Історія справи

Ухвала КГС ВП від 31.03.2019 року у справі №910/11470/18
Постанова КГС ВП від 25.06.2020 року у справі №910/11470/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11470/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Берднік І.С.,

секретар судового засідання: Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 (колегія суддів: Разіна Т.І. - головуючий, Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капіталь Груп"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрземком"

2) Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Піщальники"

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод"

4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Джулія Хауз Україна"

5) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніагара"

6) Спільне Українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД"

7) Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленбуд"

8) Приватна фірма "Мустанг"

9) Приватне акціонерне товариство "Оболонь"

10) Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна"

11) ОСОБА_1

12) ОСОБА_2

13) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання права

за участю:

відповідача: Грекова Л.В. (адвокат)

третіх осіб 1, 2: ЛевицькийВ.А. (адвокат)

третьої особи 9: Петренко О.В.(адвокат),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Звернувшись в суд з позовом з урахуванням її уточнення до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капіталь Груп" (далі - відповідач-2), Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - позивач) просило:

1) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМКОМ" за Кредитним договором № 007-02-13 від 21.02.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМКОМ", та права за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМКОМ" за Кредитним договором № 007-02-13 від 21.02.2013;

2) визнати за позивачем право вимоги до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Піщальники" за Кредитним договором № 008-02-13 від 21.02.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Піщальники", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Піщальники" за Кредитним договором №008-02-13 від 21.02.2013;

3) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод" за Кредитним договором № 046-09-13 від 07.10.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод" за Кредитним договором №046-09-13 від 07.10.2013;

4) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод" за Кредитним договором №047-09-13 від 07.10.2014 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод" за Кредитним договором № 047-09-13 від 07.10.2013;

5) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖУЛІЯ ХАУЗ Україна" за Кредитним договором № 007-06-15 від 04.06.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖУЛІЯ ХАУЗ Україна", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖУЛІЯ ХАУЗ Україна" за Кредитним договором №007-06-15 від 04.06.2015;

6) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" за Кредитним договором № 005-03-14 від 27.03.2014 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА" за Кредитним договором №005-03-14 від 27.03.2014;

7) визнати за позивачем право вимоги до Спільного Українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" за Кредитним договором № 041-12-12 від 25.12.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Спільним Українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД" за Кредитним договором №041-12-12 від 25.12.2011;

8) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленбуд" за Кредитним договором № 024-06-11 від 05.07.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД" за Кредитним договором № 024-06-11 від 05.07.2011;

9) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленбуд" за Кредитним договором № 023-06-11 від 05.07.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД" за Кредитним договором №023-06-11 від 05.07.2011;

10) визнати за позивачем право вимоги до Приватного підприємства "Мустанг" за Кредитним договором № 003-01-13 від 25.01.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Приватною фірмою "Мустанг", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Приватною фірмою "Мустанг" за Кредитним договором № 003-01-13 від 25.01.2013;

11) визнати за позивачем право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" за Кредитним договором № 036-10-12 від 25.10.2012 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Приватним акціонерним товариством "ОБОЛОНЬ", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Приватним акціонерним товариством "ОБОЛОНЬ" за Кредитним договором № 036-10-12 від 25.10.2012;

12) визнати за позивачем право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Оболонь" за Кредитним договором № 051-11-13 від 14.11.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Приватним акціонерним товариством "ОБОЛОНЬ", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Приватним акціонерним товариством "ОБОЛОНЬ" за Кредитним договором № 051-11-13 від 14.11.2013;

13) визнати за позивачем право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Україна" за Кредитним договором № 020-12-15 від 24.12.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна", та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна" за Кредитним договором № 020-12-15 від 24.12.2015;

14) визнати за позивачем право вимоги до ОСОБА_2 за Кредитним договором № 1239н-09-07 від 25.09.2007 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та ОСОБА_2 ;

15) визнати за позивачем право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 11.06/495 від 30.10.2007 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між позивачем та ОСОБА_1 , та за всіма договорами забезпечення, які забезпечують виконання зобов`язання ОСОБА_1 за Кредитним договором № 11.06/495 від 30.10.2007.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю на підставі приписів ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору про відступлення права вимоги від 28.08.2015, за якими вказані права вимоги були передані позивачем відповідачу-1, а деякі з них в подальшому відповідачем-1 відповідачу-2.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2019, залишеним без змін Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019, у позові відмовлено.

2.3. Судові рішення мотивовані тим, що дійсність договору цесії від 28.08.2015 підтверджена фактами, встановленими в постанові Одеського апеляційного господарського від 10.10.2017, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.04.2018, у справі №916/2986/16. А обраний позивачем спосіб захисту прав не є ефективним, тобто спрямованим на реальний захист та відновлення порушених прав.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнюючи доводи інших учасників справи

3.1. Позивач у касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі постанову та рішення і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

3.2. Так в скарзі позивач зазначає, що обраний ним спосіб захисту повністю відповідає його інтересам, є ефективним та направленим на відновлення порушених (оспорюваних прав), тому вони підлягають судовому захисту.

Суди повинні були взяти до уваги, що договори цесії, за якими позивач передав права кредитора за кредитними договорами, вказаними у позовних вимогах, є нікчемними в силу вимог спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За оформленим позивачем меморіальним ордером №18391 від 03.03.2016 фактично не відбулось реальне надходження коштів на рахунок позивача, оскільки згідно виписки за 03.03.2016 на кореспондентському рахунку позивача не було достатньо коштів для такої операції. При цьому ні договором відступлення права вимоги від 28.08.2015, ні договором банківського вкладу, застави майнових прав, укладених з відповідачем-1, не передбачено права на договірне списання коштів відповідача-1, що свідчить про можливість здійснення договірного списання коштів виключно в порядку позасудового звернення стягнення на предмет застави - депозитних коштів. В останній день строку відповідачем-1 не було здійснено оплати ціни відступлення, натомість перед закінченням операційного часу 03.03.2016 позивач достроково за рахунок предмету застави - депозитних коштів, строк отримання яких для відповідача-1 не настав, задовольнив свої вимоги в позасудовому порядку в порушення вимог Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обмежень". Отже, можливість виконання зобов`язань позивача перед іншими кредиторами зменшилась, оскільки на розмір відступлених майнових прав зменшено право банку (позивача) вимагати повернення кредитних коштів в грошовій формі від своїх боржників, тобто надано перевагу одному з кредиторів банку щодо задоволення своїх вимог до банку позачергово, в порядку іншому, ніж встановлений ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що є підставою нікчемності договору відступлення права вимоги згідно п.7 ч.3. ст.38 вказаного Закону.

Правочин відступлення права вимоги від 28.08.2015 є нікчемним також в силу вимог п.3 ч.3. ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки заборгованість по відступленому кредитному портфелю складала 327 942 439,03 грн, а ціна відступлення права вимоги з урахуванням змін до договору склала 128 836 690,93 грн.

У справі №916/2986/16 були встановлені факти, які суди попередніх інстанцій визнали преюдиційними, натомість там була надана правова оцінка договору відступлення права вимоги від 28.08.2015 щодо його дійсності, яка в силу вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України не є обов`язковою для господарського суду. Також суб`єктний склад учасників у справі №916/2986/16 відрізняється від складу учасників у справі, що розглядається.

3.3. Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, де просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначає, що судами була надана оцінка щодо звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження у вигляді депозитних коштів в якості оплати договору відступлення права вимоги. Доводи касатора, що на день укладення спірного договору цесії банк вже мав ознаки неплатоспроможності та відповідно повернути депозитні кошти не мав можливості, не підтверджується жодними матеріалами справи, окрім слів представника. Рішеннями судів у справі №916/2986/16 встановлені факти, що не потребують доказування. Відповідач-1 у повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором цесії щодо оплати. У договорі цесії відсутні ознаки нікчемності, на що посилається позивач в позові.

3.4. Від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу, де він просить касаційну скаргу задовольнити.

Із положень статей 290, 295, 297 Господарського процесуального кодексу України вбачається що до касаційної інстанції подаються касаційні скарги, відзиви на касаційну скаргу, заяви про приєднання до касаційної скарги.

Згідно статті 297 цього Кодексу учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч.1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч.3).

Отже оскільки подані вказаним учасником справи письмові пояснення не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак цією особою не додано документу про сплату судового збору, а Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно заяв про приєднання до касаційної скарги, такі письмові пояснення як приєднання до касаційної скарги, не можуть бути враховані судом при розгляді касаційної скарги, тому залишаються без розгляду.

3.5. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Піщальники" подало відзив на касаційну скаргу, де просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Зазначає, що судами вірно було вказано про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки він не буде мати наслідком захист прав позивача. Вимоги про визнання права вимоги до третіх осіб за кредитними договорами, частина з яких є погашеними, та договорами забезпечення, які є припиненими в силу приписів закону, не призводить до поновлення порушених прав, не можуть самостійно розглядатись в окремій справі, а відповідні доводи підлягають розгляду лише під час вирішення спору про стягнення грошових коштів за такими кредитними договорами. У справі №916/2986/16 суди вже встановили обставини дійсності договору уступки права вимоги та відсутність підстав для визнання його нікчемним на підставі пунктів 2, 3, 7 частини 2 статті 38 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

3.6. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрземком" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Зазначає, що його заборгованість за кредитним договором відсутня, тому і вимоги позивача про визнання права за кредитними договорами не буде мати наслідком захисту права позивача.

3.7. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу. Проте згідно документів поштового відправлення, доданих до відзиву, він був поданий 13.01.2020, тобто поза межами строку, встановленого ухвалою Верховного Суду від 16.12.2019 про прийняття касаційної скарги до розгляду, де учасникам справи було встановлено строк для подання відзивів - до 08.01.2020. Отже, вказаний відзив на підставі ч.2 ст.118 Господарського процесуального кодексу України залишається без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.08.2015 між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" (далі - цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" (далі - цесіонарій) укладено договір відступлення прав вимоги (договір цесії) (далі - договір відступлення, договір цесії), за умовами якого цедент передає (відступає) цесіонарію свої права вимоги до боржників за кредитними договорами (основними договорами), перелік яких міститься в додатку №1 до договору, а цесіонарій приймає (набуває) права вимоги за основними договорами та зобов`язується сплатити цеденту ціну прав вимоги за цим договором.

Зокрема, за договором цесії передається право вимоги за (1) Кредитним договором №007-02-13 від 21.02.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЗЕМКОМ", (2) Кредитним договором № 008-02-13 від 21.02.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Піщальники", (3) Кредитним договором № 046-09-13 від 07.10.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод", (4) Кредитним договором № 047-09-13 від 07.10.2014 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц - Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балаклійський шиферний завод", (5) Кредитним договором № 007-06-15 від 04.06.2015 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖУЛІЯ ХАУЗ Україна", (6) Кредитним договором № 005-03-14 від 27.03.2014 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "НІАГАРА", (7) Кредитним договором № 041-12-12 від 25.12.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Спільним Українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "ТВП Україна ЛТД", (8) Кредитним договором № 024-06-11 від 05.07.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД", (9) Кредитним договором № 023-06-11 від 05.07.2011 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕНБУД", (10) Кредитним договором № 003-01-13 від 25.01.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Приватною фірмою "Мустанг", (11) Кредитним договором № 036-10-12 від 25.10.2012 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц - Україна" та Приватним акціонерним товариством "ОБОЛОНЬ", (12) Кредитним договором № 051-11-13 від 14.11.2013 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та Приватним акціонерним товариством "ОБОЛОНЬ", (13) Кредитним договором № 020-12-15 від 24.12.2015 (з уста змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Україна", (14) Кредитним договором № 1239н-09-07 від 25.09.2007 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та ОСОБА_2 , (15) Кредитним договором № 11.06/495 від 30.10.2007 (з усіма змінами та доповненнями до нього), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Банк Петрокоммерц-Україна" та ОСОБА_1 . Зобов`язання по вказаним кредитним договорам забезпечені, зокрема, заставою, іпотекою.

Всього згідно з додатком 1 до договору відступлення від 28.08.2015 позивач відступив відповідачу - 1 право вимоги за кредитними договорами до 24 боржників.

Пунктом 1.3. договору відступлення встановлено, що право вимоги вважається відступленим (таким, що перейшло) цесіонарію за фактом здійснення цесіонарієм повного розрахунку з цедентом в день отримання цедентом грошових коштів від цесіонарія у строки та порядку, передбаченому п. 3.2. договору.

Відповідно до п. 3.1. та 3.2. договору відступлення, за домовленістю сторін ціна прав вимоги за цим договором на дату укладання договору складає 228 083 091,37 грн. Цесіонер здійснює оплату ціни прав вимоги за цим договором в розмірі 228 083 091,37 грн шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на рахунок цедента, зазначений в п.7.2 цього договору, у строк до закінчення операційного часу в день укладення (підписання) цього договору.

Пунктом 6.2. договору відступлення передбачено, що цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але в будь-якому разі припиняє свою чинність 01.02.2016 при умові, якщо цесіонарієм не буде здійснено оплату права вимоги за даним договором в повному обсязі.

До договору цесії сторони підписали договори про внесення змін до договору від 28.08.2015, за якими відповідно до змін, що відбувалися у складі боржників, розмірів їх заборгованості, змін у договорах забезпечення, тощо, викладали пункти 3.1, 3.2 розділу 3 договору у новій редакції, а саме: за договором № 1 від 25.11.2015 змінено додаток 1 до договору цесії із викладенням його у новій редакції; за договором № 2 від 23.12.2015 погодили, що ціна відступлення права вимоги становить 166 061 895,29 грн, додаток 1 до договору викладено в новій редакції - 15 боржників на загальну суму заборгованості 166 061 895,29 грн, вимоги до яких забезпечені іпотекою, заставою та порукою за переліком у пункті 1-2 додатку 1; за договором № 3 від 25.01.2016 про внесення змін до договору цесії викладено в новій редакції пункти 3.1., 3.2. (ціна відступлення на дату укладення договору - 216 000 125,39 грн), а також додаток 1 до договору цесії. Також за договором № 3 від 25.01.2016 внесено зміни до п. 6.2., викладено його в новій редакції, за якою якщо цесіонарій не здійснив повністю оплату, договір в будь-якому разі припиняє свою чинність 14.02.2016; зафіксовано прострочену заборгованість цесіонарія у сумі 216 000 125,39 грн на день укладення додаткової угоди з оплати ціни права вимоги; за договором № 4 від 10.02.2016 про внесення змін до договору від 28.08.2015 викладено в новій редакції пункти 3.1., 3.2. (ціна відступлення 131 263 704,84 грн), змінено додаток 1 до договору; внесено зміни у п. 6.2. договору цесії (договір припиняє чинність 19.02.2016 якщо цесіонарій до закінчення операційного дня 19.02.2016 не здійснить оплату права вимоги; зафіксоване прострочене на день укладення договору № 3 зобов`язання у сумі 131 263 704,84 грн); за договором № 5 від 19.02.2016 про внесення змін ціна відступлення права - 131 948 598,56 грн; викладено в новій редакції додаток 1; внесено зміни до п. 6.2., а саме - договір цесії припиняється 26.02.2016 якщо цесіонарій не сплатить ціну відступлення права до закінчення банківського дня 26.02.2016; прострочена станом на 19.02.2016 заборгованість - 131 948 598,56 грн; за договором № 6 від 26.02.2016 ціна відступлення прав - 132 159 446 грн, змінено додаток 1, викладено в новій редакції пункт 6.2. - дата припинення договору при не оплаті до закінчення банківського дня 03.03.2016 ціни відступлення прав - 03.03.2016, прострочена станом на 03.03.2016 заборгованість цесіонарія 132 159 446, грн; за договором № 7 від 03.03.2016 - ціна відступлених прав вимоги - 128 836 690,13 грн; змінено додаток 1, а також у пункті 3 встановлено, що в день укладення цесіонарій сплачує прострочене зобов`язання з оплати ціни вимоги 128 836 690,93 грн; за договором № 8 від 09.03.2016 виключено з додатку 1 до договору цесії від 28.08.2015 право вимоги до ТОВ "Запоріжцукропостач" з ціною відступлення 773 872,10 грн; внесено зміни до п. 3.1., 3.2. договору щодо ціни - 128 062 818,83 грн та передбачено повернення суми 773 872,10 грн цесіонарію цедентом.

28.08.2015 між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" було укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави) з урахуванням всіх змін до договору, які забезпечують виконання зобов`язань вказаними боржниками за кредитними договорами, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. і зареєстрований в реєстрі за № 2540. За умовами вказаного договору, права вимоги за договорами забезпечення (іпотеки, застави) переходять з моменту відступлення (переходу) до ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" прав вимоги за основними договорами (кредитними договорами).

28.08.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" (заставодавцем) та ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" (заставодержателем) укладено договір застави майнових прав № 3700/840-з-1, відповідно до якого заставодавець надав заставодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, права вимоги заставодавця за договором банківського вкладу № 3700/840 від 17.07.2015 на повернення вкладу в розмірі 11 000 000, 00 доларів США та сплати відсотків за вкладом. Розмір вкладу зменшувався додатковими угодами до договору.

03.03.2016 банком на підставі меморіального ордеру № 18391 від 03.03.2016 з депозитного рахунку ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" НОМЕР_1, відкритого в банку, вчинено списання грошових коштів в розмірі 128 836 690, 95 грн в рахунок оплати ціни відступлення прав вимоги за договором відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015.

На виконання своїх зобов`язань за договором цесії, ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" передало, а ТОВ "Фінансова компанія "Централ капітал" прийняло кредитні договори та договори забезпечення згідно з переліком, що підтверджується актом приймання-передачі документів від 03.03.2016.

Разом з тим, відповідач-2 є новим кредитором ОСОБА_2 (третя особа-11) за кредитним договором № 1239н-09-07 від 25.09.2007 на підставі укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2 договору відступлення права вимоги від 19.05.2016.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 17.03.2016 № 169 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.03.2016 №368 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

В подальшому, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.04.2016 № 280 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 22.04.2016 №561, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та делегування повноважень ліквідатора банку".

На виконання повноважень, делегованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженою особою на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" Гулей О.І. відповідно до ч.2, 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" здійснив перевірку правочинів (договорів) на предмет їх нікчемності, за результатами якої на підставі п. 2, 3, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" було видано наказ № 60 від 15.04.2016, яким визнано нікчемними договори №3 від 25.01.2016, №4 від 10.02.2016, №5 від 19.02.2016, №6 від 26.02.2016, №7 від 03.03.2016 та №8 від 09.03.2016 про внесення змін до договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, що був укладений між ПАТ "Банк Петрокоммерц-Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал".

В подальшому, 14.11.2016 комісією щодо перевірки правочинів банку на предмет їх нікчемності здійснювалася перевірка правочинів, вчинених (укладених) за період з 18.03.2015 по 17.03.2016, на предмет виявлення їх нікчемності з підстав передбачених ч.3 ст.38 вказаного Закону.

У відповідності до наказу №182 від 14.11.2016 Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації банку визнано нікчемними правочини, вчинені банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, зокрема:- на підставі п.3, п.7 ч.3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визнано нікчемними: договір відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (з усіма договорами про внесення змін); та договір про передачу прав за договорами забезпечення (іпотеки, застави), укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим Є.В. 28.08.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 2540 (з усіма договорами про внесення змін); договір застави майнових прав №3700/840-з-1 від 28.08.2015, укладений з ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" (з усіма договорами про внесення змін); та правочин у вигляді списання грошових коштів в розмірі 128836690 грн 95 коп. з депозитного рахунку ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал" НОМЕР_1, вчинений ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" 03.03.2016 та оформлений меморіальним ордером №18391 від 03.03.2016.

Враховуючи нікчемність вищевказаних правочинів, на думку позивача, відповідач - 1 не набув права вимоги до боржників згідно переліку до договору відступлення права вимоги від 28.08.2015, відповідно кредитором цих боржників є позивач, однак відповідач-1 продовжує вважати себе кредитором цих боржників та в добровільному порядку не вживає заходів повернення позивачу статусу кредитора, що і стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

4.2. Також суди встановили, що у справі №916/2986/16 за позовом, зокрема, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц - Україна" Гулея Олександра Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Централ Капітал" про визнання недійсним договору відступлення прав вимоги (договір цесії) від 28.08.2015, укладеного між ПАТ "Банк Петрокоммерц - Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Централ Капітал", Верховний Суд постановою від 04.04.2018 залишив без змін постанову Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2017 і зазначив, що апеляційний суд, взявши до уваги те, що правомірність договору цесії від 28.08.2015 має оцінюватись судом не у зв`язку та з підстав того, як він виконувався, а на предмет порушення вимог законодавства при його укладенні та, встановивши, що спірний договір цесії не підпадає під ознаки нікчемності, визначенні п.п. 2, 3, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц Україна" Гулея О.І.

Одеський апеляційний господарський суд у своїй постанові від 10.10.2017 у справі №916/2986/16 визначив, що третя особа із самостійними вимогами - ПАТ "Банк Петрокоммерц Україна" не довела суду відповідність оспорюваного договору цесії від 28.08.2015 критеріям нікчемності правочину, передбаченим пунктами 2, 3, 7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суди відмовляючи у позові виходили із наведених обставин, встановлених у справі №916/2986/16.

4.3. Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно частини 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання.

Із положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому Публічне акціонерне товариство "Банк Петрокоммерц Україна" є учасником справи №916/2986/16 і справи, що переглядається у касаційному порядку і не встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, мають доказуватись при розгляді даної справи.

Отже у даній справі суди правильно послалися у судових рішеннях на обставини, встановлені у іншій справі №916/2986/16.

При цьому надання протилежних висновків в іншій справі щодо одних і тих же обставин буде протирічити одному з основних елементів верховенства права - принципу юридичної визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

У справі «Христов проти України» (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії»). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами у вказаній частині було вірно застосовано норми процесуального права при вирішенні спору.

4.4. Суди попередніх інстанцій також вказали про неналежний спосіб захисту, обраний позивачем.

Відповідно до положень статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч.2).

Згідно статті 216 цього Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1).Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (ч.2). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.3). Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ч.4). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою (ч.5).

Отже наведеними нормами права прямо передбачено, що недійсний (нікчемний) правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Крім того, положеннями частини 1 статті 216 ЦК України визначено обов`язок кожній із сторін правочину у разі недійсності повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Звертаючи із позовом у даній справі позивач обґрунтовував його нікчемністю на підставі приписів ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договору про відступлення права вимоги від 28.08.2015, за якими вказані права вимоги були передані позивачем відповідачу-1, а деякі з них в подальшому відповідачем-1 відповідачу-2.

Отже виходячи із таких підстав позову вимогами позивача мали бути щодо застосування наслідків недійсності правочину, а не про визнання права.

Положеннями статті 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч1). Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч.2).

Отже виходячи із суті спірних правовідносин, та виходячи із обов`язків третіх осіб у справі, без отримання документів, які засвідчують права, що передаються, та інформації, яка є важливою для їх здійснення, у позивача не могло виникнути реальних прав за поданим ним у даній справі позовом.

Виходячи із викладеного посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини в контексті доступу до правосуддя не є ревалентним.

При цьому, як встановлено судами, станом на момент розгляду справи частина зобов`язань за вказаними кредитними договорами є припиненими, внаслідок їх виконання боржниками - третіми особами на користь відповідача-1 та відповідача-2.

Отже виходячи із викладеного застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Враховуючи викладе, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що обраний позивачем спосіб захисту - шляхом визнання за позивачем прав вимоги за кредитними договорами та за договорами забезпечення до третіх осіб, перелік яких наведений в позові, не буде мати наслідком захисту прав позивача, не є ефективним і не є належним.

4.5. Згідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані у даній справі рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзивів на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного, узгоджуються із висновками судів попередніх інстанцій.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови та задоволення касаційної скарги немає.

4.6. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" надійшла заява про заміну позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

Заява обґрунтована договором про відступлення права вимоги, укладеним 14.11.2019 між вказаними особами.

Приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1). Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив (ч. 2).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 цього Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з правового аналізу наведених норм, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

Із встановлених судами у даній справі обставин не вбачається, що у Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" існували на час звернення із даним клопотанням вказані права вимоги, спір про це у даній справі не був вирішений на користь позивача, і підстав для скасування судових рішень суд касаційної інстанції не встановив, що виключає можливість правонаступництва Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні заяви про заміну позивача правонаступником.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Петрокоммерц-Україна" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2019 у справі Господарського суду міста Києва №910/11470/18, залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді І.В. Кушнір

І.С. Берднік