ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/2451/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт. Бізнес Груп"

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2018 (у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Дучал Н.М., Радіонова О.О.)

у справі № 905/2451/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт. Бізнес Груп",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Стар", Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерело 2006",

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 10.07.2018 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт. Бізнес Груп" (далі - ТОВ "Арт. Бізнес Груп") про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22.03.2011 № 12/42-2/0200, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 22.03.2011 за реєстровим номером № 1832, а саме, на земельні ділянки для ведення підсобного сільського господарства (перелік яких наведено у резолютивній частині рішення), які розташовано за адресою: Спартаківська сільська рада, Ясинуватський район Донецької області, та належать ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на праві приватної власності згідно з державними актами на право власності на земельні ділянки, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною предмета іпотеки в розмірі 8 994 000,00 грн, у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджи Стар" (далі - ТОВ "Енерджи Стар") перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором про невідновлювальну кредитну лінію на поповнення обігових коштів для корпоративних клієнтів від 03.06.2013р № 010/01-03-3/0545, укладеним у рамках генерального договору на здійснення кредитних операцій від 22.03.2011 № 012/42-2/0094 у сумі 10 469 739,37 грн, що визначена станом на 17.07.2017, яка складається з заборгованості за кредитом (тіло кредиту) 7 227 954,73 грн і заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 3 241 784,64 грн. Стягнуто з ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" витрати зі сплати судового збору в сумі 134 910,00 грн.

30.07.2018 ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на зазначене рішення суду першої інстанції подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.08.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Арт. Бізнес Груп" залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема щодо сплати судового збору у розмірі, передбаченому Законом України "Про судовий збір", виходячи із ставки судового збору, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2018 апеляційну скаргу ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.07.2018 повернуто скаржнику на підставі частини 4 статті 174, частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

Ухвалу суду мотивовано тим, що ТОВ "Арт. Бізнес Груп" у повному обсязі не усунуто недоліки апеляційної скарги у строк, визначений судом, а саме, щодо сплати судового збору у відповідному розмірі, що є підставою для повернення апеляційної скарги.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у вересні 2018 року ТОВ "Арт. Бізнес Груп" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2018, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу ТОВ "Арт. Бізнес Груп" обґрунтовує, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 4 Закону України "Про судовий збір", оскільки позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є вимогою немайнового характеру, отже, скаржником при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанцій у цій справі правомірно сплачено судовий збір, виходячи із ставки судового збору, яка підлягає сплаті при поданні позовної заяви немайнового характеру. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного цивільного суду від 23.01.2018 у справі № 2-340/461/16-ц.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2018, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 905/2451/17 за касаційною скаргою ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2018; зупинено провадження у справі № 905/2451/17 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 907/9/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2019 поновлено провадження у справі № 905/2451/17 за касаційною скаргою ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2018 і постановлено здійснити перегляд цієї ухвали без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно зі статтею 1 цього Закону судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат.

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

За змістом статті 3 Закону України "Про судовий збір" об`єктами справляння судового збору є, зокрема, позовна заява та інша заява, передбачена процесуальним законодавством; апеляційна і касаційна скарги на судові рішення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Частиною другою цієї норми встановлено розміри ставок судового збору залежно від документа і дії, за яку він справляється, та платника судового збору.

Відповідно до змісту частини 2 статті 6 цього Закону у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису наведеної норми Закону і частин 1-4 статті 49 ГПК (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) попередньо визначає розмір судового збору виходячи із ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або стягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору.

За пунктом 3 частини 2 статті 54 ГПК (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) ціна позову належала до обов`язкових реквізитів позовної заяви, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Згідно з частиною 1 статті 55 ГПК (у редакції, чинній на момент звернення з позовом) ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребовується.

Статті 162 і 163 чинної редакції ГПК також містять положення, за якими у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Наведений правовий висновок щодо майнового характеру спору та сплати судового збору за подання позовної заяви про звернення стягнення на майно викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважала, що висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 23.01.2018 у справі № 2-340/461/16-ц, суперечать наведеному у цій постанові, тому визнала за необхідне відступити від них.

У контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги "ставка, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви", має визначатися за розміром ставок, встановлених статтею 4 Закону України "Про судовий збір" на момент пред`явлення відповідного позову. Об`єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є саме позовна заява (зустрічна позовна заява), а базою для такого розрахунку - ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної позовної заяви.

Оскільки кожна позовна заява є самостійним, окремим об`єктом справляння судового збору, то за подання апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у відсотковому співвідношенні до розміру судового збору, що підлягав сплаті при поданні кожної окремої відповідної позовної заяви, незалежно від оспорюваної суми, зменшення розміру судового збору судом на підставі статті 8 Закону України "Про судовий збір" і розподілу судом при ухваленні рішення судових витрат пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 31.05.2017 у справі № 911/1106/16).

У справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Арт. Бізнес Груп" на рішення Господарського суду Донецької області від 10.07.2018, дійшов висновку, що у цій справі позовна заява є заявою майнового характеру (ціна позову 8 994 000,00 грн і за подання позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 134 910,00 грн з урахуванням майнової вимоги), а тому за подання апеляційної скарги на зазначене рішення суду першої інстанції підлягає сплаті судовий збір у сумі 202 365,00 грн.

За подання апеляційної скарги ТОВ "Арт. Бізнес Груп" сплачено судовий збір у сумі 2 400,00 грн, що стало підставою для залишення апеляційної скарги без руху. Оскільки у встановлений судом строк доказів сплати судового збору у сумі 199 965,00 грн апелянтом надано не було, суд апеляційної інстанції на підставі частини 4 статті 174, частини 2 статті 260 ГПК повернув апеляційну скаргу.

Відповідно до частини 2 статті 260 ГПК до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

За змістом частини 4 статті 174 ГПК якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про те, що неподання доказів сплати ТОВ "Арт. Бізнес Груп" судового збору у встановленому законом розмірі є підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду, відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судом апеляційної інстанції, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК, колегія суддів зазначає, що оскаржене судове рішення постановлено із додержанням норм процесуального права, тому правових підстав для його скасування не вбачається.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт. Бізнес Груп" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2018 у справі № 905/2451/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий