Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 917/171/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Ольховська М.М.,

третьої особи-1 - не з'явився,

третьої особи-2 - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елплат" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 (Шутенко І.А., Здоровко Л.М., Лакіза В.В.) у справі № 917/171/17 Господарського суду Полтавської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аксином - СП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елплат", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Мані" про стягнення грошових коштів

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Аксином-СП" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елплат" (далі - Відповідач) про стягнення 1694000,00 грн заборгованості з передоплати.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що з метою отримання у розпорядження засобів поповнення електронних гаманців згідно з системою ВНПС "Глобал Мані" здійснив на розрахунковий рахунок Відповідача передоплату за забезпечення ліміту по договору № ЕС-12-10-2016 на загальну суму 1 694 000,00 грн, але договір між сторонами укладений не був. Відповідач у розпорядження засобів поповнення електронних гаманців Позивачу у користування не надав, грошові кошти не повернув.

Короткий зміст рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.01.2018 позов задоволено повністю.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем не доведено належними доказами факту укладення договору з Позивачем та факту надання Позивачу засобів поповнення зв'язку, які були оплачені останнім в забезпечення ліміту виконавця, а тому, з огляду на вимоги частини 2 статті 693 ЦК України, позов задоволено в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 25.01.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

6. Постанова суду мотивована тим, що Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що проект договору підписано Позивачем та те, що Позивач був обізнаний щодо його умов та погодив їх у передбаченій законом формі та порядку, доказів вчинення сторонами дій, передбачених в наявному в матеріалах справи проекті договору, який надав Відповідач, матеріали справи не містять, а тому є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що відповідний договір згідно з діючим законодавством не був укладений. Однак, оскільки між сторонами не існувало договірних відносин в межах даних правовідносин, тому судом неправильно застосовано в цьому випадку частину 2 статті 693 ЦК України, тоді як застосуванню підлягає стаття 1212 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Порушено статтю 236 ГПК України в частині не обґрунтування підстав залишення без розгляду в судовому засіданні 02.05.2018 клопотання Відповідача про зобов'язання Позивача надати докази та в частині ненадання оцінки доводам Відповідача щодо необхідності призначення експертизи.

9. Оскільки безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання Відповідача про призначення судової експертизи, тому в порушення статті 42 ГПК України позбавлено Відповідача права подати суду докази надання послуг Позивачу в межах сплаченої суми грошових коштів.

10. Не застосовано статтю 74 ГПК України, внаслідок чого є передчасним висновок щодо визнання обставин невчинення відповідних дій Відповідачем та відсутності події надання послуг Позивачу Відповідачем встановленою.

11. Не застосовано до спірних правовідносин вимоги статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

12. Неправильно, передчасно та невмотивовано застосовано норму статті 1212 ЦК України.

13. Не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справах №922/2790/17, №923/1366/16.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

14. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу та клопотання про продовження строку на подання відзиву на касаційну скаргу, яке обґрунтовано тим, що про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №910/9072/17, до розгляду якої було зупинено провадження у даній справі, Позивач довідався лише у вересні 2018 року, а тому строк на подання відзиву підлягає поновленню.

15. Водночас, ухвалою Верховного Суду від 15.06.2018, яка отримана Позивачем 22.06.2018 надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 10 днів з дня вручення цієї ухвали і цей строк не пов'язаний з отриманням інформації щодо результатів розгляду Великою Палатою Верховного Суду спору у справі №910/9072/17. Крім того, ухвалою суду зобов'язано надати докази надсилання відзиву іншим учасникам справи, проте такі докази до відзиву Позивачем не додані.

16. Враховуючи наведене, а також те, що Позивачем подано відзив поза межами строку, встановленого ухвалою суду від 15.06.2018, тому відзив Позивача відповідно до статей 118, 295 ГПК України, підлягає залишенню без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Відповідно до положень статті 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Статтею 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (частина 1 статті 642 ЦК України).

18. Як встановлено під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час апеляційного перегляду, між сторонами відсутній договір, підписаний зі сторони Позивача. Крім того, судами встановлено, що матеріалами справи не доведено, що між сторонами укладено договір в усній формі або за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем (в електронній формі), оскільки доказів видачі Позивачу квитанцій на підтвердження факту надання засобу поповнення та/або зарахування електронних грошей на вказаний користувачем електронний гаманець Відповідач не надав.

19. Таким чином, оскільки, як встановили попередні судові інстанції, Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що проект договору був підписаний Позивачем, а також те, що Позивач був обізнаний щодо його умов та погодив їх у передбаченій законом формі та порядку, доказів вчинення сторонами дій, передбачених в наявному в матеріалах справи проекті договору, який надав Відповідач, матеріали справи не містять, тому висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що проект договору № EG-12-10-2016 від 12.10.2016 згідно з діючим законодавством не був укладений, колегія суддів вважає обґрунтованим.

20. Водночас, визнавши, що договір № EG-12-10-2016 від 12.10.2016 між сторонами не був укладений, місцевим господарським судом помилково застосовано до спірних правовідносин положення статті 693 ЦК України, які регулюють відносини за договором купівлі-продажу. Так, з урахуванням обґрунтованого висновку про відсутність між сторонами договірних відносин, апеляційний господарський суд вірно визначився, що в межах вирішення спору у даній справі підлягають застосуванню норми матеріального права, які регулюють вирішення питання повернення переданого на виконання правочину, який не було вчинено, договору, який не було укладено.

21. Згідно із частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

22. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

23. Зазначеної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду (постанова від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

24. З огляду на те, що, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами відсутні договірні відносини, а тому грошові кошти, заявлені Позивачем до стягнення, підлягають поверненню Відповідачем на підставі статті 1212 ЦК України, що мотивовано визначено судом апеляційної інстанції.

25. Доводи скаржника в пунктах 8, 9 постанови відхиляються, оскільки з тексту постанови суду апеляційної інстанції вбачається надання судом оцінки доводам та наведення підстав, з яких відхилено клопотання Відповідача про призначення судової експертизи. Крім того, суд обґрунтував позицію щодо клопотання Відповідача про зобов'язання Позивача надати докази.

26. Посилання Відповідача в пункті 10 постанови не можуть бути взяті до уваги, оскільки судом апеляційної інстанції належним чином та в повному обсязі здійснено перегляд рішення суду першої інстанції в межах повноважень, визначених статтею 269 ГПК України.

27. Твердження скаржника в пункті 11 постанови відхиляються, оскільки статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено саме право судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови у даній справі, у ній наведено мотиви та норми права, якими суд керувався під час її прийняття, а тому відсутні підстави стверджувати, що не застосування судом апеляційної інстанції під час прийняття судового рішення Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" свідчить, що зазначена постанова прийнята судом за неправильного застосування норм матеріального права.

28. Доводи скаржника в пункті 12 постанови відхиляються з підстав, наведених у даній постанові суду.

29. Посилання Відповідача в пункті 13 постанови також відхиляються з тих підстав, що у справах №922/2790/17, №923/1366/16 та у даній справі правовідносини є різними.

30. При цьому, колегія суддів зазначає, що у пункті 54 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", заява №4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див.рішення у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії", заява N 30544/96, п. 26, ECHR 1999-I).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. Враховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Щодо розподілу судових витрат

32. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Елплат" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 у справі № 917/171/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.05.2018.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.