ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 5011-9/336-2012

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,

здійснивши перегляд у порядку письмового провадження постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 (судді: Ткаченко Б. О., Руденко М. А., Зеленін В. О.) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 (суддя Бондаренко Г. П.)

за касаційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу "Весна" у справі

за позовом заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Гаражно-будівельного кооперативу "Весна"

про стягнення 275 236,91 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У січні 2012 року заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради із позовом (з урахуванням уточнень) до Гаражно-будівельного кооперативу "Весна" (далі - ГБК "Весна") про стягнення 275 236,91 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 12 980,34 м2, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач самовільно займає земельну ділянку, внаслідок чого позивачеві завдано шкоди у сумі, заявленій до стягнення. При цьому прокурор послався на акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.04.2011 № 239/6, складений Головним управлінням Держкомзему у місті Києві та постанову Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 35/472-11/184, якою було задоволено касаційну скаргу Київської міської ради; рішення Господарського суду міста Києва від 03.08.2010 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2010 у справі № 35/472-11/184 скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, зобов'язано Автокооператив "Весна" (наразі - ГБК "Весна") повернути Київській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 12 980,34 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5. Суд касаційної інстанції, приймаючи нове рішення у справі, виходив із факту самовільного зайняття Автокооперативом "Весна" зазначеної земельної ділянки і необхідності її повернення міській раді.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 позов задоволено. Стягнуто з ГБК "Весна" на користь Київської міської ради 275 236,19 грн збитків.

Аргументуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із доведеності матеріалами справи факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки для розміщення гаражів. Суд установив наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, визнав обґрунтованим розрахунок заявленої до стягнення суми шкоди, тому дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

2.2. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2012 прийнято до провадження апеляційну скаргу ГБК "Весна" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 і призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

2.3. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 у справі № 5011-9/336-2012 з метою з'ясування нормативного і документального підтвердження розміру шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок самовільного зайняття ГБК "Весна" спірної земельної ділянки, призначено судову експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Незалежний інститут судових експертиз", у зв'язку з чим зупинено апеляційне провадження у справі.

2.4. За інформацією, наявною у Київському апеляційному господарському суді (1 а. с., І т. с.), справу № 5011-9/336-2012 втрачено під час пересилки засобами поштового зв'язку з експертної установи до суду; оригіналів матеріалів справи № 5011-9/336-2012 і даних щодо її місцезнаходження у Київському апеляційному господарському суді немає.

2.5. Господарським судом було розпочато процедуру відновлення втраченої справи.

2.6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 залишено без змін із тих самих підстав.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ГБК "Весна" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі ГБК "Весна" вважає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (зокрема статей 22 1166 Цивільного кодексу України, статей 76 91 Господарського процесуального кодексу України, Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 № 312, Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 № 110), а також невідповідність висновків судів обставинам справи. Скаржник зазначає про недоведеність підстав для стягнення спірних збитків; ненадання прокурором і позивачем оригіналів акта перевірки та розрахунку розміру збитків; вважає необґрунтованим розрахунок заявленої до стягнення суми.

3.2. Відзивів на касаційну скаргу від прокуратури і позивача не надходило.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Переглянувши оскаржені у справі постанову та рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, прокуратура Оболонського району міста Києва стверджує, що ГБК "Весна" самовільно займає земельну ділянку площею 12 980,34 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5 (кадастровий номер 78:035:006), для розміщення гаражів.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 35/472-11/184 зобов'язано ГБК "Весна" повернути Київській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 12 980,34 м2, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5.

19.04.2011 Головним управлінням Держкомзему у місті Києві складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 239/6, в якому зазначено, що станом на 19.04.2011 земельна ділянка продовжує використовуватися відповідачем.

За змістом припису від 19.04.2011 відповідача зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства.

Крім того, 19.04.2011 стосовно ОСОБА_4 - голови правління ГБК "Весна" було складено протокол про адміністративне правопорушення № 00239.

Господарські суди попередніх інстанцій установили відсутність у матеріалах справи доказів належного оформлення відповідачем права користування чи права власності на спірну земельну ділянку та з'ясували, що відповідач самовільно займає і продовжує використовувати зазначену земельну ділянку.

Державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 (далі - Методика), здійснено розрахунок розміру шкоди, яка сстановить 275 236,91 грн.

4.3. Ураховуючи, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку, прокурор звернувся із цим позовом і просить стягнути з ГБК "Весна" на користь Київської міської ради 275 236,19 грн шкоди.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. За змістом статей 116 124 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

5.2. Як установлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, постановою Вищого господарського суду України від 18.01.2011 у справі № 35/472-11/184 за позовом першого заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах Київської міської ради до Автокооперативу "Весна" про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки автокооператив зобов'язано повернути Київській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 12 980,34 м2 (спірна земельна ділянка), розташовану за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 5. Суд касаційної інстанції виходив із факту самовільного зайняття відповідачем зазначеної земельної ділянки, тому визнав обґрунтованим позов у частині зобов'язання повернути таку земельну ділянку власникові.

Як з'ясували господарські суди попередніх інстанцій, склад учасників цієї справи та справи № 35/472-11/184 є тотожним; наведені обставини за змістом статті 35 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статті 75 Господарського процесуального кодексу України (у чинній редакції) не потребують повторного доведення.

Самовільним зайняттям земельної ділянки, відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 211 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, як самовільне зайняття земельних ділянок.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Здійснюючи судовий розгляд, попередні судові інстанції установили, що спірна земельна ділянка не відводилася та не надавалася у користування відповідачеві; у матеріалах справи немає доказів належного оформлення права користування чи власності щодо спірної земельної ділянки, отже відповідач самовільно займає, використовує та не звільняє зазначену земельну ділянку. Водночас, надавши оцінку розрахунку заявленої до стягнення шкоди, господарські суди установили, що її розмір обчислений на підставі Методики і становить 275 236,91 грн, тобто заявлену до стягнення суму; контррозрахунку розміру шкоди відповідачем не надано. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду справи, за клопотанням ГБК "Весна" у справі було призначено судову експертизу з метою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, за результатами якої (висновок від 06.02.2013 № 0268, а. с. 87-99, І т. с.) встановлено відповідність розрахунку вимогам Методики.

Ураховуючи установлені судами обставини справи, колегія суддів погоджується із висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставами для скасування оскаржених у справі судових рішень, оскільки їм вже було надано оцінку судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилено, вони суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, належно та повно встановлених судами.

За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною 7 статті 301 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки правильності застосування норм матеріального і процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій.

Довід скаржника стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права через відсутність у матеріалах справи оригіналу акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 19.04.2011 і ненадання його прокуратурою та позивачем не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, як зазначив апеляційний господарський суд, справа розглядається після відновлення втраченого провадження; матеріали справи містять копію такого акта; до відновлення втраченого провадження відповідач не ставив під сумнів зазначений акт, який було підписано, у тому числі, головою правління відповідача - ОСОБА_4

Таким чином, доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди попередніх інстанцій як на підставу для задоволення позову; фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та обставин, встановлених судами.

6.2. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що оскаржені у справі судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки підстав для скасування постанови і рішення та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу "Весна" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.02.2012 у справі № 5011-9/336-2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді К. М. Пільков

Ю. Я. Чумак