ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/906/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018

(головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Дідиченко М.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018

(суддя Кирилюк Т.Ю.)

у справі №910/906/18

за позовом Державного підприємства "Буське лісове господарство"

до 1. Закарпатської митниці ДФС,

2. Державної казначейської служби України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Львівська залізниця" Філія "Центр транспортної логістики"

про стягнення 218 639,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2018 року Державне підприємство "Буське лісове господарство" (далі - ДП "Буське лісове господарство") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закарпатської митниці ДФС, Державної казначейської служби України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічного акціонерного товариства "Львівська залізниця" Філія "Центр транспортної логістики" (далі - ПАТ "Львівська залізниця" Філія "Центр транспортної логістики") про стягнення 218 639,80 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закарпатською митницею ДФС не здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону №96290119 на станції Батьово, що призвело до завдання позивачеві збитків у виді сплати Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниці" додаткових зборів в сумі 218 639,80 грн. Позивач також просив суд стягнути 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, які були понесені ним внаслідок укладення договору від 16.01.2018 про надання правової допомоги. Вимоги заявлені на підставі статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 30 Митного кодексу України, статті 25 Бюджетного кодексу України.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 29.12.2012 між ДП "Буське лісове господарство" (замовник) та Державним підприємством "Український транспортно-логістичний центр" (основний виконавець), співвиконавці: Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод", Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" укладено договір №2358/1285-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах, відповідно до умов якого основний виконавець та співвиконавці зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у напіввагонах співвиконавців.

2.2. 24.02.2016 між ДП "Буське лісове господарство" (продавець) та Фірмою "Multikemia Kereskedelmi Kft." (покупець) укладено контракт №24022016, відповідно до якого продавець зобов'язався продати, а покупець купити паливну деревину породи: береза, сосна, осина, вільха, граб, дуб кількістю 2500 м3 загальною вартістю 62 500,00 євро.

2.3. 12.05.2016 продавцем відповідно до залізничної накладної №544189 направлено паливну деревину контрагенту за договором №24022016 від 24.02.2016 загальною вагою 38,88 м3, завантажену у залізничний вагон: №96290119, який замитнений згідно з ВМД №209050000/2016/001472 станція перетину кордону Батьово-Єперешки, станція призначення: Тужер.

2.4. У подальшому вагони, які відправлялись на адресу фірми-нерезидента, не пройшли митного огляду та були затримані Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, зокрема, і вагон №96290119.

2.5. За доводами позивача, відповідачем-1 не було своєчасно здійснено визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничного вагону №96290119 на станції Батьово, що призвело до завдання позивачеві збитків у розмірі 218 639,80 грн.

На підтвердження вказаних доводів позивач посилається на те, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16, яка залишена без змін ухвалою від 16.02.2017 Львівського апеляційного адміністративного суду та ухвалою від 11.04.2017 Вищого адміністративного суду України, позовні вимоги Державного підприємства "Самбірське лісове господарство", Державного підприємства "Бродівське лісове господарство", Державного підприємства "Буське лісове господарство", Державного підприємства "Бібрське лісове господарство", Державного підприємства "Турківське лісове господарство", Державного підприємства "Дрогобицьке лісове господарство", Державного підприємства "Сколівське лісове господарство", Державного підприємства "Золочівське лісове господарство" задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Закарпатської митниці ДФС щодо затримки залізничних вагонів, зокрема, і вагону Державного підприємства "Буське лісове господарство" №96290119 та зобов'язано Закарпатську митницю ДФС завершити митні формальності щодо пропуску через митний кордон України залізничний вагон державного підприємства.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 20 березня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 218 639,80 грн шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з Закарпатської митниці ДФС в дохід державного бюджету України 3 279,60 грн судового збору.

3.2. 21 червня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 залишено без змін. Крім того, судом апеляційної інстанції стягнуто з Закарпатської митниці ДФС на користь Державного підприємства "Буське лісове господарство" 6 000, грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.2.1. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що внаслідок неправомірної поведінки Закарпатської митниці, що, у тому числі, встановлено у постанові Львівського окружного адміністративного суду №813/2237/16, яка набрала законної сили, тому обставини неправомірної поведінки (бездіяльності) Закарпатської митниці ДФС відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують. Заявлена до відшкодування шкода полягає у вимушеній оплаті позивачем 218 639,80 грн додаткових зборів, у зв'язку із затриманням товару у вагоні №96290119 з 14.05.2016 Закарпатською митницею ДФС на станції Батьово, і не вчинення нею митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Також суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 03 липня 2018 року Закарпатська митниця ДФС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4.2. На думку скаржника, судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, статті 1173 Цивільного кодексу України, статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, статей 199, 321, 508 Митного кодексу України.

Скаржник зауважив на тому, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність та розмір шкоди, яка виникла внаслідок дій Закарпатської митниці; причинно-наслідкового зв'язку між діями Закарпатської митниці із забезпечення здійснення митного контролю та сплатою перевізнику (ПАТ "Укрзалізниця") плати за надані послуги перевезення.

Скаржник стверджує, що з доданих позивачем до позовної заяви вимог філії "Центр транспортної логістики" неможливо встановити, за який період часу нараховані збори за зберігання вантажів, плата за користування вагонами, коли проводились вантажні роботи та зважування вантажів.

Крім того, у адміністративній справі №813/2237/16, на судове рішення у якій послалися суди попередніх інстанцій, не визначено періоду протиправної бездіяльності Закарпатської митниці. Закарпатська митниця ДФС зазначає, що резолютивна частина постанови Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2016 у справі №813/2237/16 не містить посилання на період протиправної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

Також скаржник зазначив про те, що позивачем не доведено факт надання йому правової допомоги адвокатом на суму 20 000,00 грн.

4.3. 31 серпня 2018 року ДП "Буське лісове господарство" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення, що оскаржуються, - без змін.

На думку позивача, господарськими судами дотримано вимоги процесуального законодавства та встановлено наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Закарпатської митниці та понесеними ДП "Буськн лісове господарство" збитками, оскільки фактично додаткові витрати були понесені внаслідок затримки вагонів. Крім того, позивач зазначив про те, що в матеріалах справи наявні докази, які ним понесені на правничу допомогу.

4.4. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення з Державного бюджету України 218 639,80 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок неправомірної бездіяльності Закарпатської митниці ДФС.

5.2.2. Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У розумінні положень статті 1173 Цивільного кодексу України (яка визначена підставою позову) відшкодування шкоди відбувається незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

5.2.3. Разом з тим, господарськими судами не враховано, що відповідно до частини 1 статті 4 Митного кодексу України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно з частиною 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

5.2.4. У свою чергу, діяльність залізниці регулює Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 .

Згідно з статтею 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

5.2.5. Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідно до пункту 4 Правил плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, Пам'ятки про видачу/приймання контейнерів.

При цьому за змістом пункту 1.8 розділу ІІІ "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги", затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів) за маневрову роботу, що виконується локомотивом залізниці не одночасно з подачею або забиранням вагонів на вимогу власника під'їзної колії, вантажовласника або порту, яка оформлена пам'яткою про подавання/забирання вагонів (форми ГУ-45), із зазначенням у ній часу, протягом якого виконувалась маневрова робота, нараховується збір у розмірі 292,60 грн за кожні півгодини роботи локомотива, рахуючи неповні півгодини за повні.

5.2.6. Пунктом 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

Виходячи з наведеного, власники товару або уповноважені ними особи мають обов'язок щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення або не виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю.

5.2.7. Як зазначалося вище, судами адміністративної юрисдикції у справі №813/2237/16 було встановлено, що Закарпатська митниця ДФС не здійснила визначених законом дій для вчинення митних процедур щодо пропуску залізничних вагонів, в тому числі ДП "Буське лісове господарство" вагон №96290119, через державний кордон України у строк, встановлений статтею 199 Митного кодексу України. У адміністративній справі також було встановлено, що митне оформлення товару у залізничних вагонах розпочалося з дати, що підтверджена відмітками органу доходів і зборів на вантажно-митних деклараціях, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 1 статті 199 Митного кодексу України граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п'ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Однак, господарські суди обмежившись посиланням на обґрунтованість позивачем розміру збитків, понесених внаслідок затримки Закарпатською митницею ДФС спірного вагону, не надали належної оцінки та не перевірили розрахунок заявленої до стягнення суми збитків; не дослідили та не з'ясували, з чого складаються нараховані ПАТ "Українська залізниця" і сплачені позивачем у цьому випадку додаткові збори (додаткова плата за надані послуги перевезення), тобто їх складових; які суми були нараховані ПАТ "Українська залізниця" окремо за кожною операцією (користування вагонами, маневрова робота, зберігання вантажу, надання інформації про вантажні роботи, подання та забирання вагонів, зважування вагонів при затримці, вантажно-розвантажувальні роботи, а також провізну плату); не досліджено та не з'ясовано судами і періоду, за який проводилися спірні нарахування.

5.2.8. Водночас Закарпатська митниця ДФС упродовж усього розгляду спору наголошувала на необхідності дослідження наведених обставин, проте такі доводи як того вимагали положення статті 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, судами у повному обсязі оцінені не були, мотиви їх відхилення не зазначені.

Отже, у зазначеній частині доводи касаційної скарги знайшли свої підтвердження.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення у справі, зазначеним вимогам процесуального закону, не відповідають.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цього спору суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог статей 2, 73, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суди не дослідили усі зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тому судові рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального та матеріального права.

6.2. Відповідно до частини 3 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 4 ст. 310 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, допущено судами першої та апеляційної інстанцій, справа має бути передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

6.3. Таким чином, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення, що оскаржуються, скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

6.4. При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що в даному випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 20.03.2018 у справі №910/906/18 скасувати.

3. Справу №910/906/18 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді Л. Стратієнко

В. Студенець