ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2022 року

м. Київ

cправа № 910/18646/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Колток О.І. (адвокат),

відповідача-1 - Савулій В.О. (самопредставництво),

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т."

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 (у складі колегії суддів: Яковлєв М.Л. (головуючий), Зубець Л.П., Шаптала Є.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т."

до: 1. Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо",

3. Державного підприємства "Сетам"

про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 22 земельної ділянки від 19.07.2019 та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." (далі - ТОВ "С.П.Т.", Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, (далі - АРМА, Вдповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелучо" (далі - ТОВ "Пелучо", Відповідач-2), Державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам", Відповідач-3) про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним договору купівлі-продажу № 22 земельної ділянки від 19.07.2019 та витребування земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав у АРМА для вчинення дій з реалізації спірної земельної ділянки.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/18646/19 відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 у справі № 910/18646/19 скасовано вищезазначене рішення місцевого господарського суду та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Витребувано земельну ділянку № 30 загальною площею 1,2893 га, що знаходиться за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, с. Мізікевича, ж/масиву "Ульянівка", масив "Радужний", кадастровий номер 5123755800:01:001:0384, цільове призначення: для розміщення торгівельно-розважального центру з гостьовою автопарковкою з незаконного володіння ТОВ "Пелучо" на користь ТОВ "С.П.Т.". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 клопотання ТОВ "С.П.Т." про розподіл судових витрат у справі №910/18646/19 задоволено частково. Стягнуто з АРМА на користь ТОВ "С.П.Т." 36 000,00 грн витрат пов`язаних з проведенням експертизи. В іншій частині відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Апеляційна інстанція виходила з того, що договір про надання послуг, рахунки-фактури, платіжні доручення та акти приймання-передачі містять посилання на факт надання послуги, однак не містять посилань, що такі послуги надані саме в межах даної справи;

- надані суду детальні описи робіт та опис робіт складені в односторонньому порядку та є внутрішнім документом адвокатського об`єднання;

- заявник у клопотання про розподіл судових витрат визнає, що такі послуги надавалися не лише в межах даної справи, а й в межах інших справ, тобто послуги надавалися загалом та не розмежовувалися;

- ненадання відповідних клопотання/заяви з долученим до них доказами на підтвердження надання правничої допомоги іншим сторонам позбавляє останніх можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

- заявником в апеляційній скарзі не вказано попереднього (орієнтованого) розрахунку таких витрат.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "С.П.Т." просить скасувати додаткову постанову апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні його клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі клопотання ТОВ "С.П.Т." про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 497 910,62 грн.

3.2. Обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 та від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 щодо застосування статей 126 та 129 ГПК України;

Також заявник посилається на порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права щодо дослідження зібраних у справі доказів, що мають значення для правильного вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Також, на думку скаржника, на цей час відсутній висновок Верховного Суду про визначення, що саме є першою заявою по суті спору, в якій має бути зазначений попередній розрахунок судових витрат.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу АРМА просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "С.П.Т." на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/18646/19 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 23.02.2022.

4.2. 23.02.2022 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду касаційної скарги ТОВ "С.П.Т." на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/18646/19 до 09.03.2022.

4.3. Розпорядженням Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду № 29.3-02/941 від 19.05.2022 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/18646/19 у зв`язку з увільненням судді Міщенка І.С. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу по мобілізації.

4.4. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2022 справу № 910/18646/19 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Суховий В.Г.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2022 (у складі колегії суддів Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.) прийнято до провадження справу № 910/18646/19 за касаційною скаргою ТОВ "С.П.Т." на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 та призначено її розгляд на 15.06.2022.

4.6. Ураховуючи наведене, а також обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 і від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", справа розглядається у розумний строк.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. За змістом пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

5.3. Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

5.4. Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.5. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

5.6. Згідно з частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5.7. Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

5.8. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

5.9. Розглядаючи названу заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі? Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань? Чи не внесено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами, та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги?

5.10. Водночас згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

5.11. При цьому, згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

5.12. Дослідивши заяву ТОВ "С.П.Т." про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження цих витрат (копії договору про надання професійної правничої допомоги № 02-0926/19 від 09.09.2019 з додатком №1 до нього, платіжних доручень про оплату правничих послуг, актів приймання-передачі професійної правничої допомоги, опису робіт (наданих правничих послуг), рахунків-фактур та детальних описів робіт (наданих послуг)), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останні не є належним та допустимим підтвердженням щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості в межах даної справи, оскільки вони не підтверджують того, що такі послуги були наданні саме в межах даної справи.

До того ж, як вказала апеляційна інстанція, заявник у клопотання про розподіл судових витрат підтвердив, що такі послуги надавалися не лише в межах даної справи, а й в межах інших справ, тобто, такі послуги надавалися загалом та не розмежовувалися.

5.13. Крім того, апеляційним судом враховані положення частини дев`ятої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими копії доказів (крім речових доказів), які подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Слід зазначити, що стаття 129 Господарського процесуального кодексу України не містить прямої норми щодо обов`язкового надсилання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу іншій стороні.

Однак, відсутність такої вказівки не звільняє заявника від виконання обов`язку щодо надсилання копії доказів іншій стороні на виконання вимог статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України №2" наголошено, що принцип рівності сторін - це один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Аналіз положень статей 126 - 129 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що процесуальне законодавство надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягають доведенню, а відтак ненадсилання копій відповідних доказів фактично призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду бути ознайомленим із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку (аналогічний висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18 та у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 902/844/18).

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

5.14. У цій справі апеляційною інстанцією встановлено, а скаржником не спростовано, що відповідні клопотання/заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та долучені до них докази на підтвердження надання цих послуг не надіслано іншим сторонам.

В такий спосіб, ненадання поданих стороною документів, пов`язаних з наданням правничої допомоги іншій стороні позбавляє останню можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, а суд можливості надати оцінку їх обґрунтованості, правових підстав та обсягу їх стягнення.

5.15. Враховуючи викладене вище, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи сторін, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань/заяв ТОВ "С.П.Т." в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, суд апеляційної інстанції не зменшував розмір витрат на професійну правничу допомогу, як помилково стверджує заявник касаційної скарги, а відмовив у їх стягненні, що не є тотожним.

5.16. З огляду на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваному рішенні норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.

5.17. Що стосується посилання заявника в якості підстави для подання касаційної скарги на те, що апеляційним судом не було досліджено зібрані у справі докази, то колегія суддів зазначає наступне.

5.18. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.19. При цьому, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.20. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.21. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.22. За таких обставин Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.23. Стосовно тверджень скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія зазначає, що у ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у постанові від 09.12.2021 у справі № 922/3812/19 вже викладено правову позицію щодо застосування вказаної норми, відповідно до якої розмір понесених стороною витрат на професійну правничу визначається на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

5.24. Крім того, на думку скаржника, на даний час відсутній висновок Верховного Суду про визначення, що саме є першою заявою по суті спору, в якій має бути зазначений попередній розрахунок судових витрат.

Перевіривши та надавши оцінку таким доводам касаційної скарги, Верховний Суд визнає такі доводи необґрунтованими та передчасними, з огляду на те, що основними підставами для відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу стало саме відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обсягу надання вказаних послуг і відповідних робіт, а також ненадсилання іншим учасникам справи копій відповідних клопотань/заяв про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та долучених до них доказів.

При цьому, апеляційна інстанція в оскаржуваному судовому рішенні хоча й зазначила, що в апеляційній скарзі заявником не вказано попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, проте, як зазначалося вище, суд не мотивував своє рішення такою обставиною.

В такий спосіб, наведене свідчить про передчасність та відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку у цій справі в частині визначення питання, що саме є першою заявою по суті спору, в якій має бути зазначений попередній розрахунок судових витрат.

5.25. Інші доводи скаржника ґрунтуються на посиланнях на фактичні обставини справи та оцінці доказів у ній, які - обставини і докази - вже, відповідно, встановлені й оцінені апеляційним господарським судом.

Між тим за імперативним приписом частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.26 Зважаючи на викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного рішення апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "С.П.Т." залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 у справі № 910/18646/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік В. Г. Суховий