Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №904/6439/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/6439/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

секретар судового засідання - Овчарик В.М.,

за участю представників:

позивача - Соколова А.О. (адвокат),

відповідача-1 - Круглого В.В. (адвокат),

відповідача-2 - не з'явився,

відповідача-3 - не з'явився,

третьої особи-1 - Васильківської В.Є. (представник за довіреністю від 12.02.2018),

третьої особи-2 - не з'явився,

третьої особи-3 - не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2018 (Кузнецова І.Л., - головуючий, судді: Чимбар Л.О., Широбокова Л.П.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод"

до 1) Громадської організації "Товариство сприяння обороні України (ТСО України)",

2) Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,

3) Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

1) Фонд державного майна України,

2) Дніпровська міська рада,

3) Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції

про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, припинення права власності, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Публічне акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" (далі - ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод", Завод) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Громадської організації "Товариство сприяння обороні України" (далі - ГО "ТСО України"), в якому просило визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.06.1999, припинити право власності та скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - приміщення майстерні механічної та будівлі водної станції, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, З-п (колишня адреса вул. Яружна, 4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 14.06.1999 отримане ГО "ТСО України" всупереч вимог діючого законодавства та є перешкодою у реалізації ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" права власності щодо спірних об'єктів нерухомості.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2017 (суддя Панна С.П.) позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване положеннями статей 15, 16, 21, 267, 268, 328, 344, 391, 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), пункту 3 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV), пункту 2.2 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 № 121 (далі - Інструкція № 121), діючої на момент видачі спірного свідоцтва на право власності, статей 12, 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції, чинної до 15.12.2017, посилаючись на які місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.06.1999, припинення права власності та скасування запису про державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти, оскільки власником спірного майна є позивач, а спірне свідоцтво на право власності отримане ГО "ТСО України" неправомірно, отже наявні підстави для відновлення порушеного права власності на об'єкти нерухомості за ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2018 рішення місцевого суду скасовано та в позові відмовлено.

Постанова мотивована положеннями статті 41 Конституції України, статей 261, 319, 321, 328, 391 ЦК, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-ІV (далі - Закон № 3477-ІV), рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України" від 19.02.2009, статті 75 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, враховуючи які апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірні об'єкти нерухомості належать ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" та ГО "ТСО України" на праві власності в рівних частинах, що преюдиційно встановлено за результатами розгляду справи № 8/141-07, тоді як з окремою вимогою про визнання права власності на частину майна, належну ГО "ТСО України", позивач до суду не звертався. При цьому, позовні вимоги про припинення права власності та скасування державної реєстрації, як такі, що мають похідний характер від основної вимоги про скасування свідоцтва, також не підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 15, 20, 328, 392 ЦК, статті 21 Закону України від 07.02.1991 № 697-ХІІ "Про власність" (далі - Закон № 697-ХІІ), постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організації колишнього Союзу РСР" (далі - Постанова № 3943-ХІІ), Положення про впорядкування передачі об'єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 25.11.2003 № 2097 (далі - Положення № 2097), наголошуючи на тому, що суд апеляційної інстанції: 1) помилково дійшов висновку про правомірність набуття ГО "ТСО України" права власності на спірні об'єкти нерухомості, що нібито преюдиційно встановлено за результатами розгляду справи № 8/141-07, та статусу відповідача як правонаступника по відношенню до спірного майна; 2) протиправно прийняв в якості належних доказів документи, на підставі яких ГО "ТСО України" отримав свідоцтво про право власності на спірне майно, оскільки вони не містять інформації на підтвердження її права власності на спірні об'єкти нерухомості, а отже не є правовстановлюючими.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на касаційну скаргу)

ГО "ТСО України" надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Обґрунтовуючи вірність висновків апеляційного суду, ГО "ТСО України" зазначає, що частина спірного майна отримана нею на праві власності, як правонаступницею Дніпропетровського обласного комітету ДТСААФ, що узгоджується з вимогами статті 328 ЦК щодо правомірності набуття у власність спірного майна.

Крім того, посилаючись на безпідставність взяття апеляційним судом за основу преюдиційних обставин правомірності набуття ГО "ТСО України" частини спірного майна, встановлених за результатами розгляду справи № 8/141-07, позивач намагається трактувати встановлені цим рішенням обставини на власну користь. Намагаючись здійснити переоцінку доказів, яким апеляційним судом вже була надана належна оцінка, позивач необґрунтовано стверджує, що документи, на підставі яких ГО "ТСО України" отримало свідоцтво на право власності, не є правовстановлюючими. Так, на підставі рішення протоколу № 24 засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 18.07.1950, наказу Дніпропетровського обласного комітету ТСО України від 21.10.1991 № 316, Статуту ГО "ТСО України" від 21.01.1993 відповідач отримав свідоцтво про право власності на будівлю водної станції літ. А-2, будівлю майстерні літ. Б, споруди літ В, літ. Г і літ. Д, що узгоджується з приписами пункту 4.1 до Інструкції № 121, яким визначено перелік документів, на підставі яких законом дозволено оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. У даному випадку саме свідоцтво є правовстановлюючим документом, на підставі якого була здійснена державна реєстрація права власності на частину спірного майна.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.05.1959 між Заводом поштова скринька 192 (завод), правонаступником якого є ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод", та Дніпропетровським обласним комітетом ДТСААФ (комітет ДТСААФ), правонаступником якого є ГО "ТСО України", було укладено договір по будівництву (далі - договір від 22.05.1959) спільними силами та коштами водної станції на березі річки Дніпро на ділянці, виділеній комітету ДТСААФ відповідно до рішення виконкому, яка має бути збудована у 1959-60рр. та розподілене після закінчення будівництва порівну між сторонами. При цьому, Завод приймає половину, розташовану на південно-східній стороні, а комітет ДТСААФ - на північно-західній стороні (пункти 1-5-6 договору від 22.05.1959).

Згідно з пунктом 7 договору від 22.05.1959 частина договору, яка регулює питання будівництва припиняє свою дію по закінченню будівництва та введенню станції в експлуатацію. Частина договору, що регулює право користування та володіння діє безстроково.

16.07.1959 виконкомом Дніпропетровської міськради депутатів трудящих прийнято рішення № 733, відповідно до якого вирішено прирізати полосу землі шириною 6 м до межі водної станції ДТСААФ зі сторони переправи через Дніпро, доводячи загальну протяжність по берегу до 44 м, із зобов'язанням голови Дніпропетровського облкомітету ДОСААФ внести в проект водної станції зміни, пов'язані із розширенням території та затвердити ці зміни в установленому порядку.

21.10.1991 ГО "ТСО України" прийнято наказ № 316-р "Про передачу на баланс об'єднаної технічної школи будівель та споруд водної станції", відповідно до якого знято з балансу Дніпропетровської морської школи та передано на баланс об`єднаної технічної школи (ОТШ) ГО "ТСО України" водної станції з наступними спорудами: двоповерхова будівля, механічна майстерня, елінги № № 3, 4, розташовані по вул. Яружній, 4 у м. Дніпропетровську.

25.06.1998 між Дніпропетровською об'єднаною технічною школою ТСО України (школа) та ВАТ "Дніпропетровський машинобудівний завод" (завод) укладено договір про користування будівлею водної станції, яке здійснюється за договором про її будівництво від 22.05.1959 та договором реконструкції від 1984р. Експлуатація інших будівель і споруд здійснюється згідно із затвердженою раніше документацією за їх приналежністю.

14.02.1996 наказом ФДМУ № 25-АТ "Про створення відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" (далі - ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод") створено ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод", затверджено його статут, затверджено акт оцінки Дніпровського машинобудівного заводу та перелік нерухомого майна, переданого йому у власність по вул. Яружній, 4 у м. Дніпропетровську, зокрема, будівля водної станції (№ п/п 89; інв. № 31482370), майстерня механічна корп. 1 (№ п/п 90; інв. № 31482373) та туалет на 2 місця (№ п/п 91; інв. № 31482482).

17.07.1996 Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації (далі - Дніпропетровське МБТІ) зареєстровано за Дніпропетровським обласним комітетом ТСО України/об`єднаною технічною школою ТСО України домоволодіння (в цілому) за вказаною адресою: водну станцію літ. А-2, майстерню - Б, ангари - В, Г, сарай - Д.

22.04.1999 листом № 39 ГО "ТСО України" звернулася до Дніпропетровського МБТІ із заявою про заміну реєстраційного посвідчення на домоволодіння будівель і споруд водної станції, які знаходяться на балансі Дніпропетровської об`єднаної технічної школи ТСО України, на свідоцтво про право власності згідно з Інструкцією № 121 у зв'язку з перереєстрацією суб`єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

14.06.1999 на підставі рішення, затвердженого протоколом № 24 засідання Виконкому Дніпропетровської міськради депутатів трудящих від 18.07.1950, наказу Дніпропетровського обласного комітету ТСО України від 21.10.1991 № 316, Статуту від 21.01.1993, ГО "ТСО України" отримало свідоцтво про право власності на будівлю водної станції літ. А-2, будівлю майстерні літ. Б, споруди літ. В-Д.

19.12.2003 сторони узгодили акт конкретного користування № 6513/08, складений Дніпропетровським МБТІ на замовлення ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод", згідно з яким у фактичному користуванні позивача за вказаною вище адресою знаходяться: -- у будівлі водної станції літ. А-2: приміщення № 2 поз.1-15 площею 299,5 м2 і ? частини приміщення №1-11 площею 14,1 2; -- сходи літ. а 2; -- у будівлі літ. Б-1: приміщення № 2 поз. 1-5 площею 141,2 м2; -- склад літ. Є; -- склад ПММ літ. И; -- туалет літ. Ж.

При цьому, у фактичному користуванні ГО "ТСО України" за цією ж адресою знаходяться: -- у будівлі водної станції літ. А-2: приміщення №1 поз. 1-8 площею 225,4 м2 і частина приміщення № І-ІІ, площею 14,1 м2; -- сходи літ. а 1 у будівлі літ. Б-1: приміщення № 1 поз.1-5 площею, 187,3 м2; -- склад літ. Е; -- ангар літ. В; --прибудова літ. В; -- гараж літ. З; -- огорожа № 1-4.

Вказаний акт є тристороннім, підписаним Дніпропетровським МБТІ, ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод" та ГО "ТСО України".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2007 у справі № 8/141-07 (з урахуванням ухвал про виправлення описок від 10.07.2009 та від 21.09.2009) визнано за ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод" право власності на наступні об'єкти нерухомого майна, що знаходяться за вказаною адресою та перебувають у фактичному користуванні позивача відповідно до акту конкретного користування: -- у будівлі водної станції літ. А-2: приміщення № 2 поз.1-15 площею 299,5 м2 і ? частини приміщення №1-11 площею 14,1 2; --сходи літ. а 2; -- у будівлі літ. Б-1: приміщення № 2 поз. 1-3 площею 75,5 м2; склад літ. Є; -- склад ПММ літ. И; -- туалет літ. Ж. без додаткового акту введення в експлуатацію. Також у фактичному користуванні знаходилися самочинно збудовані за рахунок та силами ВАТ "Дніпровський машинобудівний завод" приміщення у будівлі літера Б-1: приміщення № 2 поз. 4, площею 56,6 м2 та поз. 5 площею 9,1 м2. Відповідно до технічного висновку від червня 2007р., проведеного ТОВ "Інженирінг-Правопроект", ці приміщення знаходяться в нормальному стані, придатні для експлуатації за функціональним призначенням.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що спірне майно збудоване Заводом та Дніпропетровським обласним комітетом ДТСААФ, правонаступником якого є ГО "ТСО України", на підставі договору спільного будівництва від 22.05.1959, за умовами якого сторони прийняли на себе спільне зобов'язання з будівництва водної станції на березі р. Дніпро та визначили, що після закінчення будівництва в безстрокове та безоплатне користування сторін відходить по 1/2 цієї станції. В результаті об'єкти нерухомості водної станції збудовані за рахунок коштів сторін, з розподілом по ? частини кожній стороні. Після закінчення будівництва станцію здано в експлуатацію у встановленому законом порядку та проведено державну реєстрацію права власності, але помилково право власності зареєстроване лише за ГО "ТСО України", в тому числі на частину майна, яка належить на праві власності ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод".

На підставі вказаного рішення Дніпропетровським МБТІ внесено доповнення до свідоцтва про право власності ГО "ТСО України" від 14.06.1999 у вигляді приміток на зворотній його стороні та, в подальшому, зареєстровано право власності на частину водної станції літ. А-2, сходи літ. А-2, частину будівлі літ. Б-1, туалет літ. Ж, що підтверджується витягом від 23.12.2011 № 32649616 "Про державну реєстрацію прав".

Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Предметом даного спору є правомірність набуття ГО "ТСО України" права власності на частину нерухомого майна водної станції та приміщення механічної майстерні, зареєстрованого Дніпропетровським МБТІ на підставі свідоцтва про право власності.

Відмовляючи у позові з мотивів недоведеності обставин порушення права власності позивача на спірні об'єкти нерухомості, апеляційний суд зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2007 у справі № 8/141-07 встановлено обставини набуття сторонами (ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" та ГО "ТСО України") права власності на спірне майно у рівних частинах з конкретним визначенням, яке майно кому належить, зокрема, в резолютивній частині цього рішення чітко визначені об`єкти, право власності на які має позивач. Вказане рішення набрало законної сили та не оскаржено жодною із сторін у встановленому законом порядку. При цьому, наказ ФДМУ від 14.02.1996 № 25-АТ, який вже існував на той час, не був предметом розгляду у справі №8/141-07 та з окремою вимогою про визнання права власності на частину майна, належну ГО "ТСО України", ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" не звертався до господарського суду.

Колегія суддів вважає правильними такі висновки апеляційного суду та погоджується з наявністю підстав для відмови у позові про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, припинення права власності, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами частини 1 статті 321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, право власності на частину спірних об'єктів нерухомого майна (приміщення механічної майстерні та будівлі водної станції) виникло у відповідача на підставі протоколу № 24 засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 18.07.1950, наказу Дніпропетровського обласного комітету ТСО України від 21.10.1991 № 316, Статуту ГО "ТСО України" від 21.01.1993, та оформлене свідоцтвом про право власності на будівлю водної станції літ. А-2, будівлю майстерні літ. Б, споруди літ В, літ. Г і літ. Д, що узгоджується з пунктом 4.1 до Інструкції № 121, діючої на момент видачі спірного свідоцтва. Крім того, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2007 № 8/141-07 встановлені обставини набуття сторонами права власності на спірне майно в рівних частинах із конкретним визначенням та площею, і ці факти не підлягають повторному доказуванню при вирішенні даного спору.

Зазначене є свідченням надання судом апеляційної інстанції належної правової оцінки доказам правомірного набуття ГО "ТСО України" права власності на частину приміщення механічної майстерні та будівлі водної станції в розумінні статті 328 ЦК, а отже власник не може бути позбавлений права власності на спірне майно.

За вказаних обставин, висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволені вимог щодо визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно є правомірними, зважаючи на наявність підтвердженої належними доказами документації на оформлення вказаного права власності та преюдиціального значення фактів щодо розміру часток, місцезнаходження, визначення всіх об'єктів та їх розміру, встановлених рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2007 у справі № 8/141-07.

Вимоги про припинення права власності та скасування реєстрації права власності на спірне нерухоме майно є похідними від первинних вимог про часткове скасування свідоцтва про право власності, а тому у їх задоволенні апеляційним судом також обґрунтовано відмовлено.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду щодо відсутності підстав для застосування наслідків спливу позовної давності за заявою ГО "ТСО України" з огляду на недоведеність порушення прав та законних інтересів позивача на частину спірного майна водної станції та приміщення механічної майстерні, що узгоджується з приписами статті 261 ЦК, за змістом якої позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

Колегія суддів відхиляє необґрунтовані доводи скаржника про неправомірність набуття ГО "ТСО України" права власності на спірні об'єкти нерухомості, що нібито преюдиційно встановлено судовим рішенням у справі № 8/141-07, та статусу ГО "ТСО України" як правонаступника по відношенню до спірного майна, зважаючи на таке.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.08.2007 у справі № 8/141-07 чітко визначено об'єкти, їх розміщення, документація на підтвердження їх будівництва та кошти, за які спірне майно побудовано, та взаємні зобов'язання сторін щодо їх подальшої експлуатації та реєстрації права власності на спірне майно.

Разом з тим, перелік майна, яке перейшло у власність позивача, правомірно відхилено апеляційним судом, оскільки він не може бути належним доказом у справі, позаяк не містить фактичних часток, які увійшли до статутного капіталу позивача. У ньому відсутні кількісні показники площі спірного майна та неможливо їх вирахувати виходячи з вартісної оцінки майна, а зазначеним вище судовим рішенням такі показники чітко ідентифіковані. Крім того, позивачем не доведено належними доказами факту відмови ГО "ТСО України" в будь-який спосіб від свого права власності на спірні об'єкти нерухомості.

Колегією суддів також відхиляються доводи скаржника про те, що апеляційним судом протиправно прийнято в якості належних доказів документи, на підставі яких ГО "ТСО України" отримав свідоцтво про право власності на спірне майно, оскільки вони нібито не містять інформації на підтвердження її права власності на спірні об'єкти нерухомості, а отже не є правовстановлюючими.

Адже, спірне свідоцтво отримане на підставі рішення протоколу № 24 засідання виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 18.07.1950, наказу Дніпропетровського обласного комітету ТСО України від 21.10.1991 № 316, Статуту ГО "ТСО України" від 21.01.1993, що узгоджується із приписами пункту 4.1 до Інструкції № 121, яким визначено перелік документів, на підставі яких законом дозволено оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна. У даному випадку саме свідоцтво є правовстановлюючим документом, на підставі якого й було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на спірну частину нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданим сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень на них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Отже, оскаржуваний судовий акт апеляційного господарського суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права (статей 261, 319, 321, 328, 391 ЦК, статті 17 Закону №3477-ІV) та без порушень норм процесуального права (статті 75 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017).

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" в касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків апеляційного господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що з огляду на положення статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, не відноситься до повноважень касаційної інстанції, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваної постанови немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2018 у справі № 904/6439/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков