Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.12.2018 року у справі №902/483/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/483/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волохова Олексія Сергійовича на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі

за позовом Фізичної особи-підприємця Волохова Олексія Сергійовича до Фізичної особи-підприємця Нагорняка Михайла Миколайовича про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 179 280 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2018 року Фізична особа-підприємець Волохов Олексій Сергійович (далі - ФОП Волохов О.С.) звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нагорняка Михайла Миколайовича (далі - ФОП Нагорняк М.М.) про стягнення 179 280 грн заборгованості за поставлений товар на підставі усного договору.

1.2. До позову ФОП Волоховим О.С. долучено заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, що знаходяться на банківському рахунку р/р НОМЕР_1 в АТ "РФ банк Аваль". Заяву мотивовано тим, що відповідач отримав товар ще 26.02.2018 та протягом тривалого часу ухиляється від його оплати, що може утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ФОП Волохова О.С.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 15.08.2018 (суддя Лабунська Т.І.) заяву ФОП Волохова О.С. задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку ФОП Нагорняка М.М., а саме: р/р НОМЕР_1 в АТ "РФ банк Аваль" в межах суми заявлених вимог - 179 280 грн.

Ухвалу мотивовано тим, що накладення арешту на грошові кошти у межах суми заявлених вимог, забезпечить виконання судового рішення у разі задоволення позову.

2.2. Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 (колегія суддів: Розізнана І.В., Грязнов В.В., Мельник О.В.) ухвалу суду першої інстанції скасовано, у задоволенні заяви ФОП Волохова О.С. про забезпечення позову відмовлено.

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду, тому твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

3. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ФОП Волохов О.С. посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

4.1. Відзив на касаційну скаргу від іншого учасника справи до Верховного Суду не надходив.

5. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

5.1. У відповідності до вимог статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

5.2. За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

5.3. Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

5.4. Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

5.5. Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.6. Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

5.7. Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

5.8. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

5.9. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

5.10. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

5.11. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

5.12. Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

5.13. У даному випадку суд апеляційної інстанції скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні зави про забезпечення позову, правильно встановив та виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення позову до суду, тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 136, 137 ГПК України, а доводи скаржника про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача з підстав, що зазначені ним у заяві про забезпечення позову, відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

6.2. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

6.3. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Волохова Олексія Сергійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 у справі № 902/483/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір