ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 904/1513/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючий), Колос І.Б., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "СК "Інгосстрах", позивач, скаржник)

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 (колегія суддів: Верхогляд Т.А. (головуючий), судді: Мороз В.Ф., Парусніков Ю.Б.)

у справі № 904/1513/22

за позовом ПрАТ "СК "Інгосстрах"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк", відповідач - 1);

Товариства з обмеженою відповідальністю "Естейт Селлінг" (далі - ТОВ "Естейт Селлінг", відповідач - 2)

про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями).

ВСТУП

Причиною звернення до суду стало питання щодо наявності/відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову у справі.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

1.1. ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулось до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Естейт Селлінг" про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту пункту 8.3 Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями).

1.2. ПрАТ "СК "Інгосстрах" також подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/1513/22, яку обґрунтовувало тим, що відповідачем - 1 ще до подання позову вчинялись дії, спрямовані на неналежне виконання договорів доручення.

2. Короткий зміст ухвали про забезпечення позову та оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 у справі № 904/1513/22 заяву ПрАТ "СК "Інгосстрах" про забезпечення позову задоволено повністю.

2.1.1. Заборонено АТ КБ "Приватбанк" (ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д), його працівникам, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" (ідентифікаційний код юридичної особи 33248430, зареєстроване місцезнаходження: 49100, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, узвіз Кодацький, будинок 2) з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно:

- ухилятися, перешкоджати (ускладнювати будь-яким чином), відмовляти клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам в укладанні нових договорів страхування, пролонгації, переукладення на нових умовах та внесення змін щодо існуючих договорів страхування договорів страхування від імені ПрАТ "СК "Інгосстрах";

- надавати страхувальникам ПрАТ "СК "Інгосстрах" менш сприятливі, ніж для інших клієнтів АТ КБ "Приватбанк", умови виконання договорів страхування та/або перешкоджати здійсненню страхових платежів, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування списання страхових платежів в овердрафт з рахунків страхувальників та обмеження страхувальників у користуванні банківською послугою АТ КБ "Приватбанк" "Регулярний платіж", а також надавати клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам менш сприятливі умови для укладання договорів страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах", ніж надаються у випадках укладання договорів страхування з іншими страхувальниками;

- надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання договорів страхування з іншими страховиками.

2.1.2. Заборонено ТОВ "Естейт Селлінг" (ідентифікаційний код юридичної особи: 38529727, місцезнаходження юридичної особи: 49094, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 32) вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі Договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, Договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно: надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання договорів страхування з іншими страховиками.

2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 у справі №904/1513/22 про забезпечення позову скасовано.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду ПрАТ "СК "Інгосстрах" просило скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі №904/1513/22 та залишити без змін ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022.

3.2. Так, в обґрунтування своєї правової позиції скаржник із посиланням на частину другу статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що при ухвалені оскаржуваного судового рішення судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме норми статей 13 15 79 136 137 210 236 ГПК України.

3.2.1. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції не врахував встановлені обставини у рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.05.2020 у справі №201/10958/20 щодо визнання незаконними рішення оформлені у вигляді Протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки від 16.10.2020 АТ КБ "ПриватБанк".

3.2.2. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №904/3212/18 та у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 щодо застосування статей 136 137 ГПК України.

4. Позиція інших учасників справи, викладена у відзиві на касаційну скаргу.

4.1. АТ КБ "Приватбанк" 05.12.2022 на електронну адресу Касаційного господарського суду направило відзив на касаційну скаргу, який підписаний кваліфікованим та удосконаленими електронним підписом (далі - КУЕП). Підпис КУЕП перевірено і підтверджено протоколом створення та перевірки КУЕП від 06.12.2022. У поданому відзиві відповідач - 1 просив Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувану постанову залишити без змін.

4.2. Відзивів на касаційну скаргу від ТОВ "Естейт Селлінг" на адресу Верховного Суду не надходило.

5. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду заяви

5.1. Між позивачем та АТ КБ "Приватбанк" укладені договір доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 та договір доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, за якими АТ КБ "Приватбанк" зобов`язується від імені і за дорученням позивача здійснити частину його страхової діяльності за винагороду.

5.2. ПрАТ "СК "Інгосстрах" 07.06.2022 отримало від АТ КБ "Приватбанк" лист від 31.05.2022 №Е.38.0.0.0/4-220531/9392, де відповідач - 1, з посиланням на частину другу статті 1008 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункт 8.2 договорів, повідомив позивача про відмову від Договорів доручення № 1 та № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014.

5.3. ПрАТ "СК "Інгосстрах" 09.06.2022 отримало від ТОВ "Естейт Селлінг" лист, в якому зазначено, що керуючись частиною другою статті 1008 ЦК України, у зв`язку з відмовою та розірванням АТ КБ "Приватбанк" договорів доручення на виконання страхових агентських послуг, укладених з позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", ТОВ "Естейт Селлінг", як повірений повідомляє АТ КБ "Приватбанк" про односторонню відмову від Договору передоручення, укладеного 01.09.2016, у зв`язку із чим Договір передоручення від 01.09.2016, укладений між відповідачами припиняє свою дію в день припинення (спливу) строку дії останнього з вказаних договорів доручень, укладених АТ КБ "Приватбанк" з позивачем та Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО".

5.4. ПрАТ "СК "Інгосстрах" звернулось до суду з позовними вимогами про:

- визнання недійсним одностороннього правочину АТ КБ "Приватбанк", що оформлений листом від 31.05.2022 №Е.38.0.0.0/4-220531/9392, щодо розірвання договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "СК "Інгосстрах" з моменту його підписання;

- визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ "Естейт Селлінг", що оформлений листом від 09.06.2022, щодо розірвання договору передоручення від 01.09.2016, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт Селлінг" з моменту його підписання;

- тлумачення змісту пункту 8.3 договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями) та пункту 8.3 договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014 (зі змінами та доповненнями), укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "СК "Інгосстрах".

5.4.1. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням АТ КБ "Приватбанк" зобов`язання згідно з договорами доручення № 1 та №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, за якими відповідач - 1 зобов`язується від імені і за дорученням позивача здійснити частину його страхової діяльності за винагороду. Та порушенням ТОВ "Естейт Селлінг" умов договору передоручення від 01.09.2016, укладеного за згоди позивача між відповідачами на підставі статей 240 1005 ЦК України, яким частково передоручено відповідачу - 2 виконання обов`язків з надання інформаційно-консультаційних послуг клієнтам, з якими відповідач - 1 уклав договори на виконання договорів доручення № 1 та №2 від 03.01.2014.

5.4.2. Незаконні дії відповідачів щодо одностороннього припинення виконання умов договорів, а також незаконна бездіяльність відповідачів стосовно невиконання умов вищезазначених договорів доручень та договору передоручення, в тому числі неукладення нових договорів страхування, а також бездіяльності стосовно пролонгації, укладення на нових умовах, а також внесення змін до існуючих договорів страхування, грубо порушують права позивача, про що він зазначив у позовній заяві.

5.4.3. Також позивач вказував, що відповідач - 1 своїми діями фактично надає значні переваги акредитованим у АТ КБ "Приватбанк" страховим компаніям, адже пропонує клієнтам позивача укладати договори страхування з даними компаніями, всупереч інтересам позивача.

5.5. ПрАТ "СК "Інгосстрах" подало до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 904/1513/22, в якій просило:

1. Заборонити АТ КБ "Приватбанк", його працівникам, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно:

- ухилятися, перешкоджати (ускладнювати будь-яким чином), відмовляти клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам в укладанні нових договорів страхування, пролонгації, переукладення на нових умовах та внесення змін щодо існуючих договорів страхування договорів страхування від імені ПрАТ "СК "Інгосстрах";

- надавати страхувальникам ПрАТ "СК "Інгосстрах" менш сприятливі, ніж для інших клієнтів АТ КБ "Приватбанк", умови виконання договорів страхування та/або перешкоджати здійсненню страхових платежів, у тому числі, але не виключно, шляхом блокування списання страхових платежів в овердрафт з рахунків страхувальників та обмеження страхувальників у користуванні банківською послугою АТ КБ "Приватбанк" "Регулярний платіж", а також надавати клієнтам АТ КБ "Приватбанк" та іншим особам менш сприятливі умови для укладання договорів страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах", ніж надаються у випадках укладання договорів страхування з іншими страхувальниками;

- надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання догорів страхування з іншими страховиками.

2. Заборонити ТОВ "Естейт Селлінг" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договору доручення № 1 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, договору доручення № 2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014, в тому числі, але не виключно: надавати пропозиції (у тому числі шляхом проведення телефонних переговорів, направлення будь-яких повідомлень) або іншим чином спонукати страхувальників ПрАТ "СК "Інгосстрах" до припинення здійснення страхових платежів на користь ПрАТ "СК "Інгосстрах" та/або до припинення договірних відносин за договорами страхування із ПрАТ "СК "Інгосстрах" іншим чином, а також до укладання догорів страхування з іншими страховиками.

5.6. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що спосіб забезпечення позову, який просить позивач, відповідає заходам забезпечення позову, встановленим статтею 137 ГПК України, предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову, не порушують права та законні інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

5.6.1. Крім того, суд вважав обґрунтованим застосування заходів забезпечення позову щодо усіх працівників АТ КБ "Приватбанк" і щодо усіх осіб, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", з огляду на неможливість на момент розгляду заяви про забезпечення позову встановлення конкретного кола працівників та осіб, що діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", що будуть здійснювати від імені АТ КБ "Приватбанк" дії, що забороняються даною ухвалою.

5.7. Центральний апеляційний суд, скасовуючи ухвалу про забезпечення позову суду першої інстанції, виходив з такого:

? вимоги позивача про забезпечення позову дублюють позовні вимоги та зводяться до заборони АТ КБ "ПриватБанк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин АТ КБ "Приватбанк" з ПрАТ "СК "Інгосстрах";

? захід забезпечення позову шляхом заборони припинення ділових (договірних) відносин є тотожним позовним вимогам про визнання недійсними листів про відмову від договорів доручення, оскільки припинення ділових відносин відбулося шляхом направлення відповідних листів, про недійсність яких зазначено у предметі позову;

? суд не може заборонити АТ КБ "Приватбанк" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах", адже право, зокрема на припинення/розірвання відносин/договорів гарантовані Конституцією та законами України. Порядок зміни, розірвання договорів врегульовано статтею 651 ЦК України та статтею 188 Господарського Кодексу України (далі - ГК України). Право особи на звернення до суду для внесення змін у договір (чи його розірвання) є передбаченим способом захисту відповідно до статті 16 ЦК України. Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України;

? безпідставною є ухвала в частині заборони АТ КБ "Приватбанк" надавати пропозиції клієнтам до укладення договорів страхування з іншими страховиками;

? суд першої інстанції вирішив питання забезпечення позову на підставі неналежного та недопустимого доказу, а саме на підставі копії Витягу з Протоколу № 14 засідання Комітету з питань комплаєнсу та фінансової безпеки АТ КБ "Приватбанк" від 16.10.2020", оскільки будь-який внутрішній документ банку сам по собі не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), а тому на його підставі не можна стверджувати про порушення обов`язків перед такими контрагентами, що в даному випадку є предметом доказування;

? вжиті заходи забезпечення позову не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 07.11.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1513/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2022 відкрито касаційне провадження у справі №904/1513/22 за касаційною скаргою ПрАТ "СК "Інгосстрах" на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

6.3. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 12.12.2022 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1513/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Колос І.Б., Селіваненко В.П.

6.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередніх інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі №904/1513/22, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

7.2. Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права при постановленні оскаржуваного судового рішення в частині забезпечення позову, Верховний Суд зазначає таке.

7.3. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

7.4. Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

7.4.1. Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

7.5. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.6. Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).

7.7. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

7.8. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

7.9. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

7.10. За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

7.11. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.12. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі №910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

7.13. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

7.14. Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

7.15. Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів про визнання недійсними односторонніх правочинів та розтлумачення змісту договорів доручення.

7.15.1. Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру.

7.16. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

7.17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

7.18. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

7.19. Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

7.20. Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

7.21. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

7.22. Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

7.23. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. постанову Верховного Суду у справах № 906/824/17 (ухвала від 07.08.2018) та № 902/483/18 (постанова від 21.01.2019)).

7.24. Як встановлено господарськими судами заявник звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив, зокрема заборони АТ КБ "Приватбанк", його працівникам, а також будь - яким іншим особам, які діють в інтересах або за дорученням АТ КБ "Приватбанк", вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договорів доручення № 1 та №2 від 03.01.2014, договору доручення №2 на виконання страхових агентських послуг від 03.01.2014; заборонити ТОВ "Естейт Селлінг" вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів ПрАТ "СК "Інгосстрах", які існують на підставі договорів доручення № 1 та № 2 від 03.01.2014.

7.24.1. Водночас ПрАТ "СК "Інгосстрах", звертаючись з позовною заявою, просило суд, зокрема визнати недійсним односторонній правочин АТ КБ "Приватбанк" щодо розірвання договорів доручення № 1 та № 2 на виконання страхових агентських послуг, укладених між АТ КБ "Приватбанк" та ПрАТ "СК "Інгосстрах" з моменту його підписання та визнати недійсним односторонній правочин ТОВ "Естейт Селлінг" щодо розірвання договору передоручення, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Естейт Селлінг".

7.25. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що питання забезпечення позову шляхом заборони здійснювати відповідачам будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з ПрАТ "СК "Інгосстрах" з продажу страхових продуктів, які існують на підставі договорів доручення № 1 та №2 від 03.01.2014, є тотожними позовним вимогам про визнання недійсними листів про відмову від договорів доручення, оскільки припинення ділових відносин відбулося шляхом направлення відповідних листів, про недійсність яких зазначено у предметі позову. А тому вжиття таких заходів не відповідають вимогам статей 136 137 ГПК України та не є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами.

7.26. З врахуванням викладеного, виходячи з предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги позивача про забезпечення позову фактично дублюють позовні вимоги, оскільки мають ознаки часткового вирішення спору по суті та фактично зводиться до застосування наслідків недійсності оспорюваних правочинів.

7.27. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

7.28. А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може заборонити сторонам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з позивачем, адже право, зокрема, на припинення/розірвання відносин/договорів гарантоване Конституцією та законами України.

7.28.1. Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення ділових (договірних) відносин з продажу страхових продуктів, призводить до втручання в господарську діяльність відповідачів і за умови недоведеності наявності порушення прав заявника у зв`язку з розірванням спірних договорів свідчить про його неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи.

7.29. Отже, з урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що здійснене судом апеляційної інстанції правозастосування статтей 136 137 ГПК України засновані на вірному застосуванні цих норм та узгоджується із наведеними вище висновками Верховного Суду.

7.30. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

7.31. Доводи касаційної скарги про неврахування обставин, встановлених у справі № 201/10958/20, колегією суддів відхиляються, оскільки вони стосуються обґрунтованості заявлених позовних вимог та мають досліджуватись судом під час розгляду спору по суті, ураховуючи предмет та підстави позову.

7.32. Щодо посилання скаржника у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 18.05.2021 у справі №914/1570/20, від 17.12.2018 у справі №904/3212/18 та від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 щодо невірного застосування статтей 136 137 ГПК України у розгляді заяв про забезпечення позову, суд виходить з того, що оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову суд здійснює у кожній конкретній справі, з урахуванням поданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

7.33. Отже, застосування господарськими судами норм права при розгляді заяви про забезпечення позову не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції, оскільки застосування судом положень статей 136 137 ГПК України у вказаних справах залежало від конкретних обставин справи та наданих заявником доказів, доводів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, і саме цим обґрунтована відмінність у судових рішеннях.

7.34. Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття "обґрунтованого" рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

7.34.1. Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

7.34.2. Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

7.35. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин щодо застосування статей 136 137 ГПК України у правовому та процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скаргзі, не спростовують вказаного висновку.

7.36. Водночас суд касаційної інстанції приймає доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, в якій вони не суперечать цій постанові.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника, оскільки Касаційний господарський суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 ГПК України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.10.2022 у справі № 904/1513/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Колос

Суддя В. Селіваненко