ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 924/166/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Хмельницька міська рада

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015"

розглянув у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Хмельницької міської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі Бучинської Г.Б. - головуючого, Грязнова В.В., Василишина А.Р. від 11 грудня 2018 року та рішення Господарського суду Хмельницької області у складі Гладюк Ю.В. від 18 липня 2018 року

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Хмельницька міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖЕД ПМК 2015" про зобов`язання вчинити дії щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади міста Хмельницького шляхом підписання акту приймання-передачі.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав вимоги позивача щодо передачі спірного гуртожитку в комунальну власність територіальної громади міста в добровільному порядку на виконання положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", а відтак, у відповідності до положень вказаного закону, така передача має відбутись за рішенням суду.

2.Короткий виклад обставин, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Рішенням виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів від 15.01.1992 №5 було уповноважено комітет по економіці облвиконкому здійснювати розпорядження та управління комунальною власністю області, виконувати на території області функції регіонального фонду державного майна. Згідно додатку №1 до вказаного рішення основними функціями комітету у сфері управління комунальною власністю і розвитком місцевого господарства є в т.ч.: вирішення питань створення, придбання, використання, ліквідації, продажу, оренди або безоплатної передачі майнових об`єктів, які перебувають у комунальній власності; прийняття рішень про приватизацію підприємств, що перебувають у власності області.

2.2. Рішенням 12 сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів 21 скликання від 14.07.1992 уповноважено обласну державну адміністрацію здійснювати управління комунальною власністю області в межах повноважень згідно додатку №2, у тому числі вирішення питання продажу майна, в тому числі в процесі приватизації, включаючи майно ліквідованих підприємств і об`єктів незавершеного будівництва.

2.3. Згідно розпорядження представника Президента України від 20.07.1992 було затверджено положення "Про комітет економіки обласної державної адміністрації", згідно якого встановлено, що комітет економіки є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банку, печатку, штамп та інші реквізити. Комітет має право укладати від свого імені договори, набувати майнових і немайнових прав, бути позивачем і відповідачем в суді. Комітет економіки здійснює управління майном, що належить до комунальної власності області.

2.4. Рішенням 16-ої сесії Хмельницької обласної ради народних депутатів від 03.09.1993 №5 внесено зміни до "Переліку об`єктів комунальної власності області", для яких суб`єктом права власності є обласна рада народних депутатів, доповнивши його об`єктами згідно додатку, до якого включена у тому числі "Пересувна механізована колона №33, м. Хмельницький".

2.5. 30.06.1994 між Комітетом економіки обласної державної адміністрації (орендодавець) та Організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 (орендар) було підписано договір про внесення змін до договору оренди від 01.01.1992, згідно нової редакції якого його предметом є оренда цілісного майнового комплексу Хмельницької ПМК-33 із правом викупу (пункт 1.1 договору). Ціна викупу (вартість майна, що підлягає викупу) становить 658 000 тис. крб. згідно акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу (додаток №2) (пункт 5.1 договору), договір діє з 01.01.1994 до моменту підписання договору купівлі-продажу державного майна (пункт 7.1 договору).

2.6. 20.07.1994 між Комітетом економіки обласної державної адміністрації (продавець) та Організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу державного майна, згідно якого продавець продав, а покупець прийняв державне майно цілісного майнового комплексу Хмельницької ПМК-33, що перебуває у комунальній власності Хмельницької обласної Ради народних депутатів та знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Геологів, 1, відповідно до умов, визначених даним договором.

2.7. За укладеним між сторонами Актом передачі майна державного підприємства від 30.06.1994 до вказаного вище договору купівлі-продажу державного майна від 20.07.1994 Організації орендарів Хмельницької ПМК-33 було передано майно на загальну суму 779 770 тис. крб., у тому числі будівля гуртожитку по вул. Зарічанській, 14 а у м. Хмельницький балансовою вартістю 458 тис. крб.

2.8. 01.07.1996 на підставі рішення Хмельницької районної державної адміністрації №231 зареєстровано Колективне виробниче підприємство ПМК-33, яке є правонаступником організації орендарів Хмельницької ПМК-33.

2.9. У відповідності до Статуту КВП "ПМК-33", останнє засновано згідно з рішенням засновників (протокол №1 від 16.07.1996) шляхом викупу Орендного підприємства ПМК-33 (пункт 1.2 статуту) та є власником майна на суму 658 млн. крб., викупленого у держави згідно договору купівлі-продажу від 20.07.1994 (пункт 1.7.1 статуту). Статутний фонд підприємства на момент створення складає 658 млн. крб. (пункт 3.1 статуту).

2.10. 17.12.2008 рішенням 22-ої сесії Хмельницької міської ради №45 було вирішено: надати згоду на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади гуртожиток КВП "ПМК-33" по вул. Зарічанській, 14а (крім приміщень, які належать на праві власності іншим фізичним особам на підставі договорів купівлі-продажу, дарування і юридичній особі на підставі договору про поділ нерухомого майна та іншим особам на підставі рішення господарського суду Хмельницької області), зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення, електричних кабельних ліній, зовнішніх мереж та системи газопостачання.

2.11. Спірний гуртожиток загальною площею 2 078,1 кв.м. по вул. Зарічанська,14а, м. Хмельницький (надалі також - гуртожиток) належить на праві власності ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" (відповідач), що підтверджено свідоцтвом про право власності №38958530 від 12.06.2015 та Інформаційною довідкою з реєстру речових прав на нерухоме майно.

2.12. Згідно пункту 3.1 Статуту ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" співзасновниками товариства є, зокрема, Колективне виробниче підприємство "ПМК-33", із часткою у статутному капіталі у розмірі 50% - приміщення гуртожитку.

2.13. 16.03.2016 Хмельницька міська рада прийняла рішення №40, відповідно до якого надала згоду на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади гуртожитку по вул. Зарічанській, 14а (крім приміщень, які належать на праві власності іншим фізичним особам на підставі договорів купівлі-продажу, дарування і юридичній особі на підставі договору про поділ нерухомого майна та іншим особам на підставі рішення господарського суду Хмельницької області) та зовнішніх мереж електро-, газо-, тепло-, водопостачання та водовідведення, які призначені для обслуговування ТОВ "ЖЕД ПМК 2015".

2.14. На виконання рішення міської ради №40 від 16.03.2016 на адресу ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" було надіслано листи (від 30.03.2016 за вих.№02-08-508, від 19.05.2016 за вих.№02-08-774) за підписом заступників міського голови з проханням надати для роботи комісії з питань передачі об`єкта в комунальну власність представника та документи згідно переліку, які необхідні для передачі. Відповіді на вказані листи в матеріалах справи відсутні.

2.15. 06.02.2018 Хмельницькою міською радою направлено лист за вих.№02-14-188, відповідно до якого рада просила ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" на виконання вимог Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" прийняти рішення про передачу гуртожитку по вул.Зарічанській,14 а в м. Хмельницькому в комунальну власність територіальної громади міста.

3. Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного суду

3.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення судів мотивовані відсутністю підстав для застосування положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та, відповідно, зобов`язання відповідача вчиняти дії щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади міста, оскільки судами встановлено, що приміщення гуртожитку є приватною власністю ТОВ "ЖЕД ПМК 2015" та не було включено до статутного капіталу товариств, створених у процесі приватизації.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. Доводи позивача, викладені у касаційні скарзі

5.1. В обґрунтування вимог касаційної скарги, позивач посилався на порушення судами попередніх інстанцій положень матеріального та процесуального законодавства, зокрема, на невірне застосування положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та неналежне дослідження та встановлення дійсних обставин справи.

6. Позиція відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. Відповідач проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив залишити в силі оскаржувані рішення як законні, обґрунтовані та прийняті у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права.

6.2. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що посилання позивача на положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" є безпідставним, оскільки судами вірно встановлено відсутність правових підстав для передачі спірної будівлі гуртожитку у власність територіальної громади міста та, відповідно, відсутність у позивача порушених прав чи інтересів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Верховний Суд, враховуючи межі та повноваження суду касаційної інстанції, встановлені ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перегляд судових рішень у справі на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів та вимог касаційної скарги, частково погоджується із доводами касаційної скарги з наступних підстав.

7.2. Предметом даного спору є вимога позивача щодо зобов`язання відповідача вчинити дії щодо передачі гуртожитку у власність територіальної громади шляхом підписання акту приймання-передачі, яка обґрунтована ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

7.3. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" не поширюються на спірні правовідносини, оскільки: (1) ч. 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" визначено, що «дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності, крім гуртожитків, що були включені до статутного капіталу товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації)», (2) судами встановлено, що відповідач є власником спірного гуртожитку, який не було внесено до статутного фонду попереднього власника - КВП "ПМК-33", а було викуплено організацією орендарів Хмельницької ПМК-33, тобто його трудовим колективом відповідно до вимог Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організації".

7.4. Верховний Суд не може погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

7.5. У відповідності до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" забезпечення реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, здійснюється з дотриманням, зокрема, підходу, що всі гуртожитки, на які поширюється дія цього Закону, підлягають передачі у власність територіальних громад.

7.6. Частиною 3 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" передбачено, що сфера дії цього Закону поширюється на гуртожитки, що є об`єктами права державної та комунальної власності, крім гуртожитків, що перебувають у господарському віданні чи в оперативному управлінні військових частин, закладів, установ та організацій Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій (крім тих, що знаходяться поза межами військових частин, закладів, установ, організацій), державних навчальних закладів (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей викладачів і працівників), Національної академії наук України (крім тих, яким надано статус гуртожитків сімейного типу та призначених для проживання сімей).

7.7. Відповідно до ч. 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

7.8. Системний аналіз положень частин 3, 4 ст. 1 та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" свідчить, що всі гуртожитки, які є об`єктами права державної та комунальної власності, підлягають передачі у власність територіальних громад, за винятком тих: (1) які перебувають у віданні чи в оперативному управлінні окремих відомств (казенних установ); та (2) які побудовані або придбані за радянських часів (до 01.12.1991) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти.

7.9. Таким чином, гуртожитки, які ввійшли до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації та були фактично викуплені у держави в ході приватизації, у тому числі ті, що в подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб є лише одною із (але не виключною) категорій гуртожитків, на які поширюється сфера дії Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та які, відповідно, підлягають передачі у власність територіальних громад. Аналогічний висновок викладено у п. 18.1 постанові Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 904/10435/17.

7.10. Враховуючи викладене, Верховний Суд часткового погоджується із доводами касаційної скарги та констатує неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами положень ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та вважає передчасним висновок про непоширення положень даного закону на спірні правовідносини лише з підстав не встановлення того, що спірний гуртожиток було внесено до статутного фонду (капіталу) під час приватизації чи корпоратизації.

7.11. Інші доводи касаційної скарги не можуть бути розглянуті по суті Верховним Судом, оскільки є вимогами про переоцінку доказів і встановлення обставин справи, що виходить за межі перегляду справи судом касаційної інстанції.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. З огляду на встановлене неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права у вигляді неналежного та недостатнього дослідження з цих підстав обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, враховуючи межі повноважень касаційного суду, встановлені ст. 300 ГПК України, оскаржувані рішення та постанова господарських судів підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

8.2. При новому розгляді справи судам належить врахувати викладене, дослідити в повному обсязі докази у справі та обґрунтування сторін спору, обставинам, які не підлягають встановленню або мають бути встановлені (з урахуванням, зокрема, положень ч. 5, 7 ст. 75 ГПК України), визначити правовий статус спірного гуртожитку, обставини та підстави його зміни, в тому числі, належним чином дослідити та встановити особливості зміни його власників, порядку та доказів формування їх статутного капіталу для юридичних осіб на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів (ст. 76-79, 86 ГПК України).

8.3. Окрім цього, судам необхідно надати оцінку підставам, порядку та особливостям передачі гуртожитків у власність територіальних громад за ст. 14 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", обраному позивачем способу захисту права та врахувати необхідність забезпечення балансу приватного та суспільного інтересу.

9. Судові витрати

9.1. У зв`язку із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до місцевого суду, питання щодо розподілу судових витрат відповідно до статті 129 ГПК України Верховним Судом не вирішується.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Хмельницької міської ради задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.07.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №924/166/18 скасувати.

3. Передати справу №924/166/18 на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.