ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 916/75/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Мамалуй О.О.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт"

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя-Літвінов С.В.)

від 04.04.2018

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Будішевська Л.О., судді: Аленін О.Ю., Лавриненко Л.В.)

від 10.09.2018

у справі № 916/75/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1"

про стягнення 1 085 463, 88 грн,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" (далі - ТОВ "Вторметекспорт") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Победа 1" (далі - ТОВ "Победа-1") про стягнення з 1 085 463,88 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Победа-1" як правонаступник Сільськогосподарського кооперативу "Победа" у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором в частині поставки сільськогосподарської продукції до 01.08.2015 несе відповідальність за неналежне виконання умов договору №23/12АИ від 23.12.2014 з урахуванням додаткових угод перед ТОВ "Вторметекспорт" щодо своєчасного повернення відповідачем суми передоплати. При цьому ТОВ "Вторметекспорт" у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання нараховано пеню за період з 01.01.2015 по 04.09.2017 в розмірі 802 939,59 грн, інфляційні втрати за період з січня 2015 року по вересень 2017 року на суму 222 524,29 грн та штраф в розмірі 60 000,00 грн (20% від 300 000 грн). Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 526, 625, 626, 627, 628, 712 Цивільного кодексу України, статті 175, 193, 216, 217, 230 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 у справі № 916/75/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 у справі № 916/75/18 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ТОВ "Вторметекспорт" та Сільськогосподарським кооперативом "Победа" 23.12.2014 був укладений договір купівлі-продажу №23/12АИ (далі - договір);

- відповідно до пункту 1.1. договору, продавець приймає на себе зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію в порядку та на умовах, визначених цим договором;

- пунктом 1.2. договору встановлено, що під сільськогосподарською продукцією розуміється пшениця врожаю 2015 року;

- за умовами пункту 4.1. договору СК "Победа" зобов'язався у строки до 01.08.2015 передати ТОВ "Вторметекспорт" сільськогосподарську продукцію;

- відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору покупець здійснює розрахунок за товар по 100% передоплаті, загальна сума передоплати складає 300 000,00 грн;

- між ТОВ "Вторметекспорт" та Сільськогосподарським кооперативом "Победа" 24.12.2014 укладена додаткова угода до договору купівлі-продажу №23/12АИ від 23.12.2014, за якою договір доповнено п. 5.3., п. 6.3., п. 6.4., якими передбачено нарахування покупцем відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40% річних з отриманою від покупця суми передоплати (п. 5.3.); підстави, розмір та порядок нарахування пені за порушення умов договору щодо повернення грошових коштів (п.п. 6.3., 6.4.);

- за умовами додаткової угоди змінено п. 6.2. договору, передбачивши строки повернення сплаченої покупцем суми за товар, а також право покупця у випадку невиконання продавцем умов щодо повернення попередньої оплати вимагати сплати продавцем 20% штрафу;

- згідно із пунктом 2 додаткової угоди в усьому іншому сторони керуються умовами основного договору;

- на виконання умов вказаного договору ТОВ "Вторметекспорт" сплатив СК "Победа" 300 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3400 від 23.12.2014;

- станом на 22.12.2017 сільськогосподарська продукція згідно вказаного договору поставлена не була;

- згідно інформації з ЄДРПОУ ТОВ "Победа 1" є правонаступником Сільськогосподарського кооперативу "Победа" по всім правам та обов'язкам кооперативу;

- ТОВ "Победа 1" повернуто гроші в сумі 300 000,00 грн, отримані від ТОВ "Вторметекспорт" в якості передоплати, лише 18.10.2017;

- вважаючи, що ТОВ "Победа 1", своїми діями порушив права та законні інтереси ТОВ "Вторметекспорт", останній звернувся до суду з позовною заявою, згідно з якою просить суд стягнути з 1 085 463,88 грн, з яких пеня складає 802 939,59 грн, індекс інфляції складає 222 524,29 грн та штраф 60 000,00 грн.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу місцевий суд на підставі заяви ТОВ "Победа-1" до зазначених вимог застосував встановлену законом спеціальну позовну давність. В частині стягнення інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, місцевий суд виходив з того, що повернення грошових коштів, отриманих як попередня оплата не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд, переглянувши рішення місцевого суду лише в частині відмови у стягненні інфляційних, констатував відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 222 524,29 грн скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт":

- судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, статті 625, 693 Цивільного кодексу України, які застосовано судами обох інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень, оскільки зазначені статті не містять жодних застережень та обмежень застосування відповідальності до продавця у вигляді стягнення з останнього індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов'язання;

- суди попередніх інстанцій всупереч положенням статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, чіткої і послідовної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладених у справах № 758/1303/15-ц, № 686/21962/15-ц, дійшли необґрунтованого висновку про те, що повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не може розцінюватися як грошове зобов'язання;

- поза увагою судів попередніх інстанцій залишилася та обставина, що між сторонами виникли саме грошові зобов'язання, які випливають з умов укладеного договору, у зв'язку з чим до зазначених правовідносин слід застосовувати частину 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

4.2. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

4.3. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.4. Частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

4.5. Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

4.6. Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

4.7. Відповідно до приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

4.8. Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

4.9. Частиною 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

4.10. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

4.11. Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому частина 3 статті 693 Цивільного кодексу України у разі порушення продавцем обов'язку щодо передачі товару, який був попередньо оплачений, надає покупцеві можливість стягнути з продавця проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України. Проценти починають нараховуватися від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати, в залежності від того, яким правом, передбаченим частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, скористався покупець.

4.12. Предметом оскарження відповідно до вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" є судові рішення в частині відмови у стягненні інфляційних витрат в сумі 222 524,29 грн нарахованих на сплачену позивачем суму попередньої оплати.

4.13. Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання. Тобто, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.14. За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора

4.15. Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено можливість стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання.

4.16. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Стягнення з відповідача суми попередньої оплати не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченої попередньої оплати за непоставлений товар.

До того ж частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України як спеціальною нормою передбачено можливість нарахування на суму попередньої оплати процентів.

4.17. З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на суму попередньої оплати товару.

4.18. Колегія суддів відхиляє доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" про неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції, висловленої в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 758/1303/15-ц, № 686/21962/15-ц, за якими застосування припису частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є відмінним від застосування зазначеної норми у даних правовідносинах та не суперечить визначеній у даних постановах правовій позиції.

4.19. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт", колегією суддів відхиляються, оскільки останні є такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.20. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18.

4.21. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

4.22. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

4.23. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

4.24. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

4.25. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметекспорт" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 916/75/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй