Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №914/2713/15
Постанова ВГСУ від 06.04.2016 року у справі №914/2713/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2713/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Студенець В.І., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача - 1 - не з'явився

- 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза",

на ухвалу Господарського суду Львівської області

(суддя - Крупник Р.В.)

від 18.09.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О.В., судді - Хабіб М.І., Юрченко Я.О.)

від 30.10.2017,

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза"

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015

за позовом управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Торговий дім "Липовий цвіт", фізична особа- підприємець Цимбалюк Олег Володимирович

про розірвання договору та виселення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 позов управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради задоволено. Розірвано договір оренди нежитлових приміщень № 6686 від 25.06.1998, укладений між управлінням комунального майна Департаменту економічної політики Львівської міської ради та ТОВ "Мімоза". Зобов'язано ТОВ "Мімоза" повернути шляхом виселення управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради приміщення за адресою м. Львів, вул. Краківська, 7, загальною площею 159,3 кв.м. Вказане рішення суду обґрунтоване тим, що відповідачем в порушення приписів ч. 3 ст. 285 ГК України, ст. 762 ЦК України, ст. ст. 18, 22 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 16.2. договору № 6686 від 25.06.1998 було передано об'єкт оренди в суборенду третім особам без згоди орендодавця.

У листопаді 2016 року ТОВ "Мімоза" звернулося до Господарського суду Львівської області з заявою про перегляд рішення від 06.10.2015 у справі №914/2713/15 за нововиявленими обставинами.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2017, заяву ТОВ "Мімоза" про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 за нововиявленими обставинами було задоволено. Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2017 вказані рішення було скасовано, заяву ТОВ "Мімоза" про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 за нововиявленими обставинами передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Мімоза" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Залишено без змін рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у справі № 914/2713/15.

Ухвала суду обґрунтована тим, що обставини, на які посилається ТОВ "Мімоза", не є нововиявленими обставинами у розумінні ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 ухвала Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 залишена без змін.

ТОВ "Мімоза" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові акти і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема ст. ст. 34, 36, 111-12, 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). На думку скаржника, встановлені рішеннями суду у справах №914/2022/16, №914/2023/16 обставини в силу ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) є нововиявленими обставинами та свідчать про відсутність зі сторони ТОВ "Мімоза" порушень умов договору оренди приміщень №6686 від 25.06.1998.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Вказаною ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Заява ТОВ "Мімоза" про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що рішеннями Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справах №914/2022/16, №914/2023/16 встановлено, що як на час подання позову управлінням комунального майна Департаменту економічної політики Львівської міської ради про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №6686 від 25.06.1998 та зобов'язання повернути шляхом виселення орендоване майно за вказаним договором, так і на час прийняття судового рішення у справі №914/2713/15, суборендних правовідносин між ТОВ "Мімоза" та ПП "Торговий дім "Липовий цвіт", а також між ТОВ "Мімоза" та ФОП Цимбалюк О.В. не існувало.

Із поданої заяви вбачається, що заявник посилається на укладені між ТОВ "Мімоза" і ФОП Цимбалюком О.В. договір про співробітництво та організацію взаємовідносин з функціонування закладу громадського харчування від 01.01.2015, а також на договір між ТОВ "Мімоза" і ПП "Торговий дім "Липовий цвіт" про співробітництво та організацію взаємовідносин з функціонування об'єкту торгівлі від 05.01.2015 як на нововиявлені обставини. Стверджує, що вказані договори за своєю правовою природою є коопераційними договорами, відносини сторін за якими підпадають під дію норм договорів купівлі-продажу, підряду, комісії, ліцензійного договору, тощо, а також організаційних відносин коопераційної діяльності: спільній комерційної реалізації товарів, готової продукції, виробництві товарів (продукції), надання послуг і комерційної інформації на ринку продажу товарів.

На думку заявника, встановлені рішеннями суду у справах №914/2022/16, №914/2023/16 обставини в силу ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) є нововиявленими обставинами, які свідчать про відсутність зі сторони ТОВ "Мімоза" порушень умов договору оренди приміщень №6686 від 25.06.1998 та, відповідно, відсутність підстав для розірвання вказаного договору і повернення об'єкту оренди.

Із вказаних підстав ТОВ "Мімоза" просило суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 та прийняти нове, яким у задоволенні позову управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради приміщення до ТОВ "Мімоза" про розірвання договору оренди нежитлових приміщень №6686 від 25.06.1998 відмовити.

Як правильно зазначили господарські суди, вказані обставини не є нововиявленими в розумінні вимог ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017). На час розгляду справи та прийняття рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 ТОВ "Мімоза" як стороні вищевказаних договорів про співробітництво та організацію взаємовідносин було відомо про існування таких договорів, відомо їх зміст та правову природу.

Крім того, вказані обставини не впливають істотно на рішення у цій справі. Зміст укладених договорів між ТОВ "Мімоза" та ФОП Цимбалюком О.В. і ПП "Торговий дім "Липовий цвіт" свідчить про передачу в користування останнім частини об'єкту оренди за договором оренди нежитлових приміщень № 6686 від 25.06.1998 для здійснення ними господарської діяльності. В матеріалах справи відсутня згода управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради приміщення на таку передачу.

Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради звертаючись із позовом до ТОВ "Мімоза" про розірвання договору оренди, посилалось на положення п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України, якими передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі. Для реалізації права вимагати розірвання договору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 783 ЦК України має значення не факт наявності укладених договорів суборенди орендованого майна, а факт передачі вказаного майна в користування іншим особам без дозволу орендодавця.

Аргумент касаційної скарги про відсутність у матеріалах справи належним чином засвідчених копій рішень Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справах №914/2022/16, №914/2023/16 не спростовують правомірність висновків постанови Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 та ухвали Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. Окрім того, відповідно до умов Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Виконання Господарським судом Львівської області вимог постанови Вищого господарського суду України від 25.07.2017 про необхідність з'ясування факту набрання законної сили рішень Господарського суду Львівської області від 17.10.2016 у справах №914/2022/16, №914/2023/16 підтверджується змістом ухвали Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 (а.с. 31-38, т. 3).

Твердження касаційної скарги щодо порушення судами першої та апеляційної інстанції норм ст. 112 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, повторюють доводи апеляційної скарги та заяви про перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 06.10.2015 у зв'язку з нововиявленими обставинами, висновків господарських судів не спростовують.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог закону, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "Мімоза".

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мімоза" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 у справі за № 914/2713/15- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді В. Студенець

І. Ткач