Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.02.2018 року у справі №925/382/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/382/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Райліс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі

за позовом Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чорнявської сільської ради Черкаського району до Спеціалізованого комунального підприємства "Райліс", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Черкаській області, про стягнення 42 883, 19 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Черкаської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Чорнявської сільської ради Черкаського району (далі - Чорнявська сільрада) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Спеціалізованого комунального підприємства "Райліс" (далі - СКП "Райліс") про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу, у сумі 42 883,19 грн шляхом перерахування грошових коштів одержувачам: 21 441,60 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Чорнявської сільради, 8 576,63 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Черкаської області, 12 864,96 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми статей 19, 64, 86, 89, 90, 105, 107 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 5, 41, 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. У листопаді 2015 року невстановленими особами на земельній лісовій ділянці, яка перебуває у постійному користуванні СКП "Райліс" (квартал 62, виділ 23), розташованій в адміністративних межах Чорнявської сільради було скоєно незаконну порубку дерев породи сосна звичайна у кількості 16 штук.

2.2. Комісією у складі головного лісничого СКП "Райліс" Ситника А.П., старшого майстра лісу дільниці № 2 Дриги О.О. та майстра заготівлі лісу Шелеста Р.В. встановлено факт незаконної порубки лісонасаджень, про що 30.11.2015 складено відповідний акт, в якому зафіксовано факт незаконної порубки лісонасаджень у кількості 16 дерев породи сосни звичайної.

2.3. СВ Черкаського РВП Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області за заявою СКП "Райліс" розпочато досудове розслідування № 12015250270001624 від 19.12.2015 за фактом незаконної порубки лісонасаджень за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 Кримінального кодексу України.

2.4. В ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні 26.02.2016 прийнято рішення про його закриття на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України. Осіб, які вчинили зазначене кримінальне правопорушення, в ході досудового розслідування встановити не вдалося.

2.5. Сума збитків, завданих незаконною порубкою лісонасаджень в адміністративних межах Чорнявської сільради на земельній лісовій ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача, підтверджена актом ревізії кварталу 62, виділ 23 від 30.11.2015, відомістю переліку самовільно зрубаних дерев та довідкою про таксову вартість.

2.6 Загальний розмір шкоди, завданої природному навколишньому середовищу внаслідок самовільної порубки лісонасаджень, відповідно до розрахунку, складеного Державною екологічною інспекцією у Черкаській області від 27.03.2017, станом на день виявлення самовільної порубки складає 42 883,19 грн.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 11.05.2017 (суддя Довгань К.І.) позов задоволено повністю.

3.2. Рішення мотивовано доведеністю позовних вимог, а також тим, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та неперешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.

3.3. Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у складі: Тищенко О.В., Гончарова С.А., Іоннікової І.А. рішення суду першої інстанції залишено без змін з таких же підстав.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. СКП "Райліс" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема положень ЛК України, ЦК України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також нез'ясуванням обставин, які мають значення для справи.

4.3. Заявник вважає, що не доведено належними та допустимими доказами наявності вини відповідача у вчиненні порушень природоохоронного законодавства, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими державі збитками, у зв'язку з чим відсутні підстави їх відшкодування.

4.4. Нормами ЛК України не передбачено відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, тому чинне законодавство не покладає на постійних лісокористувачів обов'язку із відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок самовільної порубки лісу невстановленими особами на підвідомчій їм території.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. Черкаська місцева прокуратура у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

6.4. Частиною 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

6.5. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті1166 ЦК України).

6.6. Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

6.7. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

6.8. Частиною 2 статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

6.9. Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

6.10. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

6.11. Відповідно до статті 86 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

6.12. За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

6.13. Згідно зі статтею 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

6.14. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

6.15. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

6.16. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 909/976/17, постановах Верховного Суду у справа № 927/1096/16, № 909/1111/16, № 920/1293/16, № 917/1261/17).

У справі, що переглядається у касаційному порядку, колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.

6.17. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач як лісокористувач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальної шкоди, суди обґрунтовано стягнули з СКП "Райліс" 42 883,19 грн завданої шкоди.

6.18. Вищенаведене спростовує доводи скаржника щодо відсутності підстав для відшкодування збитків у зв'язку із недоведеністю вини відповідача у вчиненні порушень природоохоронного законодавства, а також причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданими державі збитками.

6.19. Доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо того, що обов'язки із забезпечення та захисту лісів в Україні покладено не виключно на власників лісів та лісокористувачів, а і на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, на органи місцевого самоврядування, на поліцію, що повинно свідчити про наявність підстав для солідарної відповідальності, не спростовують правильних висновків судів попередніх інстанцій і ґрунтуються на неправильному розумінні та тлумаченні норм чинного законодавства, зокрема положень ЛК України та ЦК України. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що системний аналіз статей 19, 63, 64 ЛК України свідчить, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок дерев.

6.20. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" Case of Ponomaryov v. Ukraine N 3236/03, рішення від 03.04.2008 та "Рябих проти Російської Федерації" Case of Ryabykh v. Russia № 52854/99, рішення від 24.07.2003) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.2. Постанову апеляційної інстанції прийнято у відповідності до норм чинного законодавства і має бути залишено без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованого комунального підприємства "Райліс" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 925/382/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір