ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/603/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Скрипки І.М. - головуючого, Михальської Ю.Б., Тищенко А.І. від 21 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Черкаської області у складі Спаських Н.М. від 24 жовтня 2018 року

за позовом Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал"

до Гаражного автокооперативу "Автомобіліст"

за участю третьої особи - Черкаської міської ради

про встановлення земельного сервітуту

(у судовому засіданні взяв участь представник позивача - Єрьоменко В.В.)

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2018 року Гаражно-будівельний кооператив "Квартал" звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Гаражного автокооперативу "Автомобіліст" про встановлення земельного сервітуту, а саме: площа земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту - 0,0806 га в межах відповідно до Додатку № 4 до висновку № 14/18/буд. судової земельно - технічної експертизи "Варіант земельного сервітуту (07.02 - право виїзду на транспортному засобі по наявному шляху)" площею 0,0806 га в інтересах гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" за рахунок земельної ділянки гаражного авто кооперативу "Автомобіліст" по вул. Олени Теліги (Конєва), 8 в м. Черкаси; вид сервітуту - право цілодобового проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі членів гаражно-будівельного кооперативу "Квартал"; строк сервітуту - до 27 січня 2025 року; плата за встановлення сервітуту - 2200,38 грн. на рік ( 2,73 грн. за 1 кв.м) з дня встановлення сервітуту.

1.1. Позов обґрунтований тим, що відповідач і члени його кооперативу почали діяльність із заміни асфальтового покриття, перебудови чи добудови гаражів, виклавши будматеріали (бетонні блоки, плити) в безпосередній близькості до гаражів позивача, чим створили перешкоди у доступі до них.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року, в позові відмовлено.

2.1. Рішення судів обґрунтовані недоведеністю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. У квітні 2019 року позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить прийняті у даній справі судові рішення скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

4. При розгляді даної справи суди не застосували норми абз. першого частини 2 статті 402, частини 2 статті 404 Цивільного кодексу України, оскільки за змістом вказаних норм, не може бути встановлено земельний сервітут за договором з особою, яка не є власником (володільцем) земельної ділянки.

5. Суди неправильно розтлумачили положення частини 3 статті 402 Цивільного кодексу України і як наслідок дійшли неправильного висновку про те, що позивач повинен був звернутися до відповідача із пропозицією про встановлення земельного сервітуту площею 0,0539 га.

6. Судом першої інстанції порушено припис пункту 8 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, оскільки під час підготовчого засідання він не вирішив питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів.

Доводи відповідача, наведені ним у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

7. Подана касаційна скарга по суті зводиться до висловлення незгоди з наданою судами оцінкою обставинам справи та доказам у справі.

8. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а тому підстав для їх зміни чи скасування не має.

9. У відзиві відповідач також просить стягнути на його користь з позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

10. Судами встановлено, що на підставі договору оренди землі від 05 липня 2005 року Гаражний автокооператив "Автомобіліст" є користувачем земельної ділянки площею 37 851,83 кв.м. по вул. Конєва ( Олени Теліги) , 8 у м. Черкаси , на якій розміщені гаражі. Договір укладено до 22 червня 2053 року.

11. З акту встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки Автокооперативу "Автомобіліст" по вул. Конєва, 8 від 12 січня 2004 року також вбачається, що загальна площа земельної ділянки по вул . Конєва, 8 у м. Черкаси, яка передана в оренду відповідачу, складає 39 403,61 кв.м. З них 37 851,83 кв.м. передано в оренду на 49 років, а 1 551,78 кв.м. (розташована за межами червоних ліній) передано в оренду під кооператив на 5 років.

12. Ділянкою за межами червоних ліній площею 1 551,78 кв.м. відповідач безперервно користується з 2004 року і по даний час третя особа, Черкаська міська рада, проти цього не мала заперечень.

13. В ході розгляду справи в суді першої інстанції та до призначеного засідання по розгляду справи по суті Гаражним автокооперативом "Автомобіліст" подано суду заяву про долучення документів до матеріалів справи від 02 жовтня 2018 року.

13.1. Відповідач просив приєднати до справи копію додаткової угоди від 13 вересня 2018 року між Черкаською міською радою та Автокооперативом "Автомобіліст" про внесення змін до договору оренди землі від 05 липня 2005 року, якою визначено, що відповідачу поновлено термін дії оренди земельної ділянки площею 0,1552 га на 5 років.

13.2. Про намір отримати такий доказ відповідач попередив суду ще до часу закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, оформлення вказаної додаткової угоди залежало також і від Черкаської міської ради, а тому суд приєднав цей доказ до матеріалів справи як неподаний відповідачем раніше із поважних причин у відповідності до частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, бо цей документ було виготовлено лише в ході розгляду справи.

14. Позивач є користувачем суміжної земельної ділянки площею 0,2580 га по вул. Конєва, 8/3 у м. Черкаси із ділянкою відповідача та користується нею на підставі договору оренди землі від 25 серпня 2015 року терміном на 10 років.

15. При оформленні документів на розроблення проекту землеустрою для передачі в оренду вказаної земельної ділянки, за участі представників позивача та відповідача було складено акт визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гаражно-будівельному кооперативу "Квартал".

15.1. В цьому акті вказано, що у відповідності до погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду позивачу проведено закріплення в натурі меж земельної ділянки Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" для будівництва та обслуговування гаражів площею 0,2580 га по вул. Конєва , 8/3.

16. Суцільний ряд гаражів позивача розташований прямо по лінії межі земельної ділянки відповідача і всі ворота цих гаражів мають єдиний вихід на земельну ділянку відповідача.

16.1. Тому, при складенні Акту визначення та погодження меж сторонами було завчасно погоджено встановлення і розміщення земельного сервітуту (право проходу та проїзду) площею 0,0539 га для позивача за рахунок земель Автокооперативу "Автомобіліст".

16.2. Даний сервітут площею 539 кв.м. і фактичне його розміщення на ділянці відповідача показано на схемі зведеного плану з проекту землеустрою позивача, який ним же подано у справу разом із позовними матеріалами.

17. Отже, саме на таких умовах встановлення земельного сервітуту з площею саме 539 кв.м. відповідач погодив позивачу встановлення меж його суміжної земельної ділянки і саме таким чином було визначено порядок користування земельною ділянкою відповідача.

18. Як вже зазначалося, подати позов до суду Кооператив "Квартал" спонукала та обставина, що в певний період часу відповідач і члени його кооперативу почали діяльність із заміни асфальтового покриття, перебудови чи добудови гаражів, виклавши будматеріали (бетонні блоки, плити) в безпосередній близькості до гаражів позивача, чим створили перешкоди у доступі до них.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. За приписами частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

20. Відповідно до статті 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

20.1. При цьому земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

21. Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

22. Згідно з частиною 3 статті 402 Цивільного кодексу України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

23. Стаття 99 Земельного кодексу України визначає, що ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, у яких є потреба у використанні суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, зумовлені її місцем розташування або природним станом.

24. Таким чином, суб`єктом права земельного сервітуту обов`язково має бути власник або землекористувач земельної ділянки.

25. Відповідно до статті 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

26. Згідно з частиною 3 статті 402 Цивільного кодексу України спір про встановлення сервітуту вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту, (виключно) у разі не досягнення домовленості про встановлення сервітуту та його умов.

27. За змістом чинного законодавства умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

27.1. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут.

27.2. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

28. Суди вказали, що представники відповідача наполягають на тому, що позивач до часу подання позову до суду не звертався до Кооперативу "Автомобіліст" із пропозицію про укладення договору щодо сервітуту на 0,0539 га., як було домовлено сторонами і про що вказано у технічній документації позивача.

28.1. Позивач надав докази про направлення відповідачу звернення і проекту договору про встановлення сервітуту одразу на площу 0,0806 га разом із копією висновку судової земельно-технічної експертизи № 14/18/буд від 12 квітня 2018 року.

29. Позивача зазначає, що членам Кооперативу "Квартал" буде комфортніше розвертати автомобілі і заїжджати в гаражі по більшій площі сервітуту (0,0806 га), яка простягається впритул до гаражів відповідача, як показано на схемі, що міститься в матеріалах справи.

29.1. Однак відповідача проти цього заперечує і вказує, що у такому випадку відстань від гаражів позивача до гаражів відповідача по сервітуту 0,0806 га буде більшою, ніж відстань між гаражами в рядах відповідача, а тому права останнього будуть явно порушеними, а сервітут несправедливим.

30. Подану у справу схему виготовив відповідач самостійно до акту проміру проїздів. Аналогічного акту на заперечення чи спростування внесених до нього даних позивач суду не надав, хоча це питання невідповідності відстаней між гаражами по обох варіантах сервітутів у співвідношенні із відстанями між гаражами в рядах кооперативу "Автомобіліст" неодноразово обговорювалося під час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

31. Як вказано вище, згідно з частиною 4 статті 98 Земельного кодексу України земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

32. Враховуючи викладене та на підстав оцінених доказів та пояснень суди дійшли висновку про те, що найменш обтяжливим для відповідача явно є сервітут площею 0,0539 га, а Верховний Суд в силу своїх повноважень не вбачає підстав вважати такі висновки судів неправомірними, оскільки зроблені вони на підставі правильного застосування норм матеріального права, інша річ, що скаржник не погоджується з тією оцінкою, яка судами надана поданим доказам.

32.1. Сервітут саме площі 0,0539 га відповідач погодив позивачу при оформленні технічної документації, яка виготовлялася самим позивачем перед укладенням ним договору оренди суміжної земельної ділянки.

33. У заяві до позову про встановлення сервітуту від 07 вересня 2018 року відповідач зазначив, що він не заперечував раніше і не заперечує зараз проти встановлення сервітуту на земельну ділянку площею 0,0539 га щодо цілодобового проходу та проїзду членів Кооперативу "Квартал" та наголошував, що домовленість між сторонами про встановлення сервітуту саме площею 0,0539 га по земельній ділянці Кооперативу "Автомобіліст" була фактично досягнута при складенні акту визначення та погодження меж земельної ділянки Кооперативу "Квартал" від 02 вересня 2011 року за участі представників обох сторін. Відповідач чинність цієї домовленості щодо площі сервітуту не заперечує, про що у справу подано письмові пояснення.

34. Суди визнали, що позивач не надав обґрунтованих пояснень, чому він відмовився від варіанту укладення сервітуту на площу 0,0539 га (саме на цих умовах він отримав погодження відповідача щоб стати його суміжним сусідом) і вимагає встановлення сервітуту більшої площі 0,0806 га, як і не пояснив він і те, як при цьому буде дотримано баланс інтересів сторін та чому сервітут саме площею 0,0806 га є найменш обтяжливим для відповідача.

35. Вказане по суті є фактажем даного провадження, а доводи скаржника у цій частині не стосуються питань права чи правозастосування, а тому і не потребують втручання Верховного Суду.

36. Доводи ж скаржника наведені у пункті 4 цієї постанови Судом взагалі відхиляються, оскільки такі доводи не були правовою підставою позову у даній справі, не зазначалися позивачем в апеляційній скарзі, а наводяться ним лише на етапі касаційного перегляду, однак при цьому ним не враховуються межі розгляду справи у суді касаційної інстанції.

27. Щодо доводів скаржника описаних у пункті 6 цієї постанови Суд зазначає таке.

28. У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

28.1. Судом першої інстанції встановлено, що висновок № 14/18/буд. судової земельно-технічної експертизи від 12 квітня 2018 року, який подавався позивачем в якості доказу у справі, не містить вказівки на те, що його виготовлено для подання до суду. У висновку вказано лише, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність.

28.2. Даний висновок взагалі не виготовлявся для суду, оскільки він замовлений позивачем саме для його звернення до відповідача про оформлення сервітуту площею 0,0806 га, що вбачається із опису до цінного листа на адресу Кооперативу "Автомобіліст" від 20 квітня 2018 року, де у переліку вказано висновок судової експертизи, який направлено разом із зверненням позивача та проектом договору про встановлення сервітуту на адресу відповідача.

28.3. Враховуючи відсутність у висновку № 14/18/буд. зазначення про те, що цей висновок підготовлено для подання до суду, суди дійшли висновку, що цей документ не можна вважати висновком експерта, який складається і подається в порядку Господарського процесуального кодексу України для з`ясування обставин, які потребують спеціальних знань, бо суд ними не володіє.

28.4. З цієї підстави суди дійшли висновку, що позивачем взагалі не подано у справу належного і допустимого доказу про можливість встановлення сервітуту площею 0,0806 га, як позивач просить у позові.

28.5. Про призначення у справі експертизи для встановлення можливості існування сервітуту площею 0,0806 га та його конфігурацію сторони до суду клопотання не подавали, а за приписами статті 99 Господарського процесуального кодексу України призначення судової експертизи є правом суду, а не обов`язком.

29. Не зважаючи на вказане вище, в якості додаткового обґрунтування судового рішення і як відповідь на доводи позивача суди дослідили наданий висновок.

30. За результатами такого дослідження суди сказали, що у висновку № 14/18/буд. подано два варіанти сервітуту - площами 0,0539 га та площею 0,0806 га із показом меж площ цих сервітутів стосовно гаражів відповідача на планах-схемах (штрихова заливка жовтого кольору).

30.1. Експерт зазначає, що перший варіант сервітуту на 0,0539 га не є повністю технічно коректний, бо його частина виходить за межі земельної ділянки Гаражного автокооперативу "Автомобіліст" по вул. О .Теліги ( Конєва ) , 8 у м. Черкаси .

31. Однак, як вже зазначалося, проблема з частиною земельної ділянки відповідача за межами червоних ліній вирішена в ході розгляду справи через поновлення дії договору оренди землі від 05 липня 2005 року, а інших проблем із встановленням сервітуту саме такої площі експерт не вбачає.

32. Переглядаючи, в межах своїх повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

32.1. Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

33. Суд вважає, що в іншому подана скарга фактично зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, є проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінку доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення додаткового апеляційного перегляду.

33.1. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

34. Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

Щодо судових витрат

35. Витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

36. Крім цього, у відзиві на касаційну скаргу відповідачем заявлено клопотання про стягнення на його користь з позивача 2000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

37. На підтвердження понесених витрат Гаражним автокооперативом "Автомобіліст" до Суду подано копію договору про надання юридичних послуг від 07 травня 2019 року укладеного з адвокатом Лінником М.С., розрахунок наданих послуг від 14 травня 2019 року та платіжне доручення № 47 від 15 травня 2019 року на суму 2000 грн.

38. Так, статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

39. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, як і заперечень проти клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, від Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" до суду касаційної інстанції не надходило.

40. Дослідивши клопотання відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції, врахувавши відсутність заперечень позивача щодо такого розподілу цих витрат, надані Гаражним автокооперативом "Автомобіліст" докази, ступінь складності справи, підтверджену документально вартість робіт та детальний опис виконаних робіт, сплату заявником такої суми витрат виконавцю, Верховний Суд вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, у зв`язку з чим клопотання про відшкодування таких витрат підлягає задоволенню.

40.1. За змістом частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

40.2. Оскільки за результатами розгляду справи № 925/603/18 судом касаційної інстанції касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, Суд дійшов висновку, що 2000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал".

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Черкаської області від 24 жовтня 2018 року у справі № 925/603/18 залишити без змін.

3. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Квартал" (18029, м. Черкаси, вул. Маршала Конєва, буд. 8/3, код ЄДРПОУ - 36196768) на користь Гаражного автокооперативу "Автомобіліст" (18029, м. Черкаси, вул. Маршала Конєва, буд. 8, код ЄДРПОУ - 22791580) 2000 грн (дві тисячі гривень) витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.