Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.01.2018 року у справі №922/603/17

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 922/603/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 (суддя Погорелова О.В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 (головуючий: Фоміна В.О., судді: Крестьянінов О.О., Тарасова І.В.)

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

про усунення перешкод у праві власності на землю,

За участю:

представник позивача - не з'явився.

представник відповідача - не з'явився.

представник третьої особи - не з'явився.

У судовому засіданні прийняв участь прокурор Савицька О.В. - прокурор відділу, посвідчення.

ВСТАНОВИВ:

20.02.2017 до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Керівника Харківської місцевої прокуратури № 6 Харківської області в інтересах держави в особі Височанської селищної ради Харківського району Харківської області до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про усунення перешкод у праві власності на землю Височанської селищної ради шляхом виправлення помилки, яку допущено у державному земельному кадастрі внаслідок помилкового перенесення відомостей щодо відведення у приватну власність земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2НОМЕР_3 шляхом перенесення відомостей про них до архівного шару Національної кадастрової системи України. Витрати по оплаті судового збору прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.05.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає про наявність в Державному земельному кадастрі помилки, що створює перешкоди при користуванні та розпорядженні Височанською селищною радою власним майном - цілісної земельної ділянки, оскільки до Державного земельного кадастру помилково перенесено відомості щодо неподіленої земельної ділянки, яка розташована на території Височанської селищної ради, зокрема, щодо її поділу на окремі земельні ділянки, присвоєння їй кадастрових номерів та відведення її у приватну власність громадян. Водночас спірні земельні ділянки ні за ким не зареєстровано, на даний час вільні, ніким не використовуються та відносяться до земель житлової та громадської забудови. Наявність даної помилки, зокрема, позбавляє селищну раду зареєструвати право на цілісну земельну ділянку, оскільки в її межах розташовані інші земельні ділянки, що є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки (п. 111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 за № 1051).

12.06.2017 Господарський суд Харківської області позов задовольнив повністю.

21.09.2017 Харківський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишив без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 у справі №922/603/17 - без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що підставою звернення до суду з даним позовом є вирок Харківського районного суду від 07.03.2013 по справі № 635/2131/13-к, що набрав законної сили, відносно ОСОБА_5, якого визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.365, ч.2 ст.366 КК України. Підставами для винесення вироку є перевищення своїх владних повноважень та скоєння службового підроблення головою Височанської селищної ради ОСОБА_5, який вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, а також склав та видав завідомо неправдиві документи, що призвело до підриву авторитету та престижу органів місцевого самоврядування. Так, ОСОБА_5 не вніс у порядок денний та на розгляд сесії селищної ради питання про передачу зазначених земельних ділянок у приватну власність громадянам і самостійно, без погодження з земельною комісією, без голосування та без прийнятих по результатам голосувань рішень депутатів про передачу у приватну власність земельних ділянок, ухвалив та підписав завідомо неправдиві рішення ХХХІІ сесії 5 скликання Височанської селищної ради від 08.10.2010 про затвердження проектів землеустрою щодо відведення 76 земельних ділянок із земель запасу державної власності (землі сільськогосподарського призначення) у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (землі житлової та громадської забудови) в сел. Високий загальною площею 12,5 га, а також про безоплатну передачу вказаних земельних ділянок у власність з видачею державних актів про право власності на земельні ділянки громадянам: ОСОБА_6 в кількості 0,1500 га, ОСОБА_7 - 0,3301 га, ОСОБА_8- 0,1500 га, ОСОБА_9 - 0,1500 га, ОСОБА_10 - 0,1500 га, ОСОБА_11 - 0,1500 га, ОСОБА_12 - 0,1500 га, ОСОБА_13 - 0,1500 га, ОСОБА_14 - 0,1500 га, ОСОБА_15 - 0,1500 га, ОСОБА_16 - 0,1488 га, ОСОБА_17 - 0,1476 га, ОСОБА_18 - 0,1477 га, ОСОБА_19- 0,1476 га, ОСОБА_20 - 0,1470 га, ОСОБА_21 - 0,1500 га, ОСОБА_22 - 0,1500 га, ОСОБА_23 - 0,1500 га, ОСОБА_24 - 0,1500 га, ОСОБА_25 - 0,1500 га, ОСОБА_26 - 0,1500 га, ОСОБА_27 - 0,1500 га, ОСОБА_28 - 0,3302 га, ОСОБА_29 - 0,1475 га, ОСОБА_30 - 0,1478 га, ОСОБА_31 - 0,1500 га, ОСОБА_32 - 0,1500 га, ОСОБА_33 - 0,1500 га, ОСОБА_34 - 0,1500 га, ОСОБА_35 - 0,1500 га, ОСОБА_36 - 0,1500 га, ОСОБА_37 - 0,1500 га, ОСОБА_38 - 0,1500 га, ОСОБА_39 - 0,1500 га, ОСОБА_40 - 0,1500 га, ОСОБА_41 - 0,15 га, ОСОБА_42 - 0,1500 га, ОСОБА_43 -0,1490 га, ОСОБА_44 - 0,1500 га, ОСОБА_45 - 0,1500 га, ОСОБА_46 - 0,1500 га, ОСОБА_47 - 0,1500 га, ОСОБА_48 - 0,1485 га, ОСОБА_49 - 0,1485 га, ОСОБА_50- 0,1485 га, ОСОБА_51 - 0,1485 га, ОСОБА_52 - 0,1476 га, ОСОБА_53 - 0,1500 га, ОСОБА_54 - 0,1500 га, ОСОБА_55 - 0,1485 га, ОСОБА_56 - 0,1485 га, ОСОБА_57 - 0,1490 га, ОСОБА_58 - 0,1490 га, ОСОБА_59 - 0,1490 га, ОСОБА_60 - 0,0980 га, ОСОБА_61 - 0,1003 га, ОСОБА_62 - 0,1190 га, ОСОБА_63 - 0,1490 га, ОСОБА_64 - 0,1490 га, ОСОБА_65 - 0,1490 га, ОСОБА_66 - 0,1500 га, ОСОБА_67 - 0,1500 га, ОСОБА_68 - 0,1500 га, ОСОБА_69 - 0,1478 га, ОСОБА_70 - 0,1477 га, ОСОБА_71 - 0,1476 га, ОСОБА_72 - 0,1476 га, ОСОБА_73 - 0,1500 га, ОСОБА_74 - 0,1500 га, ОСОБА_75 - 0,1500 га, та присадибних ділянок ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81

Згідно з інформацією Управління Держгеокадастру у Харківському районі області від 08.02.2016 за № 10-20.06-0.4-434/2-16 право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами НОМЕР_1, НОМЕР_2НОМЕР_3 ні за ким не зареєстровано.

На даний час дані земельні ділянки вільні, ніким не використовується та передбачені для житлової й громадської забудови. Тому, до Національної кадастрової системи України безпідставно, без відкриття поземельних книг та державної реєстрації земельних ділянок, внесено відомості щодо перебування в приватній власності земельних ділянок за вищевказаними кадастровими номерами.

Дана інформація також відображена на публічній кадастровій карті України, наявність якої створює Височанській селищній раді перешкоди у праві власності на землю, вільно розпоряджатися даними землями та отримувати від їх розпорядження кошти.

З метою усунення вказаних порушень та досудового врегулювання спору Харківською місцевою прокуратурою № 6 в інтересах держави направлено до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області лист від 27.12.2016 за № 04-28-7447вих16, до компетенції якого входить вирішення зазначених питань.

За результатами розгляду зазначеного листа Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області надано інформацію від 05.01.2017. Відповідно до даної інформації державним кадастровим реєстратором на зазначені земельні ділянки створено заяви "Про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення". На час надання інформації дані заяви перебували на стадії перевірки спеціалістами Держгеокадастру України. Після погодження спеціалістами Держгеокадастру України заяв державного кадастрового реєстратора, відомості про помилково внесені земельні ділянки мали бути перенесені до архівного шару Національної кадастрової системи України в найкоротший термін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, що згідно з вимогами ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до вимог ст.ст.116, 125, 126 ЗК України та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та набувається після реєстрації прав на неї.

Судами було встановлено, що Височанська селищна рада до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальних підрозділів з клопотанням про скасування (видалення) відомостей (державної реєстрації), виправлення помилок щодо даних земельних ділянок не зверталась.

Посилаючись на ст. 6, ч.2. ст. 7, ч.6 ст.16, ст.21, ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" суди дійшли висновку, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області діє відповідно до вимог чинного законодавства та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 за № 308, що погоджується із вимогами земельного законодавства України.

Відповідно до п.п.5 п.138 Порядку ведення Державного земельного кадастру помилкою у Державному земельному кадастрі є технічна помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок перенесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, яка не була зареєстрована в державному реєстрі земель.

Відомості про земельну ділянку та інші об'єкти Державного земельного кадастру у разі виправлення помилки щодо реєстрації земельної ділянки або виправлення помилкового перенесення відомостей про земельну ділянку з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру та у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки або виправлення помилки щодо інших об'єктів Державного земельного кадастру набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора, відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

Згідно з вимогами п.142 Порядку розгляд повідомлення про виявлення технічної помилки та виконання за результатами його розгляду дій здійснюються Державним кадастровим реєстратором у день надходження такого повідомлення.

Пунктом 146 Порядку визначено, що виправлення технічної помилки здійснюється Державним кадастровим реєстратором у Державному земельному кадастрі та всіх документах, які створюються під час ведення Державного земельного кадастру (в електронній та паперовій формі) та містять відповідні відомості.

Водночас, суди зазначили, що станом на 09.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області жодних заходів з вказаних питань не вжито, наявні помилки продовжують обліковуватись.

З урахуванням ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.391 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що Конституційний суд України у рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України зазначив про те, що положення даної статті, у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи і встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами. Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту своїх прав і свобод.

Вирішальним при оцінці ефективності засобу юридичного захисту, у тому числі і судового, є те, що на підставі звернення особи із відповідною скаргою про виправлення певної ситуації, суд здатний і має як найшвидше її виправити. Засіб є "ефективним", якщо його можна використати як для прискорення вирішення справи судом, так і для забезпечення скаржника адекватним відшкодуванням за затримки, які вже сталися.

В даному випадку слід зазначити, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15,16 Цивільного кодексу України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу, а тому зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися даним способом захисту своїх прав є порушення Конституції та інших нормативно-правових актів України.

Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що неправомірними є доводи відповідача щодо передчасного звернення до суду з даним позовом, адже досудове врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Згідно із приписами п.п.70 та 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 "Справа "Рисовський проти України" колегія суддів підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, колегія суддів зазначила, що не вважає правомірними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності прокурором та позивачем наявності у останнього права власності на спірні земельні ділянки усунути перешкоди у праві власності якими, просить прокурор, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірні земельні ділянки знаходяться на території Височанської селищної ради. Зазначене також підтверджується вироком Харківського районного суду від 07.03.2013 у справі №635/2131/13-к, що набрав законної сили. Тому, такі обставини є преюдиційними, та не потребують доказуванню, в межах даної справи.

До того ж, в силу приписів статті 12 Земельного кодексу, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно, виключно Височанська селищна рада зобов'язана розпоряджатись землями своєї територіальної громади.

Щодо клопотання відповідача, в якому останній просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 у даній справі, припинити провадження у справі №922/603/17 на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовив в його задоволенні, зазначивши, що останнім абзацом пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 N 7, визначено, що частиною першою статті 104 ГПК не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто, підставою припинення провадження у справі є відсутність предмету спору на момент прийняття позовної заяви до розгляду судом першої інстанції, або його зникнення під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, зміна або втрата обставин, які були підставою для звернення з позовною заявою після прийняття рішення судом першої інстанції, не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі, адже, під час розгляду справи судом першої інстанції такі обставини існували, та були предметом судового розгляду.

Тому, перенесення відповідачем відомостей про спірні земельні ділянки до архівного шару Національної кадастрової системи, під час апеляційного провадження справи №922/603/17, тобто фактичне виконання відповідачем рішення суду першої інстанції у добровільному порядку, не є підставою для його скасування.

В такому випадку, апеляційний господарський суд повинен розглянути апеляційну скаргу по суті та винести відповідне процесуальне рішення.

11.10.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі №922/603/17 та припинити провадження у даній справі.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 29.11.2017 касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.12.2017.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 922/603/17 передано до Касаційного господарського суду.

За приписами пункту 4 частини першої Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII), касаційні скарги (подання) на судові рішення у господарських справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

12.01.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

22.01.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та призначення до розгляду на 15.02.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги, визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 06.02.2018.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідач) вважає, що суди попередніх інстанцій при розгляді вказаної справи не дослідили саме того факту, що задоволення позовної заяви та перенесення відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами, що вказані у позові, до архівного шару Національної кадастрової системи України призводить до знищення цих земельних ділянок, як об'єктів цивільних прав, а не усуненню перешкод у праві власності, таким чином задоволення позову призводить до позбавлення права можливості розпоряджатись позивачем - Височанською селищною радою вказаними земельними ділянками.

При цьому, посилаючись на статті 125, 126 Земельного кодексу України, відповідач зазначає, що відповідно до матеріалів, які додані до позовної заяви, ані прокурором, ані позивачем не надано документів, які передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та підтверджували право власності Височанської селищної ради Харківського району Харківської області на земельні ділянки, кадастрові номери яких вказані у позові, а судами при розгляді справи не було встановлено права власності на земельні ділянки позивача відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України.

На думку скаржника, посилання судів у рішеннях на вирок Харківського районного суду від 07.03.2013 по справі №635/2131/13к, відповідно до якого спірні земельні ділянки розташовані на території Височанської селищної ради є доказом того, що ці земельні ділянки є власністю позивача, жодним чином не доводить того, що позивач є її власником, оскільки згідно із ст.126 Земельного кодексу України право закріплюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто право повинно бути зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Крім того, посилаючись на пункти 138-139 Порядку ведення Державного земельного кадастру, що був затверджений постановою КМУ від 17.10.2012 №1051, відповідач зазначає, що позивач не звертався до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки із відповідною заявою встановленого зразка.

Разом з тим, скаржник вказує, що під час розгляду справи в Харківському апеляційному господарському суді представником відповідача було заявлено клопотання про припинення провадження у справі, в зв'язку з тим, що кадастрові номери спірних земельних ділянок, які вказані у позові, 22.08.2017 були перенесені державним кадастровим реєстратором міськрайонного управління у Харківському районі та м. Люботин Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до архівного шару Національної кадастрової системи. Тобто, на момент винесення постанови Харківського апеляційного господарського суду був відсутній предмет спору, що є підставою для припинення провадження у справі.

Учасники справи відзивів на касаційну скаргу не надали.

У судове засідання з'явився прокурор.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце судового засідання позивач, відповідач та третя особа були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

У судовому засіданні прокурор виклав пояснення по суті касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який з'явився в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахування викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає про наявність в Державному земельному кадастрі помилки, що створює перешкоди при користуванні та розпорядженні Височанською селищною радою власним майном - саме цілісної земельної ділянки, оскільки до Державного земельного кадастру помилково перенесено відомості щодо неподіленої земельної ділянки, яка розташована на території Височанської селищної ради, зокрема, щодо її поділу на окремі земельні ділянки, присвоєння їй кадастрових номерів та відведення її у приватну власність громадян. Наявність даної помилки, зокрема, позбавляє селищну раду зареєструвати право саме на цілісну земельну ділянку, оскільки в її межах розташовані інші земельні ділянки, що є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

За викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника, що задоволення позовної заяви та перенесення відомостей про земельні ділянки із кадастровими номерами, що вказані у позові, до архівного шару Національної кадастрової системи України призводить до знищення цих земельних ділянок, як об'єктів цивільних прав, а не усуненню перешкод у праві власності, таким чином, задоволення позову призводить до позбавлення права можливості розпоряджатись позивачем - Височанською селищною радою вказаними земельними ділянками, оскільки, як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, дані земельні ділянки, як об'єкти цивільних прав, були сформовані с порушенням установленого земельним законодавством порядку.

Суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів по справі, в т.ч. і з урахуванням преюдиційності вироку Харківського районного суду від 07.03.2013 у справі №635/2131/13-к, дійшли висновку про те, що розпорядження спірними земельними ділянками відноситься до повноважень саме Височанської селищної ради.

Разом з тим, перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних обставин справи в силу положень наведеної ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не приймає, як необґрунтовані, доводи скаржника, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не було встановлено факт наявності права власності на спірні земельні ділянки у позивача.

Також, колегією суддів відхиляються доводи відповідача про вплив на правомірність подачі позову прокурором по даній справі того факту, що позивач не звертався до територіального органу Держгеокадастру за місцем знаходження земельної ділянки із відповідною заявою встановленого зразка, з наступних підстав.

Дійсно, судами попередніх інстанцій було встановлено, що саме Височанська селищна рада до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, її територіальних підрозділів з клопотанням про скасування (видалення) відомостей (державної реєстрації), виправлення помилок щодо даних земельних ділянок не зверталась.

Разом з тим, ними встановлено, що з метою усунення вказаних порушень та досудового врегулювання спору Харківською місцевою прокуратурою № 6 в інтересах держави направлено до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області лист від 27.12.2016 за № 04-28-7447вих16, до компетенції якого входить вирішення зазначених питань.

За результатами розгляду зазначеного листа Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області надано інформацію від 05.01.2017. Відповідно до даної інформації державним кадастровим реєстратором на зазначені земельні ділянки створено заяви "Про виявлення технічної помилки, допущеної у відомостях Державного земельного кадастру органом, що здійснює його ведення". На час надання інформації дані заяви перебували на стадії перевірки спеціалістами Держгеокадастру України. Після погодження спеціалістами Держгеокадастру України заяв державного кадастрового реєстратора, відомості про помилково внесені земельні ділянки мали бути перенесені до архівного шару Національної кадастрової системи України в найкоротший термін.

Згідно матеріалів справи, з позовом прокурор звернувся до суду 20.02.2017.

Як зазначено в оскаржуваних судових рішеннях, станом на 09.06.2017 Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області жодних заходів з вказаних питань не вжито, наявні помилки продовжують обліковуватись.

Зазначене свідчить про те, що і на момент подання позову прокурором, і на момент прийняття рішення судом І інстанції, мали місце порушення прав позивача, про які було доведено, а отже, достеменно відомо відповідачу, та не усунення ним в добровільному порядку цих порушень, тобто, фактично мала місце спірна ситуація.

Також, колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто, підставою припинення провадження у справі є його зникнення під час розгляду справи судом першої інстанції.

Отже, зміна або втрата обставин, які були підставою для звернення з позовною заявою, після прийняття рішення судом першої інстанції не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та припинення провадження у справі, адже, під час розгляду справи судом першої інстанції такі обставини існували та були предметом судового розгляду.

Тому, перенесення відповідачем відомостей про спірні земельні ділянки до архівного шару Національної кадастрової системи під час апеляційного провадження справи №922/603/17, тобто, фактичне виконання відповідачем рішення суду першої інстанції у добровільному порядку, не є підставою для його скасування.

Згідно з ч.1 ст.309 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області без задоволення, а судові рішення - без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Головне управління Держгеокадастру у Харківській області витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 922/603/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.06.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.2017 у справі № 922/603/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський