Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.04.2020 року у справі №911/207/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/207/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 (Куксов В. В. - головуючий, судді Тищенко А. І., Шаптала Є. Ю.) у справі

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд"

про забезпечення позову,

особи, які можуть отримати статус учасника справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд",

відповідач - Вишгородська міська рада,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1".

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" (далі - ТОВ "Дніпрожилбуд") звернулося до Господарського суду Київської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходів до забезпечення позову, а саме:

- заборонити Вишгородській міській раді Київської області (далі - міськрада) вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пров. Прожекторний;

- заборонити всім без винятку суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, державним та приватним нотаріусам, іншим органам чи особам, які виконують функції в сфері державної реєстрації, які утворені та діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вчиняти будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію права власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, органів місцевого самоврядування, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) стосовно земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пров. Прожекторний ;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам Відділу Держгеокадастру у Вишгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області здійснювати будь-які дії, спрямовані на скасування державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пров. Прожекторний , у Державному земельному кадастрі.

1.2. Заяву про забезпечення позову аргументовано тим, що 20.01.2006 між заявником Приватним акціонерним товариством "Дніпрожилбуд" (12.06.2016 реорганізовано на ТОВ "Дніпрожилбуд" шляхом перетворення) та міськрадою було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір оренди землі), посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Голуб Л. А. № 223, з урахуванням подальших змін і доповнень від 29.01.2009 за № 136, а також поновлення від 28.12.2012 № 3093. Погоджений сторонами строк договору оренди землі - до 20.01.2020.

У листі-повідомленні від 16.12.2019 № 445х/19 заявник відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до міськради з пропозицією вирішити питання щодо продовження договору оренди землі. Водночас міськрада рішенням від 24.12.2019 № 29/34 заперечила у поновленні дії договору оренди землі. Крім цього, згідно із зазначеним рішенням міськрада вирішила вчинити організаційно-правові дії щодо державної реєстрації припинення права оренди за договором оренди землі.

На думку заявника, такі дії міськради є незаконними, у зв`язку з чим заявник здійснює підготовку позовної заяви за позовом ТОВ "Дніпрожилбуд" до міськради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вишгородміськреконструкція-1" (далі - ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1"), про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 2,3718 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, у редакції, запропонованій позивачем.

Разом із тим заявник вважає, що до завершення розгляду судового спору та набрання чинності рішенням у зазначеній справі є об`єктивні підстави вважати, що міськрада вчинить дії, спрямовані на передачу земельної ділянки іншим особам, що, в свою чергу, унеможливить виконання судового рішення про задоволення позову (за наявності таких підстав для його прийняття).

Зокрема, заявник зазначає, що факт вчинення міськрадою відповідних дій підтверджують: пункт 3 рішення № 59/34, за змістом якого рада постановила вчинити організаційно-правові дії щодо державної реєстрації припинення права оренди за договором"; неодноразові судові процеси між заявником і міськрадою протягом 2006-2018 років щодо спірної земельної ділянки та права заявника на оренду цієї ділянки; опублікована на офіційному порталі м. Вишгорода інформація про те, що на наступному засіданні сесії Вишгородської міської ради, яке відбудеться 06.02.2020, розглядатиметься проєкт рішення "Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1".

Крім цього, заявник звертає увагу на те, що на офіційному порталі міськради (http://www.vyshgorod-mrada.gov.ua/2020/01/17/proekty-rishen-vyshgorodskoyimiskoyi-rady-lx-sesiyi/) розміщено проєкт рішення міськради, згідно з яким передбачено передачу ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1", за умови виконання пункту 2 цього рішення, в оренду строком на 10 років земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, площею 2,3718 га, цільове призначення - 02.03, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, розташованої за адресою: Київська обл., м . Вишгород , пров . Прожекторний.

Заявник стверджує, що міськрада має намір відчужити право оренди земельної ділянки іншій юридичній особі до завершення розгляду судової справи про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди укладеним.

Крім того, заявник наголосив, що під час дії договору оренди землі ТОВ "Дніпрожилбуд" частково забезпечило реалізацію на орендованій земельній ділянці будівельного проєкту - будівництво житлового комплексу "Вишгород Сіті Парк". Зокрема, 20.08.2012 між ТОВ "Дніпрожилбуд" і ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" (забудовник), який може отримати статус третьої особи у цій справі, укладено договір про співробітництво, за яким сторони зобов`язалися об`єднати свої зусилля з метою будівництва житлового комплексу, до складу якого входять багатоквартирні житлові будинки із вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003. При цьому на час звернення ТОВ "Дніпрожилбуд" із поданою заявою забудовник на орендованій земельній ділянці побудував і засвідчив відповідність закінчених будівництвом перших трьох черг будівництва.

Заявник зазначає, що він має намір на подальшу реалізацію запланованого проєкту будівництва, про що свідчать відповідні дозволи на проведення будівельних робіт, видані Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

При цьому ТОВ "Дніпрожилбуд" акцентує, що будівництво вже зведеної частини комплексу відбулося на підставі договору про співробітництво від 20.08.2012, в якому визначено права та обов`язки ТОВ "Дніпрожилбуд" і ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" щодо будівництва житлового комплексу, а отже передача міськрадою земельної ділянки ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1" позбавить заявника можливості вимагати від забудовника повного виконання обов`язків із завершення вже розпочатого будівництва, а також завершення нерозпочатого будівництва інфраструктури комплексу.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/207/20 заяву ТОВ "Дніпрожилбуд" про забезпечення позову до пред`явлення позову задоволено частково; вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони міськраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, провулок Прожекторний. В іншій частині заяви відмовлено.

2.2. Задовольняючи заяву ТОВ "Дніпрожилбуд", місцевий господарський суд виходив із того, що товариство навело достатньо обґрунтовані підстави того, що невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони міськраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передачі у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), щодо спірної земельної ділянки, може порушити права заявника, а вжиті судом заходи сприятимуть запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечать можливість відновлення порушених прав ТОВ "Дніпрожилбуд" .

Отже, у наведеному випадку застосування судом обраного заходу забезпечення позову (у разі задоволення позову, який заявник має намір подати) насамперед спрямовано на забезпечення дійсної ефективності судового захисту та недопущення додаткового порушення прав та законних інтересів заявника.

Місцевий господарський суд також зауважив, що під час розгляду зазначеної заяви суд не встановив, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову є вкрай обтяжливим для міськради чи неспівмірним із майбутніми позовними вимогами, а з огляду на обставини, зазначені заявником, суд вважає, що невжиття таких заходів може призвести до більш негативних наслідків, ніж у разі їх застосування.

Щодо вимог заявника заборонити суб`єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним кадастровим реєстраторам вчиняти реєстраційні дії стосовно спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у зазначеній частині, оскільки спірна земельна ділянка перебуває в комунальній власності міськради, а заборона міськраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передачу у власність чи надання в оренду спірної земельної ділянки є самостійним, співмірним та достатнім способом забезпечення позову (у разі задоволення позову, який заявник має намір подати).

Крім цього, як зазначив суд, подана заява не містить обґрунтування припущень заявника стосовно того, що будь-який суб`єкт державної реєстрації прав на нерухоме майно чи державний кадастровий реєстратор вчиняють реєстраційні чи підготовчі дії щодо спірної земельної ділянки.

2.3. Переглянувши цю ухвалу місцевого господарського суду, Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.03.2020 ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/207/20 скасував, у задоволенні заяви ТОВ "Дніпрожилбуд" про забезпечення позову відмовив.

2.4. Відмовляючи у задоволенні заяви, апеляційний господарський суд дійшов висновку про недостатність доказів для підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Апеляційний господарський суд звернув увагу на неспівмірність запобіжних заходів із заявленими позовними вимогами. Крім цього, суд апеляційної інстанції наголосив, що у разі забезпечення позову можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про часткове задоволення заяви ТОВ "Дніпрожилбуд" про забезпечення позову, з огляду на неспівмірність запобіжних заходів із заявленими позовними вимогами.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/207/20, ТОВ "Дніпрожилбуд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2020.

3.2. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального і матеріального права, зокрема положень 74, 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник наголошує, що невжиття заходів забезпечення позову не дасть змоги ефективно захистити права позивача. У цьому разі застосування заходів забезпечення позову спрямовано на забезпечення дієвості судового захисту та недопущення додаткового порушення прав і законних інтересів заявника.

ТОВ "Дніпрожилбуд" наголошує, що суд апеляційної інстанції не надав висновків стосовно жодного із тверджень чи доводів наведених позивачем у заяві про забезпечення позову, як і не аргументував взяття до уваги доводів, викладених у апеляційній скарзі на ухвалу місцевого господарського суду про забезпечення позову.

3.3. Відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

4.2. Згідно зі статтею 136 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення із заявою про забезпечення позову, яка діяла до 08.02.2020) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Однак положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення із заявою про забезпечення позову, яка діяла до 08.02.2020), яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволення вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалено на користь позивача, в тому числі для недопущення потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення із заявою про забезпечення позову, яка діяла до 08.02.2020) позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачеві здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника стосовно забезпечення позову; забезпечення балансу інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише застереження у заяві про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язано застосування певного заходу забезпечення позову.

За змістом матеріалів оскарження ТОВ "Дніпрожилбуд" має намір пред`явити позов до міськради прo поновлення договору оренди землі.

Оскільки ТОВ "Дніпрожилбуд" звернулося до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку необхідно було застосовувати та досліджувати таку підставу для вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18 і від 26.09.2019 у справі № 917/751/19.

Задовольняючи заяву орендаря (ТОВ "Дніпрожилбуд") про забезпечення позову шляхом заборони міськраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пров. Прожекторний, місцевий господарський правомірно виходив із доведеності фактичних обставин, з якими пов`язано застосування відповідного заходу до забезпечення позову, та зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову немайнового характеру, оскільки матеріали оскарження підтверджують, що міськрада вчиняє організаційно-правові дії щодо державної реєстрації припинення права оренди за договором оренди землі та вчиняє дії, спрямовані на передачу спірної земельної ділянки іншим особам, зокрема ТОВ "Вишгородміськреконструкція-1".

Водночас, суд апеляційної інстанції доводів за яких він не погодився з такими висновками місцевого господарського суду не зазначив, а обмежився посиланнями на недостатність наданих доказів для підтвердження того, що незабезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За таких обставин Верховний Суд вважає законною та обґрунтованою позицію місцевого господарського суду про те, що невжиття заходів забезпечення позову в частині заборони міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передачі у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), щодо спірної земельної ділянки, може порушити права ТОВ "Дніпрожилбуд", а вжиті судом заходи сприятимуть запобіганню порушення прав товариства на час вирішення спору в суді та у разі задоволення позову забезпечать можливість відновлення його порушених прав.

Отже, місцевий господарський достеменно встановив, що застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони міськраді вчиняти будь-які дії, спрямовані на розпорядження, зміну цільового призначення, поділ чи об`єднання, виділ частки, передання у власність чи надання в оренду, у тому числі включення до переліку земельних ділянок, право оренди на які підлягає продажу на земельних торгах (аукціоні), земельної ділянки, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 848669532218, площею 2,3718 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, пров. Прожекторний, не порушить прав та охоронюваних законом інтересів міськради, а лише запровадить законні обмеження, наявність дасть змогу дозволить створити належні умови та запобігти перешкоджанню у виконанні рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог.

Крім цього, є доречним застереження місцевого господарського суду про те, що вжиття відповідних заходів забезпечення позову не є вкрай обтяжливим для міськради, а невжиття таких заходів може призвести до більш негативних наслідків, ніж у разі їх застосування.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що часткове застосування заходів забезпечення позову у цьому спорі запровадить законні обмеження, наявність яких дасть змогу створити належні умови та запобігти перешкоджанню у виконанні рішення суду в разі повного чи часткового задоволення позовних вимог. Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють такі правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Твердження суду апеляційної інстанції на можливість порушення прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього процесу, колегія суддів вважає помилковими, ураховуючи, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, застосування якого пов`язано із забезпеченням можливості виконання судового рішення, і не є рішенням, ухваленим за результатами розгляду справи по суті.

Крім того, суд апеляційної інстанції не навів будь-яких аргументів, на підставі яких він дійшов висновку про наявність таких осіб та їх законних інтересів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції, у зв`язку з чим оскаржувану постанову необхідно скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Зазначені у цій постанові висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.11.2019 у справі № 908/1307/19 та у справі № 908/1318/19, правовідносини в яких є подібними до правовідносин у справі № 911/207/20, яка розглядається.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно зі статтею 312 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

5.3. За наведених обставин висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають положенням статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення із заявою про забезпечення позову, яка діяла до 08.02.2020) щодо всебічного, повного, об`єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

5.4. У свою чергу, надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами, з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового забезпечення позову та, як наслідок, прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

5.5. Оскільки доводи, наведені у касаційній скарзі, отримали підтвердження, постанову у справі необхідно скасувати, а ухвалу суду першої інстанції - залишити в силі.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційну скаргу належить задовольнити, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020, яка діяла на час відкриття касаційного провадження), колегія суддів зазначає про наявність підстав для розподілу судових витрат ТОВ "Дніпрожилбуд" у виді сплаченого судового збору у сумі 2 102,00 грн, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку із відшкодування цих витрат на міськраду.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 у справі № 911/207/20 скасувати.

Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.01.2020 у справі № 911/207/20 залишити в силі.

Стягнути із Вишгородської міської ради (ЄДРПОУ 04054866, адреса: 07300, Київська обл., м. Вишгород, пл. Шевченка, 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрожилбуд" (ЄДРПОУ 32344898, адреса: 02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32 А) 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ