ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/458/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

боржник - фізична особа-підприємець Познякова Ганна Георгіївна,

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

ліквідатор - арбітражний керуючий Дарієнко Віктор Дмитрович, особисто

ОСОБА_6

представник - адвокат Зарецький І.Г. (договір про надання правової допомоги від 16.10.2018, ордер серії ОД №384520 від 16.04.2019)

розглянув касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

від 17.12.2018

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г. (головуючий), Аленін О.Ю., Мишкіна М.А.

за заявою ліквідатора фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича

про витребування майна з чужого незаконного володіння

в межах справи №916/458/14

про банкрутство фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 14.01.2019 через Південно-західний апеляційний господарський суд ліквідатор фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражний керуючий Дарієнко Віктор Дмитрович звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою за вих. №02-458/7 від 14.01.2019 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №916/458/14 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/458/14 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2019.

3. Ухвалою від 11.02.2019 Верховний Суд поновив ліквідатору фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражному керуючому Дарієнку Віктору Дмитровичу строк на касаційне оскарження постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №916/458/14, відкрив касаційне провадження у справі №916/458/14 Господарського суду Одеської області за касаційною скаргою ліквідатора фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018, призначив розгляд касаційної скарги ліквідатора фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на 16.04.2019 о 10 год. 00 хв.

4. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Ухвалою від 14.02.2014 Господарський суд Одеської області прийняв заяву фізичної особи-підприємця Познякової Г.Г. про визнання її банкрутом в порядку статті 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 задоволено заяву (від 28.03.2018 вх. №3-351/18) арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 39079663 від 02.01.2018 17:18:41), вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності (номер: 24269735 02.01.2018 14:48:15 про реєстрацію за ТОВ "Стандард Фінанс Групп", Код ЄДРПОУ 39128344) земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1; скасовано з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 39494662 від 02.02.2018), вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 24660679 від 02.02.2018 15:46:19 про реєстрацію за ОСОБА_11 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.) 4805/8409 частини земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1; вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 24660681 від 02.02.2018 15:46:19 про реєстрацію за ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н.) 2354/8409 частини земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1; вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно номер запису про право власності: 24660680 від 02.02.2018 15:46:19 про реєстрацію за ОСОБА_12 (ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н.) 1250/8409 частини земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1; визнано за Позняковою Г. Г. (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) право власності на 1/8 частину земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1; витребувано у ОСОБА_11, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 1/8 частину земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1 та зобов'язати їх повернути 1/8 частину земельної ділянки власнику Позняковій Г.Г. в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Дарієнко В.Д.

5.1. Місцевий суд встановив, що 10.08.2007 між ОСОБА_13 та покупцями Позняковою Г.Г., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20 укладено договір купівлі-продажу в рівних частинах кожний земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1, договір посвідчено приватним нотаріусом Іллічовою Н.А. та зареєстровано в реєстрі за №14341, а 10.08.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", який загальними зборами акціонерів АКБ "Укрсоцбанк" 16.04.2010 перейменований на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та Позняковою Г.Г. укладено Договір кредиту № 660/105-302, відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позняковій Г.Г. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 237 000 доларів США з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 09.08.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом.

5.2. Місцевим судом встановлено, що 10.08.2007 в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту, між Банком та Позняковою Г.Г. укладено Іпотечний договір (з майновим поручителем) за реєстровим № 14349, посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А., відповідно до якого в іпотеку Банку передано земельну ділянку, загальною площею 1,6816 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, 10.08.2007 тотожні договори кредиту та в якості забезпечення виконання зобов'язань за ними тотожні договори іпотеки (з майновим поручителем) були укладені між іншими перерахованими вище співвласниками земельної ділянки та ПАТ "Укрсоцбанк". Отже, всі співвласники земельної ділянки стали одночасно поручителями один одного по іпотечних договорах. При цьому, 15.10.2007 Позняковій Г.Г. було видано державний акт серії НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку площею 1,6818 га земельної ділянки на 1/8 частина земельної ділянки.

6. Судом першої інстанції також встановлено:

- 18.09.2014 ПАТ "Укрсоцбанк" як забезпечений кредитор звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 5 972 615, 77 грн., ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2015 визнано вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" на суму 5 972 615, 77 грн.;

- 22.11.2017 між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Стандард Фінанс Групп" укладено вісім договорів (№№ 1360, 1361, 1362, 1363, 1364, 1365, 1366, 1367) про відступлення прав за вісьма договорами іпотеки (№№14359, 14353, 14357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347) від 10.08.2007, предметом яких була земельна ділянка площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1;

Договори №№ 1360, 1361, 1362, 1363, 1364, 1365, 1366, 1367 від 22.11.2017 про відступлення прав за договорами іпотеки №№ 14359, 14353, 14357, 14361, 14349, 14355, 14351, 14347 від 10.08.2007, відповідно, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. Отже, з 22.11.2017 ТОВ "Стандарт Фінанс Груп" була законним іпотекодержателем спірного майна та вправі перевести на себе права власника за наявності відповідних умов у договорах іпотеки.

- 02.02.2018 між ТОВ "Стандард Фінанс Групп" та ОСОБА_6, ОСОБА_12 і ОСОБА_11 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки № 43 площею 1,6818 га за кадастровим номером № НОМЕР_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Атаманчук О.Г., внаслідок чого зазначені особи набули прав власності на земельну ділянку.

7. Місцевий суд, з посиланням на статті 202, 203, 215, 316-321, 328, 346, 373, 374, 386, 391, 1212, 1213 ЦК України, статті 26, 31-1, 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пункти 35 - 39 "Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 19, 40, 41, 44, 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дійшов висновку, що перереєстрація прав власності земельної ділянки площею 1,6818 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована на території Таїровської селищної ради, масив АДРЕСА_1, є незаконною і здійснена з порушенням норм законодавства, а отже заява ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнка В.Д. про витребування майна із чужого незаконного є обґрунтованою, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, підлягає задоволенню. При цьому фізичні особи-співвласники зазначеної земельної ділянки поряд з Поздняковою Г.Г. не залучалися до розгляду даної справи.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

8. Постановою від 17.12.2018 Південно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнив, ухвалу Господарського суду Одеської області від 07.08.2018 скасував та прийняв нове рішення, яким в задоволені заяви ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Дарієнко В.Д. про витребування майна із чужого незаконного володіння (від 28.03.2018 вх. №3-351/18) - відмовив. Постанова суду мотивована з посиланням на частину 7 статті 47 Закону про банкрутство, в редакції чинній до 19.01.2013 про виключення з ліквідаційної маси боржника-підприємця майна, яке є предметом застави за кредитами, що не пов»язані з підприємницькою діяльністю.

8.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що зобов'язання громадянки Познякової Г.Г. за кредитним договором №660/105-302 від 10.08.2007 виникли перед ПАТ "Укрсоцбанк" не у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, а у зв'язку з непогашенням кредиту, отриманого фізичною особою - громадянкою на придбання земельної ділянки для ведення садівництва, що не є підприємницькою діяльністю, а споживчими потребами особи. При цьому, передана громадянкою Позняковою Г.Г. в іпотеку земельна ділянка знаходяться під обтяженням для забезпечення виконання нею зобов'язань як фізичної особи, а тому земельна ділянка не може бути використана для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, і на неї не може бути звернуто стягнення на погашення будь-якої іншої заборгованості крім тієї, яку вона забезпечує, оскільки саме так визначались особливості провадження процедури банкрутства боржника на момент порушення справи про банкрутство ФОП Позднякової Г.Г. Відтак, до ліквідаційної маси банкрута - фізичної особи-підприємця не може включатися частина спірної земельної ділянки, чому ліквідатор Дарієнко ВД. не надав належної оцінки .

8.2. Апеляційний суд зазначив, що з огляду на відсутність доказів виконання боржниками зобов'язань за кредитним договором, на підставі іпотечного застереження (пункт 4.5.3. договору іпотеки) ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" міг набути право власності на спірну земельну ділянку в порядку договірного врегулювання звернення стягнення на заставне майно, чого не спростовано учасниками спору.

8.3. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що твердження ліквідатора банкрута, у заяві про витребування майна з чужого незаконного володіння про те, що ТОВ "Стандарт Фінанс Групп" незаконно набуло право власності на спірну земельну ділянку, з яким погодився і суд першої інстанції є помилковим, оскільки, враховуючи приписи Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. При цьому, ліквідатором ФОП Познякової Г.Г. - арбітражним керуючим Дарієнко В.Д. не доведено наявності у нього права власності на земельну ділянку, яке на даний час зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, оскільки, як зазначено вище, спірна земельна ділянка не може бути використана для погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із господарською діяльністю фізичної особи-підприємця, і на неї не може бути звернуто стягнення на погашення будь-якої іншої заборгованості крім тієї, яку вони забезпечують, отже у місцевого господарського суду були відсутності підстави для задоволення вимог ліквідатора ФОП Позднякової Г.Г. Дарієнка В.Д. на підставі статті 388 ЦК України так як порушення прав фізичної особи-підприємця на включення спірного майна до ліквідаційної маси у справі про банкрутство, в даному випадку не доведено.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (ліквідатор ФОП Познякова Г.Г.)

9. Скаржник зазначив, що апеляційний суд помилково проігнорував той факт, що після порушення провадження у справі про банкрутство та визнання боржника банкрутом боржник перебуває в особливому правовому режимі, тому, реалізація майна боржника та задоволення вимог кредиторів не може проводитись поза межами справи про банкрутство, відтак, застосування норм Закону України "Про іпотеку" є помилковим та юридично невірним. Також, на думку скаржника, апеляційний суд помилково не врахував ухвалу господарського суду від 25.02.2014, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ФОП Познякова Г.Г., що означає застосування до боржника нової редакції закону про банкрутство, яка діє з 19.01.2013 та виключає можливість посилання на статтю 47 Закону про банкрутство в старій редакції. Крім того, скаржник зазначив, що з урахуванням положень статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", місцевий суд дійшов правильного висновку, що боржник перебуває в особливому режимі, а реалізація майна боржника та задоволення вимог кредиторів не може проводитись поза межами справи про банкрутство. Разом з тим, скаржник аргументував, що після включення вимог банку до реєстру вимог кредиторів на ці вимоги поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

9.1. Скаржник аргументував, що апеляційним судом помилково не враховані положення частини 6 статті 19, статті 38, частини 4 статті 42 Закону про банкрутство, а при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний суд вийшов за межі перегляду ухвали місцевого суду, оскільки надав оцінку кредитному договору та договору іпотеки, які були укладені між ПАТ "Укрсоцбанк" та Позняковою Г.Г., в той час як зазначені договори були предметом дослідження господарського суду під час визнання вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до боржника на суму 5 972 615, 77 грн. та визнані як підстава визнання їх у справі про банкрутство і включення до реєстру вимог кредиторів.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 50 - право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частина 1 статті 51 - до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частина 1 статті 52 - фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Частина 1 статті 53 - фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

11. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції Закон України №4212-УІ від 22.12.2011.

Частина 1 статті 19 - мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Частина 6 статті 19 - під час процедури розпорядження майном боржнику дозволяється задовольняти лише ті вимоги кредиторів, на які згідно з частиною п'ятою цієї статті не поширюється дія мораторію.

Задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Частина 1 статті 90 - правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням фізичної особи - підприємця банкрутом.

Частина 8 статті 90 - у разі визнання фізичної особи - підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи - підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Частина 1 статті 91 - одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, на яке згідно із законодавством України не може бути звернено стягнення, та майна, що перебуває в заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

За клопотанням фізичної особи - підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання фізичної особи - підприємця третіми особами.

Частина 10 статті 91 - продажу підлягає все майно фізичної особи - підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

12. Господарський процесуальний кодекс України

Частина 1 статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

13. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами положень статей 19, 38, 42, 44 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 та неправильне застосування частини 7 статті 47 Закону про банкрутство в редакції чинній до 19.01.2013.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

14. Згідно пункту 8 частини 1 статті 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Провадження у даній справі про банкрутство фізичної особи-підприємця здійснюється з особливостями провадження згідно статей 90-91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

15. Відповідно до статті 90 Закону про банкрутство правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. У разі визнання фізичної особи-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення, та майно, яке перебуває у заставі з підстав, не пов'язаних із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Також частиною 10 статті 91 Закону про банкрутство передбачено, що в ліквідаційній процедурі фізичної особи-підприємця продажу підлягає все майно фізичної особи-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що згідно редакції Закону про банкрутство, яка чинна з 19.01.2013 та застосовується до боржника у даній справі, законодавцем виключається можливість задоволення вимог кредитора-заставодержателя за вимогами не пов'язаними з підприємницькою діяльністю та виключається можливість включення до ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором предметів застави (іпотеки) за зобов'язаннями, не пов'язаними з підприємницькою діяльністю.

16. У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що 10.08.2007 між ПАТ "Укрсоцбанк" та Позняковою Г. Г. укладено Договір кредиту №660/105-302, відповідно до якого Банк зобов'язався надати Позняковій Г.Г. у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 237 000 доларів США з кінцевим терміном повернення всієї заборгованості за Договором кредиту до 09.08.2017 зі сплатою відсотків за користування кредитом, а в якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором кредиту, між Банком та Позняковою Г.Г. укладено Іпотечний договір (з майновим поручителем) за реєстровим №14349, посвідчений приватним нотаріусом Іллічовою Н.А., відповідно до якого в іпотеку Банку передано земельну ділянку, загальною площею 1,6816 га,. Крім того, 10.08.2007 тотожні договори кредиту та в якості забезпечення виконання зобов'язань за ними тотожні договори іпотеки (з майновим поручителем) укладені між іншими перерахованими вище співвласниками земельної ділянки та ПАТ "Укрсоцбанк". При цьому, 15.10.2007 Позняковій Г.Г. видано державний акт серії НОМЕР_3 про право власності на земельну ділянку площею 1,6818 га земельної ділянки на 1/8 частина земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення садівництва.

Надавши оцінку укладеним кредитним договорам, а також встановивши, що пунктом 1.2. зазначеного договору кредиту, кредит надається позичальнику на придбання земельної ділянки площею 1,68 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, сумісно з ОСОБА_17, ОСОБА_19, ОСОБА_18, ОСОБА_28, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_15, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що громадянином Позняковою Г.Г., такий договір укладено саме як фізичною особою для задоволення власних потреб, а не як фізичною-особою підприємцем для здійснення підприємницької діяльності.

Отже, висновки апеляційного суду про незаконність включення зазначеної частини земельної ділянки до ліквідаційної маси підприємця - боржника є правильними по суті, однак суд помилково послався на норму права яка не підлягає застосуванню до боржника (частину 7 статті 47 Закону про банкрутство, в редакції ЗУ №2343-ХІІ, чинній до 19.01.2013, в той час як суду належало керуватися частиною 8 статті 90 та частиною 10 статті 90 Закону про банкрутство в редакції ЗУ №4212-УІ від 22.12.2011).

Колегія суддів касаційного суду вважає за можливе застосувати правильну норму матеріального права (частину 8 статті 90 та частину 10 статті 90 Закону про банкрутство) до спірних правовідносин та не вбачає підстав для скасування у зв'язку з цим постанови апеляційного суду.

17. Доводи скаржника, зазначені в пункті 9.1. описової частини даної постанови, щодо виходу апеляційним судом за межі перегляду ухвали місцевого суду є необґрунтованими, оскільки, питання обґрунтованості визнання вимог ПАТ "Укрсоцбанк" ухвалою місцевого суду від 17.03.2015 апеляційним судом не переглядалось та не досліджувалось, а висновки про необґрунтованість включення до ліквідаційного маси спірного нерухомого майна (земельної ділянки) зроблено в межах дослідження правових підстав для віндикації цього майна та відповідають приписам статей 90-91 Закону про банкрутство.

18. Верховний Суд звертає увагу, що однією із загальних засад цивільного законодавства, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 ЦК України, є свобода договору, а статтею 627 ЦК України визначено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору.

Отже, сторони, в тому числі і громадянка Познякова Г.Г., самостійно визначила свій правовий статус за договором кредиту №660/105-302 як фізична особа-громадянин, доказів внесення змін до цільового призначення кредитного договору, як такого що забезпечує потреби фізичної особи судам не надано. Апеляційним судом встановлено, що сторонами було визначено правовий статус позичальника, як фізичної особи-громадянина України, яка отримує кредит з метою задоволення приватних потреб фізичної особи та передачі у іпотеку майна, як громадянином України та фізичною особою, зазначене майно не використовувалося у підприємницькій діяльності, а отже, не могло передаватися в іпотеку як об'єкт підприємницької діяльності. Відтак, ліквідатор не вправі включати його до ліквідаційної маси боржника, що є підставою для відмови у задоволенні віндикаційного позову ліквідатора, який діє від імені суб'єкта підприємницької діяльності Познякової Г.Г.

19. Виходячи з аналізу наведених норм, встановлених апеляційним судом обставин справи та визначених статті 300 ГПК України меж розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що боржником за спірними договорами кредиту виступає саме фізична особа - громадянка України Познякова Г.Г., і борг перед ПАТ "Укрсоцбанк" не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності, висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував зазначені вище норми, надавши вірну правову оцінку наявним у справі доказам та обставинам в контексті статей 90-91 Закону про банкрутство.

20. Верховний суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що борг фізичної особи Познякової Г.Г. перед ПАТ "Укрсоцбанк" пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності та підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки доводи касаційної скарги ліквідатора не спростовують фактичних обставин, встановлених апеляційним судом та правильності в цілому його юридичних висновків про скасування рішення місцевого суду та прийняття власного рішення про відмову в задоволенні віндикаційних вимог боржника у справі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Згідно з частиною 2 статті 309 ГПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на зазначене та можливість касаційного суду застосувати норми матеріального права щодо правовідносин сторін, які є предметом спору, не встановлення порушення апеляційним судом норм процесуального права, які б могли потягнути скасування прийнятої ним постанови, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та залишення без змін постанови апеляційного суду.

В. Судові витрати

22. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора фізичної особи-підприємця Познякової Ганни Георгіївни арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 у справі №916/458/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк