновки про застосування норм матеріального права, зокрема статті 625 Цивільного кодексу України, викладені у наведених постановах, зроблені виходячи з інших правовідносин сторін.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девелоперська компанія "Моя Країна" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/9288/18 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко