ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/8927/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,

представники учасників справи:

позивача - Гапон В.С.,

відповідача - Саковець І.В.,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018

(суддя Доманська М.Л.)

у справі №910/8927/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал"

про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" у справі №43/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал",

за участю третьої особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвторчормет" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметал" (далі - ТОВ "Вторметал") звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про скасування рішення третейського суду від 24.04.2017 у справі №43/16.

1.2. В обґрунтування своєї заяви заявник вказує, що спір про стягнення заборгованості з поручителя, що виражена в іноземній валюті (доларах США), не підвідомча третейським судам. Прийнятим рішенням третейського суду не досліджено всіх обставин справи, а стягнута заборгованість з відповідача в іноземній валюті суперечить чинному законодавству України. Також заявник зазначив, що третейська угода, викладена в п. 6.8 договору поруки від 25.05.2015 №2, не передбачає розгляд питань, що стосуються будь-якого іншого договору, крім договору поруки, тому рішенням третейського суду вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

2.1. 18 грудня 2018 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду у задоволенні заяви ТОВ "Вторметал" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №43/16 відмовлено. Рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №43/16 залишено без змін.

2.2. Постановляючи зазначену ухвалу, суд виходив з такого.

2.2.1. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №43/16 задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"; стягнуто з ТОВ "Вторметал" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 №74-В/11/54/КЛ та на підставі договору поруки від 25.05.2015 №2, що станом на 24.06.2016 склала 14 663 033,66 доларів США та 48 835 598,12 гривень, з яких:

- заборгованості за кредитною лінією - 11 792 336,52 доларів США;

- процентів за користування кредитною лінією - 2 870 697,14 доларів США, що нараховані за період з 07.12.2013 по 23.06.2016;

- пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією, за період з 25.05.2015 по 03.06.2016 - 9 329 942,45 грн;

- пені за прострочення погашення основної заборгованості за кредитною лінією, за період з 13.02.2016 по 03.06.2016 - 39 505 655,67 грн.

2.2.2. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №43/16 встановлено, що 07.07.2011 між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сбербанк", з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством "Укрвторчормет", з другої сторони, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №74-В/11/54/КЛ (далі - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5 до кредитного договору) банк відкриває позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію (далі - кредитна лінія) та надає позичальнику кредитні кошти, а позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 кредитного договору, своєчасно та у повному обсязі сплачувати банку проценти за користування кредитом, а також повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором, та виконати інші умови кредитного договору.

Пунктом 1.2 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5 до кредитного договору) передбачено, що ліміт кредитної лінії складає: з часу укладення цього договору і по 05.05.2016 - 11 792 336,52 дол. США; з 06.05.2016 по 05.06.2016 - 8 000 000,00 дол. США; з 06.06.2016 по 05.07.2016 - 4 000 000,00 дол. США; 06.07.2016 - 0 дол. США.

Пунктом 1.4 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5 до кредитного договору) встановлено, що останній день дії кредитної лінії - 06.07.2016.

Відповідно до п.п. 8.3-8.4 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5 до кредитного договору) банк має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення повної суми заборгованості за кредитним договором у разі невиконання або неналежного виконання позичальником будь-якого із своїх зобов'язань, передбачених кредитним договором.

Згідно з п. 10.1 кредитного договору (в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5 до кредитного договору) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позичальник зобов'язаний сплачувати банку відповідно до вимог чинного законодавства України пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який стягується пеня, від простроченої суми за кожний день прострочення строку/ів повернення кредиту/частини кредиту та строку/ів сплати процентів за користування кредитом.

2.2.3. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки від 25.05.2015 №5 (далі - договір поруки).

Відповідного до п. 2.1 договору поруки обсяг відповідальності відповідача (поручителя) перед позивачем (кредитором) включає:

- зобов'язання повернути позивачу кредит, наданий в доларах США, гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 06.07.2016 за кредитним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 11 792 336,52 дол. США (з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначений/ються в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором - достроково. В цьому договорі під терміном "граничний ліміт кредитування" розуміється найбільша сума ліміту кредитної лінії, яка зазначається в кредитному договорі;

- зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені в ст. 6 кредитного договору, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання строків, зазначених в ст. 6 кредитного договору - сплатити/чувати позивачу проценти за користування кредитом за кредитним договором;

- зобов'язання в строк/и, який/і зазначений/ються в кредитному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або кредитним договором та/або цим договором, - до настання строку/ів, який/і зазначений/ються в кредитному договорі - сплатити/чувати позивачу комісійну винагороду за надання кредиту шляхом відкриття кредитної лінії в розмірі 10 000,00 гривень;

- зобов'язання відшкодувати документально підтверджені збитки, завдані позивачу невиконанням та/або неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору;

- зобов'язання сплатити позивачу штрафні санкції, неустойки (пені, штрафи) за невиконання та/або неналежне виконання зобов'язань по кредитному договору у строки та у розмірах, які зазначаються в кредитному договорі;

- зобов'язання сплатити позивачу будь-які інші платежі (якщо такі платежі передбачені умовами кредитного договору) в строки і в порядку, встановлені в кредитному договорі.

Пунктами 4.1-4.3 договору поруки визначено, що позичальник та поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком в тому ж обсязі, що і позичальник. Поручитель та позичальник залишаються зобов'язаними перед банком до того моменту, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю. Відповідальність поручителя настає у випадку, якщо позичальник допустить прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором. У такому випадку банк звертається з повідомленням до поручителя про невиконання позичальником зобов'язань, що зазначені в ст. 2 договору поруки, та їх обсяг, і вимогою виконання цих зобов'язань поручителем як солідарним боржником. Поручитель протягом 6 (шести) робочих днів з дня направлення йому банком повідомлення або в інший термін, зазначений у такому повідомленні, якщо повідомлення направлене поштою за адресою поручителя, вказаною у кредитному договорі, зобов'язаний погасити заборгованість позичальника за кредитним договором за реквізитами, зазначеними у повідомленні банка.

Відповідач зобов'язався виконати за третю особу зобов'язання за кредитним договором шляхом перерахування суми заборгованості, вказаної позивачем, в рахунок погашення такої заборгованості (пп. 5.4.1 договору поруки).

2.2.4. Відповідно до п. 11.16 додаткового договору №5 до договору про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 №74-В/11/54/КЛ та п. 6.8 договору поруки усі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання не укладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного договору, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійного діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" з списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті вказаного суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовились, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточним і обов'язковим з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди; місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення договору.

2.2.5. 29.01.2016 банком було направлено позичальнику повідомлення-вимогу від 29.01.2016 №792/5/28-2 про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 №74-В/11/54/КЛ. Однак зазначена вимога позичальником не була виконана.

18.03.2016 банком було направлено поручителю повідомлення-вимогу про дострокове повернення повної суми заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 №74-В/11/54КЛ, де зазначено стислий зміст порушених зобов'язань та вимога про виконання порушеного зобов'язання у строк не пізніше 6 (шести) робочих днів з дня відправлення цієї вимоги. Однак зазначена вимога поручителем виконана не була, у зв'язку з чим банк звернувся до третейського суду з відповідним позовом.

2.2.6. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про скасування рішення третейського суду і заперечень проти неї, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, оскільки заявник не довів існування вичерпних підстав, з якими чинне процесуальне законодавство пов'язує скасування рішення третейського суду.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. 26 грудня 2018 року ТОВ "Вторметал" звернулося до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ "Вторметал" задовольнити та скасувати рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №43/16.

3.2. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом було порушено п. 2 ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" та п. 2 ч. 2 ст. 350 ГПК України, оскільки не враховано, що у рішенні третейського суду вирішено питання, які виходять за межі третейської угоди. На думку скаржника, третейська угода, викладена у п. 6.8 договору поруки, не передбачає розгляд питань, що стосуються будь-якого іншого договору крім договору поруки, тоді як третейський суд вирішив питання про стягнення з ТОВ "Вторметал" заборгованості за договором кредитної лінії від 07.07.2011, який укладений між позивачем та третьою особою.

3.3. Судом було неправильно застосовано положення ст. 6 Закону України "Про третейські суди", норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та, як наслідок, суд дійшов помилкового висновку про підвідомчість третейському суду справи про стягнення заборгованості в іноземній валюті.

3.4. В ухвалі, що оскаржується, судом не враховано постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, в якій зроблено висновок про те, що спори про стягнення заборгованості за кредитними договорами в іноземній валюті не можуть розглядатися третейськими судами, оскільки мають публічно-правовий характер.

3.5. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

4.1. Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

4.1.1. Відповідно до ч. 2 ст. 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом. Частиною 2 ст. 253 ГПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

4.1.2. Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

4.2. Щодо суті апеляційної скарги

4.2.1. Причиною спору у справі є питання про наявність підстав для скасування рішення третейського суду від 24.04.2017 у справі №43/16.

4.2.2. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні вичерпні підстави для скасування рішення третейського суду визначені частинами 2, 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до положень Закону України "Про третейські суди":

- до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (ч. 2 ст. 1);

- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (ч. 1 ст. 5);

- третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки) (ст. 6).

4.2.3. Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (ч. 4 ст. 12 Закону України "Про третейські суди").

Згідно з ч.ч. 5-9 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди; посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору; у разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною; недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження; третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Господарські суди врахували вказані правові норми і правильно зазначили про те, що викладене третейське застереження у п. 6.8 договору поруки відповідає вимогам Закону України "Про третейські суди".

4.2.4. Щодо доводів скаржника, що третейська угода, викладена у п. 6.8 договору поруки, не передбачає розгляд питань, що стосуються будь-якого іншого договору, крім договору поруки, тоді як третейський суд вирішив питання про стягнення з ТОВ "Вторметал" заборгованості за договором кредитної лінії від 07.07.2011, який укладений між позивачем та третьою особою, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Господарські суди встановили, що сторонами була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного у пункті 6.8 договору поруки, про що зазначалося у пп. 2.2.4 цієї постанови.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредиторів має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідні положення щодо обсягу відповідальності боржника визначено у п. 2.1, пунктах 4.1-4.3 договору поруки.

Враховуючи викладене, а також те, що в цьому випадку у третейській справі розглядалися вимоги кредитора до поручителя про стягнення кредиторської заборгованості, Верховний Суд вважає, що твердження заявника, що третейська угода, викладена в п. 6.8 договору поруки від 25.05.2015 №2, не передбачає розгляд питань, що стосуються будь-якого іншого договору, крім договору поруки, є необґрунтованими.

4.2.5. Стосовно посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що Київський апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про підвідомчість третейському суду справи про стягнення заборгованості в іноземній валюті та посилань на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

У вказаній постанові Верховний Суд України виходив зі змісту Закону України "Про третейські суди" в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті, зокрема, з огляду на публічну основу норм закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні та наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно-значимих публічних елементів, що не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

Чинне законодавство України, в тому числі ст.ст. 1, 5, 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.

Так, у ч. 2 ст. 9 ЦК України зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Кредитування суб'єктів господарювання врегульовано у ст. 346 ГК України згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі №3-141гс11 зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Отже, відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, серед іншого врегульовано нормами ГК України, ЦК України та іншими актами законодавства. При цьому чинним законодавством встановлено особливий порядок використання (ліцензування) іноземної валюти на території України.

Також слід врахувати, що згідно з приписами п. 14 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тобто норми Закону виводять з компетенції третейських судів спори в тому разі, коли за своєю природою одна із сторін спору - споживач перебуває не в рівних умовах з потужною фінансовою структурою - банком, а тому потребує посиленого судового захисту споживача в державному суді.

Однак у цій справі стороною спору (боржником) є суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі зовнішньоекономічну, на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.

Крім того, на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, а тому не може йтися про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.

Таким чином, оскільки господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості регулювання, предмети позовів та суб'єктний склад у справі №6-831цс15 та справі, що розглядається, не є тотожними, то відсутні й підстави вважати правовідносини у цій справі подібними з правовідносинами у зазначеній цивільній справі.

4.2.6. Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у цивільній справі №6-831цс15, також з тих мотивів, що у подальшому при розгляді справи №6-1716цс15 про стягнення заборгованості по кредитному договору Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 зазначив, що у відповідності до положень ст. 6 Закону України "Про третейські суди" ці суди можуть розглядати будь-які спори, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, а виняток становлять лише спори про захист прав споживачів.

Крім того, слід зауважити, що у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15 не міститься вказівки на конкретну категорію спору, визначену ст. 6 Закону України "Про третейські суди", якою (вказівкою) мали б керуватися суди в інших справах при вирішенні питання про скасування рішення третейського суду.

Враховуючи викладене, а також те, що встановлений у ст. 6 Закону України "Про третейські суди" перелік винятків з підвідомчих третейським судам справ є вичерпним та не включає в себе спорів, що виникають з господарських (кредитних) правовідносин, у яких грошове зобов'язання виражено в іноземній валюті, Верховний Суд дійшов висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, до спірних правовідносин в межах цієї справи не можуть бути застосовані.

5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

5.1. Верховний Суд вважає висновок Північного апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Вторметал" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у справі №43/16 обґрунтованим.

5.2. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали Північного апеляційного господарського суду, що оскаржується, - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Відповідно до ст. 282 ГПК України у постанові суду апеляційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

6.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 25, 253, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметал" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі №910/8927/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Г. Вронська