Історія справи

Постанова КГС ВП від 15.03.2023 року у справі №918/944/21
Постанова КГС ВП від 15.03.2023 року у справі №918/944/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 918/944/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 15.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк"

на постанову Господарського суду Рівненської області від 27.09.2022

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023

у справі

про неплатоспроможність ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

1. 28.10.2021 року ОСОБА_2 звернулася до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.

2. Ухвалою суду від 14.12.2021 року відкрито провадження у справі № 918/944/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ОСОБА_1 . Проведення попереднього засідання суду призначено на 01.02.2022 року.

3. 11.01.2022 (вх. № 80/22) від АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" надійшла заява про грошові вимоги до боржника /т. 1 а.с. 106-107/.

4. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022, визнано грошові вимоги кредитора АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" конкурсним кредитором з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 у розмірі 1 273 193,43 грн, з яких 1 177 736,13 грн як вимога другої черги задоволення, 95 457,30 грн як вимоги третьої черги задоволення; включено до витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" у розмірі 4 962,00 грн; продовжено керуючому реструктуризацією боржника строк до 22.03.2022 для підготовки та подання до Господарського суду Рівненської області плану реструктуризації боргів боржника.

5. 12.03.2022 від керуючого реструктуризацією Мельник І.А. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларації про майновий стан боржника - ОСОБА_1 .

6. 06.04.2022 до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання від 25.03.2022 про долучення до матеріалів справи з метою уточнення відомостей в деклараціях, які надані до суду при подачі заяви, декларацій від 25.03.2022 за 2018, 2019, 2020 роки.

7. 18.07.2022 керуючим реструктуризацією подано письмові пояснення по справі щодо вчинених арбітражним керуючим дій в процесі розгляду справи, крім того подано клопотання, в якому долучені докази на підтвердження вчинених дій.

8. 18.07.2022 до Господарського суду Рівненської області від АТ "Державний ощадбанк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" надійшла заява, в якій кредитор просив суд закрити провадження у справі № 918/944/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , в обґрунтування якої посилався на подання боржником неточних відомостей у декларації та відсутності погодженого плану реструктуризації .

9. 18.07.2022 до Господарського суду Рівненської області від керуючого реструктуризацією Мельник І.А. надійшло клопотання про визнання боржника - фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

10. Постановою Господарського суду Рівненської області від 27.09.2022, яку залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023, серед іншого, припинено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 , визнано ОСОБА_1 банкрутом та введено процедуру погашення боргів.

10.1. Судами встановлено, що боржник ОСОБА_1 усунула недоліки щодо достовірності відображення інформації про майновий стан щодо себе та членів своєї сім`ї, вказані у звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, чим виключила підставу для закриття провадження у справі, відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

10.2. Розглянувши заяву АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі № 918/944/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні у зв`язку з тим, що кредитором не зазначено, що особи (члени сім`ї), відомості яких були відсутні у декларації, відповідають за зобов`язаннями боржника у даній справі, не надано будь-яких доказів, які б вказували, що такі відомості мають значення для розгляду даної справи.

10.3. Суди при прийнятті наведених рішень виходили з того, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника та сплив 120-денний строк з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

10.4. Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулось до Касаційного господарського суду зі скаргою на постановою Господарського суду Рівненської області від 27.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства.

11.1. На виконання вимог п.5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі зазначено те, оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм процесуального права, та зазначає, що:

- 1) суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували п. 1) ч. 7 ст. 123 КУзПБ, у зв`язку з чим не закрито провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів через зазначення боржником у декларації неповної інформації про майновий стан боржника (не зазначено дохід який отримується неофіційно) та членів його сім`ї (не зазначено доходи батька боржника);

- 2) оскаржені судові рішення прийняті без належного з`ясування обставин справи та всебічної оцінки усієї сукупності наявних у справі доказів, а саме, що суди при розгляді справи не надали оцінки обставинам щодо:

- відсутності проекту плану реструктуризації боргів боржника, який відповідав би вимогам КУзПБ, не з`ясування добросовісності учасників справи, щодо його розроблення та погодження;

- зазначення у деклараціях про майновий стан боржника недостовірної інформації щодо доходів боржника та його сім`ї;

- наявності рішення зборів кредиторів про звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справ.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

12. Боржником подано відзив на касаційну скаргу з проханням закрити касаційне провадження.

13. Арбітражним керуючим подано пояснення на касаційну скаргу з проханням залишити її без змін, а оскаржувані рішення без задоволення.

Провадження у Верховному Суді

14. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/944/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2023.

15. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк", яка подана на постанову Господарського суду Рівненської області від 27.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі № 918/944/21; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" на 15.03.2023 о 12:30 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 918/944/21 визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М.,Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, виходячи з такого.

18. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

20. Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

21. За частиною першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

22. Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених Книгою четвертою КУЗБ "Відновлення платоспроможності фізичної особи" (стаття 113 КУзПБ).

23. Згідно статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, боржником є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

24. Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства, до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.

25. Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що погашення боргів боржника це - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.

26. Верховний Суд акцентує, що за приписами КУзПБ судова процедура реструктуризації боргів боржника має строковий характер та вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

27. В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема, строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункт 8 частини п`ятої статті 119 КУзПБ).

28. Попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина друга статті 122 КУзПБ).

29. Згідно з частиною четвертою статті 122 КУзПБ в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються: 1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали; 2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

30. Відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.

31. За змістом цієї норми:

- чітко визначений строк з якого вона може бути застосована судом - після спливу трьох місяців у процедурі реструктуризації боргів боржника;

- обов`язковою умовою її реалізації є неподання до господарського суду протягом визначеного строку погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника;

- коло ініціаторів її застосування не конкретизовано;

- господарський суд набуває право на альтернативне вирішення подальшого руху справи: ухвалити рішення про перехід до наступної судової процедури чи про закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб.

32. За загальним правилом закриття провадження у справі є формою завершення судового розгляду без прийняття рішення по суті справи через виявлення після відкриття провадження таких обставин, з якими закон пов`язує неможливість її судового розгляду.

33. Окрім виконання плану реструктуризації боргів боржника, у інших випадках за Книгою четвертою КУзПБ закриття провадження у справі під час судової процедури реструктуризації боргів не може вважатися очікуваним процесуальним рішенням для боржника з огляду на "добровільність банкрутства" фізичної особи та основну мету цього провадження - соціальну реабілітацію добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.

34. Водночас очевидним є те, що неподання до господарського суду протягом трьох місяців з введення процедури реструктуризації боргів погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника може бути зумовлене як недобросовісною поведінкою боржника, так і неналежною реалізацією кредиторами власних правомочностей.

35. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 903/806/20 зробив такі висновки:

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

За змістом приписів статей 116 119 123 125 126 128 КУзПБ щодо вимог до боржника та процесуальних наслідків їх невиконання, законодавець означив принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Щодо ролі арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність фізичної особи

У судовій процедурі реструктуризації боргів боржника роль арбітражного керуючого є ключовою, адже за частиною першою статті 126 КУзПБ саме йому належить подати суду на затвердження план реструктуризації боргів боржника, відтак керуючий реструктуризацією зобов`язаний забезпечити розроблення такого плану відповідно до вимог статті 124 КУзПБ та з урахуванням економічно обґрунтованих пропозицій сторін, а також у встановлені строки подати його на схвалення зборам кредиторів та для затвердження - суду.

Щодо закриття провадження у справі про неплатоспроможність в межах судової процедури реструктуризації боргів боржника

Системне тлумачення положень статей 90 123 126 128 129 КУзПБ у взаємозв`язку зі статтями 2 113 КУзПБ приводить до висновку, що закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи під час судової процедури реструктуризації боргів боржника можливе:

- зі спеціальних підстав, визначених частиною сьомою статті 123 КУзПБ, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ;

- із загальних підстав, визначених пунктами 1 - 8 частини першої статті 90 КУзПБ (тією мірою, якою ці підстави можуть стосуватися боржника - фізичної особи);

- в інших випадках, передбачених законом (пункт 9 частини першої статті 90 КУзПБ), зокрема визначених пунктами 1 - 7 частини першої статті 231 ГПК України в тих межах, що стосуються судової процедури неплатоспроможності фізичної особи.

Враховуючи, що основним призначенням частини сьомої статті 123 КУзПБ є припинення реабілітації очевидно недобросовісного боржника та можливість її застосування з власної ініціативи суду, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за цією нормою, тому з власної ініціативи, зокрема розглядаючи інформацію керуючого реструктуризацією про результати перевірки майнового стану боржника або вирішуючи питання про перехід до судової процедури погашення боргів, зобов`язаний перевірити такі обставини та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні.

Виокремивши певний перелік підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи у частині сьомій статті 123 КУзПБ, законодавець у абзаці п`ятому цієї норми акцентує на спеціальних наслідках її реалізації - неможливості протягом року повторно скористатися судовою процедурою неплатоспроможності для очевидно недобросовісного боржника. Тому, перелік підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ слід тлумачити як вичерпний лише в аспекті застосування передбачених цією ж нормою обмежувальних наслідків такого закриття.

Само по собі клопотання зборів кредиторів про закриття провадження/перехід до наступної судової процедури, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не може бути достатньою та безумовною підставою для задоволення господарським судом такого клопотання.

Порівняльний аналіз положень частини одинадцятої статті 126 КУзПБ з іншими нормами, що регламентують закриття провадження на стадії реструктуризації боргів свідчить про те, що хоча ці норми частково кореспондуються між собою, проте не є тотожними за ступенем імперативності, колом ініціаторів та передумовами їх застосування. Такі відмінності дають підстави для висновку, що неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів може бути самостійною підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи відповідно до частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

Сам по собі факт недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів не є обов`язковою підставою для припинення реабілітації боржника у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи, адже за змістом частини одинадцятої статті 126 КУзПБ у такому випадку закриття провадження у справі є лише одним з варіантів вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи.

Добросовісність боржника - фізичної особи є визначальним критерієм для оцінки обставин і підстав з якими КУзПБ пов`язує можливість альтернативного вирішення господарським судом питання щодо подальшого руху справи, зокрема закриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи. Тому, обставини, що свідчать про недобросовісну поведінку боржника у сукупності з іншими обставинами справи підлягають врахуванню господарським судом при ухваленні рішення про закриття провадження у справі, замість переходу до процедури погашення боргів боржника.

170. Логічне та філологічне тлумачення частини одинадцятої статті 126 КУЗПБ у взаємозв`язку з пунктом 2 частини четвертої статті 122 КУзПБ приводить до висновку, що за їх приписами на господарський суд покладено обов`язок розглянути та вирішити питання щодо подальшого руху справи після спливу тримісячного строку з дня введення процедури розпорядження майном, зокрема у разі неподання на затвердження плану реструктуризації боргів боржника, а словосполучення "має право прийняти рішення" вказує на дискрецію господарського суду при вирішенні цього питання в межах диспозиції частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

У разі неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, після спливу цього строку повинен у судовому засіданні з`ясувати позиції сторін та крізь призму судового контролю оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини недосягнення мети судової процедури реструктуризації боргів.

Враховуючи, що у частині одинадцятій статті 126 КУЗПБ конкретизовано лише момент з якого вона підлягає застосуванню господарським судом, реалізація цієї норми можлива після спливу трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника та до звершення цієї судової процедури, зокрема безпосередньо перед вирішенням господарським судом питання про визнання боржника банкрутом та перехід до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ.

Приписи частини першої статті 130 КУзПБ не повинні застосовуватися суто формально та зводитися до підрахунку строків чи встановлення відсутності/наявності рішення зборів кредиторів про схвалення плану реструктуризації боргів боржника без встановлення господарським судом обставин справи, перевірки дотримання процесуальних гарантій реалізації прав і захисту інтересів сторін, а також з`ясування підстав для закриття провадження у справі, зокрема за частиною сьомою статті 123, частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ.

За змістом абзацу другого частини другої статті 6, частини перша статті 130 КУзПБ процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність фізичної особи одночасно з визнанням банкрутом боржника, тобто у разі встановлення ознак неплатоспроможності боржника, яка є обов`язковою підставою для визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів, зокрема в порядку частини першої статті 130 КУзПБ, а відсутність ознак неплатоспроможності боржника матиме наслідком закриття провадження у справі на підставі пункту 8 частини першої статті 90 КУзПБ.

36. Предметом цього касаційного розгляду є правомірність переходу до судової процедури погашення боргів в порядку частини першої статті 130 КУзПБ та встановлення наявності або відсутності ознак неплатоспроможності боржника фізичної особи.

37. Як вбачається з матеріалів справи, провадження у цій справі відкрито ухвалою 14.12.2021, зборами кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 до 09.09.2022 не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника, тобто у визначені Кодексом України з процедур банкрутства строки.

38. З протоколу № 5 зборів кредиторів боржника від 09.09.2022 вбачається, що зборами кредиторів більшістю голосів запропонований керуючим реструктуризацією Мельник І.А. проект плану реструктуризації боргів відхилений.

39. Судами встановлено, що з даних декларацій про майновій стан боржника ( з урахуванням усунутих боржником недоліків щодо достовірності відображення інформації про майновий стан щодо себе та членів своєї сім`ї), а також з даних проведеної керуючим реструктуризацією Мельником І.А. оцінки майнових активів боржника, якою встановлено наявність у боржника майнових активів на загальну суму 73 658,51 грн, тоді як сума кредиторської заборгованості складає 1 273 193,43 грн, вбачається, що майновий стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, а виявлених майнових активів боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, тому погашення визнаних судом вимог кредиторів можливе не інакше як через введення процедури погашення боргів боржника-фізичної особи.

40. Крім того, судами встановлено, що керуючим реструктуризацією проведено перевірку декларацій про майновий стан фізичної особи ОСОБА_1 за результатом, якої встановлена відповідність даних, поданих декларацій відомостям, отриманим керуючим реструктуризації в ході виконання процедури реструктуризації боргів боржника.

41. Приписи частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 КУзПБ у їх системному зв`язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі за частиною одинадцятою статті 126 КУзПБ є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 КУзПБ формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для добросовісного боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.

42. Касаційний господарський суд погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, які враховуючи, що провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 14.12.2021, зборами кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 до 09.09.2022 не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника у визначені Кодексом України з процедур банкрутства строки, а також те, що у боржника недостатньо майнових активів для задоволення вимог кредиторів, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів.

43. Поряд з тим, відхиляючи заяву АТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" про закриття провадження у справі № 918/944/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в її задоволенні у зв`язку з тим, що кредитором не зазначено, що особи (члени сім`ї), відомості яких були відсутні у декларації, відповідають за зобов`язаннями боржника у даній справі, не надано будь-яких доказів, які б вказували, що такі відомості мають значення для розгляду цієї справи.

44. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскаржені судові рішення прийняті без належного з`ясування обставин справи щодо: відсутності проекту плану реструктуризації боргів боржника, який відповідав би вимогам КУзПБ, не з`ясування добросовісності учасників справи, щодо його розроблення та погодження; зазначення у деклараціях про майновий стан боржника недостовірної інформації щодо доходів боржника та його сім`ї; наявності рішення зборів кредиторів про звернення до суду із клопотанням про закриття провадження у справі.

45. Стосовно доводів з приводу недостовірної інформації у деклараціях про майновий стан боржника судами встановлено, що боржником - ОСОБА_1 було направлено на адресу Господарського суду Рівненської області (поштове відправлення 3302810704532, яке прийнято поштовим закладом 04.04.2022) виправлені декларації за період з 2018 року по 2020 рік про майновий стан боржника та членів його сім`ї, в яких відображено інформацію про наявність у власності ОСОБА_4 (батька) земельної ділянки площею 0,0122 га, кадастровий номер 5624286400:08:001:0453; земельної ділянки площею 0,1577 га, кадастровий номер 5624286400:09:002:0456; земельної ділянки площею 0,2,1426 га, кадастровий номер 5624286400:08:004:0005, які знаходяться на території Оженинської сільської ради Острозького району Рівненської області; земельної ділянки, кадастровий номер 5624286400:10:006:0255; житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Також у виправлених деклараціях за період з 2018 року по 2020 рік боржник ОСОБА_1 вказала:

- в розділі ХІV в рядку № 67 "Інші грошові зобов`язання" зазначено розмір інших грошових зобов`язань боржника в сумі 1 273 193,43 грн;

- у розділі ІІ рядок № 16 "Інші види доходів/грошові виплати" декларації за 2019 рік зазначено суму 317,21 грн, декларації за 2020 рік - 630,46 грн, що у загальному розмірі становить 947,67 грн та відповідає розміру "додаткового блага" 947,67 грн.

46. Тобто, судами встановлено, що боржник ОСОБА_1 усунула недоліки щодо достовірності відображення інформації про майновий стан щодо себе та членів своєї сім`ї, вказані у звіті керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, чим виключила підставу для закриття провадження у справі, відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, отже доводи касаційної скарги в цій частині підлягають відхиленню.

47. Стосовно доводів скаржника щодо відсутності проекту плану реструктуризації боргів боржника, який відповідав би вимогам КУзПБ, слід зазначити таке.

48. У відповідності до ч. ч. 1, 2, 3 ст.124 КУзПБ, план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.

49. У плані реструктуризації боргів боржника зазначаються: 1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника; 2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення; 3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації); 4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів; 5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів; 6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів; 7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні.

План реструктуризації боргів боржника може містити положення про: 1) реалізацію в процедурі реструктуризації боргів частини майна боржника, у тому числі того, що є предметом забезпечення, черговість, строки реалізації такого майна та кошти, які планується отримати від його реалізації; 2) зміну способу та порядку виконання зобов`язань, у тому числі розміру та строків погашення боргів; 3) відстрочення чи розстрочення або прощення (списання) боргів чи їх частини; 4) виконання зобов`язань боржника третіми особами, зокрема шляхом укладення договору поруки, гарантії та інших правочинів згідно з цивільним законодавством; 5) інші заходи, спрямовані на покращення майнового стану боржника та задоволення вимог кредиторів (перекваліфікація, працевлаштування тощо).

50. За наслідками проведеної керуючим реструктуризацією Мельник І.А. інвентаризації встановлено, що ринкова вартість виявленого майна, яке є власністю боржника, становить 73 658,51 грн.

51. Доходи, які знаходяться у розпорядженні боржника ОСОБА_1 відсутні, що виключає можливість офіційного підтвердження її платоспроможності.

52. Боржник ОСОБА_1 повідомила, що має неофіційне джерело доходу, що пов`язане з її творчою діяльністю, яке дає можливість лише фінансувати соціально-побутові потреби сім`ї, однак не дає змоги виконувати свої зобов`язання за визнаними в судовому порядку вимогами кредиторів.

53. Крім того, інше виявлене майно в ході інвентаризації активів боржника є предметом повсякденного побутового вжитку як самого боржника, так і членів його родини, та не може бути джерелом отримання грошових коштів для задоволення вимог кредиторів.

54. За результатами оцінки майнового стану боржника керуючим реструктуризацією встановлено, що єдиним ліквідним активом, що належить боржнику є корпоративні права ОСОБА_2 як учасника в ТОВ "В.В.ГРУП", що становить 10% від статутного капіталу номінальною вартістю 50 000 грн, та які можна використати як джерело погашення вимог конкурсного кредитора.

55. Планом реструктуризації було передбачено, що боржник протягом 5 років щомісячно з дати його затвердження має здійснити часткове погашення боргу шляхом сплати планового платежу, який буде становити 1 000 грн до 30 числа кожного місяця. Тобто за 5 років боржник погасить 60 000 грн, що становить 5,00 % від загальної суми боргу, у зв`язку з чим решта заборгованості, за виключенням суми яка буде погашена за рахунок коштів отриманих від продажу майна, підлягає прощенню (списанню).

56. За встановлених судами під час розгляду справи обставин, поданий проект плану реструктуризації боргів боржника, відповідав вимогам КУзПБ, що не спростовано скаржником під час касаційного перегляду.

57. Спростовуючи інші доводи касаційної скарги, колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що самі по собі заява та клопотання кредитора про закриття провадження у справі про неплатоспроможність, за відсутності передбачених спеціальним законом підстав та обставин, не можуть бути достатньою та безумовною підставою для їх задоволення господарським судом.

58. Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції погоджується із правомірністю висновків попередніх судових інстанцій про відсутність підстав для закриття провадження у справі № 918/944/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

59. Також колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20, за змістом якої у випадку неподання до господарського суду протягом трьох місяців погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника, при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.

60. Підсумовуючи наведене, при наданні оцінки доводам скаржника щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій наведених у касаційній скарзі законодавчих приписів, Верховний Суд, виходить з вимог статті 300 ГПК України щодо здійснення касаційного перегляду в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

61. Зокрема, при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було встановлено, що:

- провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 14.12.2021;

- стан боржника характеризується ознаками неплатоспроможності, його майнових активів недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

- станом на день ухвалення судом першої інстанції постанови про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів комітетом кредиторів до суду не подано на затвердження план реструктуризації боргів боржника;

- відсутні підстави для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , що передбачені частиною сьомою статті 123 КУзПБ;

62. Враховуючи зазначене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів та звертає увагу на те, концепція інституту неплатоспроможності фізичних осіб та аналіз положень КУзПБ, які регламентують судову процедуру реструктуризації боргів боржника, дають підстави для висновку, що запорукою досягнення мети цієї процедури є компроміс між кредиторами і боржником щодо зміни способу та порядку виконання його грошових зобов`язань з урахуванням майнового стану та об`єктивних можливостей боржника.

63. Крім того, судами не встановлено обставин умисного затягування процедур боржником, умисного приховування майна та джерел доходів з метою уникнення погашення наявної заборгованості, здійснення інших дій, які б свідчили про недобросовісну поведінку ОСОБА_1 у провадженні про неплатоспроможність.

64. Доводів, які б спростовували ці обставини скаржником не наведено та не доведено під час розгляду судами попередніх інстанцій в порядку, передбаченому положеннями статей 74 76-77 ГПК України.

65. Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника відповідно до частини першої статті 130 КУзПБ, оскільки зазначеним спростовуються доводи скаржника щодо передчасності та необґрунтованості відповідних висновків судів попередніх інстанцій.

66. Верховний Суд звертає увагу, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, у подальшому підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі № 908/1795/19).

68. Стосовно доводів касаційної скарги про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Касаційним господарським судом у наведених скаржником у касаційній скарзі постановах, колегія суддів вважає, що на відміну від справи, що розглядається, фактичні обставини справ, на які посилається скаржник не є тотожними цій справі.

69. Решта доводів скаржника, наведені як підстава скасування оскаржуваних рішень, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій та законність і обґрунтованість ухвалених ними рішень у справі щодо визнання боржника банкрутом та переходу до судової процедури погашення боргів боржника.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

70. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

71. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Щодо судових витрат

73. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційної скарги без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Рівненського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Рівненської області від 27.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2023 у справі №918/944/21залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

В.Г. Пєсков