Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2019 року у справі №910/10716/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. (головуючого), Білоуса В. В., Жукова С. В.

за участю секретаря судового засідання Гаращенко Т. М.

за участю представника ТОВ "Джи-Пі Груп" - адвоката Кулакова В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019

у справі № 910/10716/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джи-Пі Груп"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

про стягнення коштів у розмірі 2 820 835,05 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 ТОВ "Джи-Пі Груп" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" 2 655 200,05 грн. страхового відшкодування, 74876,64 грн. інфляційних втрат, 41464,76 грн. 3% річних, 47793,60 грн. пені та 1 500 грн. вартості оцінки майна, а всього - 2 820
835,05 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором добровільного страхування серії АМ №115530 від 17.02.2017 щодо виплати страхового відшкодування у зв'язку з незаконним заволодінням невстановленими особами застрахованим транспортним засобом, який належить позивачу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 у справі № 910/10716/18 (суддя Мудрий С. М. ) в позові відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 910/10716/18 (судді: Буравльов С. І., Власов Ю. Л., Пашкіна С. А.) рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2018 скасовано та прийнято нове рішення про часткове задоволення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 2 655

200,05 грн. страхового відшкодування, 55 759,20 грн. інфляційних втрат, 41
464,76 грн. 3% річних та 40 093,52 грн. пені, а в решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 910/10716/18 скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду м. Києва від 23.10.2018.

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції щодо частково задоволення позову, відповідач посилається на неврахування апеляційним судом вимог ст.ст. 626, 627, 628, 629 та 631 ЦК України та ст. 982 ЦК України та належним чином не дослідження умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, який укладений між сторонами та тих обставин, що розбіжностей щодо яких-небудь пунктів цього правочину у сторін не має, а саме щодо п. 8 договору, яким визначено порядок та умови сплати страхових платежів, внаслідок чого, на думку відповідача, неврахування судом апеляційної інстанції зазначеного, призвело до неправильного прийняття цим судом рішення.

У відзиві позивач просить постанову апеляційного господарського суду залишити без змін, як таку що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.03.2019 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/10716/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н. Г. - головуючий (доповідач), Жуков С. В., Білоус В. В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.03.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2019 на 10:15 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду відповідно до вимог ст. 312 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову послався на те, що як вбачається із матеріалів справи, за умовами договору добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ №115530 від17.02.2017, укладеного між сторонами, зокрема 4-й страховий платіж сплачується по 20.11.2017, позивачем згідно платіжного доручення №722 від 20.11.2017 перераховано відповідачу 11
467,50 грн. - четвертий страховий платіж за договором добровільного страхування № АМ 115530 від 15.11.2017", який одержаний банком відповідача лише 21.11.2017, ця дата є днем надходження на поточний рахунок страховика цих коштів і датою фактично сплаченого страхового платежу, за умовами п. 8.5. договору, тобто з простроченням строку оплати, тоді як викрадення застрахованого транспортного засобу належного позивачу відбулось 20.11.2017 о 18 год. 20 хв., а відтак, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" правомірно відмовлено ТОВ "Джи-Пі Груп" у відшкодуванні страхового відшкодування на підставі п. 6.1.3. договору, за яким страховик не несе відповідальності та звільняється від сплати страхового відшкодування за страховими випадками, що сталися в період: з 00 год. 00 хв. (за київським часом) дати, до якої страхувальник зобов'язаний був сплатити прострочену чергову частину страхової премії (черговий платіж), до 00 год. 00 хв. (за київським часом) дати, наступної за датою сплати страхувальником чергової частини страхового платежу в повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду про відмову в позові та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 17.02.2017 ПАТ "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та ТОВ "Джи-Пі-Груп" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 115530, за умовами якого застрахованим транспортним засобом є Land Rover Range Rover 2016 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1, страхова сума 2 999
999 грн., страховий тариф - 3,82% (п.5. договору).

Пунктом 6 цього договору передбачено, що застрахованими ризиками, зокрема є АК НЗ - Автокаско незаконне заволодіння.

Сторонами погоджено графік сплати страхового платежу частинами: 1) 45 869,98
грн. - по 20.02.2017; 2) 34 402,49 грн. - по 20.05.2017; 3) 22 934,99 грн. - по
20.08.2017; 4) 11 467,50 грн. - по 20.11.2017.

Згідно п. 8.5 договору, сплата страхової премії відбувається в готівковій або безготівковій формі на розрахунковий рахунок або в касу страховика. Якщо сплата страхової премії або її частини здійснюється у формі банківського або поштового переказу, датою сплати премії (платежу) вважається день надходження на поточний рахунок страховика премії (платежу) в сумі, визначеній в ОУС цього договору.

Відповідно до п. 6.1.3 договору, страхування припиняється та втрачає чинність за згодою страхувальника та страховика, а також у разі, зокрема, несплати страхувальником страхової премії, або її частини (платежу) в повному розмірі у встановлені договором строки (терміни).

При цьому договір припиняє свою дію через 10 календарних днів, починаючи з дати, зазначеної в ОУС цього договору як кінцева дата сплати чергового страхового платежу (крім першого), за умови, що протягом цього строку страхувальник не сплатив прострочену чергову частину страхового платежу в повному обсязі, якщо інше письмово не погоджено між сторонами договору або якщо страховик не надіслав письмового повідомлення страхувальнику про припинення дії договору страхування протягом цього строку. При цьому страховик не несе відповідальності та звільняється від сплати страхового відшкодування за страховими випадками, що сталися в період: з 00 год. 00 хв. (за київським часом) дати, до якої страхувальник зобов'язаний був сплатити прострочену чергову частину страхової премії (черговий платіж), до 00 год. 00 хв. (за київським часом) дати, наступної за датою сплати страхувальником чергової частини страхового платежу в повному обсязі. Відповідальність страховика відновлюється з 00 год. 00 хв. (за Київським часом) дати, наступної за датою сплати страхувальником простроченої чергової частини страхового платежу в повному обсязі, але загальний строк дії договору страхування, зазначений в ОУС, при цьому не змінюється.

За п. 13.1.9 зазначеного договору, підставою для відмови страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування, є випадки, передбачені чинним законодавством України, відповідними чинними правилами страховика та цим договором, а також: несплати страхувальником страхової премії (платежу) або її частини в повному розмірі у встановлені цим договором строки.

Строк дії договору з 00 год. 00 хв. 20.02.2017 по 24 год. 00 хв. 19.02.2018 (п. 9 договору).

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судом, 20.11.2017 о 18 год. 20 хв. у позивача було викрадено транспортний засіб, Land Rover Range Rover 2016 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1, при цьому згідно кримінального провадження № 12017100030015237 встановлено, що 20.11.2017 приблизно о 18 год. 20 хв. невстановлена слідством особа, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр.

Маяковського, 1-В, заволоділа автомобілем "Range Rover" д. н. з. НОМЕР_1, що належить ТОВ "Джи-Пі Груп", чим спричинила матеріальну шкоду.

Заявою від 21.11.2017 ТОВ "Джи-Пі Груп" звернулось до ПАТ "Страхова Компанія "ПЗУ Україна" про сплату йому страхового відшкодування у зв'язку з незаконним заволодінням транспортним засобом Land Rover Range Rover 2016 року випуску, д. н. з. НОМЕР_1.

Листом № 533-31 від 24.01.2018 страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування посилаючись на те, що на момент події, яка відбулась із застрахованим транспортним засобом, позивачем було прострочено сплату чергового страхового платежу.

Перевіряючи дотримання кожною із сторін своїх зобов'язань, апеляційним судом встановлено, що на виконання умов зазначеного договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, платіжним дорученням № 722 від 20.11.2017 позивачем було перераховано відповідачу 11 467,50 грн. з призначенням платежу: "страховий платіж за дог AM 115530 зг рах. № АМ 115530 від 15.11.17", з якого вбачається, що воно одержане банком позивача 20.11.2017 о 13:04 год., отже банк платника позивача провів операцію у 13:04 год., тобто протягом операційного дня кошти були зараховані до банку отримувача, проте в порушення п. п. 2.14,2.31 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, банк отримувача здійснив зарахування лише на наступний день 21.11.2017.

За умовами зазначеного договору, страховик не несе відповідальності та звільняється від сплати страхового відшкодування за страховими випадками, що сталися в період: з 00 год. 00 хв. (за київським часом) дати, до якої страхувальник зобов'язаний був сплатити прострочену чергову частину страхової премії (черговий платіж), до 00 год. 00 хв. за київським часом дати, наступної за датою сплати страхувальником чергової частини страхового платежу в повному обсязі.

Так, апеляційним судом, з урахуванням вище наведеного та враховуючи положення ~law13~ № 14 від 17.12.2013, встановлено, що за умовами договору позивач зобов'язаний сплатити 4 -останній страховий платіж по 20.11.2017 включно, а тому датою, до якої останній повинен сплатити кошти - вважається саме наступний день - 21.11.2017, внаслідок чого, судом апеляційної інстанції визначено, що страховик звільняється від відповідальності саме з 00.00 год. 21.11.2017, враховуючи положення договору, в той час як страхова подія відбулась 20.11.2017.

Так, судом зазначено, що за умовами укладеного договору, правочин припиняє свою дію через 10 календарних днів, починаючи з дати, зазначеної в особливих умовах страхування цього договору як кінцева дата сплати чергового страхового платежу (крім першого), за умови, що протягом цього строку страхувальник не сплатив прострочену чергову частину страхового платежу в повному обсязі, якщо інше письмово не погоджено між сторонами договору або якщо страховик не надіслав письмового повідомлення страхувальнику про припинення дії договору страхування протягом цього строку.

Як видно із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 10-ти денний термін не минув, а тому укладений між сторонами договір не припинив свою дію.

За таких обставин, враховуючи вище наведене та з урахуванням положень ст.ст. 979, 990 ЦК України та ст.ст. 8, 16, 20, 25 Закону України "Про страхування", встановивши, що позивачем вчасно сплачено останній страховий платіж, згідно дати, погодженої у графіку між сторонами, що підтверджується належними доказами та на час 20.11.2017, коли відбулась страхова подія, договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 115530 від 17.02.2017 був чинним, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивач вправі вимагати сплати спірної суми страхового відшкодування, з урахуванням грошової відповідальності визначеної умовами договору п. 9.5.5 щодо відшкодування пені та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно умов договору, страховик не несе відповідальності та звільняється сплати страхового відшкодування за страховими випадками, що сталися в період: з 00 год. 00 хв. (за київським часом) дати, до якої страхувальник зобов'язаний був сплатити прострочену чергову частину страхової премії (черговий платіж), до 00 год. 00 хв. за київським часом дати, наступної за датою сплати страхувальником чергової частини страхового платежу в повному обсязі. Проте, у випадку, якщо визначені ст. 213 ЦК України правила тлумачення не дозволяють визначити зміст умови договору, застосовується тлумачення на основі принципу contra proferentem. Його суть: сторона, яка включила умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з її неясністю, але при цьому не має значення, вона сама розробила таку умову або скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтями 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ч. 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі, ст.ст. 8, 9 Закону України "Про страхування"

Згідно ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику; при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відтак, враховуючи встановлене судом апеляційної інстанції та наведені вище норми права, касаційний суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь ТОВ "Джи-Пі Груп" 2 655 200,05 грн. страхового відшкодування, 55 759,20 грн. інфляційних втрат, 41 464,76 грн. 3 % річних та 40 093,52 грн. пені, відмовивши в решті позову, оскільки позивачем виконано свої зобов'язання та вчасно сплачено страховий внесок, у зв'язку з чим страховик безпідставно відмовився виплатити страхувальнику суму страхового відшкодування.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 910/10716/18 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 910/10716/18.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після
15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 у справі № 910/10716/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Білоус В. В.

Жуков С. В.