ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1151/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Бєрьозки Ю.В.,

відповідача - Чумаченко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу колективного підприємства "Промжилбуд",

на рішення Господарського суду Херсонської області

(суддя - Литвинова В.В.)

від 06.02.2018,

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Лавриненко Л.В., судді - Величко Т.А., Філінюк І.Г.)

від 18.05.2018,

у справі за позовом колективного підприємства "Промжилбуд",

до комунального підприємства агрофірма радгосп "Білозерський",

про стягнення 4 919 010,40 грн,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року КП "Промжилбуд" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з КП АР "Білозерський" інфляційних збитків та 3% річних в сумі 4 919 010,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 залишено без змін рішення Господарського суду Херсонської області від 15.11.2016 у справі № 923/2037/15 та стягнуто з відповідача аванс за договором поставки від 01.05.2012 № 1/05 у сумі 5 141 542,17 грн. Посилаючись на вищевказані рішення суду та ст. 625 ЦК України, позивач вважає, що відповідач зобов'язаний повернути КП "Промжилбуд" не лише суму основного боргу, а й оплатити компенсацію інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 06.02.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не є грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. До того ж, самим договором поставки не встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 06.02.2018 залишено без змін.

КП "Промжилбуд" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, Стверджує, що судами порушено приписи Цивільного кодексу України. На його думку обов'язок продавця повернути кошти передоплати є зобов'язанням в розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, виникати воно може на підставах, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України. Вказує,що ст.ст. 536, 625, 693 Цивільного кодексу України не містять прямої заборони щодо нарахування 3% річних та інфляційних збитків на кошти попередньої оплати.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечує проти доводів касаційної скарги та просить залишити постанову апеляційного суду і рішення місцевого суду без змін. Вважає їх законними та обґрунтованими. Посилається на правову позицію Верховного суду України у справах № 910/8318/16, № 3-39гс15, № 921/226/13-г.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, побутовим або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи вищевказане, договір купівлі-продажу є складним зобов'язанням, що складається з двох поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому продавець повинен передати майно, а покупець наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому покупець зобов'язаний оплатити переданий товар, а продавець має право вимагати від покупця відповідної оплати.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару, або повернення суми попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.11.2016 у справі №923/2037/15, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.09.2017, стягнуто з агрофірми радгосп "Білозерський" на користь КП "Промжилбуд" суму боргу з повернення попередньої оплати за договором поставки № 1/05 від 01.05.2012 у розмірі 5 141 542,17 грн.

5 141 542,17 грн попередньої оплати у справі № 923/2037/15 було стягнуто на користь позивача як покупця товару у зв'язку з невиконанням відповідачем як продавцем договору № 1/05 від 01.05.2012 щодо поставки узгодженого сторонами товару (черешня, персик та абрикос).

Предметом позову у цій справі є стягнення 3% річних та інфляційних втрат нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за період з 14.12.2014 до 14.12.2017, у зв'язку з невиконанням судового рішення в справі № 923/2037/15 про повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

Положеннями ст. 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки у цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.

Зобов'язання поставити товар не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стягнення коштів за його невиконання.

За таких обставин застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат та трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.

Верховний Суд вважає за необхідне відзначити, що частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором поставки від 01.05.2012 № 1/05 розмір таких процентів встановлено не було.

Окрім того, 01 жовтня 2017 року Господарським судом Херсонської області у цій справі було прийнято ухвалу, якою суд відстрочив виконання рішення Господарського суду Херсонської області від 15.11.2016. Таким чином, суд встановив право КП АР "Білозерський" на відстрочку сплати боргу та обов'язок сплатити цей борг до 30.06.2018.

Невиконання зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період такого розстрочення або відстрочення.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу колективного підприємства "Промжилбуд" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 06.02.2018 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2018 у справі за № 923/1151/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач