Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9682/13

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Криворізька міська рада

відповідач - фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович

розглянувши у письмовому провадженні матеріали касаційної скарги Криворізької міської ради

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду у складі Білецької Л.М. - головуючого, Верхогляд Т.А., Пархоменко Н.М. від 04 грудня 2017 року

за позовом Криворізької міської ради

до фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича

про стягнення 27 335, 54 грн.

Історія справи

Обставини справи та підстави звернення з касаційною скаргою

1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017 по даній справі в позові відмовлено.

2. Не погодившись з рішенням суду, до апеляційного господарського суду звернулась Криворізька міська рада із апеляційною скаргою. Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, скаржник просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017р. у справі №904/9682/13 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Криворізької міської ради. Разом із апеляційною скаргою Криворізька міська рада подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

3. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року відмовлено Криворізькій міській раді у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, апеляційну скаргу повернуто заявнику.

4. Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд визнав причини пропуску строку на апеляційне оскарження не поважними.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2017, Криворізька міська рада подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити клопотання Криворізької міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

6.1. Необхідною передумовою здійснення стороною свого права на апеляційне оскарження є її обізнаність зі змістом рішення (ухвали) місцевого господарського суду, що дає можливість скаржнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку, як того вимагає п.3 ч.1 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України. У зв'язку з відсутністю у позивача тексту судового рішення, останній був позбавлений можливості вчасно звернутися з апеляційною скаргою.

6.2. Скаржник посилається на обов'язковість застосування судами при розгляді справи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського суду з прав людини, як джерела права, щодо права доступу до суду та справедливого і публічного розгляду справи упродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом. Крім того, скаржник зазначає, що обмеження щодо прийнятності скарг не можуть зашкоджати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обгрунтована пропорційнійсть між застосованими засобами та поставленою метою. Прецедента практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1. Відповідач вважає, що касаційна скарга не обгрунтована та безпідставна, задоволення такої касаційної скарги буде порушувати принцип res judicata (принцип правової визначеності) та не узгоджуватиметься з рішеннями Європейського суду з прав людини від 03.04.2008р. "Пономарьов проти України", яке є обов'язковим для застосування усіма судовими інстанціями.

7.2. Крім того, відповідач зазначає, що посилання позивача на відсутність можливості подати апеляційну скаргу, з огляду на відсутність тексту судового рішення, є безпідставним, оскільки позивач мав можливість реалізувати своє право на доступ до судових рішень господарського суду через Єдиний державний реєстр судових рішень, згідно якого рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2017р. надіслано судом до реєстру - 21.10.2017р., зареєстровано в реєстрі - 24.10.2017р., оприлюднено - 26.10.2107р.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

8. Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи та повноваження касаційного суду, погоджується із висновками суду апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.

9. Згідно ч. 1 ст. 93 ГПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

10. Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований ст. 53 ГПК України відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом поважною і відновити пропущений строк.

11. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

12. Як встановлено судом апеляційної інстанції, вступну та резолютивну частини рішення суду першої інстанції оголошено 18.10.2017, а його повний текст оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.10.2017. Тобто кінцевою датою для подачі апеляційної скарги було 30.10.2017. Між тим, апелянт направив апеляційну скаргу засобами поштового зв'язку до місцевого господарського суду лише 16.11.2017, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом строком .

13. Посилання позивача на відсутність тексту судового рішення, як підстави для неможливості подання апеляційної скарги, Суд відхиляє, як необґрунтоване, оскільки:

13.1. Наведені апелянтом причини пропуску строку не можна визнати поважними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що представник позивача - Чабарай К.В. був присутнім в судовому засіданні господарського суду Дніпропетровської області в день оголошення вступної та резолютивної частини рішення від 18.10.2017, отже був обізнаний з результатами розгляду справи судом та строками на його оскарження, а тому мав можливість своєчасно отримати текст рішення та оскаржити його, результати розгляду були йому відомі, про наявність перешкод отримати копію судового рішення 20.10.2017 року скаржником не зазначено.

13.2. Норми ГПК України не передбачають обов'язку суду надсилати сторонам, представники яких приймали участь у судовому засіданні повного рішення.

13.3. Саме на особу, зацікавлену у розгляді справи, покладається обов'язок своєчасного отримання тексту судового рішення. Повний текст рішення був складений та оприлюднений у відповідності до вимог процесуального закону, втім саме позивачем не вжито жодних заходів з метою своєчасного отримання його тексту, у зв'язку з чим, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду, що пропуск вказаного строку залежав виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мав суб'єктивний характер.

14. Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

15. Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідносин у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

16. Як вірно зазначив скаржник, згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

17. При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, inter alia, який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], № 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

18. Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

19. У пункті 41 Рішення від 03.04.2008 "Пономарьов проти України" Суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

20. Верховний Суд не вважає відмову апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження обмеженням у доступі до правосуддя, оскільки обставини, що спричинили порушення вказаного строку не можна вважати об'єктивно непереборними та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення дій щодо отримання тексту судового рішення. У свою чергу, поновлення вказаного строку призведе до порушення принципу правової визначеності та права відповідача на справедливий суд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

22. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Криворізької міської ради залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 грудня 2017 року у справі № 904/9682/13 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати складення повного судового рішення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.