Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №906/100/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 906/100/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014"

на рішення Господарського суду Житомирської області

у складі судді: Тимошенко О.М.

від 23.03.2017 року

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Савченко Г.І., Демидюк О.О., Павлюк І.Ю.

від 27.06.2017 року

за позовом Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні інвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014"

про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року, який укладений між Приватним підприємством "Новозаводські Аграрні Інвестиції" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" на підставі ст.ст. 13, 92, 161, 202, 203, 232, 237, 509 ЦК України, оскільки вказаний договір укладено поза межами компетенції директора підприємства.

Позовні вимоги мотивовано, тим що договір укладено з порушенням норм чинного законодавства України, діючої на той час редакції Статуту підприємства щодо повноважень директора та рішень вищого органу управління позивача, а тому вказаний договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку. Вказаним договором, директор позивача ОСОБА_5, одноособово поклав на позивача зобов'язання надати юридичні послуги відповідачу на загальну суму 103509,93 долари США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2015 року складає 2287 569,49грн., що значно перевищує обсяг наданих йому повноважень. Крім того, позивач не міг укладати договір про надання правової допомоги, оскільки в штаті позивача не має жодних юристів та підприємство не здійснює такого виду діяльності як надання юридичних послуг. ОСОБА_5, уклав договір, який суперечить актам цивільного законодавства та інтересам суспільства, моральним засадам. Вказаний договір, укладено поза межами компетенції директора Підприємства та у наслідок зловмисної домовленості сторін, що має наслідком завдання значної шкоди інтересам позивача та його учасникам.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 року у справі №906/100/17 позов Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні Інвестиції" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року задоволено. Визнано недійсним договір про надання юридичних послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" та Приватним підприємством "Новозаводські Аграрні Інвестиції". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" на користь Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" - 1378,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Дане рішення мотивовано тим, що ОСОБА_5, одноособово поклав на позивача зобов'язання надати юридичні послуги відповідачу на загальну суму 103 509,93 долари США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2015 року складає 2 287 569,49грн., що значно перевищує обсяг наданих йому повноважень, отже договір укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони позивача, тому договір визнано недійсним відповідно до ст. 203 ч. 2, ст. 215 ЦК України.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" звернувся із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 року та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 року у справі №906/100/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 року у справі №906/100/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що директором ОСОБА_5 від імені ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" було укладено договір про надання юридичних послуг загальною вартістю 103509,93 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2015 року складає 2287569,49 грн.

За спірним договором, директор позивача - ОСОБА_5, одноособово поклав на позивача зобов'язання надати юридичні послуги відповідачу на загальну суму 103509,93 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2015 року складає 2287569,49 грн., колегія суддів дійшла висновку, що спірний договір укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони директора позивача, а саме перевищено обсяг наданих йому повноважень.

Не погоджуючись з постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року у справі №906/100/17 Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" подано касаційну скаргу, в якій останній просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року у справі №906/100/17 та рішення Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 року скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не довів, а суди нижчих інстанцій не встановили та не надали належну оцінку тому, чи діяло TOB «АГРО-ЦВІТ 2014» у відносинах за оспорюваним договором ТОВ «Новозаводські Аграрні Інвестиції» недобросовісно або нерозумно, чи була об'єктивна можливість у першого перевірити необхідний обсяг повноваження у ректора TOB «Новозаводські Аграрні Інвестиції». Суди першої та апеляційної інстанції не встановили яким саме чином права позивача ТОВ «Новозаводські Аграрні Інвестиції» порушуються спірним договором та чи порушуються взагалі. Позивач звернувся до суду із вимогою визнати недійсним договір про надання юридичних послуг лише з тих підстав, що директор TOB «Новозаводські Аграрні Інвестиції» перевищив свої повноваження підписуючи такий договір. Однак, позивач TOB «Новозаводські Аграрні Інвестиції» за спірним Договором є виконавцем та зобов'язується виконати певні послуги на користь відповідача за грошові кошти в розмірі 103 509,93 доларів СІЛА, частина з яких на сьогодні вже сплачена. Договір про надання юридичних послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року не спрямований на втрату коштів чи будь-якого відчуження майна TOB «Новозаводські Аграрні Інвестиції», не містить невигідних для позивача умов, а навпаки - дає можливість позивачу отримати прибуток за надані послуги. Сам по собі факт перевищення повноважень на укладення Договору без встановлення факту порушення прав суперечить нормам як матеріального закону так і процесуального, оскільки будь-який позов має бути направлений на відновлення порушених прав особи, яка звернулась до суду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 року прийнято до касаційного провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" у справі №906/100/17 Господарського суду Житомирської області.

На підставі підпунктів 4, 6 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 року вказану касаційну скаргу разом зі справою № 906/100/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2018 року у справі №906/100/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий суддя), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Відповідно до положень підпункту 4 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2017 року призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" на 20 лютого 2018 року о 10 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №209. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 06 лютого 2018 року.

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" Дементьєвим Я.Т. за довіреністю від 28.07.2017 року подано заяву про відмову від касаційної скарги.

Відповідно до частин 4 та 6 статті 298 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження. Суд касаційної інстанції має право не приймати відмову від скарги або її відкликання з підстав, визначених у частині п'ятій статті 191 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 191 Господарського процесуального кодексу України суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Колегія суддів не приймає відмову від касаційної скарги, заявлену представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" Дементьєвим Я.Т. за довіреністю від 28.07.2017 року, оскільки в переліку наданих представнику за довіреністю від 28.08.2017 року повноважень, відсутнє право на подання відмови від касаційною скарги та такі дії представника товариства суперечать інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014", яке він представляє. Укладаючи спірний договір відповідач, як замовник, мав на меті отримання юридичних послуг з організації укладення договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення між ним та власниками земельних ділянок та проведення державної реєстрації права оренди, а в результаті визнання недійсним договору про надання юридичних послуг в судовому порядку відповідач був позбавлений того, на що розраховував під час його укладення, а тому відмова представника відповідача від касаційної скарги суперечить інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" на оскарження судових рішень в касаційному порядку та позбавляє товариство можливості довести дійсність спірного договору.

Позивач не скористався своїми правими, передбаченими статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, відзив на касаційну скаргу не подав. Сторони у справі участі у судовому засіданні не прийняли, не направили для участі у справі своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що нез'явлення в судове засіданні представників сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 01.10.2015 року між Приватним підприємством "Новозаводські Аграрні Інвестиції" в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт -2014" в особі директора Рижової Олени Миколаївни укладено договір про надання юридичних послуг №01/10-1.

П. 1.1 договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати оплатні юридичні послуги з організації укладання договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення (надалі - об'єкт оренди) між їх власниками або уповноваженими особами та замовником, актів приймання-передачі за формами, наведеними в додатку № 1 до цього договору і державної реєстрації права оренди замовника (надалі - послуги з контрактації), з метою отримання замовником безумовного права оренди об'єктів у відповідності до законодавства України.

П. 1.2 договору визначено характеристики об'єктів, що мають відношення до предмету договору, зокрема:

1.2.1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що знаходяться в приватній власності, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які на даний час знаходяться в оренді у виконавця, розташовані на території Червоноармійського району Житомирської області (за межами населених пунктів) загальною площею 2587,7483 га, з них по: Очеретянській с/р - 626, 8212 га.; Мартинівській с/р - 150,9800 га; Новозаводській с/р - 1009,7647 га; Пулино-Гутській с/р - 625,5226 га; Ялинівській с/р - 174,6600 га сільськогосподарських угідь наведені в додатку 2 (реєстр) до цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що винагорода виконавця визначається у розмірі 40 у.е. у грошовому еквіваленті - за 1 (один) га. землі у договорі оренди , що укладений на умовах п. 1.2 цього договору, і державна реєстрація якого проведена належним чином щодо земельних ділянок, які знаходяться на території Червоноармійського району Житомирської області (за межами населених пунктів) загальною площею 2587,7483 га., з них: по Очеретянській с/р 626, 8212 га.; по Мартинівській с/р - 150,9800 га.; по Новозаводській с/р - 1009,7647 га.; по Пулино-Гутській с/р - 625,5226 га.; по Ялинівській с/р - 174,6600 га сільськогосподарських угідь наведені в додатку 2 до цього договору та п.1.2.5 цього договору сума винагороди повністю покриває всі можливі витрати виконавця, пов'язані з виконанням цього договору, в тому числі включаючи всі необхідні платежі, що сплачуються до державного чи місцевого бюджетів в зв'язку з проведенням державної реєстрації (збір за реєстрацію речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отримання витягу з нього, за Витяг з Державного земельного кадастру, за посвідчення довіреностей, виготовлення документації із землеустрою, реєстраційної справи, обмінного файлу тощо). Оплата послуг виконавця проводиться у національній валюті України шляхом банківського переказу відповідної суми у гривнях згідно комерційного курсу долару США на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі або в інший спосіб за згодою сторін. 3.2. Комерційним курсом долару США у цьому договорі вважається курс купівлі долару США, опублікований на сайті httr://index.minfin.com.ua станом на момент закриття торгів на міжбанківському валютному ринку України на останню дату, яка передує даті чергового платежу по цьому договору.

Директором ОСОБА_5 від імені ПП "Новозаводські аграрні інвестиції" було укладено договір про надання юридичних послуг загальною вартістю 103509,93 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2015 року складає 2287569,49 грн.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати таке.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов'язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України). Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається із Статуту Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції", в редакції, чинній на момент укладення спірного договору /а.с. 13-20, т.1/, зокрема, ст. 7 вказаного Статуту передбачає повноваження засновника підприємства, зокрема: прийняття рішень про укладення, зміну чи припинення правочинів, в тому числі право підпису правочинів (договорів та інших угод) на суму, яка дорівнює чи перевищує 50000,00 грн., або її еквіваленту в іноземній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину та відмова від будь-яких прав, належних підприємству, чи їх передача, у тому числі, але не виключно, права користування земельними ділянками.

П. 7.4 Статуту питання, віднесені до виключної компетенції засновника, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.

П. 15.3.5 Статуту директор має право вчиняти правочини на суму, що не перевищує 50000,00 грн., або її еквіваленту в іноземній валюті за курсом НБУ на день вчинення правочину.

За спірним договором, директор позивача - ОСОБА_5, одноособово поклав на позивача зобов'язання надати юридичні послуги відповідачу на загальну суму 103509,93 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 01.10.2015 року складає 2287569,49 грн, отже, що спірний договір укладений без необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони директора позивача, а саме перевищено обсяг наданих йому повноважень.

Відповідно до ст.17 ч.2 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (в редакції, чинній станом на 01.10.2015р.) в Єдиному державному реєстрі, серед іншого, містяться такі відомості щодо юридичної особи: дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи.

Відповідно до ст. 18 ч. 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" станом на 01.10.2015 року, в останньому відсутні обмеження представництва юридичної особи. Проте, рішеннями єдиного власника Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні Інвестиції" при призначенні на посаду директора та продовженні його повноважень, визначено обмеження щодо укладення правочинів на суму більше 50000,00 грн. Вказані обмеження передбачені Статутом Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції", в редакції, чинній на момент укладення спірного договору. Також, з оскаржуваного договору вбачається, що інтереси Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції" представляє директор ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту.

Отже, відповідач знав про обмеження повноважень директора Приватного підприємства "Новозаводські аграрні інвестиції", оскільки спірний договір містить умову про підписання його директором, який діє на підставі статуту підприємства, що встановлює повноваження останнього. Вказане свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з статутом позивача у частині, яка стосується відповідних повноважень.

Актом приймання-передачі від 01.10.2015 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014", в особі директора Рижової О.М., що діє на підставі Статуту (замовник), з однієї сторони, передало, а Приватне підприємство "Новозаводські Аграрні інвестиції", в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі Статуту (виконавець), з іншої сторони, отримало авансовий платіж в розмірі 20% від суми, визначеної в п. 3.1 договору, в сумі 8000 доларів США на перший етап роботи згідно п. 1.2.5 договору.

Пунктом 3.1 договору оплата послуг виконавця проводиться у національній валюті України шляхом банківського переказу відповідної суми у гривнях згідно комерційного курсу долару США на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому договорі або в інший спосіб за згодою сторін.

Відповідно до п. 3.3.1 договору у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту складання і підписання обома сторонами договору, а також підготовки та підписання інших необхідних документів (реєстрів пайщиків) на виконання першого етапу роботи, замовник перераховує (передає) виконавцю авансовий платіж в розмірі 20% від суми визначеної в п. 3.1 цього договору на перший етап роботи згідно п. 1.2.5 договору

Абз. 5 ч. 1 п. 1.2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, чинної станом на 01.10.2015 року, готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств (підприємців) та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги), а також за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Абз. 3 ч. 1 п. 1.2 вказаного Положення готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам'ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Пунктом 1 Постанови правління Національного банку України "Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою" №210 від 06.06.2013 року, чинної станом на 01.10.2015 року, встановлено граничну суму розрахунків готівкою: підприємств (підприємців) між собою протягом одного дня в розмірі 10000 (десяти тисяч) гривень; між фізичною особою та підприємством (підприємцем) протягом одного дня в розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень; - фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень.

Відповідачем передано позивачу готівкою в розмірі 8000 доларів США на перший етап роботи згідно п. 1.2.5 договору (акт приймання-передачі від 01.10.2015 року). Відповідачем при здійсненні розрахунку перевищено граничну суму розрахунків готівкою впродовж одного дня. В порушення "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004 року, чинної станом на 01.10.2015 року, та п. 3.1 спірного договору розрахунок здійснено не у національній валюті України.

В матеріалах справи відсутні належні докази, що кошти на виконання першого етапу роботи згідно п. 1.2.5 договору в сумі 8000 доларів США, обліковуються на рахунках позивача. судами встановлено, що представник позивача підтвердила, що вказані кошти не надходили на рахунки Приватного підприємства "Новозаводські Аграрні інвестиції".

Отже, акт приймання-передачі від 01.10.2015 року не може вважатися належним та допустимим доказом проведення відповідних розрахунків на виконання договору про надання юридичних послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року, як наслідок вказаний акт не може бути доказом схвалення спірного договору належною особою.

Посилання скаржника на те, що потрібно визнати недійсним спірний договір на підставі ст. 232 ЦК України - правочин вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною є безпідставним, оскільки відсутні будь-які докази зловмисної домовленості осіб при укладенні договору про надання послуг №01/10-1 від 01.10.2015 року, а також відсутні відомості про відкриття кримінального провадження.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги безпідставними та належним чином спростованими судом апеляційної інстанції.

За встановленими колегією суддів обставинами постанова Рівненського апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Цвіт-2014" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.06.2017 року та Господарського суду Житомирської області від 23.03.2017 року у справі №906/100/17 - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець