ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 916/4944/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Ємця А.А. та Колос І.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм

на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024

(головуючий суддя - Савицький Я.Ф., судді Діброва Г.І. та Колоколов С.І.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Маркетс Ассістант" (далі - Товариство)

до Генічеського міжрайонного управління водного господарства (далі - Управління)

про стягнення 7 519 290,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до суду з позовом до Управління про стягнення 7 519 290,54 грн. заборгованості, з яких: 7 366 679,52 грн. основний борг за спожиту електричну енергію, 127 014,48 грн. - інфляційне збільшення та 3% річних -25 596,54 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2024: позов задоволено частково; стягнуто з Управління на користь Товариства заборгованість за електричну енергію в розмірі 7 366 679,52 грн., інфляційні втрати в розмірі 127 014,48 грн., 3% річних у розмірі 25 513,08 грн. та судовий збір у розмірі 112 788,11 грн.; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Прокурор звернувся в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У касаційній скарзі до Верховного Суду Прокурор просить скасувати ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 про закриття апеляційного провадження, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Так, за доводами касаційної скарги:

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема, статті 1, 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", частини третю, четверту, шосту та сьому статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 22 Бюджетного кодексу України та порушено норми процесуального права, статтю 86, частину першу статті 254 ГПК України;

- поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що апеляційну скаргу на рішення суду у справі Прокурором подано в "інтересах держави" та у даному випадку об`єктом захисту (конкретизованим легітимним інтересом) є незаконне та нераціональне витрачання бюджетних коштів внаслідок прийнятого з порушення норма матеріального та процесуального законодавства судового рішення та неналежний захист інтересів держави органом контролю;

- Прокурор зазначає, що відповідачем у справі є бюджетна неприбуткова організація, яка належить до сфери управління Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету, водночас суд першої інстанції стягнув заборгованість з відповідача за спожиту електроенергію за період, коли надання таких послуг було заборонено у зв`язку з тим, що відповідач знаходиться на території, яка тимчасово окупована російською федерацією.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

У постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.

24.12.2021 Товариством (постачальник) та Управлінням (споживач) укладено договір про закупівлю (постачання) електричної енергії № 10-12/10, за умовами якого постачальник постачає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі з умовами цього договору.

Позивач звернувся з позовом до відповідача з вимогою оплатити спожиту у лютому - липні 2022 року електроенергію, 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо повної оплати за спожиту в період з лютого по липень 2022 року електричну енергію.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 позов задоволено частково.

Прокурор звертаючись з апеляційною скаргою на дане рішення Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" зазначив, що відповідач - Управління з 24.02.2022 до цього часу перебуває під тимчасовою окупацією. Судом першої інстанції не враховано, що під час режиму тимчасової окупації норми регуляторного законодавства на тимчасово окупованій території не застосовуються та суд не врахував приписи частини восьмої статті 13 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якою встановлено пряму заборону на переміщення послуг лініями електропередач на тимчасово окуповані території, що є порушенням приписів частин першої, другої, сьомої статті 11 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - Прокурора в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, виходив з такого.

Прокурор в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не є стороною та учасником даної справи №916/4944/23.

З тексту рішення Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 вбачається, що у даній справі питання про права, інтереси та (або) обов`язки Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не вирішувалися. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ні описова, ні мотивувальна, ні резолютивна частини даного рішення Господарського суду Одеської області не містять жодних суджень чи висновків суду саме про права та обов`язки Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм.

Що ж до посилання Прокурора на те, що Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм є головним розпорядником бюджетних коштів, а відповідач - розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, ув`язку з чим, у даному випадку відповідні кошти, які стягнуто за рішенням суду, підлягатимуть виконанню за рахунок головного розпорядника бюджетних коштів, то суд апеляційної інстанції зазначив, що наведене є лише припущенням та не ґрунтуються на положеннях законодавства, оскільки законодавство, у тому числі Бюджетний кодекс України, не передбачає виконання рішення суду про стягнення коштів з розпорядника бюджетних коштів за рахунок розпорядника бюджетних коштів вищого рівня.

Управління є державною організацією, бюджетною установою, відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Тому, всупереч наведеним аргументам Прокурора, законодавство не передбачає виконання оскаржуваного судового рішення за рахунок Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня), оскільки у разі неможливості виконання оскаржуваного рішення суду у даній справі, останнє буде підлягати виконанню за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Твердження Прокурора про наявність у Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм правового зв`язку з відповідачем або безпосередньо оскаржуваним судовим рішенням є помилковими.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Прокурора в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм із закриттям апеляційного провадження за його апеляційною скаргою у даній справі.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, обґрунтовуючи функції представницького характеру, спрямовані на здійснення захисту порушених інтересів держави, Прокурор в апеляційній скарзі зазначав таке:

- Управління є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління - Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм та фінансування Управління здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України;

- внаслідок постановлення місцевим господарським судом рішення від 18.04.2024, відбувається незаконне витрачання коштів державного бюджету у розмірі понад 7 млн. грн., що свідчить про порушення інтересів держави у бюджетній сфері;

- відповідно до пункту 5 Положення про Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, останнє організовує планово-фінансову роботу у тому числі в своїх територіальних органах, на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку в установленому законодавством порядку та у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм є головним розпорядником бюджетних коштів, а Управління розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Служба безпеки України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно із частиною п`ятою статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів, зокрема, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Розпорядник бюджетних коштів - це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, довгострокових зобов`язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов`язань у сфері охорони здоров`я та здійснення витрат бюджету (пункт 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України).

З урахуванням законодавчих приписів Суд вважає, що Управління є державною організацією, яка зареєстрована в установленому законом порядку, у спірних правовідносинах, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії, є їх самостійним учасником, і щодо розрахунків з постачальником електричної енергії Управління є розпорядником бюджетних коштів та є самостійною стороною у зобов`язальних правовідносинах.

Відповідно до положень ГПК України:

- учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17);

- обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси (частина третя статті 18);

- учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254);

- суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 264).

Особа, яка не брала участь у справі та вважає, що суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки і в зв`язку з цим звертається з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України, зобов`язана довести наявність у неї правового зв`язку із сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування такого: судом вирішено питання про її права, інтереси чи обов`язки; відповідний зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинне безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у відносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні має міститися судження про права та обов`язки такої особи у спірних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та/або обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та/або обов`язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та/або обов`язки особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Відповідний правовий висновок Верховного Суду є сталим і неодноразово викладався в його судових рішеннях (зокрема, в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 914/2259/17, від 17.04.2023 у справі № 914/1643/19).

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і стороною у справі, через що відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

З урахуванням наведеного та з`ясувавши, що предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги Товариства до Управління про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію, рішенням Господарського суду Одеської області від 18.04.2024 з цієї справи не вирішувалося питання про права, інтереси та (або) обов`язки Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, встановивши, що законодавством не передбачено виконання оскаржуваного судового рішення за рахунок Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм як розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, оскільки у разі неможливості виконання оскаржуваного рішення суду у даній справі, останнє буде підлягати виконанню за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження зі справи.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

Скаржником не зазначено і не обґрунтовано, що в мотивувальній частині ухвали апеляційного суду в цій справі містилися б висновки суду про права та/або обов`язки Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм або в резолютивній частині того ж рішення було б прямо вказано про права та/або обов`язки поіменованої особи.

За таких обставин та з урахуванням приписів пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Прокурора в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 прийнята з додержанням вимог закону, підстав для її зміни чи скасування немає.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Разом з тим Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Понесені Прокурором у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Херсонської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм залишити без задоволення, а ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 916/4944/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя І. Колос