Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №924/412/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 924/412/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" за дорученням якого діє Кам'янець - Подільський РЕМ

до Комунального підприємства "Міськтепловоденергія",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - 1. Департамент фінансів Хмельницької облдержадміністрації, 2. Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області,

про стягнення 491 039,57 грн., з яких 112 080,81 грн. 3% річних, 75 333, 59 грн. пені та 303 625,17 грн. інфляційних нарахувань,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача 491039,57 грн., з яких 112080,81 грн. 3% річних, 75333,59 грн. пені та 303625,17 грн. нарахувань інфляції відповідно до договору про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності № 20 від 16.02.2010р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо строків оплати за отриману активну електроенергію, поставлену позивачем на виконання договору про постачання електричної енергії №20 від 16.02.2010, на підставі чого у відповідача виник обов'язок з оплати нарахованих позивачем за прострочення виконання згаданих грошових зобов'язань сум пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.07.2017 (суддя Гладій С.В.) , залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 (головуючий суддя: Тимошенко О.М., судді: Огороднік К.М., Мамченко Ю.А.) у справі № 924/412/17, в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та договір про організацію взаєморозрахунків від 24.08.2014 року, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 20 від 16.02.2010 року, тому відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України, а також стягнення з відповідача пені.

11.12.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 до Вищого господарського суду України. Провадження за даною касаційною скаргою не відкривалося.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року у справі № 924/412/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

За приписами підпункту 4 пункту 1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

19.02.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Позивач вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду винесені з порушенням процесуального та невірним застосуванням матеріального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Скаржник (позивач) зазначає, що під час розгляду справи судами не прийнято до уваги, що при укладенні договору на постачання електричної енергії сторонами визначили його зміст на основі типового договору, він містить перелік істотних умов та обов'язків сторін, тому всі розрахунки повинні здійснюватись саме за цим договором, а не за укладеними спільними протокольними рішеннями та договором про організацію взаєморозрахунків від 24.08.2014 року.

При цьому скаржник вказує на те, що жодних змін щодо порядку розрахунків до договору № 20 від 16.02.2010 року сторонами внесено не було, тому судами не було враховано порядок внесення змін до договору, який чітко врегульований чинним законодавством, розрахунки повинні здійснюватись за укладеним договором про постачання електроенергії.

Оскільки відповідачем з порушенням строків, встановлених договором №20, здійснювалась оплата електричної енергії, поставленої позивачем, останній правомірно просив суд стягнути на його користь штрафні санкції, передбачені як договором так і чинним законодавством, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання. В свою чергу, як вважає позивач, суди фактично звільнили відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №20, що є неприпустимим.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого суду, прийняти нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

На підставі ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було встановлено судами, 16.02.2010 року між ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" (Постачальник) та КП "Міськтеплокомуненерго" (Споживач) було укладено договір №20 про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності, згідно з п. 1 якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю ___кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до розділу 2 Договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Постачальник зобов'язується виконувати умови цього договору, постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком 5 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності, визначеної додатком 7 "Величина приєднаної та дозволеної до використання потужності". Повідомляти споживача про всі зміни тарифів на електричну енергію письмово або через засоби масової інформації за п'ять днів до введення їх у дію (п. п. 2.2.1-2.2.3 Договору).

Споживач зобов'язується виконувати умови цього договору. Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановки: 24 години на добу, 7 днів на тижні. Оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10, 3 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії". Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п. 2.3.1 - п. 2.3.4).

Відповідно до додатку № 10 до договору "Порядок розрахунків", розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку № 1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності:

- до 25 числа розрахункового періоду 17% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду.

- до 10 числа наступного за розрахунковим місяця 83%, згідно фактичних показів лічильника.

Згідно пункту 4.2.1 Договору, відповідальність споживача за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, за порушення термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Розділом 9 договору визначені інші умови договору, згідно яких додатки до цього договору: 1, 2, 3, 5, 7, 10, 11, 12, а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є невід'ємними частинами цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін. Спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Договір підписано представниками та скріплено печатками сторін. Заяв про припинення дії договору або зміни його умов не надходило.

Як також встановлено судами, на виконання умов договору, позивачем було поставлено споживачу (відповідачу) активну електроенергію у період з квітня 2014р. по квітень 2017р., що підтверджується рапортами та виставленими до оплати відповідачу рахунками-фактурами наявними в матеріалах справи на загальну суму 30280748,04 грн.

Крім того, судами встановлено, що між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Кам'янець-Подільської міської ради, КП "Міськтепловоденергія" та ПАТ "Хмельницькобленерго" укладено договір №2/30Д від 24.06.2014р. про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ від 29.01.2014р. № 30.

Відповідно до п. 1 даного договору, є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 р. № 30.

Відповідно до п. 3. договору, казначейство перераховує кошти, залучені з єдиного казначейського рахунку (першій у сумі 1966580,63 грн.), на підставі рішення Мінфіну.

Частиною 2 п. 10 Договору, Сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Також починаючи з 10.04.2014 по 13.03.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької облдержадміністрації, ПАТ "Хмельницькобленерго" та ДП "Енергоринок" булі укладені ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету

Як встановлено матеріалами справи, відповідачем згідно з договором про організацію взаєморозрахунків було сплачено 1966580,63 грн., інша частина боргу за отриману електроенергію в сумі 25655598,60 грн. оплата якого не врегульована та не охоплювалась вищезазначеним договором, була сплачена за рахунок субвенції з державного бюджету, а непокритий залишок в розмірі 2658568,81 грн. власними коштами відповідача.

Звертаючись з даним позовом позивач зазначав, що оскільки відповідачем порушені строки оплати за виконані ним роботи, посилаючись на ст. 625 ЦК України останній просить суд стягнути на його користь нараховані інфляційні втрати 303625,17 грн. та річні в розмірі 112080,81 грн., а також пеню в сумі 75333,59 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вказали на те, що уклавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та договір про організацію взаєморозрахунків від 24.08.2014 року, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, поставлену відповідно до договору № 20 від 16.02.2010 року, тому відсутні підстави для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України , а також стягнення з відповідача пені.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" між сторонами разом з уповноваженими органами виконавчої влади та Державної казначейської служби було укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 20/8063 від 10.04.2014 року, № 20/8543 від 13.05.2014 року, № 20/8543 від 11.06.2014 року, № 20/9406 від 10.07.2014 року, № 20/9798 від 12.08.2014 року, № 20/10119 від 10.09.2014 року, № 20/10441 від 10.10.2014 року, № 20/110814 від 12.11.2014 року, № 20/11256 від 11.12.2014 року, № 20/23 від 15.01.2015 року, № 20/351 від 11.02.2015 року, № 20/740 від 12.03.2015 року, № 20/1172 від 10.04.2015 року, № 20/1660 від 15.05.2015 року, № 20/1994 від 12.06.2015 року, № 20/2386 від 13.07.2015 року, № 20/2775 від 12.08.2015 року, № 20/3200 від 11.09.2015 року, № 20/3503 від 09.10 2015 року, № 20/3891 від 11.11.2015 року, № 20/4303 від 10.12.2015 року, № 20/4645 від 15.01.2016 року, № 20/4872 від 11.02.2016 року, № 20/5104 від 14.03.2016 року, № 20/5506 13.04.2016 року, № 20/5683 від 13.05.2016 року, № 20/5946 від 13.06.2016 року, № 20/6288 від 13.07.2016 року, № 20/6611 від 12.08.2016 року, № 20/6951 від 15.09.2016 року, № 20/6951 від 15.09.2016 року, № 20/7234 від 13.10.2016 року, № 20/7023 від 14.11.2016 року, № 20/8018 від 12.12.2016 року, № 20/6319 від 12.01.2017 року, № 20/8700 від 10.02.2017 року, № 20/9092 від 13.03.2017 року,

Відповідно до умов вказаних протокольних рішень сторони дійшли згоди погасити заборгованість комунального підприємства „Міськтепловоденергія", що виникла за основним договором № 20 про постачання електричної енергії від 16.02.2010 року на умовах Постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій".

Крім того, відповідно до п. 24 ст. 14 Закону України „Про Державний бюджет України на 2014 рік" і порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджуються та/або погоджуються органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року № 30, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, Департаментом фінансів Хмельницької обласної державної адміністрації, фінансовим управлінням Кам'янець-Подільської міської ради та КП „Міськтепловоденергія" укладено договір №2/30Д про організацію взаєморозрахунків від 24.08.2014 року.

Умовами цього договору передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінено порядок і строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором , які виникли на підставі Договору.

За змістом ч.2 п.10 договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій із погашення заборгованості відповідно до договору, а також засвідчили, що після виконання договору сторони не мають одна до одної жодної претензії стосовно його предмета (п. 15 Договору).

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що підписання сторонами договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а також фактичне виконання розрахунків в порядку, зазначеному в договорі та цих протокольних рішеннях відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20., свідчить про погодження сторонами зміни порядку і строків проведення оплати за договором № 20 від 16.02.2010 року .

Отже, сторонами за договором №20 за їх взаємною згодою і домовленістю було змінено порядок проведення остаточного розрахунку, та їх відносини були підпорядковані вимогам договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень і спеціальних нормативно-правових актів, зокрема постанові Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20.

При розгляді справ щодо застосування у подібних правовідносинах норми частини другої статті 625 ЦК України та санкцій, передбачених умовами договору, слід зазначити, що необхідною умовою для їх застосування є те, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи, і, відповідно до якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору. Укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справі № 902/1652/13, від 11.11.2015 у справі № 927/1733/14, від 25.03.2015 у справі № 924/1265/13, від 09.09.2014 у справах №№ 5011-1/1043-2012-42/528-2012, 5011-35/1272-2012-42/527-2012, 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 10.02.2016 № 3-1267гс15, з якою повністю погоджується колегія суддів по даній справі.

Підписання сторонами спільних протокольних рішень і виконання їх положень, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 свідчить, що сторони фактично погодились, що оплата наданих послуг за Договором підлягає погашенню шляхом здійснення взаєморозрахунків на підставі спільних протокольних рішень. Тим самим сторони змінили порядок і строк проведення розрахунків за електроенергію, надану відповідно до договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору.

Дані обставини виключають застосування штрафних санкцій у вигляді пені, так само як і нарахування 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання і нарахувань інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі №924/412/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.07.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2017 у справі №924/412/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський