Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №906/790/16
Постанова ВГСУ від 22.03.2017 року у справі №906/790/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/790/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Тютюнник С.В.

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню

та газифікації "Житомиргаз" - Богдана С.В.

Головного управління державної казначейської

служби України в Житомирській області - не з'явився

Департаменту фінансів Житомирської обласної

державної адміністрації - не з'явився

Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" - не з'явився

Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Остапенка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 (у складі колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Коломис В.В., Крейбух О.Г.)

та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2017 (суддя Тимошенко О.М.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаменту фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 75 028 760,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2016 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз") звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 13325/6 від 26.09.2016) про стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (далі - ПАТ "Житомиргаз") 61 997 744,22 грн заборгованості з балансування обсягів природного газу у лютому-серпні 2016 року, 3 % річних в сумі 601 343,61 грн, 6 775 060,72 грн. пені, 7 % штрафу в сумі 4 838 346,02 грн та 816 265,96 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Житомиргаз" порушило взяті на себе зобов'язання за договором транспортування природного газу № 1512000704 від 17.12.2015 в частині здійснення оплати послуг з балансування обсягів природного газу у лютому-серпні 2016 року, що є підставою для покладення на нього обов'язку сплатити їх вартість, з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних, пені та штрафу.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.06.2017 припинено провадження у справі в частині стягнення 61 997 744,22 грн основного боргу. Відмовлено в позові в частині стягнення 601 343,61 грн 3% річних, 6 775 060,72 грн пені, 4 838 346,02 грн штрафу, 816 265,96 грн інфляційних втрат.

Рішення суду в частині припинення провадження у справі мотивовано тим, що станом на день розгляду справи відповідачем погашено основний борг у повному обсязі, у зв'язку з тим, що були профінансовані підписані між сторонами спільні прокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ і теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України. Відмовляючи у стягненні 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, суд виходив з того, що підписавши відповідні спільні протокольні рішення, сторони змінили порядок і строк розрахунків за послуги з транспортування природного газу за договором № 1512000704 від 17.12.2015, які відповідач чітко виконував, а тому відсутні підстави для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ПАТ "Укртрансгаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2017 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 601 343,61 грн 3% річних, 6 775 060,72 грн пені, 816 265,96 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у вказаній частині.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз" посилається на те, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки доказам позивача; не було досліджено у повній мірі, як з підписанням спільних протокольних рішень змінились строки виконання всіх грошових зобов'язань і як це впливає на розрахунки за надані послуги балансування обсягів природного газу.

ПАТ "Житомиргаз" подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області, Департамент фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, ТОВ "Житомиргаз збут" були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності вказаних представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.12.2015 між позивачем (оператор) та відповідачем (замовник) укладено договір транспортування природного газу №1512000704 (далі - договір), згідно з яким оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно з п.п. 2.6, 2.7 договору сторони погодили, що замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі газотранспортної системи, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також - оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі. Оператор має виконувати вимоги, визначені в кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Розділом ІХ договору сторонами встановлено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу газотранспортної системи в строк до дванадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Відповідно до п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника/відповідача за визначеною договором формулою.

Згідно з п. 9.4. договору оператор до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактору. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує п`яти банківських днів.

За змістом п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу газотранспортної системи та розділу IX цього договору.

У п. 13.5 договору сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в лютому-серпні 2016 року ПАТ "Укртрансгаз" було надано послуги балансування ПАТ "Житомиргаз" на загальну суму 61 997 744,22 грн.

Вартість послуг з балансування обсягів природного газу за лютий - серпень 2016 року розрахована замовнику оператором відповідно до умов п. 9.2 договору транспортування природного газу № 1512000704 від 17.12.2015 і не оспорюється відповідачем.

Водночас Головним управлінням державної казначейської служби України в Житомирській області (сторона 1), Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації (сторона 2), ТОВ "Житомиргаз збут" (сторона 3), ПАТ "Житомиргаз" (сторона 4), ПАТ "Укртрансгаз" (сторона 5) та ПАТ "НАК "Нафтогаз України" укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України, предметом яких була організація проведення сторонами взаєморозрахунку, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій", від 19.01.2017 на суми 5 914 426,00 грн, 10 000 000,00 грн, 20 000 000 грн, від 21.02.2017 на суму 31 488 703,76 грн, в тому числі за договором транспортування природного газу № 1512000704 від 17.12.2015.

У розділі 2 спільних протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків. За умовами п. 2.5 зазначених протокольних рішень, ПАТ "Житомиргаз" перераховує ПАТ "Укртрансгаз" кошти за надані послуги у 2016 році згідно з договором транспортування природного газу № 1512000704 від 17.12.2015 із записом у графі "призначення платежу" "постанова Уряду від 11.01.2005 року № 20, дата і номер спільного протокольного рішення за надані послуги у 2016 році, договір транспортування природного газу від 17.12.2015 року № 1512000704, в т.ч. ПДВ".

Згідно з розділом 3 протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язались перерахувати кошти наступній стороні не пізніше наступного дня після зарахування коштів на їх рахунок; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цих спільних протокольних рішень та з урахуванням укладених договорів на розрахункове-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перерахувати кошти за схемою, передбаченою спільними протокольними рішеннями.

Судами встановлено, що спільні протокольні рішення про погашення заборгованості за надані послуги за договором транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000704 підписані Головним управлінням державної казначейської служби України в Житомирській області, Департаментом фінансів Житомирської обласної державної адміністрації, ТОВ "Житомиргаз збут", ПАТ "Житомиргаз", ПАТ "Укртрансгаз", ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а при укладенні вказаних рішень сторони керувалися зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20, відповідно до якої затверджений Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688, яким затверджено Порядок проведення розрахунків за природний газ (далі - Порядок від 03.08.2015 № 493/688), теплопостачання і електроенергію.

Встановивши, що спільні протокольні рішення були профінансовані станом на день розгляду справи в суді першої інстанції, тобто основний борг погашено у повному обсязі в розмірі 67 403 129,76 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, суди припинили провадження у справі у вказаній частині на підставі ч. 1 п. 1-1 ст. 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У касаційній скарзі ПАТ "Укртрансгаз" не оспорює правомірності вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

ПАТ "Укртрансгаз" оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій виключно в частині відмови у стягненні 3% річних, інфляційних втрат та пені.

За змістом ст. 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Згідно ст. 12 ГК України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

Положеннями пункту 1.2. Порядку від 03.08.2015 № 493/688, яким сторони керувались при підписанні відповідних спільних протокольних рішень, визначено, що розрахунки, передбачені в пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (далі - акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг) (далі - договори), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форма якого наведена у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку2.

Суд зазначає, що спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків підписуються усіма учасниками розрахунків: відповідним департаментом фінансів, відповідним головним управлінням Казначейства, постачальниками та/або транспортувальниками ресурсів (товарів, послуг), ПАТ "НАК "Нафтогаз України", ДП "Енергоринок", ПАТ "Укртрансгаз", ПАТ "Укргазвидобування", виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами. Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, за електроенергію та природний газ або вугілля додатково погоджуються з Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, ПАТ "Укртрансгаз" у такий спосіб виявив свою згоду здійснити розрахунки відповідно до згаданого Порядку і тим самим погодився із зміною порядку та строків проведення розрахунків за надані ним послуг з транспортування природного газу за договором №1512000704 від 17.12.2015.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що не було досліджено у повній мірі, як з підписанням спільних протокольних рішень змінились строки виконання всіх грошових зобов'язань.

Враховуючи зазначене, встановивши що відповідачем виконувались положення спільних протокольних рішень, а станом на день розгляду справи, основний борг сплачено в повному обсязі, тобто відповідачем дотримано строки виконання зобов'язань за договором з урахуванням спільних протокольних рішень, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки ПАТ "Укртрансгаз" не доведено порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права прийнятті оскаржуваних судових актів, Верховний Суд, перевіривши рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів в межах доводів касаційної скарги та вимог ст. 300 ГПК України, не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ "Укртрансгаз".

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 та рішення Господарського суду Житомирської області від 29.06.2017 у справі №906/790/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий