Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.11.2019 року у справі №911/873/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 911/873/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - Лисенко В.О.,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Конюх О. В.

від 10.06.2019 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Разіна Т. І., Агрикова О. В., Тарасенко К. В.

від 24.09.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради

про стягнення 3 040 680,90 грн.

Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 10.01.2020 № 29.3-02/30 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/873/19 у зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О.

Згідно із витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.01.2020 для розгляду справи № 911/873/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кролевець О.А., Студенець В.І.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради про стягнення 2 881 266,46 грн основного боргу, 42 650,13 грн інфляційних втрат, 24 037,23 грн 3% річних, 92 727,08 грн пені.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 18.09.2017 № 2125/1718-ТЕ-41 у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

18 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - Постачальник) та Комунальним підприємством "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (надалі - Споживач) укладено договір постачання природного газу № 2125/1718-ТЕ-41 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору природний газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

У пунктах 2.1, 5.1, 5.2, 5.4 Договору сторонами узгоджено обсяги газу, що планується передати в період з 01.10.2017 по 31.03.2018 включно, ціну за 1 000 куб. м газу та загальну вартість природного газу за Договором.

Відповідно до пункту 3.7 Договору приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 Договору Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені Договором.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і Договором.

Згідно з пунктом 8.2 Договору у разі прострочення Споживачем оплати відповідно до пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється Постачальником на суми оплат, проведені Споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20.

Пунктом 10.3 Договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Додатковою угодою від 11.01.2018 №1 сторони виклали в новій редакції, зокрема, пункт 8.2 Договору, відповідно до якого у разі прострочення Споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 Договору він зобов`язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання умов Договору Постачальник за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року передав, а Споживач прийняв природний газ на загальну суму 6 789 086,33 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018.

Вартість поставленого Постачальником природного газу за Договором сплачена Споживачем неповністю, сума боргу несплачена Споживачем становить 2 881 266,46 грн (1 183 268,40 грн за січень 2018 року та 1 697 998,06 грн за лютий 2018 року), та з порушенням встановленого строку оплати, що визнається відповідачем.

Природний газ, який постачався за Договором використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ за Договором виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою населенням послуг централізованого опалення та внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах.

Позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.06.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2 881 266,46 грн основного боргу, 42 650,13 грн інфляційних втрат, 24 037,23 грн 3% річних, 40000,00 грн пені, 45 610,21 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що:

- позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної оплати за поставлений газ;

- водночас судами враховано заяву відповідача про зменшення розміру пені та використане право на зменшення розміру штрафних санкцій, зважаючи на те, що природний газ, який постачався за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою населенням послуг централізованого опалення та внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувані судові рішення в частині відмови у стягненні пені ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 233 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 551, 599 Цивільного кодексу України, статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України;

- судами попередніх інстанцій не було враховано інтереси позивача, не надано належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником;

- відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і його скрутний фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення розміру пені.

6. Доводи інших учасників справи

Комунальне підприємство "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради відзив на касаційну скаргу не надало, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивачем оскаржується рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2019 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає оскаржувані судові рішення у справі саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені.

8. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 18.09.2017 між Постачальником та Споживачем укладено Договір, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити Споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах Договору.

На виконання умов Договору Постачальник за період з жовтня 2017 року по лютий 2018 року передав, а Споживач прийняв природний газ на загальну суму 6 789 086,33 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018.

Вартість поставленого Постачальником природного газу за Договором сплачена Споживачем неповністю, сума боргу несплачена Споживачем становить 2881266,46 грн (1 183 268,40 грн за січень 2018 року та 1 697 998,06 грн за лютий 2018 року) та з порушенням встановленого строку оплати, що визнається відповідачем.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 881 266,46 грн основного боргу, 42 650,13 грн інфляційних втрат, 24 037,23 грн 3% річних.

При цьому судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, на 90% від заявленої суми.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суди враховували те, що природний газ, який постачався за Договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою населенням послуг централізованого опалення та внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах; скрутного фінансового становища відповідача (збитковістю підприємства); позивачем не надано доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків в результаті дій відповідача з виконання умов Договору.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє аргументи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на імперативні приписи статті 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про зменшення суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

Проте звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.06.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у справі №911/873/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець