Ухвала КГС ВП від 23.12.2019 року у справі №911/1072/19

Друк

Пошук

514

Переглядів

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.12.2019 року у справі №911/1072/19

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/1072/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання: Мірошниченка К. Є.,

за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача 1- не з`явився,

відповідача 2- Коблікова І. Ю.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - не з`явився,

прокуратури - Мельник-Баліцької К. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 (колегія судді: Козир Т. П., Чорногуз М. Г., Яковлєв М. Л.) у справі

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_1 ,

про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У квітні 2019 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива Фарм" (далі - ТОВ "Нива Фарм") про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 № 10-4783/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га та витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" зазначеної земельної ділянки.

2.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ, яким передано у власність фізичної особи-громадянина ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, прийнятий ГУ Держгеокадастру у Київській області з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, оскільки на час отримання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 уже використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання. Тому прокурор стверджує, що незаконно відчужена за спірним наказом земельна ділянка є такою, що вибула з власності держави поза її волею, а тому підлягає витребуванню у добросовісного набувача - ТОВ "Нива Фарм", яке на даний час вважається її власником на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.07.2018 року, укладеного між ТОВ "Нива Фарм" та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Переяслав-Хмельницького районного нотаріального округу Київської області в реєстрі за № 812.

2. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.07.2019 (суддя Кошик А. Ю.) у справі № 911/1072/19 позов заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до ГУ Держгеокадастру у Київській області та ТОВ "Нива Фарм", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - громадянина ОСОБА_1 , про визнання недійсним наказу та витребування з незаконного володіння земельної ділянки залишено без розгляду.

Постановляючи зазначену ухвалу, місцевий господарський суд зазначив, що прокурором заявлено дві позовні вимоги, які хоча і об`єднані спільним предметом (земельна ділянка), проте, мають різні підстави позову, які належить досліджувати та розглядати за правилами різного судочинства і розгляд другої позовної вимоги, яка підвідомча господарському суду, є похідним і неможливим без розгляду першої позовної вимоги, що підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. Тому має місце порушення правил об`єднання позовних вимог і неможливе вирішення питання про роз`єднання позовних вимог. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, скасовано ухвалу Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 911/1072/19. Справу направлено для розгляду до Господарського суду Київської області.

Ухвалюючи зазначену постанову, апеляційний господарський суд зазначив, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, у якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, а тому дана вимога має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

При цьому, вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4783/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0027, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області не є ефективним способом захисту позивача у даній справі. Задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння земельною ділянкою, тому ця вимога не є нерозривно пов`язаною із вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яка заявлена як друга вимога у даному позові.

Апеляційним господарським судом зазначено, що позовна вимога про витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0027, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області підвідомча господарському суду та є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області недійсним. Тому з метою ефективного захисту прав позивача така вимога може розглядатися окремо, а під час вирішення спору в цій частині господарський суд може перевірити доводи і дати оцінку доказам позивача щодо законності спірного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області про надання спірної земельної ділянки фізичній особі, залучивши цю фізичну особу до участі у справі в якості третьої особи, оскільки у випадку задоволення позову рішення суду може мати вплив на правовідносини відповідачів у справі.

З урахуванням викладеного, направляючи справу для розгляду до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що місцевому господарському суду слід визначитись щодо можливості розгляду вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4783/15-18-сг та продовжити розгляд позову в частині вимоги про витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0039, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 911/1072/19, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Нива Фарм" із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, а ухвалу Господарського суду Київської області від 18.07.2019 у справі № 911/1072/19 залишити в силі.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Нива Фарм" зазначає, що апеляційним господарським судом порушено норми процесуального законодавства, а саме приписи статей 7, 13, 14, 275, 316 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до ухвалення незаконної постанови. ТОВ "Нива Фарм" зазначає, що суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями надавати обов`язкові вказівки для врахуванням судам нижчої інстанції. Тому в цьому випадку апеляційний господарський суд діяв поза межами процесуального закону. Також, на думку скаржника, суд першої інстанції постановив законну і обґрунтовану ухвалу, оскільки прокурор, скориставшись своїми процесуальними правами на власний розсуд, порушив правила об`єднання позовних вимог, які мають бути розглянуті в порядку цивільного та господарського судочинства. А апеляційний господарський суд, визнаючи існування порушення прокурором правил об`єднання позовних вимог у цій справі, дійшов необґрунтованого та безпідставного висновку про необхідність скасування ухвали місцевого господарського суду.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Чернігівської області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду без змін. Зокрема, заступник прокурора Чернігівської області зазначає, що позовна вимога про витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" земельної ділянки є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області недійсним, і з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо.

3.4. До Верховного Суду надійшли письмові пояснення ГУ Держгеокадастру у Київській області, в яких останній просить врахувати їх при прийнятті рішення. Зокрема, у зазначених поясненнях ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначає, що у клопотанні до начальника ГУ Держгеокадастру у Київській області громадянин Бочков Юрій Ігоревич засвідчував, що ним не було використано раніше право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Однак наведене не відповідало дійсності, і цим самим громадянин ОСОБА_1 ввів в оману ГУ Держгеокадастру у Київській області. Також ГУ Держгеокадастру у Київській області зазначає, що позовна вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру у Київській області щодо відведення земельних ділянок та передачі їх у власність, не може бути задоволена, оскільки такі накази вичерпали свою дію шляхом їх виконання.

4. Розгляд касаційної скарги, установлені судами обставини справи та позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, представника учасника справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та направляючи справу на розгляд до суду першої інстанції, зокрема, зазначив, що позовні вимоги у цій справі є такими, які не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі, посилатися, зокрема, на незаконність наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований.

4.3. Верховний Суд погоджується з цим висновком апеляційного господарського суду, вважає його правильним та обґрунтованим, з огляду на таке.

4.4. Господарський процесуальний кодекс України установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

4.5. Частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

4.6. Для віднесення справи до юрисдикції господарських судів необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

4.7. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі є фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

4.8. Обласний орган Держгеокадастру у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, надання земельної ділянки громадянину у власність шляхом видання відповідного наказу, діє як орган, через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок, та вступає з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

4.9. Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являти її до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

4.10. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, звертаючись до суду із позовом, прокурор, зокрема, заявив вимогу про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 29.05.2018 №10-4783/15-18-сг, яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0027, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області.

4.11. Верховний Суд погоджується із висновком апеляційного господарського суду про те, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, у якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, і тому дана вимога має розглядатися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

4.12. Водночас Верховний Суд зазначає, що власник з дотриманням вимог статті 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

4.13. Верховний Суд вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що вимога про визнання недійсним зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, оскільки задоволення такої вимоги не призвело би до відновлення володіння земельною ділянкою, тому така вимога не є нерозривно пов`язаною із вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, яка заявлена другою позовною вимогою у цьому спорі.

4.14. За таких обставин, зазначені позовні вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження. При цьому, позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки такий наказ за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які він спрямований.

Подібні правові позиції викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 15.10.2019 у справі 911/3749/17.

4.15. Ураховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що вимога позову про витребування з незаконного володіння ТОВ "Нива Фарм" на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 1,9256 га, кадастровий номер 3225583600:03:009:0027, для ведення особистого селянського господарства на території Лозовоярівської сільської ради Яготинського району Київської області, підвідомча господарському суду та є самостійною вимогою, а не похідною від вимоги про визнання зазначеного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області недійсним, а тому з метою ефективного захисту прав позивача може розглядатися окремо.

4.16. Викладеним спростовуються доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм статей 7, 13, 14, 275, 316 Господарського процесуального кодексу України.

4.17. Інші доводи ТОВ "Нива Фарм" стосуються з`ясування обставин, вже встановлених апеляційним господарським судом, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

4.18. При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду апеляційної інстанції у вказаній справі.

5. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі ухвалена із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування не вбачається.

6.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався апеляційний господарський суд, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови у справі № 911/1072/19.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд